Стаття «Прийоми і методи формування вмінь і навичок учнів при вивченні біології в шостому класі»

У сучасній програмі з біології, згідно нового Державного стандарту, багато уваги приділяється формуванню вмінь і навичок та їх застосуванню у подальшому навчанні при вивченні кожного учбового курсу.

У навчальних посібниках із педагогіки, дидактики та психології немає єдиного визначення «з нання», «уміння», «навички», але у всіх визначеннях потрібно виділити спільне, яке складає їх зміст.

Знання відносяться до категорії найбільш загальних понять і покладені в основу формування умінь і навичок. Наукові знання у навчальному предметі виступають у вигляді системи взаємопов’язаних фактів, уявлень, понять, законів, правил, які відображають певні закономірності, а також теоретичні узагальнення, докази, судження, які включають наукові терміни.

Уміння розглядаються як знання в дії. Вони завжди формуються на основі знань. Кожне уміння, пов’язане із здатністю використовувати набуті знання для успішного вирішення певних теоретичних або практичних завдань.

Навички – це теж дії, розумові чи фізичні, але автоматизовані, які вироблені на основі частого їх практичного застосування. Знання й уміння знаходяться у складній залежності. «Знання удосконалюються і закріплюються, коли учень вміє застосовувати їх на практиці, у свою чергу, уміння тим досконаліші, чим на більш ґрунтовні і глибокі знання спирається учень», – пише професор В.А.Крутецький.

Уміння, які передбачено програмою з ботаніки, різноманітні. Але їх доречно об’єднати в декілька груп і виділити для них характерні знання і елементи дій, якими повинні оволодіти учні в процесі багаторазових вправ. Відмітимо найбільш важливі групи вмінь і основні дії, необхідні при їх формуванні.

1. Приготування рослинних мікропрепаратів і розглядання їх під мікроскопом.

Уміння вивчати будову клітин і характерних тканин пов’язано з навчанням учнів правильним прийомам виготовлення мікропрепаратів та роботі із збільшувальними приладами – ручною і штативною лупами, мікроскопом. Ці види робіт мають виключно важливе значення у свідомому засвоєнні учнями клітинної будови рослин. Із будовою збільшувальних приладів та правилами виготовлення мікропрепаратів учні знайомляться на перших уроках із теми «Клітина» (цей матеріал викладено в &6,7 підручника авторів Л.І.Остапченко, П.Г.Балан та інші, видавництво «Генеза»,2014). Перед початком лабораторної роботи, яка передбачає розгляд під мікроскопом шкірочки цибулі, необхідно ще раз нагадати учням про необхідність дотримання послідовності дій при підготовці до роботи мікроскопа і виготовленні мікропрепарату, показати, як правильно виконується та чи інша операція. Пропонується учням розглянути малюнок 30 на сторінці 31, &7.

При розгляді мікропрепарату (саморобного і готового) спочатку потрібно звернути увагу на форму, розміри і взаємне розташування клітин відносно одна одної, а вже після цього розглядати внутрішню будову клітин, взаємне розташування органел: цитоплазму, прилеглу до внутрішнього боку оболонки клітини, а в ній ядро і пластиди, вакуолі з клітинним соком.

У ході проведення лабораторних робіт, передбачених новою програмою з біології, уміння працювати із збільшувальними приладами і розглядання під мікроскопом мікропрепаратів повинно отримати подальший розвиток. Так, необхідно навчити школярів виділяти особливості будови клітин, покривної тканини, всисної зони кореня з кореневими волосками (тема «Корінь»), шкірочки листка з продихами і м’якоті листка з хлоропластами (тема «Будова та функції листка»), загальні риси будови провідної тканини кореня, листка, стебла, а також бактерій, одноклітинних і багатоклітинних водоростей, цвілевих грибів, листка моху-сфагнуму (тема «Різноманітність рослин») та інші.

Уміння виготовляти мікропрепарат і вивчення його під мікроскопом необхідно закріплювати на лабораторних роботах. Учитель повинен запропонувати учням розповісти про те, що вони побачили і замалювати побачене (схематично), зробити правильні підписи до частин малюнка.

2. Визначення органів рослин, їх частин.

Зміст майже всіх тем курсу біології шостого класу вимагає від учнів практичного вивчення реальних рослинних об’єктів, а також уміння визначати їх частини, тобто проводити аналіз.

