Стаття „Пам’ять поколінь”

Патріотизм учнівської молоді має ґрунтуватися на історико-культурних традиціях народу, знанні героїчного минулого. Найсуттєвішим у військово-патріотичному вихованні є пробудження духовності.

Військово-патріотичне виховання в Харківському ліцеї № 149 здійснюється, насамперед, у процесі навч ання. В учнів закладається фундамент знань, формується світогляд, національна самосвідомість.

Але не менш важливу роль у формуванні духовності учнів відіграє військово-патріотична робота в позакласний та позашкільний час.

Особливе місце в цій роботі займає шкільний музей "Герой живуть поруч", який є центром військово-патріотичної та історико-краєзнавчої роботи учнів. Цей музей бойової слави було відкрито в нашому ліцеї в 1987 році. Створений він був завдяки копіткій і тривалій роботі по збиранню матеріалів та документів.

Якість цієї роботи залежала від рівня підготовки учнів до пошукової роботи. З цією метою були проведені спеціальні заняття з методики пошуку роботи, які проводили працівники музеїв міста. Під час занять учнів навчали вести бесіду, вірно записати спогади, оформити зібраний матеріал, документи. У процесі роботи формувалась творча група дітей, яка бажала взяти участь у створенні музею.

Свою діяльність пошукова група почала з організації запитів до військкоматів, військових частин, архівів, зустрічей з ветеранами, підготували анкети, а також перелік питань для бесід із ветеранами, населенням, представниками громадськості.

Пошукова робота велась у двох напрямках: збирання матеріалів про ветеранів війни мікрорайону, а також про воїнів інтернаціоналістів, які воювали в Афганістані. Результатом цієї роботи були оформлені альбоми, вітрини, стенди, творчі роботи учнів.

Було вирішено відкрити музей. Назва музею "Герої живуть поруч" дали самі пошуковці, тому що герої, про яких було зібрано матеріали, жили та працювали поряд.

Герой – це завжди патріот своєї Вітчизни. Одним із таких героїв був Олександр Васильович Плющ – учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу, житель нашого мікрорайону (нині покійний). Славний бойовий шлях Плюща О. В. описано в його нагородному листі. Про подвиг героя розповідається в статті "Щорсовцы" 21 жовтня 1943 року. Стрілок 118-го гвардійського стрілкового полку рядовий Плющ здійснив свій героїчний подвиг під час форсування Дніпра. За мужність та героїзм нагороджений орденом Леніна та медаллю "Золота Зірка".

Напередодні 70-річчя звільнення м. Харкова від німецько-фашистських загарбників на будинку № 67 на пр. Перемоги, в якому жив О. В. Плющ, встановлено меморіальну дошку. Його правнучка – учениця 11 класу нашого ліцею.

Учні пошукової групи, збираючи матеріали, зробили аудіо записи спогадів, зняли фільм про героїв війни.

У переддень 65-річчя перемоги у музеї було відкрито нові експозиції, стенди, вітрини, на яких відображені раніше невідомі нам сторінки з життя наших земляків: "Їм було 18 …", "У кожного була своя війна".

На стенді "Кохання опалене війною" розповідається про фронтове кохання Балановської Анни Олександрівни – медсестри та сержанта Радянської армії – Миколая Остапенко. Анна Олександрівна згадує: "…Йшов 1943 рік. Курська дуга. Горить земля, грохочуть пушки. І в цьому пеклі ми зустрілися з Миколаєм – чудовою людиною, фронтовим поетом, який любить Батьківщину і мене, маленьку медсестру Аню.

И вот стоим, ведем шутя беседу.
Друг другу нравимся беседою своей.
Мне кажется куда я не поеду,
Тебя я не найду милей…

За три місяці до закінчення війни сержант Остапенко загинув. Пам’ять про нього я збережу до кінця свого життя".

Працюючи по другому напрямку, пошукова група музею зібрала документи про учасників афганської війни, які жили в Дзержинському районі та мікрорайоні школи. Велику допомогу у цьому нам надав працівник військкомату Васильєв І. П.

