Стаття «Досвід роботи з науково-методичної проблеми “Формування творчої компетентності молодшого школяра”»

Якщо хочеш виховати в дітях сміливість розуму,
інтерес до серйозної інтелектуальної роботи,
самостійність як особистісну рису, вселити
в них радість співтворчості, то створюй такі умови,
щоб іскорки їхніх думок утворювали царство думок,
дай можливіс ть їм відчути себе в ньому володарями.
Ш.А. Амонашвілі

Нині ми є свідками і учасниками процесів, які безпосередньо пов’язані з реформуванням змісту освіти - впровадження Державних стандартів початкової та базової повної середньої освіти. Умови сучасного життя, зростаючий об’єм інформації вимагають, щоб школа готувала учнів, які уміють самостійно добувати знання, виділяти головне, швидко орієнтуватися у конкретній ситуації.

Інформаційна цивілізація потребує людину, яка не лише володіє знаннями, а спроможну оптимально орієнтуватися у потоці нової інформації, вибрати з неї потрібну й оперативно застосувати її на практиці, адаптивну, здатну творчо вирішувати проблеми. Отже, у сучасності продуктивно, повноцінно та щасливо може вибудувати власне життя творча компетентна особистість. Ураховуючи сутність понять "творчість", "компетентність особистості" вважаю, що вони взаємопов’язані. Насамперед, компетентність є основою, підґрунтям здатності особистості творити на вищому рівні творчої діяльності. У той же час творчість є складовою сукупності компетентностей, якими повинна володіти сучасна людина для оптимального самовияву, самореалізації у суспільстві.

Велику роль у вирішенні цих завдань відіграє початкова ланка школи. Фундаментальність початкової освіти – не лише у формуванні знаннєвої сфери, а й у формуванні ключових компетентностей, які є найважливішим надбанням розвивальної шкільної освіти. З точки зору реалізації основних засад компетентнісного підходу вчитель початкових класів має спроектувати стратегію організації діяльності молодших школярів з домінуючим акцентом на пізнавальну активність з метою досягнення її найвищого рівня – творчості. Я переконана, що творчість дає людині можливість актуалізувати свої потреби, інтереси, здібності, знаходити форми прояву індивідуальної активності. У зв`язку з цим все більшої теоретичної і практичної значущості набуває залучення учнів до творчої діяльності, створення необхідних умов для формування творчої компетентності школярів.

Розвиток кожного учня як творчої особистості у навчально-виховному процесі, є можливим та оптимальним на основі активної творчої діяльності школярів. Значущими в розглядуваному аспекті є твердження філософа

М. І. Алексєєва, який вважає, що творчій діяльності людину можна навчити, оскільки вона не є генетично запрограмованою, тобто даною від народження.

Але вчений зазначає, що їй вчаться не теоретично, не шляхом засвоєння науки про творчість, а практично, на досвіді. З цією метою "потрібно з перших кроків діяльності ставити людину в такі складні (неоранжерейні) умови, за яких вона вимушена долати труднощі, вести боротьбу з протиріччями...". Водночас така активна освіта не лише сприятиме розвитку учня як всебічно розвиненої, творчої, компетентної особистості, а допоможе глибокому, усвідомленому засвоєнню ним учбового процесу.

Вивчивши теоретичні положення наукових досліджень педагогів і психологів, можна зробити висновок, що творча активність найчастіше розглядається у двох аспектах:

• як стихійний процес творення нового;
• як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її залучення у цей процес.

Особливу увагу науковці акцентують на самостійності мислення учня, тому що тільки у творчій активності найбільш яскраво виявляється його індивідуальність.

Творчу активність необхідно розглядати у єдності двох сторін. Перша (пов`язана з поняттям «творчість») – комплекс якостей і властивостей особистості, який сприяє повній реалізації її творчого потенціалу і виражається в оригінальному, своєрідному мисленні й емоційності. Друга (пов`язана з поняттям «активність») – ініціативність, енергійність, самостійність творчих дій і поведінки, мотивом яких служить потреба у самореалізації. Зважаючи на загальноприйняту психолого-педагогічну думку та власний досвід, творчу активність тлумачимо як найвищий рівень пізнавальної активності особистості, що виражається у здатності активізувати свої природні задатки і здібності, вмінні нестандартно мислити, генерувати ідеї за умови відповідної мотивації та високого розвитку психічних процесів.

Актуальність проблеми зумовила мій вибір науково-методичної теми – «Формування творчої компетентності молодшого школяра». Технологія формування та розвитку творчої компетентності – є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття учнями знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Застосування технології формування творчої компетентності під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища, й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування творчої компетентності має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що всі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті.

Початкова ланка є фундаментом формування творчої компетентності, як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини. Справа педагога – створити для цього всі необхідні умови. Учень, вважають психологи, повинен визначитись як творча особистість (можливо, з допомогою вчителя), повірити у власні можливості, а потім їх творчо реалізувати під час навчання, одержуючи відповідну підтримку.

В історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки визначенню понять "творчість", "творча особистість", "творчі здібності" значну увагу приділяли науковці В. Андреєв, Д. Богоявленська, Р. Грановська, В. Кан-Калик, С. Сисоєва, Я. Пономарьов, О. Матюшкін та ін. Ще в епоху Київської Русі у "Повчанні Володимира Мономаха дітям" вперше було обґрунтовано необхідність зв’язку освіти з потребами, можливостями життя особистості. При цьому особлива увага зверталася на важливість розвитку в дітей ініціативності у нестандартних ситуаціях.

Аналізуючи проблему розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку, я визначила, що школярі, у яких є задатки до креативності, дуже часто випереджають однолітків у своєму розвитку: мають чудову пам’ять, яка базується на ранньому мовленні та абсолютному мисленні; рано починають класифікувати інформацію; мають великий словниковий запас, вони із задоволенням читають словники, енциклопедії; можуть займатися кількома справами відразу; дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ; у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання; старанно працюють над вирішенням поставлених завдань; можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі; їм властиве надто розвинуте почуття справедливості; добре розвинуте почуття гумору; вони постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що "не під силу", й у вирішенні деяких із них досягають успіху.

Отже, повноцінний розвиток творчих здібностей молодших школярів може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення учнів до наукового пошуку, діяльності та використання отриманих знань на практиці і дотримання педагогом загальнодидактичних принципів.

Першим моїм кроком реалізації зазначеної проблеми стала відмова від авторитарної педагогіки та перехід до демократичних форм управління навчально-виховним процесом.

Зміна діяльності щодо творчої активності учнів забезпечувалась шляхом оптимального поєднання традиційних (системності та послідовності навчання; свідомості й активності учнів; доступності та науковості; зв’язку навчання з життям та теорії з практикою) та сучасних дидактичних принципів, а саме:

• оптимального співвідношення розвитку та саморозвитку;
• гуманістичної спрямованості;
• творчої терплячості, допомоги дитині у самопізнанні;
• оптимізму і відданості у ставленні до дитини;
• партнерських стосунків у співпраці з дитиною.

Мене завжди турбувало питання «Як навчати?», а саме зараз, коли я працюю в рамках компетентнісного підходу, хвилює «Як навчати, щоб формувати творчу компетентність учнів?».

Щоб стимулювати творчу активність школярів, я використовую різні види творчо-розвивальних технологій:

• технологія проблемного навчання;
• технологія навчального дослідження;
• проектна технологія;
• технології інтерактивного навчання;
• технології ігрового навчання.

Технологію проблемного навчання реалізовую шляхом створення проблемних ситуацій і, як наслідок – виникнення проблемного діалогу.

Плануючи організацію навчальної діяльності учнів я визначаю завдання, які виконуватимуться з метою засвоєння нового навчального матеріалу. Їх добираю в такій послідовності:

• завдання репродуктивного характеру, які передбачають відтворення засвоєних знань (етап первинного закріплення);
• завдання з метою формування вмінь у знайомих та нових умовах (на цьому етапі доцільно планувати проведення самостійної роботи);
• завдання творчого характеру, які передбачають формування нестандартного мислення молодших школярів.

Моя роль, як педагога, полягає у тому, що я планую, організовую та здійснюю корекцію навчальної діяльності учнів. Вони не просто слухають розповідь вчителя, а постійно співпрацюють у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, з допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням.

На уроках в ході діалогу на етапі створення проблемної ситуації використовую такі прийоми:

Прийом 1.

Про факти: Що вас здивувало? Що цікавого помітили? Які ви бачите факти?

Про теорії: Що вас здивувало? Скільки існує теорій (точок зору)?

Прийом 2. Скільки ж в нашому класі думок?

Прийом 3. Ви спочатку як думали?

Прийом 4. Ви змогли виконати завдання? У чому проблема?

Прийом 5. Ви змогли виконати завдання? Чому не виходить? Чим це завдання не схоже на попереднє?

Завдяки участі в дискусії діти вчаться відбирати необхідне для розкриття задуму, групувати його, аргументувати свої висловлювання, продумувати смислові зв’язки між частинами діалогу, знаходити їх словесне вираження.

Основну увагу спрямовую не на результат засвоєння певних знань, а на процес осягнення нової інформації. Запитання, на які учні повинні дати відповідь, базуються на набутих раніше знаннях. Учні розв’язують проблемну задачу частинами, етапами. Тому кожне запитання є логічним кроком пошуку, вони всі взаємозв’язані, пошук орієнтований на отримання нових знань. Учні можуть творчо використати запас знань, які вони мають, вчаться мислити, аналізувати і синтезувати матеріал, давати логічні формулювання запитанням.

