Стаття «Шляхи вдосконалення уроку зарубіжної літератури»

Удосконалення уроків літератури — завжди актуальна проблема. Чим краще організований і проведений кожен урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта молоді. Художні твори дають великі можливості для виховання духовно багатої особистості. Але далеко не всі учні виявляють готовність постійно спілкуватися з творами мистецтва: кожен третій підліток є пасивним читачем і не володіє технікою виразного читання. Це викликає занепокоєння. Із розвитком комп'ютеризації і телебачення наше суспільство втрачає читача художньої літератури. Нерозв'язані національні i соціальні питання ведуть до внутрішнього спустошення, черствості i байдужості, знецінення життя людини, пасивності, ворожості до оточуючих, незадоволеності життям, духовної деградації. Сучасна молодь – це продукт інформаційного суспільства. Воно відрізняється різноманітністю, рухливістю й мінливістю. Особливо помітна домінанта гедоністичного аспекту у пpecі, телебаченні, у повсякденному житті людей, а це призводить до певного зомбування підлітків, відмежування їх від класичної літератури.

Дисципліна, якій відведено головну роль у вихованні моральності, вимагає постійного читання. Учні ХХІ століття читають значно менше, ніж їх батьки. Внаслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому. Сьогодні дуже мало дисциплін, які б допомагали підростаючому поколінню з’ясувати гострі проблеми сучасності, самовизначитися в контексті доби, відчути свою причетність до нової культури. Будь-яка дисципліна, а особливо гуманітарна, повинна мати, насамперед, виховну спрямованість, давати позитивну життєву настанову, адже, література – це вікно в чудовий світ.

Завданням зарубіжної літератури є вивчення кращих творів світового письменства, розвиток художнього смаку та навиків самостійного спілкування з творами світового мистецтва, вміння свідомо сприймати закладені в мистецтві слова духовні цінності, відстоювати їх у житті, спонукати до пошуку істини. Сьогодні ми не знаємо жодної країни у світі, де б у систему освіти була введена подібна дисципліна. Зарубіжна література прилучає нашу молодь до фундаментальних цінностей світу (в плані реалізації полікультурної освіти) і сприяє культурному входженню України у світове співтовариство.

При вивченні зарубіжної літератури розкриваються багатоманітні зв’язки з різними мовами і культурами, національними літературами, філософією, психологією, історією, зі світом мистецтва. Важливо підкреслити, що цінності світової літератури завжди ставали цінностями і нашої культури та надавали їй європейського характеру.

Щоб удосконалити сучасний урок літератури, необхідно враховувати об’єктивні і суб’єктивні фактори, від яких залежить процес навчання, виховання і розвитку.

Хочу визначити найважливіші напрями вдосконалення уроку: організовувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей; виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно підвищувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби; забезпечувати ідейну цілеспрямованість, посилювати емоційну виразність, формувати засобами художнього слова духовно багату і гармонійно розвинену особистість; урізноманітнювати форми, методи, прийоми уроків літератури, вдосконалювати їх структуру, раціонально використовувати час; вчити проникати в неповторний світ митця, в художні глибини тексту, підсилювати увагу до художнього слова. Педагог має постійно навчатися, дбати про своє духовне збагачення, ідейне та моральне зростання.

На своїх заняттях я дотримуюсь деяких принципів, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність студентів (курсантів):

1. принцип мотивації (шляхом емоційного впливу або використовуючи різні прийоми - «Чи були ви коли-небудь в музеї М. Булгакова у Києві?»;
2. принцип проблемності (нові знання створюються внаслідок власної активної пізнавальної діяльності);
3. принцип взаємонавчання (метод «Акваріум», «Ажурна пилка»);
4. принцип дослідження (має творчий, пошуковий характер, включає елементи аналізу та узагальнення);
5. принцип індивідуалізації (врахуванням індивідуальних особливостей і можливостей);
6. принцип самонавчання (самостійна робота може бути індивідуальною, парною, груповою, колективною, але її ефективність підвищується, якщо вона передбачає процес взаємодопомоги та взаємонавчання. До форм і методів організації самостійної роботи студентів належать: випереджальні завдання пошукового характеру, завдання узагальнюючого характеру (складання схем, таблиць, опорних конспектів), аналіз тексту, проблемні запитання та завдання, завдання творчого характеру (наприклад, інтерпретація твору).

