Стаття «Розширення потенційного словника як засіб навчання безперекладного розуміння текстів»

Одна із практичних цілей викладання іноземної мови в школі – навчити учнів читати. Закінчуючи шкільний курс, учні мають уміти читати й розуміти тексти науково-популярної літератури, адаптовані тексти художньої літератури, у школярів мають бути сформовані навички розуміння значення деяких лексични х одиниць, що спираються на знайомі словотворчі елементи, на схожість у рідній та іноземній мовах, а також на контекст. Але, на жаль, в учнів не формуються уміння розуміти текст без перекладу й самостійно працювати з книгою.

Найбільш складними для учнів у процесі читання текстів англійською мовою є невивчені лексичні одиниці. Ця проблема особливо гостро постає перед учнями старших класів при переході до читання більш складних текстів. Постійне звернення до словника з метою подолання труднощів перетворює читання на малоефективне розшифровування іншомовного тексту. Тому одним із завдань при навчанні безперекладного розуміння тексту є розширення словникового запасу, тобто в учнів треба сформувати вміння самостійно аналізувати невивчені лексичні одиниці, які знаходяться в особливих контекстуальних умовах, що допомагають розуміти їх, або значення яких так чи інакше вмотивовано.

Під вмотивованістю в лінгвістиці розуміють наявність смислових і структурних відповідностей. Невідомі учням лексичні одиниці можуть мати структурну й семантичну схожість з відповідними одиницями рідної мови (наприклад, tank - танк, film- фільм, lift - ліфт). Така вмотивованість називається міжмовною. Невивчені лексичні одиниці можуть мати структурно-семантичну схожість з уже відомими базовими словами: use-useful-usefulness-useless (внутрішньомовна вмотивованість).

Лінгвістичною основою можливості розуміння невивчених лексичних одиниць є наявність внутрішньомовної і міжмовної вмотивованостей.

Можливість розуміння невивчених лексичних одиниць знаходить своє пояснення і в психології. Вона обумовлена здатністю учнів переносити знання й уміння в нові умови, а також їхнім попереднім мовним досвідом як у рідній, так і в іноземній мовах. Основним важелем переносу є схожість матеріалу, яке може бути звуковим або графічним та смисловим, заснованим на схожості елементів значення. Розглядаючи перенос як об'єктивний фактор, психологи відзначають, що він є лише потенцією для розуміння невивчених слів. Потенція може здійснюватися мимоволі.

Наприклад, знання базових слів і правил словотворення відкриває шлях до самостійного розуміння похідних та складних слів, якщо їх структура не пов'язана з переосмисленням. Для реалізації існуючої потенції необхідні інтелектуальні уміння – володіння розгалуженою системою розумових операцій – аналіз, уміння робити висновки, спиратися на контекст. Вибір прийому навчання таким умінням залежить від характеру лексичних одиниць і особливостей їх виводимості.

Відповідно до програми, лексичним мінімумом, який має бути засвоєний для використання в усному мовленні, учні оволодівають на початковому та середньому етапах навчання. У старших класах лексичний запас поширюється за рахунок читання текстів та їх обговорення.

Слід відзначити, що ці лексичні одиниці, що складають ядро лексики, мають бути засвоєні учнями і для використання в усному мовленні, і для розуміння на слух, і для читання, і для письма. Учням недостатньо лише сприйняти графічний образ слова при введенні і записати його в словниковий зошит, щоб при зустрічі з цим словом у реченні і зв'язному тексті миттєво впізнавати його, правильно вимовляти й розуміти. Необхідна тренувальна робота з прочитання нових слів. Це особливо важливо при навчанні таким мовам, як англійська та французька, де чимало слів читаються не за правилами, і тому переважним методом навчання читанню є метод засвоєння цілих слів.

Іноді спостерігаємо, як учням, що оволоділи словами в усному мовленні, важко прочитати їх у тексті. А якщо звуковий образ слова спотворюється, то воно перестає бути носієм смислу. Це відбувається тому, що під час навчання недостатньо уваги приділялось розвитку навичок впізнавання графічних образів слів та їхнього миттєвого перекодування в образи звукові. Тому учні повинні тренуватися в прочитанні слів, груп слів, у диференціації слів, схожих за написанням, але відмінних за значенням.

Крім лексичного ядра, учні повинні оволодіти певним запасом слів, необхідних для розуміння при читанні (це називається рецептивною лексикою). При засвоєнні цієї лексики потрібні вже інші асоціації, ніж при засвоєнні активної лексики: учні ідуть від графічного образу слова до його значення.

Не всі нові слова, що зустрічаються в тексті, вимагають спеціального вивчення. Наприклад, навчати таким словам, як, sport, start, немає необхідності: їх учні і так зрозуміють у тексті, тому що і в рідній мові є слова з тим самим значенням.

Слова, які можуть бути зрозумілі в тексті без спеціального вивчення, складають потенціальний словник.

Потенційний словник

На основі лінгвістичного аналізу лексики англійської мови виділяють наступні джерела потенційного словника:

• багатозначні;
• похідні;
• складні;
• конвертовані;
• фразеологічні одиниці.

Існує декілька джерел формування потенційного словника:

• Опора на словотворчі елементи слів. Знаючи суфікси й префікси, їх значення, а також значення кореневих слів, учні можуть самостійно зрозуміти такі слова, як useful, eatable, dissatisfaction.
• Опора на інтернаціональні слова чи схожі слова рідної мови. Це джерело розуміння таких слів, як fact, interest, secretary, sputnik.
• Співвіднесення семантичних структур багатозначних слів іноземної чи рідної мов і самостійне розуміння невивчених співзначень з опорою на вивчене значення. Наприклад, знаючи слово hand в значенні "рука", учні зрозуміють його значення у словосполученні the hands of the clock - стрілки годинника.
• Здогадка про значення слова за контекстом. Так, у контексті Half a million people inhabit our town значення слова inhabit підказується словами people and town.
• Навчання прийомам розуміння невивчених лексичних одиниць потенційного словника не може розглядатися як дещо додаткове. Це є одним із найважливіших компонентів навчання читанню з безпосереднім розумінням.

Учням треба пояснити різні прийоми самостійного розуміння слів. Перед роботою з текстом учитель на прикладі декількох слів показує, як можна самостійно зрозуміти інтернаціональне, похідне чи багатозначне слово в новому значенні. Такі предтекстові вправи створюють в учнів психологічну установку на самостійне розуміння слів, яких вони не вчили, розвивають у них вміння робити це швидко, неперекладним способом. Така робота з поширення потенційного словника допомагає оволодінню учнями умінням самостійно розуміти значну кількість незнайомих слів, удосконаленню їхнього лінгвістичного чуття, розвитку розумової діяльності, умінню учнів долати труднощі, пов'язані з розумінням невивчених лексичних одиниць, що можна розглядати як уміння вирішувати проблемні задачі самостійно.

Я вважаю, що під час роботи з невивченими лексичними одиницями необхідно враховувати наступне:

• навчання розумінню невивчених лексичних одиниць потенційного словника повинно бути спрямоване не на оволодіння учнями конкретними лексичними одиницями, а на вироблення умінь їх семантизації;
• формування потенційного словника починається тільки тоді, коли учні знають первинне, базове слово. За необхідності його треба повторити;
• при виконанні вправ требі дотримуватися послідовності (градації за рівнями складності);
• вправи для навчання розумінню незнайомої лексики виконуються в класі перед читанням тексту мовчки;
• починати роботу з поширення потенційного словника можна на основі похідності (build-builder) і з інтернаціональних слів (radio, computer) уже в початковій школі.