Стаття «Сучасний урок: пошуки, перспективи»

Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання в сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок. І хоча класно-урочна система існує понад три століття, вона виправдала себе, бо на уроці закладається фундамент освіченості і вихованості учнів.

Завдання, поставлене перед кожним учителем, щоб кожний урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів школярів, здобуттю навичок самостійного поновлення знань, прищеплював любов до праці, щоб вивчення основ наук було тісно пов’язане з сучасним життям, відноситься й до вчителя-словесника.

Досвіт переконує, що урок – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності, який виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя і учнів. Кожне заняття несе певний обсяг інформації, проте лише від учителя залежить, скільки її зможуть сприяти й засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому потрібно скористатися.

Сьогодні, згідно з вимогами Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання й самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність. Нині сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання в школі і є високоефективною. І тому сучасний урок має бути спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення рівня якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості.

Вимоги до сучасного уроку:

• єдиний мовний режим;
• мотивація навчальної діяльності;
• актуалізація опорних знань учнів;
• доступність викладання матеріалу;
• темп уроку (треба знати темперамент учнів);
• контакт з аудиторією, з класом;
• педагогічний такт;
• організація самостійної роботи на уроці;
• наявність завдань пошукового характеру;
• міжпредметні зв’язки;
• практична направленість;
• систематизація знань;
• закріплення знань, формування навичок і вмінь;
• об’єктивне оцінювання знань учнів;
• єдина вимога до ведення зошитів;
• ефективність використання ІКТ технологій, вміння орієнтуватись в технологіях;
• раціональність у підборі домашнього завдання (3-я частина від зробленого у класі).

Шляхи підвищення ефективності традиційного уроку – це ефективний вибір оптимальних навчальних методів і прийомів, творче застосування раніше використовуваних методів в абсолютно новому форматі, зокрема з використанням комп’ютерного обладнання, доступ до мережі Інтернет.

Для учнів з порушенням слуху особливо важлива наявність гарно ілюстрованих підручників з доступною подачею навчального матеріалу, використання наочності, опорних таблиць, зошитів с розвивальними завданнями різного рівня, мапи, таблиці. Зараз в арсеналі багатьох вчителів є науково-популярні, художні і мультиплікаційні фільми, які можна використовувати на уроці чи, в період підготовки до уроку, у позаурочний час. Є можливість для їх демонстрації: комп’ютерний клас, кабінет інструктора зі слухової роботи і лінгафонний кабінет.

Презентація – це яскравий, доступний для сприйняття дітьми, вид роботи на уроці. Однак майстерністю створення презентацій у нас володіє далеко не кожний. Таким чином, є над чим працювати, є чому вчитися.

Інновація – це не щось абсолютно нове в педагогіці, це результат перетворення.