Стимулюючи активну пізнавальну діяльність студентів, аналізуючи художні твори, я акцентую увагу на загальнолюдські цінності, на особливості світосприйняття духовного життя народу, його національного характеру, навчаю розуміти і самостійно оцінювати явища життя та суспільні події.

Основною формою роботи на уроці зарубіжної літератури має бути дискусія. Спонукаючи думати своїх вихованців, ми розвиваємо критичне і логічне мислення, зв’язне мовлення, допомагаємо формувати свою позицію. Важливо, щоб були збережені права кожного на власну думку, права на свої власні переконання.

Шукаючи більш активних способів викладання, особливу увагу треба звернути на прийоми інтерактивного навчання. Інтерактивне навчання — це, насамперед, діалогічне навчання, яке відбувається в комфортних умовах, за яких учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність, бо всіх залучено до процесу пізнання, формування висновків, кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями. Це певний різновид активної моделі навчання, який має свої закономірності і особливості. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є співавтором, учасником, який щось здійснює, говорить, керує, моделює, пише, малює, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це. Інтерактивні види та форми роботи активізують розумову діяльність, сприяють зацікавленню навчальним предметом, розвивають логіку, критичне мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагають проявити особисте «Я», поступово позбавляють комплексу неповноцінності. Серед інтерактивних форм роботи на уроках поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовується під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів.

Підготовка до інтерактивних занять складається з кількох етапів:

• Етап 1. Визначення потреб студентів (курсантів) у навчанні.
• Етап 2. Визначення мети навчання.
• Етап 3. Підбір методів навчання, які найкраще відповідають визначеним цілям, а також пристосовані до характеру та можливостей учасників.
• Етап 4. Аналіз та підготовка необхідних ресурсів, за допомогою яких проводитиметься заняття: навчальне приміщення, технічні засоби навчання, методичні, навчальні та інформаційні матеріали.
• Етап 5. Створення кінцевого варіанту навчальної програми – загальна тривалість заняття та окремих його частин, уточнення принципів співпраці всіх учасників навчального процесу.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2-ох до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всієї групи.

Фронтальні методи:

1. Велике коло. Студенти (курсанти) сідають в коло і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. (Сімейне щастя в родині Хельмерів, на мою думку, не склалося тому, що...).

2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учасники швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон». (Із філософських ідей XX століття мені видалася найцікавішою...).

3. Незакінчені речення. Це продовження незакінченого речення (Головна думка роману «Анна Кареніна» Л. Толстого...).

4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що учасники по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть аналогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань. (Грегор Замза перетворився на комаху тому, що...).

5. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Ш. Бодлера, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

6. «Оберіть позицію». Дискусія на суперечливу тему: «Анна Кареніна чи Тетяна Ларіна?».

8. «Асоціативний кущ». Допомагає виявити головне з теми: декаданс – сум, відчай, занепад, розчарування, безнадія, естетизм, індивідуалізм, аморалізм.

9. «Акваріум». Є ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії. Група поділена на дві-чотири підгрупи, які отримують завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з підгруп сідає в центрі, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї підгрупи починають обговорювати запропоновану викладачем проблему. Всі інші мовчки слухають, потім місця в «акваріумі» займає інша підгрупа. (Проблеми роману «Майстер і Маргарита» близькі нашому часу тим...).

Крім інтерактивних форм роботи слід активніше використовувати комп’ютерні технології, що значно сприяють піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, зверненню уваги студентів до найкращих надбань світової літератури. Використання інформаційно-комунікаційних технологій робить урок літератури більш наочним і цікавим, підвищує мотивацію навчання, урізноманітнює типи навчальних завдань і форми подання інформації, забезпечує негайний зворотній зв'язок, широкі можливості діалогізації навчального процесу; активізує навчальну роботу, посилює роль студентів як суб’єкта навчальної діяльності, сприяє розвитку їх здібностей, індивідуалізує процес навчання, допомагає економити час на уроці. Використання комп’ютерних технологій дозволяє студентам співпрацювати з носієм інформації, здійснювати її вибір, темп подання, компонувати матеріал.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор. Студенти повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інноваційні технології навчання.