Правильному проведенню аналізу сприяє виконання таких завдань, у яких були б передбачені потрібні дії, дотримано певної послідовності при вивченні ботанічних об’єктів, як вони розміщені і взаємопов’язані у цілісному органі або організмі. Але правильно проведений реальний і розумовий аналіз ще не забезпечує пізнання об’єкта. Необхідно добре осмислити роль кожної частини, розкрити взаємовідношення між частинами і взаємозв’язок кожної частини з цілісним організмом, тобто здійснити реальний і розумовий синтез.

Уміння розпізнавати органи квіткової рослини формується у школярів протягом всього курсу ботаніки. В основі цього уміння повинні лежати знання учнів про те, що квіткова рослина (дерева, кущі, трави) мають корені, листки, стебла, квіти і плоди з насінням, що корінь з’єднаний із стеблом, а листки і квіти завжди розміщені на стеблі; листки і стебло формуються взаємозалежно як цілісна структура, яка утворює пагін (сукупність стебла, листків і бруньок), що верхівка пагона завжди закінчується брунькою, а верхівка кореня – кореневим чохликом. Також необхідно знати про особливості будови кореня, листка, стебла і квітки у зв’язку з виконуваними ними функціями в певному середовищі проживання, та найбільш розповсюджені видозміни цих органів.

Формування навичок робіт із роздатковим матеріалом повинно відповідати правильній розумовій діяльності, а саме розумінню співвідношення між цілим і його частинами. Тому, наприклад, при вивченні квітки пропонується виділити і запам’ятати спочатку основні його частини (чашечка, віночок, тичинки, маточка), а потім частини цих частин (чашечка складається із чашолистиків, віночок – із пелюстків, тичинка має тичинкову нитку і пиляк, а маточка – приймочку, стовпчик і зав’язь).

Уміння дотримуватись послідовності у вивченні будови органів полегшить учням подальше вивчення систематики рослин.

• При складанні завдань із вивчення і визначення будови рослин, їх органів і частин, необхідно орієнтувати учнів на дотримання наступної послідовності дій:
• визначення взаємного розміщення органів, їх частин відносно один одного;
• виявлення особливостей будови органів, їх частин у зв’язку з виконуваними функціями та пристосованістю до середовища мешкання;
• спостереження взаємозв’язку в розвитку органів.

Такі вправи дозволять учням оволодіти умінням правильно визначати органи рослин та їх частини, які б вони не мали видозміни. На жаль, учні нерідко ототожнюють корінь із кореневищем, ризоїдами і грибницею, а плід – із коренеплодами і качаном капусти.

Подібні помилки є результатом неправильної організації роботи з формування умінь, які допомагають у вивченні будови органів та їх частин.

3. Визначення належності рослин до різних систематичних категорій.       

Уміння класифікувати рослини і відносити їх до тої чи іншої систематичної групи (вид, родина, клас, відділ) базується, по-перше, на знання загальних принципів, які лежать в основі проведення даної роботи. Учні повинні знати, що:

• рослини об’єднуються в спільні групи не по одній ознаці, а за групою головних ознак;
• органи, їх морфологічні ознаки нерівноцінні (це пов’язано з їх мінливістю). Для систематики важлива будова органів і частин рослини, які найменш мінливі, наприклад, квітки і плоди.

Новий підручник біології для 6-го класу містить необхідний об’єм морфологічних понять, які дозволяють школярам знаходити в природі види рослин, які належать до родин найбільш розповсюджених за своїм господарським значенням.

4. Проведення простих дослідів, які демонструють життєві процеси рослинних організмів та необхідні для них умови.

З’ясувати причини та зв’язки між досліджуваними явищами і внутрішніми фізіологічними процесами, які відбуваються в рослин, допоможе учням проведення дослідів.

Навчання учнів методиці проведення дослідів веде до ознайомлення їх із основними вимогами, які характеризують біологічний експеримент, формують уміння застосовувати їх на практиці. При цьому учні повинні:

• 1)розуміти мету досліду й очікувані результати;
• 2) вміти складати план проведення досліду, підбирати обладнання, правильно закладати дослід і практично виконати його (при цьому виділити контроль і необхідну кількість повторень);
• 3) розуміти необхідність систематичного проведення спостережень за рослинами, вміти фіксувати результати (записувати, замальовувати, фотографувати, робити гербарій);
• 4) на основі порівняння результатів спостережень уміти робити правильний висновок, співставити результати дослідів із раніше висловленим припущенням (гіпотезою).

