Стаття «Розвиток технічної творчості учнів»

Творчість людини у будь-якій сфері її діяльності часто буває пов’язана не лише зі створенням чогось принципово нового, а й може проявлятися на виконавчому рівні, тобто в новому переосмисленні й новому баченні вже існуючого об’єкта чи образу. Для того щоб успішно реалізувати завдання, що виникають у процесі планування і створення об’єкта, необхідно не лише чітко усвідомити мету розробки того чи іншого об’єкта, мету тієї чи іншої проблеми, а й оволодіти методами їх виконання. У роботах Ю. Столярова, Д. Камського [1, с. 217] всі педагогічні знахідки різноманітні і традиційні, методи розвитку здібностей та інтересу учнів до технічної творчості і техніки об’єднані в групи, кожна з яких найпродуктивніша на певному етапі роботи.

Методи, які використовуються у практиці трудового навчання для розвитку творчої активності і технічної діяльності учнів, а також засоби, які їх забезпечують. Кожен із цих методів може бути використаний у різних формах: масовій, груповій, індивідуальній. При цьому засобом впливу цих методів може виступати як слово, так і дія. Використання будь-якого з методів, передусім підпорядковане єдиній меті: розвитку технічно-творчих здібностей, які включають у себе розвиток творчого мислення, вміння у кожному конкретному випадку ставити передумову, обирати серед них проблему, розв’язувати її, робити висновки.

Саме технічна творчість і розвиває у підлітка ці риси. Технічне мислення є складним технічним явищем. Від звичайного поняття "образне мислення", технічне мислення відрізняється тим, що воно, насамперед, завжди пов’язане з практикою [2, с. 240]. Тому для розвитку технічного мислення необхідно добирати такі проблемні завдання, що пов’язані з реальними об’єктами. Цій вимозі підпорядковані завдання на проектування об’єктів праці, завдання технологічного й організаційного характеру.

Розглянемо докладніше методи розвитку технічної творчості. Пояснювально-ілюстративні методи досить часто використовуються на заняттях з трудового навчання з виховною метою. Це лекції, розповіді з демонстраціями слайдів, фотографій та інших ілюстративних матеріалів, захист учнями розроблених ними проектів, екскурсії на виробництво тощо. Використання цих методів не лише спрямоване на повідомлення учням нових відомостей, а й на створення певного емоційного мікроклімату, робить зі школярів активних співучасників процесу пізнання. Досвід роботи вчителів трудового навчання показує, що технічна творчість дає учням не тільки практичні знання, а й зацікавлює їх тайною пізнання, показує, що на сучасному рівні технологічних процесів є різні підходи до вирішення проектно-технологічних завдань. Успіх цих методів часто визначається не лише ерудицією вчителя, а головним чином, наявністю чудових наочних посібників, систематизованих ілюстрацій, що показують шляхи формування та розвитку змісту тих чи інших понять та уявлень про технологічні процеси.

У роботі вчителя трудового навчання ілюстрації мають розкривати найцікавіші та конкретні питання, які виникають в учнів. Але треба пам’ятати, що учні відчувають потребу не лише в консультації, а й у використанні необхідної літератури. Застосовуючи пояснювально-ілюстративний метод, у трудовому навчанні, важливо дотримуватися наступного: не вводити нових понять формально, спиратися лише на прийняті класифікації, широко використовувати ілюстративні матеріали, заохочувати учнів до роботи з технічною літературою, формувати вміння захищати власні судження та проекти, допомагати учням чітко й точно формулювати висновки, стежити за правильним використанням технічних термінів та понять [3, с. 246].

Репродуктивні методи. У психології поняття репродукції включає в себе відтворення утриманого в пам’яті. Стосовно роботи на уроках трудового навчання репродуктивні методи включають спільні дії вчителя та учнів у відтворенні технологічного процесу, необхідного для отримання об’єкта праці. Репродуктивні методи найчастіше використовуються на початку засвоєння певної теми [4, с. 276]. Ефективним засобом розвитку технічно-творчих здібностей, зокрема молодших школярів, є їх робота зі збирання іграшок із набору "Конструктор".

Алгоритмічні методи пошуку технічних рішень. Формулюючи завдання в загальному вигляді, школярі часто пов’язують їх із необхідністю, наприклад, підвищувати продуктивність праці тощо. Тому необхідно допомогти учням перейти від загального завдання до конкретного, тобто до елементарних складових, виконання яких не викликає особливих утруднень.

Такий підхід до розв’язання різного роду завдань дозволяє чіткіше планувати послідовність виконання певних робіт на уроках трудового навчання. Головна методична ідея при цьому полягає у виробленні певного стереотипу у "стратегії поведінки" учня, який виконує проектно-технологічне завдання. Розробка того чи іншого виробу здійснюється "зверху-вниз", технологія виготовлення проводиться "знизу-вверх". При цьому не йдеться про повне відокремлення проектних завдань від технологічних, що забезпечує потребу у виготовленні технологічних карток на окремі деталі, потім виготовлення, складання, регулювання та інші операції – до повного конструювання готового зразка виробу.

