Стаття «Інноваційні форми самоосвітньої діяльності педагога в системі неперервної освіти»

Хто цінує життя думки, той знає дуже добре,
що справжня освіта – це тільки самоосвіта.
Д. Писарєв

Сьогодні процес реформ й оновлення в освіті супроводжується змінами змісту освіти, введенням нових стандартів, програм, підручників, удосконаленням технічних засобів навчання. Усе це потребує від сучасного педагога як ключової фігури освітнього процесу високого рівня професійних компетентностей, широкого кругозору, вмінь і навичок, що зумовлюють активну участь у професійному і громадському житті.

Національна доктрина розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти визначає розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя. Сучасний учитель повинен поєднувати в собі готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність "навчатися протягом життя", бути у постійному творчому пошуку.

Ці якості формуються у щоденній праці, і тому підвищення професійної компетентності є головним завданням кожного вчителя. За словами Сухомлинського "…удосконалення методичної майстерності – це, передусім, самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і, в першу чергу, культури мислення".

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагога. Самоосвіта є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямків у методиці та організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення в роботі. Учитель здобуває знання з різноманітних джерел, використовує їх у професійній діяльності, розвитку особистості та власній життєдіяльності. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результат такої роботи – розвиток учнів, а не лише самовдосконалення в професійному та фаховому рівнях.

У сучасному світі існує багато різноманітних джерел для отримання знань: книжки, фахова періодика, відео, аудіо інформація, телебачення, семінари, педради, конференції, курси підвищення кваліфікації, обчислювальна та оргтехніка, екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти, подорожі тощо.

Сьогодні поряд з традиційними формами використовують інноваційні форми збагачення професійних знань, що мотивують процес самоосвіти і сприяють розкриттю творчого потенціалу:

• спеціальна навчальна підготовка (отримання другої освіти);
• підвищення кваліфікації (на курсах та в міжкурсовий період): спеціалізація, використання дистанційних технологій;
• групова самоосвітня робота: ділові ігри, "круглі столи", робота творчих груп, професійні тренінги, розбір проблемних ситуацій, майстер-класи, презентації новинок, конкурси педагогічної творчості, проведення віртуальних педрад, проблемних семінарів;
• індивідуальна самоосвітня робота: інтернет - конференції, онлайн - тести, вебінари, відеотека, відео тренінги, презентації, електронні підручники та посібники, досліди, експерименти, апробація нових програм, підручників, посібників.

Також однією з інноваційних форм самоосвіти є дистанційна освіта – форма навчання, що призначена для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації вчителя, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.

Імідж сучасного вчителя неможливий без знання інформаційно комп’ютерних технологій. А коли вчитель набуває необхідні знання та навички, то комп’ютер стає незамінним інструментом у роботі, значно полегшує її, підвищує ефективність та якість.

Великі можливості для самоосвіти з’явилися з розвитком мережі Інтернет та інших видів електронних інформаційних ресурсів. З’являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації:

• розробка електронних уроків;
• розробка пакету текстового матеріалу, комплекту дидактичного матеріалу з предмета в електронному вигляді;
• розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;
• розробка сценаріїв уроків та заходів з використанням комп’ютерних програм;
• розробка авторських навчальних проектів;
• створення власних програм, бази даних питань і задач з предмета;
• адаптація комп’ютерних програм для використання у процесі викладання;
• створення тестів, мультимедійних супроводів уроків;
• підготовка навчально-методичних та методичних рекомендацій, посібників, випуск збірок, альманахів;
• проект особистої веб-сторінки;
• розробка або наповнення сайту школи.

Однією із важливих якостей педагога, умовою успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності та пошук нових освітніх технологій. Отже, самоосвіта повинна бути безперервною, сприяти оволодінню педагогом та застосування професійних знань у його практичній діяльності. Як влучно зазначив К. Ушинський, учитель живе доти, доки він вчиться, щойно він перестає вчитися, в ньому вмирає вчитель.

Література

1. Гуц З. Самоосвіта – самоціль чи необхідність  //  Завуч – 2005 р. - № 28 - с. 7

2. Панасенко В. Самоосвіта в системі формування професійної компетентності педагогів // Завуч – 2009 р. - № 10 - с. 21

3. Радченко А. Є. Професійна компетентність учителя. / А. Є. Радченко. –Х.: Вид. група "Основа", 2006. - 126 с.

4. Розсипна Н. Самоосвітня діяльність вчителя // Завуч –2010 р. - №35 – с. 5

5. Самоосвіта педагога як умова підвищення його професійної компетентності: методичні рекомендації. – Херсон: РІПО, 2012. – 6-8 с.

6. Собчук І. М. Дистанційна освіта - освіта XXІ століття // Сучасна освіта – 2008 р. - №10 – с. 22