Методика використання проектів на уроках математики в малокомплектних класах

Постановка проблеми у загальному вигляді… На сучасному етапі розвитку освіти необхідно, щоб дитина навчальну задачу усвідомлювала як вільно вибрану, приймала її на основі бажання. Пізнавальна потреба дитини гасне, коли її змушують учитися.

Поняття освіти потрібно трактувати як сукупність н авчання, виховання, самовиховання. Тобто як єдність усіх процесів, що розвивають, пристосовують, формують - ″утворюють″ особистість.

Формування цілей статті… Метою написання статті - формування в учнів здатності до самоусвідомлення, самооцінки, самовизначення та самореалізації.

Виклад основного матеріалу…. Запровадження компетентнісного підходу в освіті має на увазі розвиток ключових компетентностей. До їх переліку ввійшли сім надпредметних компетентностей, перше місце з яких займає уміння вчитися.

В основу методу вчителя Іванни Степанівни Кульчицької, (учителя малокомплектних класів - с. Полоничі, Буський район, Львівська область, директор Богдан Кульчицький) покладено ідею, що становить суть поняття "проект", тобто спрямованість на практичний результат, який можна одержати, розв'язуючи проблему. Цей результат можна осмислити, побачити, застосувати в своїй діяльності. Метод проектів як зазначає вчитель став популярним завдяки сполученню теоретичних знань і практичного застосування для розв'язання конкретної проблеми у спільній діяльності учнів.

Метод проектів як педагогічна ідея, технологія і практика, переносить нас у першу третину ХХ сторіччя, пов'язуючи сучасні дослідження й експерименти з тими часами. У цьому методі відбився підхід до освіти американського філософа й педагога Дж. Дьюї. Він виходив з того, що роль дитинства не обмежується підготовкою до майбутнього дорослого життя. Освіта має давати не тільки знання, що знадобляться в майбутньому, а й знання, уміння і навички, що можуть уже сьогодні допомогти дитині розв'язати її нагальні життєві проблеми. Щоб домогтися цього, навчання повинне орієнтуватися на інтереси і потреби учнів і ґрунтуватися на їх особистому досвіді. Основним завданням освіти стає актуальне дослідження навколишнього життя. Учитель і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту.

Проект, який виконують учні, має викликати в них ентузіазм, захоплювати їх, йти від серця. Будь-яку дію, що виконується індивідуально, у групі, за підтримки вчителя, діти повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати й оцінити, чітко розуміючи при цьому мету проекту.

Для виконання кожного проекту (дитиною, групою, класом, самостійно чи за участі вчителя) необхідно розв'язати кілька цікавих, корисних і пов'язаних із реальним життям завдань. Учні повинні вміти координувати свої зусилля з зусиллями інших. Ідеальний проект той, для виконання якого необхідні знання з різних галузей.

Розв'язуючи конкретні життєві задачі, будуючи разом з учителем І. С. Кульчицькою, стосунки один з одним, пізнаючи життя, діти одержують необхідні для цього життя знання, вчаться самостійно вчитися.

Працюючи над проектами вчитель Кульчицька прийшла до висновку, що метод проектів має велике значення для розвитку життєвої, соціальної, інформаційної, предметної компетентностей учня. Цей метод дозволяє:

• забезпечити продуктивний зв'язок теорії та практики у процесі навчання;
• перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання;
• розвивати вміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати, здійснювати пошукову, дослідницьку роботу в ході роботи в групах;
• навчити учнів самостійно працювати над творчими завданнями, з додатковою літературою;
• підвищувати інтерес учнів до математики;
• формувати навички співробітництва, спілкування, вміння працювати в колективі;
• формувати власну життєву позицію;
• набути життєвого досвіду.

Учитель Іванна Степанівна, вважає, що застосування методу проектів багато в чому допомагає розв'язати такі болючі проблеми як недостатня мотивація учнів, їх відстороненість від проблем і цінностей освіти, відірваність знань від життя.

При роботі з методом проектів вчитель користується однією з інтерактивних технологій навчання - робота в малих групах.

Робота в таких групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, спілкування, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення. Роботу в групах слід використовувати тоді, коли треба розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним з очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Учитель Кульчицька об'єднює в групи від 2 до 7 учасників. У такій групі достатньо учасників для розгляду різних думок і обміну інформації.

Завдяки роботі в групах можна розв'язати складні проблеми, що потребують колективного розуму. У групі повинні бути розділені ролі, кожен має відповідати за свою частку роботи.

Існує багато способів формування груп:

• заздалегідь скласти списки груп;
• попросити учасників порахуватись на перший – другий і т. д.
• сформувати групи в залежності від рівня навчальних досягнень учнів;
• сформувати групи за бажанням учасників;
• визначити капітанів, які самостійно набирають собі групи.

Під час роботи в групах учням потрібно дотримуватись правил роботи в групі:

• Кожний учасник має можливість висловитися.
• Всі поважають цінності і погляди кожного.
• Обговорюються тільки ідеї, а не люди, що їх висловили.
• Зауваження робити коротко і по суті.
• Після закінчення роботи результати мають бути представлені іншим групам.

