Духовний світ сучасної української молоді: аспекти, проблеми, перспективи

Кожну епоху розвитку людства визначає тип моральної свідомості, який виступає домінуючим для даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося до становлення духовності особистості, адже на міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна за думку, слово, вчинок.

Проблема формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в наш час. Сьогодні молодь виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона вносить у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому буде залежати майбутнє суспільства, його культура, напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і культура були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.

Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають на кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані на формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає до формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.

Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося за залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.

Проблема духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.

Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку.

Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки за рахунок духовних цінностей. Але сучасна молодь взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній час, коли є можливості для духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.

Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже на зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді до джерел духовного, вічного, нетривіального, а також для пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.

І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність до самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.

Формування духовності молоді у нашому навчальному закладі конкретизується через систему певних завдань і принципів:

• пробудження у студентів бажання бути моральними;
• формування культури, толерантного ставлення до традицій і звичаїв; збереження їх та передача від покоління до покоління;
• розвиток чеснот і позитивних моральних якостей, спонукання їх до самовдосконалення;
• гармонія високих, благородних інтересів, потреб і бажання;
• ставлення до християнських традицій;
• розвиток значущих рис і якостей особистості;
• формування розуміння сутнісних питань про сенс і мету життя людини та особистісного ставлення до них;
• емоційне багатство колективного життя;
• формування рис особистості – майбутнього фахівця.

Структурними компонентами формування духовності є індивідуальна вираженість людини, її духовні, пізнавальні, соціальні потреби, самоактуалізація, різні види діяльності.

Велику роль у формуванні духовності студента відіграє зміст виховної роботи. Виховна робота у коледжі – це складова частина навчально-виховного процесу, одна з форм організації дозвілля студентів. Вона проводиться в позанавчальний час органами студентського самоврядування за активною допомогою і при тактовному керівництві з боку педагогічного колективу, особливо кураторів груп.

Духовне виховання – це праця куратора із створення умов для формування таких рис характеру, які є основою розвитку найкращих стосунків, поглядів та переконань. Формування духовної особистості потребує від куратора постійного вдосконалення системи виховання, а також урахування вікових особливостей і виховання духовних цінностей. Виховання на основі цінностей – шлях особистості, її духовного світу. Адже через правильний вибір основних життєвих цінностей проявляється самореалізація особистості.

Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, де ідеалами була щира та чесна праця, турбота за ближнього, життя протікало у відповідності до законів Бога і природи. На жаль, прагматичний вік наклав свої корективи на духовність людини. Грубість, невміння, небажання зрозуміти іншого, проявити повагу, толерантність, співчуття, милосердя, справедливість – незаперечні докази дефіциту моральності, гуманності, який, на жаль, все частіше проявляється у поведінці сучасної молоді і навіть у вже збагачених життєвим досвідом старших осіб.

Такі риси як озлобленість, егоїзм, цинізм, жорстокість, зневага до іншого, брак почуття власної гідності роз’їдають людські стосунки, руйнують їх, зводячи у безвихідь вирішення найважливіших питань індивідуального і суспільного життя. І мабуть все через те, що з кожним роком посилюються тенденції до домінування у молоді матеріальних потреб над духовними.

Матеріальні цінності посідають перше місце, при цьому нехтуються моральні. Людина стає залежною від того світу, в якому вона перебуває. А саме: від грошей, пристрасті, влади. Молодь не бажає бути зобов’язаною комусь іншому. Вона знаходить засоби, які покращують її життя. Вона створює собі комфорт, вирішує проблему самотності через інформаційну мережу, телефони, комп’ютери. Цей фактор впливає на природу людини, бо змінює людську ментальність. Набутий рефлекс робить її неспокійною, забіганою, нервовою. За короткий проміжок часу бажає осягнути якнайбільше.

Сьогодні ми є свідками того, як за кілька секунд людина отримує потік інформації, калейдоскоп вражень. Думки, що швидко виникають, так само раптово зникають. Сучасна молодь не встигає до кінця все осмислити: їй бракує часу, спокою, терпеливості, уважності; вона не живе згідно з природним режимом й у природному середовищі. Нині людині пропонується усе готове, лише встигай цим скористатися. Людина автоматично стає рабом і забуває про ту мораль, про ту духовність, яка є основою її буття.

