Міжпредметні зв’язки на заняттях соціально-гуманітарних дисциплін

Ідея міжпредметних зв’язків не нова. Ще наприкінці ХІХ на початку ХХ століть у багатьох школах Австрії, Бельгії, Німеччини, побудовані на основі комплексів, використовувалися такі програми. Ці програми спиралися на лабораторні та проектні форми. В Україні вперше комплексний підхід у навчанні поча ли впроваджувати на початку 20-х років ХХ століття. Але комплексні програми "фактично призводили до скасування самостійності і якісної своєрідності навчального предмета…, вивчення концентрувалося навколо комплексної проблеми" (1). На початку 30-х років від такого підходу в освіті відмовилися.

У 70-80-х рр. радянська педагогіка частіше вживала поняття "інтегрований підхід" ніж поняття "міжпредметні зв’язки". Трактування поняття "міжпредметні зв’язки" не є однозначним. Його трактували як "дидактична умова" (Ф. Соколова, В. Федорова), як "виявлення принципу системності" (І. Звєрев).

У 80-х рр. Н. Лошкарьова визначає поняття "міжпредметні зв’язки" як "дидактичну форму відображення в навчально-виховному процесі зв’язків об’єктивної дійсності та міжпредметні зв’язки як педагогічний принцип" (2). Побудова занять із використанням міжпредметних зв’язків ведуть до підвищення наукового рівня навчання, сприяють залученню школярів до системного методу мислення, розширюють сферу пізнання, поєднуючи елементи знань з різних навчальних дисциплін, забезпечують систему в організації предметного навчання, спонукають учителя до самоосвіти, творчої взаємодії з іншими вчителями-предметниками.

Причини труднощів практичного здійснення міжпредметних зв’язків носять як об’єктивний так і суб’єктивний характер. Об’єктивна причина – недостатня кількість методичного матеріалу, суб’єктивні – необізнаність із змістом програм суміжних предметів, відсутність досвіду в реалізації зв’язків між предметами, здійснення міжпредметних зв’язків не в повній мірі.

Наприклад, у вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитації, із історії (як всесвітньої так і України) в умовах щільності часу, практично зовсім не відводяться години на проведення підсумкових занять. А на таких заняттях із найбільшою ефективністю можна здійснити міжпредметні зв’язки.

У новому Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти відмічається важливість міжпредметних зв’язків у формуванні системи знань учнів.

Міжпредметні зв’язки виконують низку функцій:

• методологічна функція полягає в тому, що тільки на її основі можливе формування в учнів сучасних уявлень про історичний розвиток суспільства, цілісність процесів та явищ у світі, багатогранність і різноманітність цивілізацій;
• освітня функція міжпредметних зв’язків сприяє формувати системність, усвідомленість знань учнів. Міжпредметні зв’язки виступають як засіб більш глибокому розумінню суспільно-політичних процесів, сприяють засвоєнню історичних понять, формують історичну компетентність підлітків;
• розвиваюча функція міжпредметних зв’язків визначається їх роллю у творчому і системному розвитку учнів, у формуванні самостійності, інтересу до історії, минулого;
• виховна функція сприяє реалізації комплексного підходу до виховання;
• конструктивна функція міжпредметних зв’язків веде до більш активної співпраці вчителів-предметників.

У вітчизняній практиці навчання в загальноосвітніх закладах реалізується на рівні міжпредметних зв’язків. Одним із напрямків міжпредметних зв’язків є інтегровані заняття.

Потреба у виникненні інтегрованих занять пояснюється низкою причин:

• світ, що оточує дітей, пізнається ними через предмети шкільного циклу не як єдність процесів і явищ, знання з окремих предметів не дають уявлення про цілісність світу;
• інтегровані заняття розвивають потенціал учнів, спонукають до пізнання, до осмислення, знаходження причинно-наслідкових зв’язків, розвивають комунікативність, компетентність;
• форма проведення інтегрованих уроків нестандартна, а це активізує підлітків, зацікавлює оригінальністю, залучає до діалогу, дискусії;
• сучасному суспільству потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які можуть орієнтуватися в інформаційному просторі і використовувати знання на практиці;
• інтегровані заняття дають можливість учням проявити свою творчість,
• сприяють підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу;
• сприяють розвитку мислення, формують вміння аналізувати, узагальнювати;
• інтеграція є джерелом знаходження нових зв’язків між фактами, які поглиблюють знання учнів з предмета.

