Стаття «Таємниці каменів Глухівського кар’єру кварцитів»

Глухівщина завжди славилась багатьма визначними пам’ятками. Цей край розміщений в неповторному природному ландшафті, де серед інших природних пам’яток чинне місце посідає родовище Глухівського кар’єру кварцитів.

Камінь у Баничах здавна видобувався кустарним способом, а невеликі кам’яні кар ’єри, каменярні, називались «бані». Так топоніміка пояснює, що назва села Баничі походить від слова «баня» - кам’яний кар’єр.

Родовище Глухівського кар’єру кварцитовидних піщаників знаходиться у Глухівському районі, Сумської області біля північно-східної окраїни села Баничі.

Площа родовища - 57 га, простягається між басейнами річок Клевень (права притока Сейму) та її притоки - р. Есмань. Площа вододілу представляє собою рівнинну територію з глибоко врізаними ярами і балками.

Баницьке родовище кварцитів - єдине на території Європейської частини СНД, на якому видобуваються кварцити із вмістом двоокису кремнію (SiO2) вище 90%.

За якістю кварцитовидні піщаники є унікальною високо кремнеземною сировиною, яка придатна для виробництва високоякісних феросплавів (феросиліцію) і кристалічного кремнію високих марок, а також щебеню для будівельних цілей.

Родовище відоме і розроблюється з 1890 року. Перші геологічні розвідувальні роботи проведені в 1928 році. З 1928 по 1978 роки (50 років) родовище розроблювалось різними організаціями для використання піщаників на будівельний камінь. З 1958 Глухівський кар’єр почав постачати кварцитовидні піщаники для виробництва кристалічного кремнію.

Яка ж геологічна історія даного родовища, звідки тут взявся піщаник?

Кварцитовидні піщаники – це гірські породи осадового походження, зцементований морський пісок, якому вже понад 65 млн. років. Тому, про наявність морської площі на нашій території, родовище кварцитовидних піщаників є вірним підтвердженням за віднайденими скам’янілими рештками рослин і тварин (молюсків).

Відповідно до тектонічної будови родовище належить до Дніпровсько-Донецької западини, яка заповнена покладами крейдового, палеогенового, неогенового та четвертинного періоду.

Зміни на земній поверхні відповідно до геологічної історії нашої планети:

• Крейдовий період (пізня епоха Мезозойської ери) – близько 70 млн. р. т. – значна територія Україна вкрита водним простором, Дніпровько-Донецька западина знаходиться під відносно глибоким морем;
• Палеогеновий період (пізній еоцен Кайнозойської ери) – близько 30 млн. р. т. – північно-східна частина Сумської області перебуває під мілким морем;
• Неогеновий період (пліоцен) – 5 млн. р. т. - переважання суходолу.

У ранньокрейдову епоху формується Південна Атлантика, а під кінець ранньої крейди руйнується останній міст, що з’єднував Південну Америку і Африку.

У палеогені проходили великі тектонічні рухи. У цей час на території Землі продовжується ріст великої гірської системи Кордильєр в Північній Америці та частково піднімалися Анди в Південній Америці. Між Європою і Африкою був дуже великий прогин від сучасної Іспанії до півострова Індокитай, заповнений водами давнього океану Тетіс.

Від руху літосферних плит посилювалась палеогенова трансгресія (наступання моря на суходіл). До цього часу море затопило половину Східно-Європейської платформи (Східно-Європейська рівнина), Західно-Сибірську платформу (Західно-Сибірську рівнину) та північну частину Казахстану .

З початком Кайнозойської ери відбувається збільшення Атлантичного і Індійського океану та подальший зсув плит призвів до поступового скорочення розмірів Тетісу. У цей час відбувається значне похолодання клімату. Це явище робить свій відбиток на зміні кольору піщаника від світлого до темнішого сіро-зеленуватого, що можна простежити за заляганням шарів гірських порід у Глухівському кар’єрі кварцитів. Піщаники світлого забарвлення формувались у теплих водних масах. У цьому теплому басейні за рахунок відмирання дрібніших водоростей відбувалося накопичення добре відомої писальної крейди. А коли море стало більш холодним, колір піщаників змінився до темнішого.

Через 30 млн. р. т. починає формуватися велика область складчастості, до якої входять гірські системи Альпи, Карпати, Крим, Гімалаї. Цей Альпійсько-Гімалайський пояс призводить до звільнення від води значних територій суходолу. Океан Тетіс розпадається на окремі басейни. Його залишками є внутрішні моря (Середземне, Мармурове, Чорне, Азовське, Каспійське) – вони становили один єдиний басейн. У цей час на місці Баницького родовища сформувалась затока океану Тетіс.

Через 15 млн. р.т. (в неогеновому періоді), коли море відступало на південь України, на звільнених територіях утворилися червоноколірні піщано-глинисті відклади.

На родовищі виділені три різновиди піщаників: піщаники кварцитовидні злиті, піщаники кварцитовидні крихкі і цукровидні міцні. Слабозцементовані піщаники зустрічаються рідко у вигляді окремих гнізд або дрібних лінз, при ударі вони руйнуються у пісок. Переважно вони містять в собі гідроокис заліза і мають жовтувато-червоний, світло-коричневий і коричневий колір.

Природа нашої місцевості унікальна і неповторна, треба вміти любити її, впізнавати окремі характерні куточки за знайомими і звичайними природними особливостями, і робити це настільки впевнено, наскільки пізнаються багатьма такі пам’ятки природи, як Великий Каньйон Колорадо чи Ніагарський водоспад.