Стаття «Головні проблеми у роботі з музичними творами при грі на фортепіано»

Основою життя є вищі духовні цінності – істина, добро, краса, які людина досягає за допомогою освіти. Я, як викладач музичної школи, навчаючи дітей шкільного віку гри на фортепіано, хочу описати найбільш ключові проблеми, з якими я зустрічаюся в процесі своєї викладацької діяльності уже протягом двадцяти років. З розвитком у сучасному світі новітніх технологій слід вивести на новий, якісний рівень систему освіти. В тому числі і музичну освіту. Музична освіта як цілеспрямоване засвоєння музичної культури є навчально-виховним процесом.

Це взаємодія двох сторін: діяльності викладача і діяльності вихованця. З боку викладача – це поєднання навчання і виховання, з боку учня – це формування особистості та використання музичних знань, вмінь та навичок. У центрі навчання стоїть особистість учня, його свідомість, ставлення до самого процесу навчання. Завдання викладача – привити любов до музики у всіх дітей шляхом поступового знайомства їх з музикою, навчаючи їх навиків гри на фортепіано в доступній та цікавій формі. Для досягнення цієї мети велике значення має навчальний матеріал, на якому здійснюється музичний розвиток дитини.

Для маленьких початківців, які тільки роблять перші кроки у навчанні, дуже важливо віднайти їх індивідуальні вподобання. Виходячи з власного педагогічного досвіду – це є твори на основі українських народних пісень. Або ж, твори українських композиторів, які масово використовували українські мотиви у своїй творчості. Український фольклор – це те, що є близьким для сприйняття та розуміння.

Для прикладу: у молодших класах – це обробки українських пісень «Ой дзвони дзвонять», «Диби-диби», «Шум», «Ой джигуне-джигуне», «Женчичок-бренчичок», Я. Степовий «Сорока-ворона». Для старших класів писали М. Лисинко, Ю. Щуровський, В. Барвінський, тощо. Вияв народної свідомості у душах підростаючого покоління – це одне з ключових завдань та проблем педагога. Навчання гри на фортепіано – це також складний процес, який містить спіймання й розучування музичного твору, усвідомлення його образу, виконавської інтерпритаії, запам’ятовування і виконавське художнє виконання. Усі складові цього процесу тісно взаємопов’язані між собою.

Завдання учня під час розучування полягає в оволодінні навиками розучувати і художньо виконувати музичні твори, у вмінні передавати зміст музичного твору при його виконанні. Починати розучувати твір слід за принципом: «музика живе всередині нас, наші свідомості, відчуттях, уяві, тощо». Робота над художнім змістом повинна проходити паралельно з початковим вивченням і засвоєнням нотної грамоти. Тобто, при вивченні будь-яких фраз, відразу добиватися їх виразного та змістовного звучання. Для педагога, на цьому етапі важливо віднайти свій досвід і засоби впливу на учня. Зазвичай переважають близькі засоби – це показ своєю грою, якою можна показати і грамотне виконання, і витлумачити зміст твору та розкрити виразність його мови.

Плануючи навчальний процес, слід вибудувати систему пізнавально-творчих завдань і самостійних дій учня. В такий спосіб вчитель підводить його до бажаного результату. Німецький педагог А. Хальм зазначив, що « Керівництво вчителя повинно полягати не тільки в тому, щоб вказувати учневі певний шлях, але і в тому, щоб спонукати самостійний рух вперед». Методами звернення до слуху учня, його роздумів, вміння самому знайти відповіді на посильні практичні питання. По можливості, вміння знайти варіанти вирішення посильних проблем, вибрати кращі з них. У подібних відносинах «вчитель – учень» слід віднайти субординацію, вибудувати такі відносини, які б стимулювали учня до навчання, а не гальмували його розвиток.

 Ритм – явище складне і багатогранне. Він є невід’ємною складовою всього процесу формування музиканта. Являється основою музики і головною складовою всього процесу навчання гри на фортепіано. Вивчаючи музичний текст, вадливе значення має грамотне відтворення ритмічних малюнків. Дуже часто ритмічні, навіть не складні місця, учнями руйнуються тільки тому, що вони під час розучування тексту зосередженні на інших проблемах.

Тут потрібен пильний контроль збоку вчителя. Чергування довгих та коротких тривалостей утворюють різні ритмічні малюнки. У творах шкільного педрепертуару вони не є надто складними, але у дітей виникають проблеми з правильним виконанням ритмічних груп. Тому доводиться окремо відпрацьовувати складні місця за допомогою хлопків, рахунків. Іноді, вивчаючи твір, доводиться використовувати систему К. Орфа: підспівувати різні наспіви і скоромовки. Такий метод роботи дозволяє відпрацювати метроритмічні малюнки в поєднанні з належним темпом.