5. Спостереження сезонних явищ у природі.

Спостереження за сезонними явищами природи учні починають проводити ще в початкових класах. При вивченні біології у 6-му класі спостереження за явищами природи повинні бути більш поглибленими та систематизованими. Фенологічні спостереження є початком справжньої дослідницької роботи. Спостереження сприяють вихованню у школярів звички уважно вдивлятися в природу, яка оточує. Вчитель повинен спрямувати увагу учнів на спостереження за найбільш доступними для них об’єктами, допомогти зрозуміти прості зв’язки, які існують між органічною природою – рослинами, тваринами та мікроорганізмами і неорганічною – кліматом, погодою, ґрунтами. При цьому важливо зорієнтувати учнів на необхідність використання результатів спостережень у практичній роботі на пришкільній навчально-дослідній ділянці, сільськогосподарському виробництві або у шкільній теплиці.

Із усієї різноманітності фенооб’єктів і сезонних явищ природи необхідно вибрати для спостережень школярами ті, які:

• найбільш характерно і яскраво відображають істотні сторони місцевих природних умов, дають можливість скласти календар природи (послідовний, хронологічний хід сезонних явищ);
• доступні для епізодичних та систематичних спостережень, тобто знаходяться недалеко від школи або в місцях, які часто відвідуються школярами;
• мають тісний зв’язок із учбовою програмою з біології і можуть бути застосовані в навчальному процесі для формування у школярів знань про взаємозв’язки організмів та умови їхнього життя;
• можуть бути використані у практичній діяльності при виконанні робіт на пришкільній ділянці, теплиці, або в іншій галузі сільського господарства.

Формування вміння проводити фенологічні спостереження вимагає від учнів навчанню таких практичних дій:

• знати види рослин, фази їх росту і розвитку, які сигналізують про настання і яскравий показ фенологічних пір року, а також види тварин і явища в їх житті, характерні для кожної пори року (передвесняний період, рання весна, власне весна, раннє літо, середина літа, рання осінь, глибока осінь, зима);
• уміти правильно обрати ділянку для фенологічних спостережень, а на ній окремі екземпляри тварин і рослин;
• навчитись правильно визначати фази росту і розвитку рослин та періоди життєдіяльності тварин, фіксувати результати спостережень;
• систематично проводити спостереження за станом погоди і виявляти взаємозв’язок фенологічних явищ у світі рослин і тварин із погодними умовами даної місцевості;
• вміти використовувати результати фенологічних спостережень в процесі вирощування рослин та охорони природи.

Результати спостережень потрібно постійно записувати у щоденник тому, що встановлення «по пам’яті» відрізняється неточністю.

Звіти про фенологічні спостереження систематично заслуховуються на уроках, де відбувається уточнення та узагальнення отриманих учнями результатів.

6. Виявлення взаємозв’язків між рослинами і середовищем.

Вивчення ботаніки передбачає з’ясування значення для життя рослин окремих абіотичних факторів: води, мінеральних солей, світла, тепла, повітря. При цьому підкреслюється, що жоден із факторів життя рослин не може бути замінений іншим. Вони мають однаково важливе значення для рослин і необхідні всі без винятку. Недоліки одного із факторів (умов), рівно як і надлишок його, відразу діє негативно на всю життєдіяльність рослинного організму.

При формуванні умінь встановлювати найбільш характерні ознаки пристосованості рослин до середовища мешкання і з’ясування причин виникнення пристосувань важливо звертати увагу учнів на:

• взаємозв’язок будови і функцій органів (корінь має кореневий чохлик і кореневі волоски, великі міжклітинники в корі, здатен до необмеженого росту, сильному розгалуженню та інші особливості);
• вплив окремих екологічних факторів (води, світла, певної температури та інші) на будову і функції окремих органів рослин і організму в цілому (будова листків, коренів і інших органів рослин, які мешкають в посушливих і вологих місцях);
• пристосованість рослин до сумісного зростання в угрупованнях між собою, тваринами, мікроорганізмами і неживою природою. Причини, які викликають зміну угруповань.

Уміння з’ясовувати риси пристосованості видів до сумісного мешкання в угруповання формуються як на уроках (на лабораторних заняттях, при проведенні дослідів у біологічному кабінеті, на екскурсіях у природу), так і в позаурочний час ( у процесі проведення робіт на пришкільній навчально-дослідницькій ділянці, при проведенні фенологічних спостережень).