Останнім часом значного поширення набули так звані нетрадиційні форми уроків літератури, або, як їх ще іменують, новаторські заняття, чи уроки з неусталеною структурою. Сюди відносять уроки-концертні програми, уроки-конференції, уроки-дослідження, уроки з широким використанням ігрових моментів, інтегровані уроки зарубіжної літератури та інших навчальних дисциплін, уроки-екскурсії тощо.

Інтегровані уроки дають глибокі різнобічні знання про об’єкт вивчення, залучаючи відомості різних навчальних предметів. Це можуть бути уроки вивчення нових знань, уроки систематизації та узагальнення, комбіновані уроки.

Дуже подобаються студентам:

• уроки-екскурсії: а) літературно-біографічні – це екскурсії, пов’язані з життєвим та творчим шляхом письменника; б) літературно-краєзнавчі – це екскурсії по місцях, які бережуть пам’ять про життя і творчість письменника, поета, драматурга; в) історико-літературні – екскурсії, що розкривають певні періоди розвитку національних культур і літератур; г) літературно-художні – екскурсії по світовим виставковим залам; д) оглядові сайти, де зібрано кілька віртуальних екскурсій в рамках знайомства з одним письменником тощо;
• уроки-диспути. Можна обрати тему «Втілення ідей Ф. Достоєвського в сучасне життя»;
• уроки- вікторини – «Срібна доба російської поезії»;
• уроки- вистави – «Суд над Доріаном Греєм»;
• уроки – концертні програми – «Художні світи поетів «срібної доби»» (прослухати пісні на слова Б. Пастернака, С. Єсеніна, М. Цвєтаєвої, А. Ахматової).

Цінність таких уроків велика, тому що вони доступні для застосування будь-яким вчителем, в будь-якій аудиторії та формують всебічно розвинену, творчу, мислячу особистість.

Зарубіжну літературу потрібно викладати як мистецтво слова, як книгу життя, як діалог багатьох культур. І головною метою викладача на сучасному уроці зарубіжної літератури є залучення до творчої співпраці всіх учнів, організовуючи їх діалог з автором, художнім текстом, навчаючи обґрунтовувати свої твердження.

Вивчаючи на уроках шедеври світової літератури, потрібно виховувати в учнів справжню шляхетність і толерантність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кирилюк З.В. Вивчати твір у системі координат своєї епохи. Ж/л “Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”, № 12, 199*

2. Куцевол О.М. Структура сучасного уроку зарубіжної літератури. Ж/л “Всесвітня література в середніх навчальних закладах України”, № 3, 2003

3. Куцевол О.М. Сучасні типи уроків зарубіжної літератури. Ж/л “Всесвітня література та культура в навчальних закладах України”, № 1,2, 2001

4. Мартинець А.М. Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання / А. М. Мартинець // Відкритий урок. - 2003. - №7-8. - С. 28-31

5. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах [підруч. для студентів-філологів] / Л.Ф. Мірошниченко. - К.: Ленвіт, 2000. - 240 с

6. Півень Л.М. Активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом використання інтерактивних методів навчання / Л.М. Півень. - Миколаїв: 2003.- 36 с

7. Пометун О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання: [наук.-метод. посібник] / О. Пометун , Л. Пироженко . - К. : А.С.К., 2004. - 192 с

8. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г.О. Сиротенко. - X.: Основа, 2003. - 80 с

9. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи викладання літератури / Г. Токмань // Дивослово. - 2002. - №10. - С. 39-45

10. Хорошилова А.В. Усі уроки зарубіжної літератури / А.В. Хорошилова. - Х.: Основа,2008. - 368 с

11. Шуляр В.І. Методика літератури: Інтерактивне навчання. Тлумачення понять/ В.І. Шуляр //Зарубіжна література в школах України. - 2005. - № 8. - C. 56-58

12. Щербина Л. Упровадження інтерактивних технологій на уроках літератури / Л. Щербина // Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 23-26