Впровадження технології навчального дослідження здійснюю шляхом використання евристичних методів, що сприяють виявленню раніше невідомого. На мою думку, для початкової школи більше підходять когнітивні та креативні методи .

Серед когнітивних методів я виділяю наступні: метод вживання, метод образного бачення, метод символічного бачення (намалюй символ добра (миру, Масляної, дитинства, здоров’я)), метод смислового бачення (чому виник цей предмет?), метод прогнозування (спрогнозуйте погоду, якщо є такі прикмети…; або спрогнозуйте розвиток подій в оповіданні на основі прочитаного уривка). Найбільш цікавими у моєї практиці серед креативних методів (методи створення дітьми власних освітніх продуктів) стали:

• метод придумування (малюємо музику, назвіть бажання квітки);
• метод гіпотез (якби зник знак «дорівнює» в математиці, якби зникла вода у природі),
• метод образної картини (створення казок, написання віршів),
• метод гіперболізації якостей (що відбудеться, якщо знак оклику буде стояти, де йому заманеться? Придумай найдовше слово і поясніть його значення).
• метод аглютинації – з’єднання не з’єднаних в реальності якостей (намалюй гарячий сніг, квадратне коло, сумну усмішку, солодку сіль, чорне світло, бігаюче дерево).

Я переконана, що методи евристичного навчання, як і всі розвивальні методи, будуть нести позитивний ефект лише тоді, коли учитель підготує дитину до творчої активності та саморозвитку шляхом створення доброзичливої обстановки на уроці, толерантного настрою всіх присутніх, взаємоповаги та взаємодовіри один до одного.

Використовуючи методи технології навчального дослідження під час різних форм навчальної діяльності, я дійшла висновку, що будь-яке питання базової навчальної програми з різних предметів у початковій школі може бути розглянуте з позицій евристики. Вкрапляючи у традиційну освітню програму евристичні завдання, сприяємо розвитку творчої компетентності, рухаємо вперед інтелектуальні можливості дитини, виводимо її за межі відомого та досягнутого.

В своїй педагогічній діяльності я широко застосовую проектну технологію, тому що вона створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту.

Тип проекту визначаю за характером діяльності, що в ньому є провідною. Організовую дослідницькі, інформаційні, творчі, ігрові та практичні проекти. Наприклад:

Дослідницький проект «Дитяча книжкова полиця моїх батьків».

Тема дослідження: Коло читання моїх батьків у дитинстві.

Актуальність. Знайомство з улюбленими книгами батьків – один із можливих способів активізації читання дітей.

Об’єкт дослідження: читацька активність батьків у дитинстві.

Предмет дослідження: книги, які читали батьки у дитинстві.

Мета проекту: сприяти підвищенню зацікавленості дітей читанням.

Творчий проект «Наш клас має таланти».

Мета проекту: підтримка обдарованих дітей класу, створення для них ситуації успіху.

Кінцевий продукт проекту: святкове дійство «Наш клас має таланти».

Практичний проект «Родом з дитинства»

Основна ідея проекту. Працівники фабрики з виготовлення іграшок звернулися до учнів класу з проханням розробити моделі дитячих іграшок. Разом з учнями обговорити цю пропозицію і виготовити дитячі іграшки з різних матеріалів. Для цього дослідити, звідки з’явилися іграшки.

Практична мета проекту: зробити дитячі іграшки привабливими для маленьких споживачів.

Навчальна мета проекту: узагальнити та поглибити знання з теми «Вироблення об'ємних виробів з різних матеріалів».

Кінцевий продукт. Серія іграшок з різних матеріалів.

Отже, я зробила висновок, що запровадження проектної технології призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але також як метод організації та планування своєї подальшої життєдіяльності.

Застосування технології інтерактивного навчання в педагогічній практиці здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів.

Починаючи працювати з 1 класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання. Спочатку я навчаю дітей працювати у фронтальній роботі. Групу формую на основі особистих уподобань учнів, обираю консультантів, розподіляю обов’язки між дітьми. Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, порівнювати, вільно висловлювати свою думку, робити спільні висновки.

Часто практикую під час проведення уроків роботу в парах. Люблять мої вихованці гру «Вчитель ― учень» Один виступає в ролі вчителя, а другий ― учня. «Вчитель» задає по вивченій темі питання учню, учень відповідає. Така гра стимулює думку дітей, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, учні можуть перевірити знання один одного.

На уроках читання, мови, предмету «Природознавства» використовую такий метод інтерактивного навчання, як складання «Асоціативного куща». Такий метод дозволяє швидко перевірити, узагальнити знання учнів. Так при вивченні теми «У царстві тварин» пропоную дітям пригадати все, що вони знають про тварин і зобразити у вигляді схеми. «Кущ» асоціацій поступово розростається.

