Стаття «Розвиток технічної творчості в дітей з вадами слуху»

Коли Україна стала незалежною державою, було визначено нові пріоритети розвитку освіти. На основі прийнятої урядом державної національної програми "Освіта", було розпочато практичне реформування цієї галузі.

Конституція України, закони України "Про освіту", "Положення про загальний навчал ьний заклад", державна національна програма "Діти України" визначили, що розвиток українського суспільства значною мірою буде залежний від активності його членів, від їх ініціативи, їх творчості. Щоб успішно реформувати галузь освіти треба створити необхідні умови для розвитку і реалізації творчого потенціалу всього суспільства.

Визначну роль в вирішенні цієї задачі відіграє вчитель початкової школи. Вчитель несе особливу відповідальність перед суспільством, бо йому довіряється дитина, коли вона найбільш піддається впливу.

Встановлено, що найбільш сприятливий період для розвитку здібностей дитини у технічній творчості, це навчання у початковій школі, коли ефективно формується мотивація до навчання, розвивається інтелект, логічне мислення тощо. В цей час необхідно створювати всі умови для виявлення і розвитку здібностей учня, їх технічної творчості.

Ще більша відповідальність по виявленню і розвитку здібностей учня лежить на вчителях спеціальних шкіл-інтернатів для дітей із вадами слуху, бо у дітей, які недочувають виникають проблеми і з вимовою слів, а це в свою чергу сильно заважає їм у спілкуванні в оточуючому середовищі.

В вирішенні проблеми адаптації слабочуючих дітей до сучасного соціуму, велику роль відіграє трудове навчання. Вчитель трудового навчання на уроках повинен не тільки навчити дітей користуватись різними інструментами при виготовленні виробів, а й навчити мислити їх в різних напрямках, приймати правильні рішення в різних ситуаціях які склалися, розвивати оригінальність мислення, Вчитель трудового навчання вчить учнів як аналізувати проблемну ситуацію, яка виникла, як розглядати її з різних точок зору.

В початкові школі, дитині яка в неї прийшла навчатися, вчитель на уроках по трудовому вихованню допомагає учням не тільки отримувати трудові навички, необхідні для подальшої плідної життєдіяльності та адаптації до швидкозмінного світу, а і формує у учнів самостійність у здобутті знань та застосуванні цих знань на практиці. Він формує в неї усвідомлення, що тільки сумлінною працею людина повинна заробляти собі на життя незалежно в якій царині вона буде працювати.

На уроках трудового виховання, вчитель, при виявленні творчих здібностей учнів, повинен задіяти не тільки інтелектуальні, а й моторико-рухові сфери дітей. Треба постійно пам’ятати про різноманітність індивідуальних проявів творчості і не робити швидких негативних висновків на основі нетривалого тестування.

Сучасні діти приходять до школи з великим зацікавленням та бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а й бути активними учасниками навчального процесу: ставити запитання, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Виходячи з цього вчитель на своїх уроках повинен організувати таку діяльність, котра зробить навчання успішним, а здобуті знання – якісними.

Додатково при роботі зі слабочуючими учнями треба приділяти велику увагу до свободи спілкування дітей між собою, постійно поповнювати їх словниковий запас, слідкувати за правильною вимовою ними слів і речень. На уроках повинна панувати атмосфера творчості, відчуття пошуку, духовної свободи. Навчальний процес слід будувати так, щоб діти мали можливість проявити свою фантазію, могли порівнювати та асоціювати свої дії, спираючись на інтуїцію та підсвідомість.

Все це дитина має проявити за допомогою особливих розумових операцій, таких як аналіз, синтез, абстракція, тощо. Така організація педагогічної діяльності вимагає від вчителя оволодівати новими методами роботи, впроваджувати нові технології і, насамперед, технології розвитку критичного мислення у дитини.

Уроки треба будувати так, щоб вони захоплювали учнів, були для них радісними, пробуджували в них інтерес до праці і життя.

"Подумай над завданням, придумай як краще його виконати, порівняй з подібним виробом, зроби висновок який виріб кращий, доведи свою точку зору" - ось напрямок в якому треба рухатись, прагнучи розвинути інтерес дітей до світу, їхню фантазію, думку. Дітям завжди подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість проявляти ініціативу та самостійність. Вони потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Треба дати їм це.

Якщо учень "дивиться" але "не бачить" - треба звернути його увагу на те, що його може його зацікавити та на те, що нового в тому, що він робить. Необхідно допомогти йому віднайти зв'язки і відношення між явищами та предметами. В такий спосіб закладаються основи творчого мислення дитини.

Імпульсивність, притаманну дітям цього віку, теж треба спрямувати на розвиток творчості, наприклад, можна запропонувати учням придумати якісь виріб або самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.

Відомо, що діти молодшого шкільного віку дуже цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам, тому треба дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці. Для досягнення успіху, треба підтримувати позитивні емоції. Треба організовувати виставки (виставки-продажі) виробів, виготовлених їхніми руками, з відзнакою тих учнів вироби яких найкращі.

Велике значення для дитини з вадами слуху мають вольові риси характеру, такі як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. Такі риси характеру для них мають велике значення в їх становленні в майбутньому, їхньої адаптації в соціум, дозволить не стушуватись у будь-якій ситуації. У процесі виховання цих рис характеру, треба широко використовувати штучно створені різноманітні ситуації та ігри.

Важливим завданням вчителя є:

• заохотити учнів до формування самостійних точок зору;
• дати змогу учням критично оцінювати завдання;
• допомогти учням навчитись колективно робити висновки;
• координувати свої зусилля при колективній роботі;
• навчити доводити правоту власних висновків в дискусіях.
• Існують ознаки людини, яка вміє критично мислити:
• здатність до діалогу і дискусій;
• здатність критично сприймати думки інших;
• компетентність;
• допитливість;
• небайдужість у сприйнятті подій;
• незалежність думки.