Гострота певних питань, їх невирішеність призводить до глибокої психологічної кризи особистості, в основі якої – криза духовна. Це відчуття у великої кількості людей, в тому числі і молоді, безглуздості того життя, яке вони ведуть.

Молодим людям складно вирішувати, що цінніше – збагачення себе духовним чи матеріальне благополуччя. Як не прикро, але сучасна молодь має прагматичну орієнтацію, матеріальні цінності вважаються пріоритетними. А оскільки молода людина, студент, ще перебуває у батьківській родині, мають вплив на нього цінності, вироблені старшим поколінням, то до усіх проблем ще додається "вакуум сімейної духовності". Бо турбота батьків про дітей зводиться лише до матеріальних здобутків, а звідси – духовна деградація нації.

Але оскільки людина – істота соціальна, вона повинна розвиватися, зростати духовно, пізнавати світ і себе у ньому, реалізуватись як творець, а не тільки задовольняти суто фізіологічні потреби, то стає очевидністю те, що формування духовності молоді повністю має здійснюватись за допомогою педагогічного організованого процесу. І тому навчальний заклад – це той осередок, який зможе вплинути на студента духовно. Саме у навчальному закладі відбувається процес залучення молоді до загальнолюдських моральних та естетичних цінностей, таких як добро, краса, істина, любов, гармонія, духовність.

Юність – це пора вільної активної волі, яка вчиться розрізняти добро від зла: послух від свавілля, любов від хотіння, совісне від безсовісного. Це вміння розрізняти повинні підтримати ми, педагоги, куратори, бо якщо цього не відбувається, то студенти втрачають природнє чуття духовного, справедливого, правдивого. Слід допомогти їм зберегти його, показати їм, що зло дуже часто вбирає свої підступи, сіті у барвисті привабливі шати. Потрібно пояснювати юнакам і дівчатам, що зло несе лише руйнування, біль, страждання.

Життя ставить чимало випробувань, які дуже складно подолати, особливо у молодому, юначому віці. Це період поривів і наснаги, ризику і необдуманості. У цей час молодь здатна на все, і дуже часто вдається до вчинків, які стають фатальними. Таким чином, молода людина губить сама себе. Для того, щоб попередити такий хід подій, ми повинні виховувати духовно здорових студентів. І саме духовність, що в своїй основі несе Добро та Любов, є одним з найефективніших засобів попередження негативної поведінки неповнолітніх, яка нас, педагогів, хвилює найбільше.

Отож ми вчителі, куратори, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, аби пропагувати серед студентської молоді ті цінності, котрі відповідають духовним традиціям українського народу. І аби виявити, які чинники впливають на формування та розвиток духовної культури студентів нашого коледжу, було проведено дослідження у формі анкетування, в межах якого вивчалася думка студентів II – IV курсів. (Аналіз анкетування).

Де пролягає шлях до духовності студента? Насамперед, через духовність куратора, мудрого наставника, який спрямовує свої творчі зусилля на плекання духовної особистості через забезпечення студентові морального, психологічного здоров’я, через програму духовно-інтелектуального саморозвитку студента, через виховання моральної культури, через формування національної самосвідомості громадянина України.

Мудрий філософ Григорій Сковорода писав, що "людина народжується двічі: фізично і духовно. Біля духовної колиски стоїть духовний наставник – вчитель, який стає людині другим батьком, матір’ю, бо прищеплює її душі моральні якості віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого роду, держави".

Мабуть не потрібно доводити, що дуже часто таким батьком чи матір’ю для студента стає саме куратор. Отож роль його у процесі духовного розвитку молодої людини незаперечна. Саме куратор намагається пробудити ті зародки духовності, що є в кожному дитячому серці від народження. І місія куратора полягає не в розвінчуванні дитини, не в критиці, а в утвердженні добра, пошуках ефективних шляхів до одухотворення навчання, через пошуки високого смислу буття людини, через єднання науки й релігії.

