Стаття «Роль екскурсій під час вивчення природознавства в початкових класах»

Світ, що оточує дитину, - це передусім світ природи
з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою
Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму.
В.О. Сухомлинський

Життя доводить, що в умо вах, які весь час змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина гнучка, креативна, здатна використовувати нові ідеї і задуми, знаходити нові підходи і рішення проблем. Слід зазначити важливість створення у дошкільному та шкільному закладах сприятливих умов для розвитку особливостей кожної дитини.

„Дитина від своєї природи, – писав В.О. Сухомлинський, – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці і грі, у власній творчості, в красі, яка надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, через неповторну дитячу творчість – певна дорога до серця дитини. Я буду так вводити малюків у навколишній світ, щоб вони кожного дня відкривали в ньому щось нове, щоб кожен наш крок був мандрівкою до першоджерел – до чудесної краси природи“.

В основних напрямках загальноосвітньої школи підкреслюється, що „найважливіша неминуча задача школи – давати підростаючому поколінню глибокі і міцні знання основ наук, виробляти навички та уміння застосовувати їх на практиці, формувати світо уявлення“. Одним зі шляхів реалізації цих задач є включення в навчальний процес досліджень над предметами і явищами під час екскурсій.

Екскурсія – особливий вид навчальних занять, який проводиться за межами класної кімнати для безпосереднього сприйняття і спостереження учнями об’єктів та явищ, пов’язаних з вивченням програмового матеріалу.

Екскурсія як жива, безпосередня форма спілкування розвиває емоційну чуйність, закладає основи морального обличчя. Правильна організація спостережень сприяє формуванню таких важливих якостей дитини, як спостережливість і увагу, які сприяють збагаченню знань про навколишній світ. До нової програми Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України курсу «Природознавство 1-4 класи» включено ряд екскурсій, проведення яких є обов’язковим.

Екскурсії - один з основних видів занять і особлива форма організації роботи по екологічній просвіті дітей, одна з дуже трудомістких і складних форм навчання. Екскурсії проводяться поза шкільної установи, це свого роду заняття під відкритим небом.

На екскурсіях діти знайомляться з рослинами, тваринами і одночасно з умовами їх проживання, а це сприяє утворенню первинних уявлень про взаємозв'язки в природі. Екскурсії сприяють розвитку спостережливості, виникненню інтересу до природи, тобто пізнавального до неї ставлення дітей. Велика роль екскурсії в естетичному вихованні дітей, формуванні у них естетичного ставлення до природних явищ і об'єктів. Краса навколишнього світу викликає глибокі переживання.

Даний вид роботи спрямований на задоволення пізнавальних потреб учнів, їх фізичний та інтелектуальний розвиток, зміцнення здоров’я, уміння помічати цікаве, незвичне. Екскурсії також мають велике виховне значення, так як сприяють вихованню таких якостей особистості, як вдумливість, інтерес та любов до природи, кмітливість, уміння бачити прекрасне у навколишньому світі, старанність, самостійність тощо. Вони розширюють кругозір дітей, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички та вміння – орієнтування у просторі, визначення видів ґрунтів, рослин, тварин, формують уявлення про їх життя, живлення, значення тощо.

Під час екскурсії учні сприймають природу безпосередньо різними органами чуттів.

Екскурсії сприяють:

• розвитку пізнавальних здібностей учнів, уваги, спостережливості, мислення, - моторики, творчої уяви;
• вихованню таких якостей особистості, як уважність, спостережливість, - кмітливість, інтерес та любов до природи, уміння бачити і розуміти прекрасне;
• виробленню навичок самостійної роботи тощо.

Урок-екскурсія може бути комбінованим, вступним, узагальнюючим, поточним підсумковим, багатотемним, однотемним.

В ньому домінуючий спосіб пізнавальної діяльності – безпосереднє сприймання об’єктів природи, їх взаємозв’язків.

За навчальним матеріалом екскурсії розрізняють: літературні, математичні, історичні, краєзнавчі, природничі тощо; за місцем проведення: у природу, на виробництво, у музей, у зоопарк, екологічною стежкою, до пам’ятника тощо.

Екскурсія може проводитися на початку роботи за темою програми. Її мета – викликати інтерес в учнів до вивчення теми, сприяти накопиченню фактичного матеріалу, що буде необхідний для наступної роботи по темі. Така екскурсія створює необхідні для учнів передумови для свідомого оволодіння навчальним матеріалом і певне налаштування щодо вивчення того чи іншого питання теми. Так, перед вивченням теми «Тварини» можна провести екскурсію у зоопарк, де учні могли поспостерігати за зовнішнім виглядом та особливостями поведінки тварин, які будуть вивчатися на уроках природознавства.

