Стаття «Міжпредметна інтеграція при вивченні навчальної дисципліни “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин”»

Інтеграція – важлива умова сучасної науки та розвитку цивілізації в цілому. Адже нинішня стадія наукового мислення дедалі більше характеризується прагненням розглядати не окремі, ізольовані об’єкти явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності. Тож інтеграція, як вимога об’єднання в ціле якихось частин чи елементів вважається необхідним дидактичним засобом. Реформування сучасної освіти лежить на шляху подолання ізольованого викладання навчальних предметів і створення принципово нових навчальних програм, де освітній процес доцільно орієнтувати на розвивально-продуктивний інтегративний підхід. [2]

Тому підготовка компетентної, всебічно розвиненої особистості, яка б мала не лише знання, а й вміла їх адекватно застосовувати на практиці є головними завданням навчального закладу сьогодні. Вона передбачає формування у студентів сукупності знань з різних навчальних дисциплін.

Змістовна інтеграція навчального процесу при підготовці ветеринарних спеціалістів повинна ґрунтуватися на цілісному розумінні анатомічної будови і фізіологічних особливостей тварин, їх здоров’я та хвороб з врахуванням наслідків еволюції і сучасного розвитку під впливом фізико-хімічних та екологічних факторів.

Системний міждисциплінарний метод навчання дозволяє підготувати ветеринарного фельдшера з якісно новим рівнем мисленням, щоб оцінити стан хворого організму, інтегруючи результати даних: анатомічних, фізіологічних, клінічних. Навчальна дисципліна "Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин" є невід’ємною складовою підготовки майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини. В освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціаліста за спеціальністю 5.11010101 "Ветеринарна медицина" до випускника навчального закладу зазначено вимоги: знати будову, топографію, функції органів і систем органів та організму тварин, їх порівняльно-анатомічні та вікові особливості, фізіологічні константи для різних видів тварин, загальні фізіологічні та біологічні поняття, фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі, та вплив на них факторів зовнішнього середовища.

Навчальна програма з анатомії визначає основну мету викладання "Анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин" як єдиної дисципліни, так і в комплексі з іншими дисциплінами.

У системі підготовки фахівців напряму "Ветеринарна медицина" "Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин" є нормативною дисципліною і належить до базової частини циклу природничо-наукової підготовки.

З циклом гуманітарної та соціально-економічної підготовки Анатомія виявляє інтеграційні зв’язки з такими дисциплінами: Латинська мова, Іноземна мова (за професійним спрямуванням), Культурологія, Філософія, Вступ у спеціальність.

Із циклом професійної та практичної підготовки Анатомію пов’язують дисципліни: Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин, Паразитологія, Епізоотологія з мікробіологією, Ветеринарна хірургія, Внутрішні незаразні хвороби, Патанатомія, Фармакологія.

Очевидність зв’язку анатомії з іншими теоретичними клінічними дисциплінами, а також предметами гуманітарного циклу актуалізує принцип міжпредметного підходу у викладанні дисципліни студентам. При цьому реалізуються міжпредметні зв’язки різних рівнів: об’єктні, теоретичні, методичні, діяльнісні (класифікація за Р. С. Гуревичем).

Об’єктні зв’язки – міжпредметні зв’язки, засновані на вивченні одного і того ж об’єкта в різних навчальних дисциплінах та під час навчання;

Теоретичні зв’язки – міжпредметні зв’язки, засновані на використанні одного й того ж самого елемента теорії (закон, правило тощо);

Методичні або інструментальні зв’язки – міжпредметні зв’язки, засновані на використанні одного й того ж самого методу пізнання;

Діяльнісні зв’язки – міжпредметні зв’язки, засновані на використанні одного й того ж самого прийому діяльності [ 3].

Для раціонального впровадження міжпредметних зв’язків у навчальний процес має значення і така класифікаційна схема, в основі якої лежить хронологічний критерій. Згідно з нею, міжпредметні зв’язки можуть бути ретроспективними (попередніми), синхронними (супутніми) і перспективними (послідовними) [3].

На спільних засіданнях циклових комісій Козелецького технікуму ветмедицини викладачі вирішують питання по встановленню та фіксації міжпредметних зв’язків з навчальних дисциплін та обговорюють форми використання навчального матеріалу на міжпредметній основі: повідомлення в лекції, інструктажі, проблемні питання, завдання для самостійної роботи. В навчальних кабінетах (лабораторіях) створюються узагальнені таблиці міжпредметних зв’язків у вигляді окремої папки, що входить до навчально-методичного комплексу (НМК) навчальної дисципліни.

Наступний етап – реалізація міжпредметних зв’язків – здійснюється на основі складання плану (картки заняття). На кожне заняття з Анатомії складається план (картка), в якій зазначається тема заняття, його вид, основні питання змісту, обов’язково ті, що пов’язані з матеріалом інших навчальних дисциплін, навчальна література, запитання, завдання тощо.

Основна мета міжпредметного інтегрування полягає в тому, щоб при вивченні певної теми активізувати раніше засвоєні знання, вміння, навички, необхідні для повноцінного вивчення даної теми. При цьому повинні бути прийняті до уваги інтереси навчальних дисциплін, які будуть вивчатися в подальшому.