Форми занять можуть бути різними, щоб діти мали можливість проявити свої "діяльні сили". (І. Г. Песталоцці). Інтеграція в сучасній школі, в навчальних закладах, де надається повна середня освіта, прослідковується на внутрішньопредметньому та міжпредметному рівнях, інтегровані заняття вимагають певної підготовки як викладача так і учнів. На заняттях історії, як всесвітньої так і історії України, необхідно постійно використовувати зв’язки на внутрішньопредметньому рівні. Так при вивченні теми "Україна в роки І Світової війни" обов’язково використовується інформація із всесвітньої історії цього періоду.

З метою формування хронологічних та просторових уявлень, умінь та навичок при вивченні політики "воєнного комунізму" студентам обов’язково даються завдання на порівняння характеру проходження цих процесів в Україні та Росії. При вивченні тем "Наш край" доцільно складати синхроністичну таблицю про події в Україні та в нашому краї. (для більш допитливих можна ускладнити завдання: доповнити таблицю колонками "в Європі" та в "Росії", або "в Європі" та "США"). Усі інтегровані заняття ґрунтуються на міцних міжпредметних зв’язках, які дають можливість "показати цілісність освіти, розвивати на новому, якісному рівні творче мислення, інтелект та емоційно - образні почуття." (3). Інтегровані заняття на рівні міжпредметному вимагають ретельної підготовки, а за браком часу їх проводити часто неможливо і не варто.

Незалежно від педагогічної та методичної технологій інтерактивні заняття передбачають різні підходи, моделювання. Методисти Івано-Франківського Інституту післядипломної педагогічної освіти О. Мариновська та Г. Бабійчук пропонують свій підхід до даної проблеми. Вони пропонують модель навчання, яку назвали інтегральною педагогічною технологією. Вона ґрунтується "на виявленні в різних навчальних предметах однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій, закономірностей) і поєднання їх у якісно нову цілісність з метою створення загального образу світу". (4).

Мета інтегральної педагогічної технології О. Мариновської та Г. Бабійчука передбачає створення оптимальних умов "для розвитку та самореалізації школяра шляхом формування цілісних знань" (5) про події, що вивчаються, які будуть формою виразу "його особистісного розвивального потенціалу, основою творення "образу світу" (6). При практичному втіленні інтегральна технологія відображається у двох формах занять – бінарній та інтегрованій.

Бінарне заняття передбачає чітку підготовку двох викладачів, правильне розмежування часу, послідовність викладу кожним. Так, у Запорізькому педагогічному коледжі при проведенні викладачем історії України Соляник Н. В та викладачем української літератури Лапіною А. О. бінарного заняття (за навчальними програмами збіглися терміни проведення тем з історії: "Література і мистецтво. "Розстріляне відродження" та "Особливості розвитку української літератури в 30-х рр..") було зроблено чітке розмежування між інформаційними матеріалами з історії та літератури.

Були підібрані аудіо та відео матеріали. Студенти отримали завдання: історики – підготовити документальні факти, що засвідчували гальмівні чинники у розвитку науки, освіти, літератури, репресії проти діячів інтелігенції; студенти літератори – інформацію про репресованих поетів, письменників. Підготовка до заняття зайняла майже два тижні. Для тих студентів, що брали участь безпосередньо, проводилися консультації. Читання уривків з творів проходило на фоні класичної музики. Інформація про кількість репресованих освітян приголомшила не тільки студентів, а й гостей.

Бінарний урок передбачає співпрацю двох учителів-предметників (учитель історії і учитель української літератури; історії та інформатики; історії та географії). Наприклад, бінарний урок, проведений викладачами Запорізького педагогічного коледжу Соляник Н. В. та Поповичем І. Ф., із всесвітньої історії "Культура країн зарубіжного світу в другій половині ХХ- на початку ХХІ століття" та інформатики "Основні напрямки розвитку і досягнення сучасних інформаційних технологій".

