Стаття „Гумор як умова ефективності вчительської праці”
Метою моє статті є звернути увагу практикуючих вчителів на роль і значення гумору в навчально-виховному процесі.
Сміх, як відомо, звільняюче діє на людину, а почуття гумору вважається одним з найблагородніших людських почуттів. Звичайно, комічне і смішне – не одне й те саме, як і не все см
ішне – комічне. Останнє скоріш є продуктом розвинутої людської культури, здатністю поглянути на себе збоку, піднятися над повсякденними своїми інтересами. Комічне, як і трагічне, пов’язане зі свободою людини, впевненістю ії в безумовній можливості піднятися над собою, над власними інтересами. Гегель вважав, що загальне підґрунтя комедії – це світ, в якому людина як суб’єкт зробила себе повним господарем того, що є значущим для неї як сутнісний зміст її знань і здійснень; це світ, цілі якого руйнують самі себе своєю несуттєвістю.Протиріччя між значущістю форми і нікчемністю змісту, що вгадується критично спрямованим розумом, створює комічність колізії. Почуття гумору, як і будь-яке інше естетичне почуття, не дається людині таким від народження, воно розвивається разом із розвитком особистості і стає показником динамічної пружності людського розуму і фантазії. За визначенням І. Канта, гумор у позитивному значенні є саме здатність, талант людини без усяких на те підстав набувати доброго настрою, коли про все судять не так, як звичайно, а навіть навпаки, але, звичайно ж, за певними принципами розуму.
Практичний досвід переконує, що в діяльності педагогів, які добре володіють почуттям гумору (приклад А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського), виявляється значно більше досягнень, ніж у вчителів, що чужі йому.
Цінність гумору для педагога полягає, насамперед, у його гуманістичній спрямованості. На відміну від інших форм комічного, які виходять в основному з інтелектуально осягненої невідповідності між претензією явища та його дійсною суттю, гумор передбачає ще й доброзичливу участь у тому, що видається смішним. У такому випадку той, хто сміється (чи навіть сумно посміхається), не відчужує себе від об’єкта як чогось ворожого, а, скоріше ототожнює себе з ним. Спільність переживань народжує і спільність цінностей. Моральний ідеал розкривається у буденному житті.
Аналіз педагогічної літератури показує, що незважаючи на всю гостроту соціального запиту школи на даному етапі її розвитку, питання педагогічного гумору досі не розроблялось. Проте до цього часу вже закладені достатні теоретичні основи для розгортання комплексного дослідження цієї проблеми. Передусім, слід виділити психологічні дослідження останніх десятиріч у Великобританії та США. Вони присвячені конкретним аспектам продукування, сприймання, оцінювання смішного, в тому числі й дітьми. Деякі мали за мету доведення позитивного впливу гумору на засвоєння навчальної інформації школярами.
У вітчизняній педагогіці звертає на себе увагу спадщина К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського. Останній вважав гумор учителя показником його високої професійної майстерності і присвятив йому одну із своїх статей. Можна відзначити інтерес до гумору Ю. П. Азарова, Ш. О. Амонашвілі, І. О. Синиці. В роботах О. М. Бандури, В. Г. Граковської, С. М. Бондаренка, Д. І. Грішина та В. І. Прокопенка, Р. Л. Златогорської, В. О. Золотарьової, Л. Я. Зоріної, М. С. Латушкіної та Д. В. Малявіна, порушуються окремі практичні аспекти проблеми. Г. Остер, Л. Успенський слідом за письменниками, що з гумором писали про дітей та для них (А. Аверченко, Дж. Баррі, А. Барто, О. Генрі, Дж. Даррел, Л. Кассіль, С. Маршак, С. М. Міхалков, М. Носов, Ф. Рабле, та ін.), створюють побудовані на гумористичних матеріалах підручники. Теоретичного узагальнення потребує також багатий досвід педагогів, для яких гумор став невід’ємною рисою їх стилю спілкування з вихованцями.
Педагогічний гумор є цілісним і універсальним засобом підвищення ефективності навчально-виховного процесу на всіх його етапах. Будучи співзвучним головним цілям педагогіки, іманентно притаманні йому властивості: доброзичливе, щире ставлення до дітей, підтримання в кожній дитині позитивного, можливість зняти за допомогою гумористичних засобів стресових напружень та розумової втоми, високий інтелектуальний рівень, здатність згуртовувати колектив та утверджувати загальнолюдські цінності у стосунках між учителем і учнем роблять гумор впливовою формою педагогічного спілкування.