Мета екскурсії, організованої у процесі вивчення теми, – сприяти частковій перевірці рівня засвоєння знань по темі, накопичення фактичного матеріалу для її подальшого вивчення.

Екскурсія може проводитися після опрацювання відповідної теми. Її мета – закріпити здобуті на уроці знання, удосконалити уміння і навички, узагальнити вивчений матеріал, підвести підсумок.

Такі уроки дозволяють учителеві встановити більш дієвий та безпосередній зв’язок навчання з життям, учити використовувати набуті знання на практиці.

Для того, щоб екскурсія досягла успіху, вона повинна бути ретельно підготовлена і методично правильно спланована та проведена.

В екскурсії можна виділити 3 етапи:

1. підготовка до екскурсії;
2. її проведення на місці;
3. підведення підсумків екскурсії;

Проведенню екскурсії передує підготовка учителя та учнів до проведення.

Підготовка вчителя:

Полягають, перш за все, у визначенні мети екскурсії і відборі програмного змісту. Намічає вчитель екскурсію, виходячи з вимог програми та особливостей навколишнього місцевості.

Визначаючи місце екскурсії, вчитель вибирає найкращий шлях до нього - не утомливий, не відволікаючий учнів від наміченої мети. При визначенні відстані до місця екскурсії слід виходити з фізичних можливостей дітей. Тривалість шляху до обраного місця (в один бік) не повинна перевищувати 40-50 хв. При цьому слід враховувати особливості дороги, стан погоди.

Як би не було знайоме місце екскурсії, необхідно за день, за два до неї оглянути його. Побувавши на місці майбутньої екскурсії, вчитель уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає зміст і обсяг тих знань, які повинні отримати діти про даному колі явищ, послідовність проведення окремих частин екскурсії, встановлює місця для колективних і самостійних спостережень, для відпочинку дітей. Попереднє ознайомлення з місцем майбутньої екскурсії дає можливість не тільки уточнити і конкретизувати план, а й продумати прийоми її ведення. Для того щоб екскурсія була цікавою, вихователю треба підготувати вірші, загадки, прислів'я, ігрові прийоми.

Підготовка учнів:

Починається з повідомлення мети екскурсії. Учні повинні знати, куди підуть, навіщо, що дізнаються, що потрібно зібрати.

Учні повинні знати, що екскурсія - це заняття, яке проводиться не в приміщенні, а в природі і на сільськогосподарському об'єкті, тому на екскурсії необхідно бути дисциплінованим і уважним. Педагог нагадує дітям правила поведінки на вулиці.

При підготовці до екскурсії потрібно звернути увагу на одяг дітей. Діти повинні бути одягнені зручно, відповідно до погоди і сезоном.

На місці екскурсії в короткій бесіді вчитель повинен нагадати мету і уточнити завдання, які учні виконуватимуть. У разі потреби показати виконання тієї або іншої роботи. Учні під керівництвом учителя виконують свої завдання. Потім учитель заслуховує повідомлення про наслідки роботи окремих ланок і оглядає зібрані зразки. Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об’єкти вивчення, зробити відповідні записи і малюнки. Учитель повинен дати вичерпні відповіді на запитання, докладно розповісти про об’єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення тих або інших природних явищ. Під час екскурсії в природу в дітей виникає багато запитань, вони цікавляться багатьма предметами і явищами природи, які безпосередньо не стосується теми екскурсії. У таких випадках треба давати правильні й зрозумілі учням пояснення, всіляко заохочувати до спостережень і задовольняти їхню допитливість. В учнів розвиватиметься інтерес до природи. Учні знайомляться під час екскурсії з об’єктами, явищами і процесами, які проходять безпосередньо в природі і взаємопов’язані. Тільки в природі учні можуть конкретно бачити зв’язок між предметами і явищами. На екскурсіях учні вчаться слідкувати за предметами і явищами неживої природи, аналізувати, порівнювати їх, робити висновки.

Заключний етап екскурсії:

Після закінчення екскурсії проводиться підсумкова бесіда. Діти обмінюються враженнями, розказують свої думки, розв’язують з допомогою вчителя питання, які виникли під час екскурсії. Вчитель уточнює, доповнює відповіді учнів. Бесіда повинна бути короткою, інакше вона послаблює емоційне бачення від самої екскурсії. Обговорюють не лише проблеми з теми екскурсії, але й загальні питання, пов’язані із звичайними спостереженнями природи (погода, тварини, птахи, рослини, явища природи, які бачили діти). Отже, екскурсії з природознавства широко використовуються у початковій школі, оскільки вони надають молодшим школярам самостійність у спостереженні об’єктів природи, стимулюють їхню розмову і творчу пізнавальну діяльність при виконанні навчальних завдань.