Жоден професійний музикант-педагог ніколи не буде байдужим до роботи з учнями над принципами аплікатури. Адже, правильно завчена аплікатура, це і фізична зручність під час виконання твору, це і вірне відтворення його художнього змісту. Слід пам’ятати лиш таке: тільки-но учень починає вивчати новий твір, тільки-но починає читати ноти з листа, відпрацьовувати ритмічні завдання – то відразу слід це робити правильними пальчиками. Адже існує таке поняття, як рухова (м’язова) пам’ять. І вона відіграє велику роль під час виконання музичного твору. Існують такі принципи аплікатури:

• слід аплікатуру підпорядковувати завданням художньої виразності;
• прагнути до природньої послідовності пальців;
• у секвенційних послідовностях однакові групи грати однаковими пальцями;
• при підборі пальців слід пам’ятати, що рука повинна бути в природньому стані;
• також потрібно пам’ятати про природні особливості пальців. Наприклад: перший палець – великий і важкий; третій палець – найдовший, потрібно тримати найбільш заокругленим; четвертий палець – виграються витончені музичні елементи, тощо.

У складніших творах існують такі проблеми, як:

• виконання музичної думки ( фрази) з підміною аплікатури;
• повторення однієї ноти – те, що в швидкому темпі одним пальцем виконати неможливо. Цей прийом називається «чергування нот»;
• підкладання пальців через четвертий і п’ятий. Це часто зустрічається в поліфонічних творах.

Такі місця вимагають окремої домашньої роботи над ними.

І на завершення зверну увагу на те, з чого починаються перші кроки навчання і відпрацьовується протягом всіх занять. Це правильна посадка за інструментом і правильна постановка рук і пальців на клавіатурі. Звісно, на перших етапах навчання важко контролювати ще і свою поставу. Здається – це так не зручно. Але з часом діти самі розуміють, що грати правильно набагато простіше, ніж так, як захочеться. Існують певні правила, яких слід дотримуватися завжди:

• опора на ноги;
• пряма спина;
• опущені плечі;
• лікті тримати так, щоб між корпусом і руками була візуальна «одиничка».

Під час гри руки повинні допомагати пальчикам, вся їх опора від плеча до кінчиків пальців повинна бути на клавіатурі. Важливо, щоб дотик пальців був не на краю білих клавіш, а ближче до чорних. І обов’язково, не прогинати кість а пальчики тримати заокругленими. Важко контролювати все й відразу. Тому важливо працювати над розвитком техніки, грати вправи, гами, етюди.

Опрацювавши вище згадані завдання вадливо віднайти художній образ твору, який виражається в емоційному забарвленні. Головною складовою художньої мови є засоби музичної виразності. Вони є різноманітні, але окремі з них притаманні тільки одному виду мистецтва. Такі існують і в музиці. Для прикладу: мелодія, гармонія, ритм, темп, динамічні відтінки. В сукупності вони створюють художній образ.

Мелодія – це музична думка, виражена одноголосно. Вона відіграє найважливішу роль у музиці, передає думки, емоції, настрій. Саме вона поєднує в собі різні засоби музичної виразності: темп, метр, ритм, лад, тональність, тембр, динаміку. Працюючи з учнем над художнім образом твору, потрібно пояснити йому, яке значення має у музичній виразності кожен з цих засобів. Лиш тоді, коли дитина зрозуміє що хоче композитор відобразити у творі, тоді їй легше відтворити це і донести його до слухача під час концертного виконання.

Про те, що музика грає важливу роль у житті людини доведено на науковому рівні. Завдяки їй у людини зароджуються особливі емоції: смуток і радість, душевна буря й умиротворення… у чому причина? У тому, що музика впливає на психологічні процеси людського організму. Вона може піднімати настрій, і, навпаки, погіршити його. Але різна музика по-різному впливає на людину. Тому дуже важливо, щоб естетичний смак та духовний світ починав формуватися вже з дитячих років. І в цьому дуже допомагають заняття в позашкільних мистецьких навчальних закладах, зокрема музичних школах.

Література:

1. Нейгауз Г.”Про мистецтво фортепіанної гри “.-М .,Класика XXI ,1999

2. Анікіна Н.Л.”Проблеми освіти”/Науковий збірник/Вип.54

3. Милич Б.”Про формування і вдосконалення викладацької майстерності педагогів піаністів.”

4. Алексеев А.Д.”Методика навчання гри на фортепіано.”-М.,Музика.1978

5. Ліберман Є.”Робота над фортепіанною технікою.”-М.,Класика- XXI.,2003

6. Сурмик І.С.”Основи музичної грамоти.”/Методичний посібник /2008