Стаття „Групова й індивідуальна робота на уроках української мови та літератури”

Працюючи над проблемою розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури, переконалася у тому, що мені не обійтися без використання новітніх технологій навчання. У процесі пошуків, проб переконалася, що інтерактивні методи роботи на уроках набагато збільшують пізнавальну активн ість та самостійність учнів, мотивують потребу самовдосконалення.

Найвдаліше, на мою думку, ввійшли в мою практику методи групової, парної роботи на уроці, не оминаю також індивідуальну роботу.

Групи створюю для дискусій, мозкового штурму, рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності. Групування може мати сенс на будь-якому етапі уроку. Для цього спільно з учнями розробила правила роботи в групі (парах) та правила культури поведінки в групі (парах).

Дітям подобаються такі види роботи: вони активно працюють у групах, парами, жваво обговорюють завдання, захищають власну позицію, адже усе, що вони пропонують, приймається та обговорюється Я намагаюся не говорити учням: «вірна чи невірна відповідь». Відповідь групи підтримує або не підтримує весь клас. Як наслідок, учні вчаться реагувати на зауваження, робити висновки, відстоювати

Найбільшою перевагою, по-моєму, є те, що створюється особлива атмосфера у класі, яка найкраще сприяє створенню атмосфери співпраці, взаєморозуміння, доброзичливості, дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Моїм учням подобається працювати в експертних та перехресних групах, групі шуму.

На уроках намагаюся використовувати ігри, завдання, які вимагають групової та індивідуальної роботи. Коротко про них.

На уроках української мови використовую ігри:

«Порушник» (існують варіанти)

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує завдання: знайти зайве слово, речення тощо. Наприклад, вивчаючи тему «Фонетика», можна запропонувати дітям знайти зайве слово, яке є «порушником», тобто різниться співвідношенням звуків і букв серед інших слів: Праця, алюміній, цятка, радію, ячмінь, рясно, диня, портьєра, зайду, щебечуть

Важливо, щоб учні, виконуючи те чи інше завдання, вчилися захищати свою позицію, доводили власну думку.

«Мозкова атака-карусель»

Цей метод використала на узагальнюючому уроці з теми «Речення». На великих аркушах паперу записані підтеми:

• Просте речення.
• Складне речення.
• Головні члени речення.
• Другорядні члени речення.

Діти об’єднуються у чотири групи, і кожна фіксує знання (одним реченням, словосполученням) з поданої теми. Подорож закінчується біля тієї теми, з якої група почала свою подорож. Така робота дає змогу висловити свою думку, а також проаналізувати те, що було презентовано іншими групами.

Узагальнюючи тему «Прикметник як самостійна частина мови», провела урок-конкурс, використавши різнорівневі завдання з урахуванням роботи в групах. Наприклад, конкурс «Від теорії — до практики»

Цей конкурс проходить у чотири етапи:

I етап (усний) Теорія: назвати розряди прикметників

II етап Практика

Розподіліть прикметники в три колонки: якісні, відносні, присвійні.

Розумний, охайний, шкільний, зимовий, Оксанин, батьків, дерев’яний. Дідусів, мідний, український, лагідний, Петрів, козацький, сміливий, домашній, широкий, учнів, учнівський, батьківський, спортивний, холодний, сусідський, сусідчин.

IІІ етап (усний) Теорія: Як утворюються ступені порівняння прикметників? Від яких прикметників не можна утворити ступені порівняння?

IV етап Практика

Утворіть усі можливі форми ступенів порівняння прикметників:

• 1 команда — дрібний, глибокий.
• 2 команда — теплий, приємний.
• 3 команда – товстий, дужий

Вдало використовую на уроках мови гру «Юні митці слова», можна використати приблизно такі завдання

Доберіть і вставте замість крапок такі прикметники, які б найяскравіше передавали ознаки названих у тексті предметів.

Мова вважається ... скарбом людства, ... мова — ознака народу, нації, … й ... для кожного народу — його ... мова. Вона успадкована від ... батька-матері, ... домівки, сім'ї-родини, ... краю, від ... поколінь свого роду і народу, своєї нації.