Куратор групи поруч з вихованцями завжди повинен бути в пошуках цікавого, різностороннього, захоплюючого. Адже основне завдання куратора – дати можливість студентам відчути успіх, повірити в себе, відчути чим стане серце студента – ніжною квіткою чи засохлою корою, чи знайде своє місце в житті. Оскільки об’єктом нашої педагогічної праці є найтонші сфери духовного життя особистості студента – розум, почуття, воля, переконливість, самовідданість, тому впливати на ці сфери можна лише тим же розумом, почуттям, волею, переконливістю, самовідданістю. Отож як студенти нашого навчального закладу розвивають свій творчий потенціал, як формують духовну культуру у молоді їх наставники, педагоги, куратори можемо побачити із слайдів презентації (Демонструються за допомогою проектора).

Однією з найважливіших складових будь-якої національної культури є релігія, котра теж впливає на формування духовності людини.

Повноцінно духовно-розвинута людина не тільки усвідомлює велич Творця, але й здатна любити інших, творити добро, милуватися красою, бути ввічливою, знати ціну життя і прагнути ще більш духовно збагатити себе.

Релігійність – головне джерело традиційного виховного ідеалу українця. На думку Григорія Ващенка, "саме педагог повинен навчити молодь взірцево служити Богові й Батьківщині". Потрібно виховати таку духовну людину, яка б несла в собі вищу іскру Божества, розум і волю, яка усвідомлювала б свій зв’язок з духовним світом.

Ми, педагоги, у своїй роботі стараємося відкрити студентській молоді істинний шлях до Бога. У більшості студенти це сприймають правильно і дуже серйозно, починають слухати, бачити себе, інших, навколишній світ, замислюються над власними недоліками, шукають шляхи їх подолання, розмірковують над поняттям духовності та моральності.

Високі інтелектуальні, моральні, душевні якості, що складають духовний орієнтир українського народу, мають не тільки світські, а й духовні особи, які осявають землю небесною красою свого внутрішнього образу, свого внутрішнього "я", що гармонійно поєднується з вищими цінностями людства. Саме така людина сьогодні присутня серед нас. Це отець.... Він не вперше у нашому коледжі серед педагогів і студентів. Отець... допомагає нам, кураторам, формувати духовність молодої людини засобами моральних християнських цінностей: настановами, переконаннями, порадами, проханнями.

Отож запрошую Вас, отче, до слова. Хотілося б почути від Вас про те, чи можна молоду людину, студентську юнь, примусити насильно бути духовною чи протилежне: потрібно їй допомогти пропустити певні знання через емоції, почуття, через свідомість з тим, щоб духовні цінності стали її потребою. (Виступ священика).

Кожній людині від народження надається дар – її духовність. А людина духовна в тій мірі, в якій вона задумується над цим питанням і прагне дістати на нього відповідь.

Усі ми бажаємо, щоб наші студенти зросли чесними, щирими, добрими, розумними, відповідальними, мали добрі манери, були духовно зрілими і культурними. І цей процес чи не найбільше підвладний педагогам. Тому освіта виступає пріоритетним напрямом духовного розвитку молоді, оскільки вона включає діяльність навчання і виховання, при цьому виховання має головне значення, тому що звернено не тільки до інтелекту, знань, умінь, компетенції, а до людини як суб’єкту культури історії, власного життя.

Не тільки розум і практичні навики, але і душа, відчуття, тілесне і духовне здоров’я, сенс життя, стратегія поведінки, конкретні вчинки молодої особи є метою виховного процесу. Ми повинні формувати почуття духовності таким чином, аби досягти гармонії всіх її структурних компонентів: морально-етичної культури, соціального і пізнавального критерію, розуміння смислу буття.

Вивчаючи аспекти, перспективи, проблеми духовного світу сучасної української молоді, можу сказати, що нерозв’язаних питань не буває. Так, проблема духовно-морального виховання є, але є і шляхи її вирішення.

При цілеспрямованій і скоординованій роботі педагогів, викладачів і кураторів, сім’ї, церкви, політичної та освітньої системи і окремо взятої особистості над собою відбудеться успішне, духовне відродження сучасної молоді, гармонізація соціального життя нації. Адже духовне життя народу, його майбутнє в першу чергу залежить від рівня духовності, утвердженої в молоді, яка тепер навчається, а завтра прийде молодими фахівцями на роботу.

Від того, наскільки молоде покоління національно свідоме, патріотичне, готове взяти на себе відповідальність за розвиток і збереження духовності та культурних здобутків української держави, значною мірою залежить доля країни, її національні інтереси.