Капітан Васильєв Ігор Петрович у серпні 1981 році був призначений командиром взводу розвідників. Під час виконання бойової операції під населеним пунктом Мамекар був тяжко поранений, майже рік лікувався у госпіталі. Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом "Зірки III ступеня" уряду Демократичної республіки Афганістан. Ігор Петрович і зараз частий гість нашого музею, допомагає оновлювати експозиції, поповнювати музей новими експонатами, організовує зустрічі з воїнами-афганцями.

З честю виконав свій обов’язок командир взводу Стовба Олександр Іванович. Під час захвату складу з боєприпасами прикрив собою солдатів. Будучи двічі пораненим, він не покинув поля бою… Третє поранення зупинило биття серця відважного воїна. Олександр Стовба за свій подвиг нагороджений орденом Леніна (посмертно). Романтику, поету, здібному молодому командиру йшов 23 рік. Мало хто з товаришів знав, що "Аист" всерйоз пише вірші. Один із яких може бути епіграфом до його героїчної біографії.

Метеорит живет мгновенье,
Сгорая в дымной синеве
Его отвесное паденье
Сквозь смерть направлено к земле.

И я готов, летя сквозь годы,
Метеоритом в синей мгле
Сгореть сжигая все невзгоды
Во имя жизни на земле.

Велику допомогу в оформленні музею надав Овчаренко Микола, який зараз очолює міський музей Афганської слави.

У музеї багато матеріалів присвячено героям-учням шкіл Дзержинського району, які загинули в Афганістані, воїнам-інтернаціоналістам, які живуть у мікрорайоні школи – майору Аксьонову А., учню нашого ліцею Похитайло Ю.

За час свого існування музей відвідали не тільки учні нашого ліцею, але й школярі з інших шкіл міста та області, керівники навчальних закладів України, закордонні гості.

Сьогодні музей продовжує працювати і виконувати свою керівну роль у військово-патріотичному вихованні. Успішно працює пошукова група, яка постійно поповнюється бажаючими збирати цікаві експонати для музею, виявляти нових героїв.

Актив музею допомагає класним керівникам у підготовці і проведенні виховних годин, уроків мужності; організовує постійні зустрічі з ветеранами, привітання їх зі святами; підтримує зв'язок з близькими та родичами ветеранів.

Велика увага приділялась збиранню матеріалів, присвячених 70-річчю визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. Проведено багато творчих конкурсів. Роботи учнів було оформлено у збірку.

Рада музею підтримує тісні зв’язки з учасниками бойових дій в Афганістані. Насамперед з радою ветеранів афганської війни. Голова ради – підполковник Белоус І. К., інші ветерани – постійні гості шкільного музею.

Пошукова група музею та учні ліцею брали участь у районному конкурсі, присвяченому 25-річчю виведення радянських військ із Афганістану. Більше 150 учасників конкурсу підготували твори, вірші, малюнки, відеоролики.

14 кращих робіт стали переможцями конкурсу.

У роботі музею використовуються ІКТ: проектні технології, інтерактивна методика.

Пошукова робота в ліцеї перетворюється в уроки мужності, які дають змогу осмислити історію покоління, їх досвід.

Сьогодні Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії: збройну боротьбу за незалежність та територіальні цілісність. У цій війні ми маємо загиблих та поранених. Від початку збройних протистоянь українські військовослужбовці неодноразово демонстрували свою відвагу, мужність та військові вміння, чимало солдатів та офіцерів проявили особистий героїзм, їхні вчинки можуть стати взірцем для усіх нас. Вони є важливим прикладом для виховання майбутніх поколінь. Пошуковий загін музею приступив до збору матеріалів про героїв України з метою увічнення пам’яті полеглих, популяризації їх подвигів.

Майже 70 років пройшло з дня Перемоги. Пам’ять про події війни зберігається в серцях людей і передається від покоління до покоління. Ми вдячні долі за те, що через участь в роботі нашого музею ми причетні до доброї справи – естафети пам’яті поколінь…