Групова навчальна діяльність учнів на уроках має значні переваги в порівнянні з іншими методами, а саме:

• допомагає створювати на уроках умови для формування позитивної мотивації навчання школярів;
• дає можливість здійснювати диференцію навчання;
• сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями;
• забезпечує високу активність всіх учнів;
• реалізує їх природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці;
• підвищує результативність навчання та розвиток школярів.

Робота в групах може бути проведена на різних етапах уроку. При вивченні нового матеріалу, вчитель п. Іванна організовую самостійну роботу учнів за підручником.

Ця робота дозволяє ставити і досягати навчальні цілі (формувати систему математичних знань, умінь і навичок), виховні (формувати самостійність, навички навчальної праці) і розвиваючі (формувати прийоми розумової діяльності).

Підручники з математики містять теоретичний і практичний матеріал. Друкований текст відрізняється від живого слова вчителя. Текст підручника, як правило, не враховує різниці між рівнями розвитку учнів, рівнями їх навчальних досягнень. Разом з тим підручник як джерело інформації має ряд переваг: наявність заголовків, виділень, рисунків, графіків, полегшує учням можливість виділяти основні ідеї.

При роботі з підручником учитель Іванна Степанівна ставить перед учнями різні завдання: відповісти на запитання; скласти таблицю, схему, пояснити дане твердження тощо.

Виконуючи ці завдання в учнів активізується розумова діяльність, що сприяє поглибленню розуміння матеріалу, його запам'ятовуванню. Ефективною і цікавою формою закріплення результатів самостійного вивчення учнями теоретичного матеріалу є дидактичні ігри. Наприклад, "математичний футбол", "теоретики і експерти" і т. д.

Факти, отримані в результаті самостійної експериментальної роботи, довше утримуються у пам'яті і в потрібний момент допомагають засвоїти склад ний теоретичний матеріал.

Під час проведення уроків-проектів процес організації пошуково-дослідницької роботи можна будувати за таким планом:

1. Підготовчий етап (вибір теми, дослідження "історії питання").

2. Пошуково-дослідницький етап:

• проблема;
• експериментування;
• результати експериментування;
• первинна обробка інформації.

3. Презентація результатів дослідження.

Для того, щоб все вище сказане мало результат при проведенні уроків ми дотримуємося деяких правил:

• створюємо позитивний настрій на роботу всіх під час уроку;
• проводимо мотивацію навчання та створюю проблемну ситуацію для активізації навчання. Не розповівши дітям історичних відомостей, пов'язаних з метою, не показавши практичного застосування, важко домогтися зацікавленого ставлення до матеріалу, що буде вивчатися. Цей етап уроку дуже відповідальний, оскільки необхідно створити ситуацію, яка примусить дитину замислитись над проблемою, що лежить в основі теми, усвідомлено побачити кінцевий результат навчання;
• обов'язково проводимо актуалізацію знань;
• стимулюємо учня до вибору, самостійного використання різних способів виконання завдання;
• працюємо від простого до складного;
• використовуємо різнорівневі типи завдань;
• забезпечуємо зворотній зв'язок практично на кожному етапі уроку;
• дотримуюємось традицій уроку;
• домашні завдання даємо по рівнях і детально пояснюємо як організувати свою діяльність під час його виконання.

Висновки …. Вивчаючи протягом одного року, досвід роботи вчителя Полоницької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, Кульчицької Іванни Степанівни, можна сказати, що у системі її роботи малокомплектних класів є чимало набутків, та ще, нажаль, багато невирішених проблем. Та увагу вчитель зосереджує на найважливіших, життєво необхідних питаннях, зокрема потрібно:

• Працювати над удосконаленням стилю керівництва малокомплектними класами.
• Здійснювати заходи щодо підвищення компетентності керівників класу.
• Удосконалювати організацію навчально-виховного процесу і активніше впроваджувати співпрацю учнівського та педагогічного колективів.
• Підвищувати педагогічну майстерність учителів (особливо тих, яким доводиться викладати по 2-3 навчальні предмети).
• Збагачувати навчально-матеріальну базу.
• Виявляти, вивчати, впроваджувати і поширювати кращий педагогічний досвід і вдосконалювати керівництво малокомплектними школами (класами) та методичне забезпечення життєдіяльності з боку відділів освіти.
• У навчально-виховному процесі враховувати вплив географічного середовища, способу господарювання, звичаїв і традицій на розвиток дітей.

Список використаних джерел і літератури

1. Макаренко А. С. Книга для батьків. – К.: Радянська школа, 1982.
2. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів / О. Я. Савченко. – К.: Абрикос, 1997. – 416с.
3. Сірант Н. П. Актуальні проблеми підготовки майбутніх учителів початкової школи в умовах гуманізації вищої освіти: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції – Хмельницький:ХмЦНІІ, 2013. – С. 77-79.
4. Стельмахович М. Г. Українська родина педагогіка. – К.: ІСДО, 1996
5. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978.
6. Формування педагогічної культури батьків в сучасних умовах//Інформаційний збірник Міністерства освіти і наук України. – 1998.