Використовуючи метод «Мозкового штурму», підбираю до уроку такі творчі завдання, за допомогою яких можна розвивати пізнавальні процеси: пам’ять, увагу, уяву, швидкість реакції, логічне мислення дітей.

Ще з перших днів навчання в школі вчу дітей вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє технологія «Мікрофон». Даний метод використовую на як на етапі актуалізації знань учнів, так і під час узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний «мікрофон» учень швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон.

Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні творчі можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Для формування творчої компетентності учнів застосовую технології ігрового навчання.

Найбільше дітям цікаве навчання у грі, тобто побудова навчального процесу за допомогою залучення учнів у гру. Дітям також подобається потрапляти в так звані «ігрові оболонки». З цією метою розробила й провела уроки − ігри: «Подорож у казку», «Польоти в сні й наяву» ( 1 клас, математика по темі «Склад чисел»). У грі дитина починає відчувати себе членом колективу, справедливо оцінювати дії та вчинки своїх товаришів.

Щоб заохотити дітей до навчання використовую на уроках математики цікаві розминки, але обов’язково пов’язані з основною темою уроку. Деякі з них беру з методичних посібників, а деякі «народжуються» під час підготовки до уроку.

Дітям завжди подобаються і віршики про дні тижня, і віршовані задачі, і лічилки. Дуже важливо, що в учнів такі завдання розвивають гнучкість мислення, ділову активність.

Багато дидактичних ігор будую на матеріалі різного ступеня складності. Наприклад, даю самостійну роботу у вигляді гри «Хто перший?». Якщо це гра, то учні почувають себе вільно, тому впевнено й з інтересом починають працювати. Це дає можливість здійснювати індивідуальний підхід, забезпечити розвиток творчої компетентності.

Аналізуючи свій педагогічний досвід, вважаю, що технологія ігрового навчання допомагає мені подолати байдужність і відчуженість дітей, згуртувати й підбадьорити, активізувати творчу діяльність учнів.

Як показали результати, після системної роботи над проблемою «Формування творчої компетентності молодшого школяра», можна констатувати зростання здібностей школярів.

Завдяки цьому, спостерігається поліпшення результативності у навчальній та позакласній роботі.

Так, наприклад, учні мого класу із задоволенням складають вірші, пишуть казки, створюють проекти, вчаться використовувати комп`ютерні технології, презентації.

Мій клас завжди бере участь у всіх загальношкільних заходах. З радістю діти брали участь у «Міс Дюймовочка», «Годівничка для птахів», «Суд над казковим героєм», тижнях початкових класів.

В самоосвітній діяльності використовую не тільки фахову та спеціальну літературу, але велику увагу приділяю сучасним новітнім інформаційним технологіям.

На засіданнях шкільного методичного об`єднання вчителів початкових класів я презентую свій досвід з проблеми: «Інтерактивні технології формування творчої компетентності», «Формування творчої компетентності через ігрову технологію».

Мій педагогічний світ - це світ творчості, за допомогою якого я можу реалізувати будь-яку навчальну або виховну задачу, максимально наблизившись до життєвих ситуацій, а в таких умовах розвиток творчих компетентностей учнів досягає найвищого результату.

Бібліографія

1. Закон України «Про освіту»
2. Державний стандарт початкової загальної освіти . 2011
3. Волобуєва Т. Б. Розвиток творчої компетентності школярів. Харків. Вид. група. Основа. 2005
4. Дівакова І. І. Інтерактивні технології навчання у початковій школі. Тернопіль. Мандрівець. 2010
5. Дідик О. В. Компетентнісно-орієнтоване навчання у процесі формування творчої особистості молодшого школяра. Харків. Вид. група. Основа.2010
6. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. Харків. Вид. група. Основа. 2011
7. Коваленко С. Колективні творчі справи в початковій школі. Київ. Шкільний світ. 2006
8. Ковальова В.І. Творча майстерня. Становлення та розвиток творчої особистості молодшого школяра. Харків. Основа. 2010
9. Ліннік О. О. Творче проектування в організації життєдіяльності шестирічок. Луганськ. Альма-матер. 2005
10. Проектна діяльність у школі. Київ. Шкільний світ. 2007
11. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. Харків. Основа. 2006
12. Савчук Л. М. Дидактичні та інтелектуальні ігри на уроках української мови 2-4 класи. Харків. Вид. група. Основа. 2009
13. Стребна О. В., Соценко А. О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. Харків. Вид. група Основа.2009
14. Сучасний урок у початковій школі. Традиції та інновації. Тернопіль. Мандрівець. 2013
15. Химинецъ В., Кірик М. Інновації в початковій школі. Тернопіль. Мандрівець. 2010
16. Шопіна М. О. Розвиток творчого потенціалу дітей шкільного віку. Луганськ. 2011