Знання, отримані на екскурсії, розширюються і закріплюються на заняттях, в спостереженнях в куточку природи за принесеними об'єктами. Відразу ж після повернення з екскурсії зібраний матеріал необхідно розмістити в куточку природи (рослини поставити в вази, квіткові горщики; тварин помістити в акваріум, тераріум, садки), за рослинами і тваринами організувати спостереження.

Через 2-3 дні після екскурсії вчитель проводить заняття з використанням роздаткового матеріалу, малювання, ліплення, дидактичні ігри з природним матеріалом, читає художню літературу, заслуховує розповіді дітей про те, де були і що бачили. На закінчення проводиться узагальнююча бесіда.

Плануючи бесіду після екскурсії, вчитель повинен поставити питання так, щоб у пам'яті учнів відновити весь хід екскурсії, підкреслити найбільш важливі в освітньому і виховному відношенні моменти, підвести їх до встановлення зв'язків між явищами.

Підсумки екскурсій можна оформити у вигляді творчих звітів, альбомів, зошитів спостережень та досліджень, колекцій, малюнків, творів, оповідань тощо.

До проведення екскурсій ставляться такі вимоги:

1. чітко визначити навчальну, виховну і розвиваючу мету;
2. при виборі місця проведення екскурсії врахувати естетичну значимість об’єктів, з якими будуть знайомитися учні;
3. психологічно налаштувати школярів до навчальної, дослідницької діяльності в природі;
4. продумати групові та індивідуальні завдання, що включатимуть елементи спостережень, досліджень та практичної роботи;
5. проводити дидактичні ігри;
6. використовувати можливості знайомства учнів з відповідними професіями;
7. звертати уваги на проблеми екології та шукати шляхи вирішення природоохоронних проблем;
8. зібрати екскурсійний матеріал; зробити схеми, ескізи; сфотографувати об’єкти; оформити звіт у вигляді творчих письмових робіт, гербарію, малюнків, альбомів тощо.

Учні 3-4 класів під час проведення екскурсій можуть проводити спостереження, дослідження, виконувати практичні завдання як під керівництвом учителя, так і самостійно.

Щоб розвинути у дітей спостережливість і пробудити інтерес до природи рідного краю, рекомендую складати для кожної пори року пам'ятки-інструкції. Ці пам'ятки вивішуються в класі поряд з календарем природи. Ось приклади таких пам'яток.

Що спостерігати і робити восени.

1. Зміни природи в околицях школи в трав'яному покриві.
2. Підготовка рослин до зими: чагарники та дерева восени.
3. Забарвлення листя. Листопад.
4. Вічнозелені рослини.
5. Сільськогосподарські рослини.
6. Сезонні роботи в саду і на городі.
7. Плоди і насіння декоративних рослин. Їх збір і зберігання.
8. Різні способи поширені насіння дикорослих рослин.
9. Збір лікарських рослин та їх заготівля.
10. Підготовка тварин до зими.
11. Життя у водоймі і ін.

Що спостерігати і робити взимку.

1. Визначення середньої товщиною снігового покриву.
2. Значення зростання сніжного покриву.
3. Життя рослин під снігом.
4. Снігозатримання.
5. Вплив полезахисних смуг для снігозатримання.
6. Життя тварин. Чиї сліди на снігу?
7. Організація підгодівлі птахів.
8. Перевірка придатності насіння до посіву.
9. Водойми взимку та ін.

Що спостерігати і робити навесні.

1. Танення снігу.
2. Протруювання насіння, робота в парках, в саду, на городі, в полі.
3. Спостереження за розвитком чагарників і дерев.
4. Сокорух.
5. Розпускання листя. Початок цвітіння.
6. Спостереження за розвитком трав'янистих рослин.
7. Підготовка ґрунту до сівби.
8. Посів і посадка польових і городніх рослин.
9. Спостереження за комахами, птахами та іншими тваринами.
10. Пробудження життя у водоймі і ін.

Що спостерігати і робити влітку.

1. Літній трав'яний покрив.
2. Будова квітки.
3. Засмічені рослини в полях і городах (опис і гербарій)
4. Боротьба з бур'янами.
5. Розвиток чагарників і дерев у літніх умовах.
6. Літні роботи в городі, саду, колгоспі.
7. Догляд за культурними рослинами.
8. Прополюванням.
9. Цвітіння і дозрівання зернових культур.
10. Сінокосіння.
11. Літня життя тварин.
12. Рослинність і тваринний світ водойм.