Почуття гумору педагога є важливим фактором удосконалення його професійної майстерності. Воно реалізує гуманістичну спрямованість особистості вчителя, сприяє поглибленню його психологічних, методичних знань, повному розкриттю його індивідуальних здібностей, успішному опануванню педагогічної технології. Евристичний та особистісний спосіб сприймання суперечностей шкільного життя, що відповідає потребам учителя як особистості і суб’єкта педагогічного процесу, почуття гумору сприяє інтелектуальній, естетичній, моральній творчості його як професіонала, служить ефективним засобом активної саморегуляції. Підвищується якість праці вчителя, оцінка її учнями, його задоволеність професією.
Існують реальні можливості самовиховання почуття гумору вчителів у природних умовах педагогічного спілкування. Даний процес передбачає рух до все більш усталених регуляторних механізмів, удосконалення інтелектуальних, естетичних та моральних якостей педагога. Значну практичну допомогу в цьому можуть надати спеціально розроблені методичні рекомендації.
З позиції вікової психології розуміння дитиною гумору визначається багатством уяви, характером засвоєного нею світу причинно-наслідкових зв’язків, здатністю до абстрагування і символізації наявного досвіду. Гумор батьків та вчителів відіграє вирішальну роль у становленні уявлень учнів про комічне в житті, впливає на вибір ними способів подолання життєвих суперечностей. Педагогічний гумор інтенсифікує ціннісний обмін як механізм взаємодії між учителем та учнем і тим самим позитивно впливає на процеси соціального порівняння, стимулює самоспостереження учнів, сприяє моральному вихованню дітей, їх інтелектуальному та емоційному розвиткові, формуванню їхніх естетичних смаків.
За умов дидактично грамотної організації навчального процесу гумористичні елементи різних типів сприяють підвищенню якості засвоєння навчальної інформації школярами різного віку за рахунок створення оптимальної емоційної атмосфери на уроці, повнішого використання резервів усіх типів уваги, стимулювання інтенсивної аналітико-синтетичної діяльності. Завдяки педагогічному гумору підсилюється позитивна мотивація учнів до навчання, до вчителя, підвищується усвідомленість результатів їхньої діяльності.
Як у старшій, так і в молодшій школі особливий вплив на процес навчання мають концептуально інтегровані з навчальним матеріалом та пов’язані з ним гумористичні елементи, оскільки вони є методично організованими комплексами конкретних прийомів викладання. Ефективність у навчанні інтегрованого гумору зростає із віком учнів.
В умовах відродження національно-культурних цінностей українського народу з’явились реальні можливості для широкого використання невичерпних педагогічних можливостей українського національного гумору. Його образність, моральна сила здатні живити педагогічний процес у всіх його складових, активно виховувати у дітей любов до рідного краю, його влучної мови, багатих традицій, життєрадісного народу, всього роду людського.
Під педагогічним гумором розуміється специфічна форма педагогічного впливу, в якій зовнішня комічність підпорядковується педагогічному задуму і цим сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.
Обов’язковою ознакою педагогічного гумору є його педагогічна цінність. Він органічно включається у загальні методи виховання, у словесні, наочні, практичні методи навчання.
В педагогічному гуморі особливо яскраво виявляється безпосередність творчого характеру праці вчителя, вільне володіння ним конкретною ситуацією спілкування. У порівнянні з іншими формами педагогічного впливу він виграє завдяки своїй доброзичливості до дитини, піднесенню у ній позитивного, вільному зверненню до її фантазії. Це те, що викликає непідробне почуття радості пізнання та зростання як у дитини, так і у самого вчителя.
Гумор – завжди творчість, і його наявність надає діяльності педагога ознаки творчої. Це завжди відхід від шаблонів. Байдужий до гумору вчитель швидко "старіє", втрачає інтерес до власної справи, його зусилля часто неефективні, тому тяжіють до звичного.
Об’єктом педагогічного гумору є не стільки негативні сторони явищ шкільної дійсності, скільки конкретні прояви діалектичних по природі процесів їх розвитку, становлення, удосконалення. Більш того, педагогічний гумор стверджує саме позитивні моменти у цьому русі, а тому асоціюється із впевненістю вчителя та учнів у своїх силах. Із рухом вперед, оптимістичним поглядом у майбутнє, ідеал (моральний, інтелектуальний, естетичний) неявно є присутнім у педагогічному гуморі, його реальність постійно доводиться позитивними якостями, результатами діяльності суб’єктів педагогічного процесу.
Отже, у педагогічному гуморі задовольняється потреба учителя у новому, яскраво втілюється його орієнтація на виконання своєї професійної місії. Це є цілісний і універсальний механізм оперативної актуалізації гуманістичної спрямованості особистості педагога, його здібностей, загальних та спеціальних знань, технологічних умінь в ефективній педагогічній дії.