Використовуючи прикметники, складіть твір-мініатюру на тему:

• 1 команда: «Значення мови в житті людини».
• 2 команда: «У мові — душа народу».
• 3 команда: «Краса рідного слова».

Для індивідуальної роботи з учнями намагаюся теж підбирати цікаві завдання (вони здебільшого розраховані на сильніших учнів). Прикладом можуть бути такі: «Головний редактор» (Учням пропонується текст з недоліком: пропущені чи нечітко написані слова, відсутні розділові знаки, переплутано місцями слова. Завдання: відтворити текст, проаналізувати помилки, визначити орфограми. Іноді пропоную відредагувати текст-переклад.), «Юні журналісти» ( як варіант рольової гри. Учні – журналісти, письменники-початківці. Завдання: написати творчу роботу, статтю, репортаж, узяти інтерв’ю. Пропоную або тільки тему, або певні опорні слова, словосполучення, синтаксичні конструкції)

Такі ігри та методи роботи на уроках сприяють також розвитку творчих здібностей учнів

На уроках української літератури досить часто використовую ділові або рольові ігри, де учні повинні відтворити поведінку і роботу конкретних працівників: учителя, редактора, журналіста, перекладача. Прикладом може бути використання елементу прес-конференції (при вивченні творчості Василя Симоненка).

Один учень виступає в ролі поета.

Я, Василь Андрійович Симоненко, народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав я без батька. Мама тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліб. Мене ж доглядали дідусь і бабуся, яких я дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких той знав безліч. Саме від матері, Галини Федорівни, та від діда я отримав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід мій був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав мені про минуле.

Писати я почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

Закінчивши школу, я вступив на факультет журналістики Київського університету.

Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. З грошима було досить сутужно. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, я працював секретарем в університетській багатотиражці.

У роки навчання я продовжував писати, але друкувати свої твори не поспішав.

По закінченні університету працюю в газеті «Молодь Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст сміливо втручався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей. Можливо, через це переслідувався владою, адже в ті часи слід було писати про любов до партії і вождя, а не про звичайних людей.

(Учні, які готувалися завчасно, задають питання.)

Наприклад: - Я, П.І., представник газети «Червоний гірник», хотіла б запитати Вас, Василю Андрійовичу, які поезії Ви присвятили своєму дідусеві?

Відповідь: «Дід умер», «Дума про діда».

- Я, П.І., репортер газети «Сільські вісті», як далеко знаходилася школа, в якій Ви навчалися?

Відповідь: Мені доводилося йти до школи дев’ять кілометрів.

- Я, П.І., хотіла б дізнатися у Вас про те, як Ви навчалися?

Відповідь: Я думаю, що на це питання повинна відповісти моя вчителька. Із спогадів учительки: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень».

Діти підготували ще такі запитання: Коли вийшла Ваша перша збірка поезій? Як вона називалася? Хто з письменників навчався разом з Вами в університеті?).

Традиційним на уроках української літератури вже стало використання мною методу «Творчої лабораторії», яка дає можливість мені залучати учнів як до групової (складання реклами художнього твору, сценаріїв), так і до індивідуальної (учні подають свої творчі здобутки: власні вірші, міні-твори, малюнки тощо).

Вдало прижилася «Майстерня лінгвіста», коли учні виконують роль мовознавців, лінгвістів, наукових працівників. Завдання надзвичайно різноманітні: дослідження тексту, лінгвостилістичний чи ідейно-художній аналіз тексту. Також на уроках літератури намагаюся використовувати переважно такі методи інтерактивного навчання: стимуляційні або імітаційні ігри, «Спрощене судове слухання», «Громадське слухання», «Займи позицію», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», «Дебати».

Такі методи роботи дають учням можливість висловлювати власну думку, займати певну позицію. Досить часто намагаюся на уроках охопити роботою всіх учнів у класі, крім цього, вважаю за потрібне заохочувати учнів до розмірковувань щодо будь-якої ситуації, але з різних боків. Крім цього, добре реалізувати індивідуальну і групову роботу під час проведення інтерактивних уроків: уроки-змагання, уроки КВК, уроки-семінари, уроки-подорожі тощо.