Дослідницькі методи. На основі творчої діяльності професійних конструкторів розроблено низку спеціальних методів, які можна рекомендувати для розвитку технічно-творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання. Ці методи поділяються на дві групи: перші пов’язані зі змістом роботи, другі – із загальною стимуляцією і виробленням у дитини якостей, необхідних для успішної роботи в умовах, наближених до виробництва.

Метод пошуку аналогів. Загальновідомо, що людині властиве наслідування: сам розвиток і навчання дитини – це процес довгострокового наслідування дорослих. Наочно цей метод виявляється і в процесі трудового навчання. Метод пошуку аналогів ґрунтується на тому, що в основу нової конструкції може бути покладена вже існуюча конструкція. Якщо проаналізувати метод аналогів, то він складається з таких етапів: спочатку пропонується повний, а потім частковий пошук аналогів форм або операцій. У процесі трудового навчання потрібно якомога більше використовувати наочні засоби, тобто діючі моделі, механізми, навчальні фільми, плакати, тому що власний досвід учнів може бути ще не досить великим і їм ніде брати аналоги.

Метод реконструкції. Цей метод протилежний попередньому і базується на внесенні змін до існуючого об’єкту у його структуру та функції. Використання цього методу пов’язане з пошуком нових оригінальних розв’язань. Учням пропонується відома конструкція, і вони повинні створити нову, протилежну за структурою чи функцією. При використанні цього методу головним є дати дітям повну свободу. Зате на підсумковому етапі роботи кожен варіант необхідно проаналізувати й оцінити згідно з вимогами науки й техніки.

Метод комбінування – це створення моделей за допомогою поєднання деталей або окремих функцій з інших конструкцій. Цей метод тісно пов’язаний з двома попередніми і спрямований на пошук нових підходів. У техніці дуже багато об’єктів побудовано саме за допомогою комбінування елементів вузлів, блоків із різних конструкцій, а в результаті одержується зовсім нова конструкція.

У повсякденному житті часто бувають ситуації, коли застосовувати якийсь певний метод не можливо. Тоді використовують метод цільового експериментування. Психологи, які вивчають творчу особистість, установили, що у багатьох винахідників конструктивні ідеї часто виникають при "контакті" з думками інших.

Поряд із цим існує евристичний метод розвитку процесу технічної творчості. Суть цього методу полягає у використанні при пошуку розв’язання проблемних завдань завчасно підготовлених запитань. Винахідник відповідає на ці запитання і в зв’язку з ними аналізує своє завдання [5, с. 293].

Аналіз винахідницької діяльності дозволяє прийти до висновку, що в методі контрольних запитань виникає потреба, коли інші методи при виконанні пошукових завдань не дають результатів. Досліджуючи творчу діяльність учнів, що ґрунтується на базі трудового навчання, ми маємо справу зі специфічною формою практичної діяльності. За характером – це експеримент, за спрямуванням – виробнича діяльність, за завданням – навчання і виховання.

Експеримент такого роду є для учнів засобом впровадження у своїй діяльності їх власних практичних знань, що наочно обґрунтовують шляхи переходу від пізнання законів натуральної природи до пізнання особливостей їх дії в умовах техніки і матеріального виробництва. Навчально-виробничий технічний експеримент, виступаючи як результат засвоєння теоретичних знань і трудових навичок, є потужною єдиною ланкою теорії та практики в політехнічній освіті школярів. Він вочевидь демонструє взаємозв’язок науки і виробництва. Навчально-виробничий експеримент як процес технічно-творчої діяльності вимагає від учнів, крім знань основ природничих наук, трудових умінь і навичок, ще й ґрунтовного ознайомлення з характером і специфікою виробництва, стосовно якого здійснюється експеримент.

Застосування будь-якого із перерахованих методів у діяльності учнів з метою розвитку технічно-творчих здібностей на уроках трудового навчання залежить від матеріально-технічної бази, тобто наявності демонстраційних стендів, технічних засобів навчання, різноманітних наочних посібників, установок, діючих моделей, технологічного устаткування.

Література

1. Ю. С. Столяров. Техническое творчество школьников: педагогіка / Ю. С. Столяров Техническое творчество школьников: - М.: Педагогика, 1989. – 217 с.

2. В. А. Поленов. Общая методика трудового обучения в старших классах: / В. А. Поленов – М.: Просвещение, 1985. – 240 с.

3. А. М. Дворенкина. Методы синтеза и технических решений / А. М. Дворенкина. – М.: Наука, 1977. – 246 с.

4. С. П. Катилова. Техническое моделирование и конструирование / С. П. Катилова – М.: Просвещение, 1983. – 276 с.

5. А. В. Андрианова. Техническое творчество учащихся / А. В. Андрианова. – М.: Просвещение, 1987. – 293 с.