Міжпредметна інтеграція вирішує завдання органічного поєднання нової теми з попередніми і наступними знаннями, визначення логічних зв’язків між різними дисциплінами, розділами, темами, визначення місця та призначення різних дисциплін в майбутній професійній діяльності і об’єднання в одну систему.

Методичне планування міжпредметної інтеграції ведеться в трьох напрямках:

• Перший напрям – визначаються дисципліни, їх розділи, теми, що є забезпечуючими для теми даного заняття. Наприклад: тема лабораторного заняття "Вивчення будови мікроскопа і будови тваринної клітини". Забезпечуючі дисципліни: Біологія – тема: будова клітини, хімічний склад цитоплазми, органел, включень; Фізика – оптика, основні принципи будови світлового мікроскопа.
• Другий напрям – визначаються перспективні дисципліни, їх розділи, теми, які на наступному етапі будуть використовувати матеріали даної теми: Епізоотологія з мікробіологією - морфологія мікроорганізмів; Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння - фізіологія і біохімія сперми, методи оцінки якості сперми; Внутрішні незаразні хвороби - лабораторні методи діагностики внутрішніх незаразних хвороб; Паразитологія - методи діагностики інвазійних хвороб; Патанатомія- метод дослідження уражених органів (мікроскопія гістопреапаратів).

Третій напрям – плануються внутрішньо-предметні зв’язки, що забезпечують інтеграцію теми, що вивчається з попередніми та наступними темами даного курсу.

Для практичної реалізації міжпредметних зв’язків підчас вивчення Анатомії застосовуються такі форми використання матеріалу на міжпредметній основі:

1. Нагадування, повторення. Полягають у тому, що під час вивчення анатомічної термінології, будови тканин, органів та їх функцій студенти пригадують відомості з біології, фізики, хімії, математики, іноземної, зарубіжної літератури та інших предметів.

2. Історичні екскурси. Використання елементів історизму в навчанні з Анатомії сприяє розвитку пізнавальних здібностей студентів, знайомить їх з зародженням і розвитком окремих наук, з різними дослідженнями, здійснення якихнерідко вимагає знань з цілої низки наукових дисциплін. Наприклад, при опрацюванні питання "Коротка історія розвитку анатомії і фізіології" студенти самостійно підготували реферативні повідомлення про Вчених анатомів, фізіологів та хірургів Чернігівщини XVII-XVIIIстоліття.

3. Інструктаж. Включаючись у навчальний процес, дослідження, виконання лабораторно-практичних робіт, студент повинен керуватись певною системою правил, інструктивних вказівок, які регламентують послідовність проведення роботи. Систематичне використання студентами інструкційно-технологічних карт та користування робочим зошитом під час практичних занять з Анатомії привчає їх до планування і самоконтролю своєї роботи.

4. Проблемні запитання, дослідницький метод. Проблемні запитання міжпредметного характеру які сприяють формуванню у студентів уміння аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати набуті знання.

Наприклад. 1. Внаслідок травматичного вивиху у собаки голівка стегнової кістки змістилась вгору і вперед. Який суглоб ушкоджений у тварини? 2. У хворої самки ендометрит. Яка оболонка матки знаходиться в стані запалення? 3. Через декілька годин після споживання жирного корму змінився колір лімфи в грудному лімфатичному протоці. Чому?

5. Міжпредметні тексти. Велике значення в засвоєнні зв’язків між знаннями мають міжпредметні тексти. Вони доповнюють зміст тексту підручника і глибше розкривають окремі питання програми. Наприклад, до теми "Травлення в шлунку жуйних" студенти готують презентації або повідомлення про види і значення мікроорганізмів в природі.

Також дієвою формою інтеграції міжпредметних зв’язків є проведення в технікумі науково-практичних конференції для студентів.

Тому подальше удосконалення інтеграції міжпредметних зв’язків в начальному процесі мусить бути пов’язане зі створенням відповідних інтегрованих програм, які б забезпечили чіткий і узгоджений розподіл змісту навчання між дисциплінами, починаючи з першого до останнього курсу навчання студентів в технікумі.

Література

1. Балабаєва О. Ю. Принцип інтегративності у навчанні латини на факультетах ветеринарної медицини/ О. Ю. Балабаєва// Наукові праці. Педагогіка. – 2012. – том 209, №197. С. 44-48.

2. Бех І. Д. Інтеграція як освітня перспектива / І. Д. Бех// Початкова школа. – 2002. - №5. С. 5-6.

3. Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах / Р. С. Гуревич; ред. С. У. Гончаренко; АПН України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К.: Вища школа, 1998. – 229 с.

4. Коньок М. М. Питання практичної реалізації міжпредметних зв'язків під час виробничого навчання / М. М. Коньок // Науковий вісник нац. університету біоресурсів і природокористування України. – 05/03/2011. – N159 Ч. 1:Педагогіка. Психологія. Філософія. – С. 98-103.

5. Мельник В. В. Міжпредметна інтеграція на заняттях з терапії/ В. В. Мельник// Щоквартальний український науково-медичний журнал. Клінічна та експериментальна патологія. –Чернівці: Буковинський державний медичний університет. –2011. –Т. Х, №3 (37). – С. 49-50.