Це - урок засвоєння нових знань. Розпочинає його викладач історії, який розповідає про основні тенденції розвитку культури при становленні постіндустріального суспільства, після чого виокремлює питання "Основні напрямки розвитку і досягнення сучасних інформаційних технологій", заняття продовжує викладач інформатики.

Інтегрований урок проводиться із важливої теми, яка потребує залучення міжпредметних зв’язків. К. Баханов наводить приклад інтегрованого уроку з української літератури та історії. При вивченні теми "Пантелеймон Куліш. "Чорна рада" та історії України "Українські землі у др.. половині XVII століття" учні спочатку "з’ясовують символіку роману, розглядають символічний зміст картини протистояння природи – хурделиці … виходять на асоціації із суспільним життям, від якого переходять до історичного матеріалу". (7). Прикладом інтегрованого уроку може бути урок історії на тему "Розвиток культури України у другій половині ХІХ століття".

Урок починає викладач із прослуховування української пісні на вірш Грабовського "Рученьки терпнуть, злипаються віченьки", після прослуховування пісні зачитується уривок із поеми Т. Г. Шевченка "Наймичка". Перед підлітками вчитель ставить питання: що об’єднує ці твори? Відповідаючи на це питання, учні, по суті, самі дають характеристику умов життя українського народу, що відобразилися і в музиці, і в поезії, і в живопису першої половини ХІХ століття.

Слід ще раз відзначити, що підготовка уроків на основі міжпредметних зв’язків вимагає не тільки ретельної підготовки, а й узгодження робочих програм викладачами-предметниками на початку навчального року. Специфіка предметів соціально-гуманітарного циклу полягає в тому, що на кожній темі можна проводити як міжпредметні так і внутрішньопродметні зв’язки.

Інтегровані заняття ставлять за мету "спресувати" матеріал кількох навчальних дисциплін навколо однієї теми. У таких випадках студенти пізнають явище, подію з різних сторін. Нестандартні заняття дають можливість викладачу опанувати зі студентами значний за обсягами матеріал, домогтися міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, усунути дублювання у вивченні матеріалу. У підготовці інтегрованого заняття важливу роль має визначення завдань.

Окремо до кожного з інтегрованих навчальних дисциплін ставиться навчальна, виховна та розвиваюча мета. Види та форми інтегрованих занять залежать від дисциплін які інтегруються, від часу, кількості інтегрованих предметів, від мети заняття. Окремо можна розглядати методику поєднання міжпредметних зв’язків на рівні "історія" - "кіномистецтво", "історія" - "біологія", "історія" - "лінгвокраїноведення" та інші.

Цікаво проходять заняття-дискусії. Студенти мають можливість виявити власне ставлення до події, що вивчається. Наприклад, при вивченні питань "Причини падіння влади гетьмана П. Скоропадського"; "Вклад у розвиток культури урядів України, що діяли в період з 1918 року до 1920рік".

Заняття-дослідження студентам подобаються особливо. Маючи літературу довідкового характеру, з різних дисциплін, навчального, кожна підгрупа намагається більш переконливо захистити свою позицію з досліджуваної проблеми. На таких заняттях не буває абсолютної тиші. Саме власні "відкриття" викликають у студентів потребу у пізнанні, спонукають до пошукової роботи, орієнтують на використання отриманих знань з інших дисциплін.

Таким чином, міжпредметні зв’язки формують цілісність світогляду, цілісність світосприйняття і світорозуміння. І застосування міжпредметних зв’язків на уроках історії – це об’єктивно, виправдано сучасними вимогами щодо розвитку молоді.

Література

1. Баханов К. В пошуках інноваційних технологій викладання історії // Історія в школах України. – 1996. -№1. -с. 20-25.

2. Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. - Запоріжжя: "Просвіта", 2004.

3. Браже Т. Г. Інтеграція предметів у сучасній школі. //Література в школі. – 2004. - №5. - с. 150-154.

4. Волкова Н. П. Педогогіка. - К.:" Академвидав", 2005. - 560с.

5. Данилюк Д. Я. Навчальний предмет як інтегрована система. // Педагогіка. -2007. -№4. – с. 24-28.

5. Збірник психолого-педагогічних матеріалів для майбутніх вчителів. Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 1992.

6. Лошкарёва Н. А. Межпредметные связи как средство совершенствования учебно-воспитательного процесса. - М.:МГПИ, 1981.