Вчителю треба використовувати самостійну роботу на уроці для розв`язання спільних пізнавальних завдань, розвитку колективної дослідницької діяльності. Діти одержують завдання і разом починають його виконувати, при цьому учні, у яких є певні прогалини в знаннях, мають змогу заповнити їх не за допомогою вчителя (який тільки контролює процес) а за допомогою більш підготовлених товаришів. Діти висловлюють свої думки, роблять узагальнення, підтримують одне одного. Такий підхід розвиває самостійність, мовленнєве спілкування, формує позитивну мотивацію до співробітництва, бажання вчитися.

Ефективним методом створення співробітництва учнів на уроці, є створення ситуацій вільного вибору учнями виконання навчального завдання. Дієвість цього методу полягає в тому, що навчальне завдання, яке повинен надати учитель, учень сприймає як обране ним самостійно.

Вільний вибір учнями навчального завдання, можна здійснити різними способами, наприклад:

• посеред запропонованих різних варіантів під час самостійної роботи;
• посеред тих, що мають визначені рівні складності: легке, важке, найважче.

Щоб навчити дітей здійснювати самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання, потрібно використовувати групову і парну форму взаємоконтролю і взаємоаналізу. Такий підхід до уроку можливий тільки при комбінуванні різних методів і прийомів навчання, а це відкриває шлях до творчості учнів, дає можливість проводити різні види уроків. Головне, щоб уроки були цікаві і змістовні, щоб в них були присутні самостійний вибір, неординарний підхід до виконання завдання, тощо. Позитивний результат, також, буде неодмінно досягнутий якщо урок буде проведений у формі ігрової ситуації.

Неодноразово доведено на практиці, що як тільки на уроці створюються зовнішні ігрові умови, тоді значно підвищується увага та активність дітей. Це дозволяє учням формувати осмислення операцій, чудово орієнтуватись у логіці завдань, які перед ними ставляться, правильно аналізувати їх, порівнювати та узагальнювати.

Завжди в центрі уваги потрібно ставити проблему розвитку інтелекту дитини і її уміння вчитися. При підготовці уроку із самостійним вибором учнем завдання, треба враховувати рівень їх складності відповідно до індивідуальних можливостей учня. Це дозволить створити умови для вивчення матеріалу уроку, які забезпечать найбільш ефективне його засвоєння не тільки слабкими дітьми а і більш сильними учнями. Завжди треба пам’ятати, що кожна дитина, навіть слабка, повинна отримати міцні знання, що кожна дитина – це неповторна особистість у всьому, що до кожної дитини потрібен суто індивідуальний підхід. І це є принципово важливе, бо дозволить дитині отримувати задоволення від навчання.

Для того щоб учень отримав необхідні теоретичні і практичні навички, всіляко треба пробуджувати в ньому зацікавленість і інтерес до пізнавання нового. Якщо використовувати такі методичні прийоми як дидактичні і сюжетні ігри, створювати ігрові ситуації, то це буде виховувати в нього творчий підхід при виготовленні різних виробів.

Важливе місце в розвитку креативного мислення учня, займає виконання завдань, які його цікавлять, бо це примушує його підходити до виконання роботи з різних боків, спонукає мислити і знаходити різні способи для її виконання, а це, як показує практика, вчить і призвичаює дитину міркувати, доводити свою точку зору, обґрунтовувати свою думку, спонукає її спілкуватись зі своїми однолітками, і не тільки однолітками, незважаючи на свій недуг. З перших кроків в опануванні знань, учень має віднаходити спосіб своїх дій, навчитись користуватись ним, причому користуватись ним успішно доти, доки не постане перед ним необхідність для вирішення нового завдання...

Такі уроки можуть бути індивідуальні, групові та в парах, а поєднання різних підходів, дозволяє навчити дитину слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників, удосконалюючи своє вміння спілкуватися не тільки з однолітками, що набагато простіше для дитини, але і з дорослими.

Отже який висновок можна зробити на підставі всього вище сказаного? А висновок напрошується сам. Отже:

• Розвиток творчого, креативного та розумового виховання є найважливішими сторонами підготовки до життя і праці підростаючих поколінь.
• Стимулювання інтелектуальної діяльності, можна досягнути керуючись розумовими здібностями учня шляхом його зацікавленості.
• Озброєння учня знаннями, методами, та їх пошуком і використанням на практиці.
• Прищеплення культури розумової і фізичної праці.
• Турбота про виховання розуму підростаючої людини є завданням сім'ї, школи, педагогічної науки на всьому їхньому шляху історичного розвитку.

Що на сьогодні є показником якісної діяльності вчителя? Це уміння його учнів:

• Дискутувати, доводити власне твердження.
• Здатність висувати гіпотези, знаходити несподівані асоціації.
• Володіння достатнім словниковим запасом, уміння працювати з різними словниками та довідковою літературою, здатність вільного спілкування в оточуючим його середовищі.
• Перенесення знань, умінь і навичок у нові ситуації.
• Прояв критичності і незалежності своїх суджень.
• Здатність фантазувати.
• Допитливість, винахідливість.
• Прояв самостійності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Айзенк Г. Ю. Інтелект: нові погляди // Питання психології – К. – 1995. – №1.
2. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. – К. – 1998. – №1. – С. 2–6.
3. Варшавський І. А. Основи вікової періодизації // Вікова фізіологія. – Л., 1989.
4. Кичук Н. В. Активізація навчальної діяльності молодших школярів // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 2–4.
5. Николаева Е. И. Психология детского творчества. / Е. И. Николаева– СПб.: Речь, 2006. – С. 58;
6. Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала личности. – М., Флинта, 1997.