7. Збереження і відновлення рослинності.

Формування у школярів умінь з охорони природи і примноженню її ресурсів носить комплексний характер. Їх поділяють на 3 групи:

1. Уміння, які направлені на вивчення навколишньої природи та виконання суспільно корисної роботи по відновленню і збільшенню рослинності, догляду за зеленими насадженнями. Школярі навчаються визначати основний видовий склад місцевої флори, рідкісні і зникаючі види, видовий склад типових угрупувань, з’ясовують позитивний і негативний вплив діяльності людини на рослинність, беруть участь у посадці рослин (акції «Посади дерево», «Квіти на шкільному подвір’ї», «Чисті вулиці» та інші), їх вирощуванні та охороні насаджень.

2. Уміння раціонально використовувати рослинні ресурси.

3. Учні повинні не тільки знати корисні рослини, але і вміти правильно користуватися дарами природи, не завдаючи при зборі шкоди рослинам, не знищуючи їх запаси, а піклуватись про їх природне відновлення. Учнів потрібно навчити правильно збирати гриби, насіння, плоди дерев і кущів, лікарські та інші корисні рослини. При цьому важливо виховувати у школярів екологічне мислення, почуття відповідальності за збереження природних багатств, вчити бережливо ставитися до рідкісних рослин, охороняти їх;

уміння культурної поведінки в природі.

Ці уміння пов’язані із формування екологічної культури, дотримання норм і правил використання природного середовища як джерела естетичної насолоди, відпочинку і здоров’я, а також необхідності її захисту від забруднення і руйнування.

У процесі спілкування з природою важливо навчити учнів уміло сприймати красу рослин, різноманітність їх форм, фарб, запахів, слухати співи птахів, лісові звуки і тишу, любити і берегти багатства рідного краю.

Формування природоохоронних умінь і навичок потребує від школярів неодноразового застосування практичних дій при виконанні завдань на уроках, екскурсіях, в туристичних походах, у суспільно корисній праці.

8. Робота з підручником.

Підручник – основна книга, яка призначена для активного та свідомого засвоєння учнями знань і формування умінь.

При роботі з підручником у класі і вдома учням потрібно дотримуватися таких правил:

• прочитати заголовок параграфа і осмислити його назву. Заголовок відображає головне, про що треба запам’ятати при читанні параграфа;
• прочитати запитання в кінці параграфа. Вони допоможуть дізнатися , на що треба звернути увагу при читанні тексту і в якій послідовності готувати розповідь про прочитане;
• прочитати весь текст параграфа. Читаючи текст, звернути увагу на малюнки, схеми, таблиці, які є в ньому. Роздивитись їх і прочитати підписи;
• подумки поділити текст на частини і переказати своїми словами головне в кожній із них, а потім весь параграф. Якщо це зробити важко, то треба прочитати параграф вдруге;
• дати відповіді на питання і виконати завдання, яке розміщене в кінці параграфа. Якщо завдання потребує постановки досліду або проведення спостережень, то результати необхідно записувати у зошити. Записи спостережень і малюнки допоможуть дати правильну відповідь на питання;
• виписати з тексту в словник нові терміни та незрозумілі назви.

Запам'ятати, як вони пишуться. Дізнатися у вчителя або через Інтернет їх значення.

Формування описаних вище груп умінь і навичок можливе за умови систематичного виконання учнями різноманітних самостійних робіт із натуральними об’єктами, постановки дослідів, проведення спостережень у природі, які спонукають до активної розумової діяльності. Формування знань окремо від чуттєво-практичних дій і, навпаки, виконання практичних дій без осмислення їх мети не можуть забезпечити міцного засвоєння учнями знань та умінь, виконання навчально-виховних завдань курсу біології шостого класу.

Використана література

1. Бровкіна Е.Т., Резнікова В.З. Формування у школярів уміння працювати з підручником біології, ж. «Біологія в школі» 1980, №6, с.34.;
2. Володимирська Г.Н. Учить работать с учебником, 1979, №1, с.44.;
3. Крутецький В.А. Психологія. (М.:Просвещение, 1974, с. 66.);
4. Обаєв С.Н. Використання підручника ботаніки в самостійній роботі учнів, журнал «Біологія в школі», 1977, №1, с.35;
5. Падалко Н.В. Прийоми формування умінь в курсі ботаніки, ж. «Біологія в школі», 1981, №2,с.42.