Інноваційні методи організації самостійної позаурочної роботи

Те, що я чую, я забуваю,
Те, що я бачу – запам’ятовую,
Те, що роблю сам – розумію.
(Конфуцій)

Як відомо, самостійність є найбільш істотною якістю людини як особистості та суб'єкта діяльності. Тому один з основних принципів, на яких побудований увесь навчальн ий процес, говорить, що ніякі знання, не підкріплені самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини.

Проблема самостійності мислення і діяльності людини прямо пов'язана зі зміною парадигми сучасної освіти. Справа в тому, що за останні десятиліття в системі освіти виникло серйозне протиріччя – між стрімкими темпами росту знань у сучасному світі та обмеженими можливостями їх засвоєння в період навчання. Це протиріччя змушує суспільство переходити від традиційної моделі "освіти на все життя" до нової моделі "безперервної освіти", тобто освіти протягом усього життя.

Відповідно, вищі навчальні заклади (ВНЗ) у світлі нової освітньої парадигми повинні в першу чергу формувати у студентів уміння вчитися, потребу в самоосвіті, самовдосконаленні. Мета нової моделі навчання – не стільки підвищення якості викладання, скільки підвищення якості навчання.

Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні.

В процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків – слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих і результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації.

Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Як складне педагогічне явище, самостійна робота – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять.

Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.

Ефективність цих видів самостійної роботи студентів, на наш погляд, може бути забезпечена тільки шляхом взаємодії багатьох чинників, серед яких особливо відмітимо:

• наявність сучасної матеріально - технічної та інформаційної бази;
• повне методичне забезпечення дисципліни, що вивчається;
• індивідуалізація і варіативність СРС;
• раціональний розподіл часу між різними видами СРС у ході вивчення відповідної навчальної дисципліни;
• постійний контроль викладача за якістю СРС, що доповнюється самоконтролем студентів;
• творчість та майстерність викладача;
• вироблення навчальними відділами вищих навчальних закладів відповідних нормативів часу для планування та обліку всіх форм СРС, на основі яких повинно формуватися навчальне навантаження викладача.

Для організації самостійної роботи велике значення для студента має навчально-методичний пакет, розроблений викладачами. З метою допомоги студентам в оволодінні знаннями самостійно над конкретною темою навчальної дисципліни викладачам слід підготувати методичні рекомендації, основними складовими яких є:

• тема;
• план;
• література;
• перелік знань і вмінь, набутих студентами після опрацювання теми;
• конкретні завдання студентові по кожному питанню з методичними порадами щодо їх виконання;
• перелік контрольних питань для самоперевірки.

Сьогодні більшість викладачів мають електронний навчально-методичний комплекс, який допомагає студенту якісніше засвоїти матеріал, вивільняє час для аналізу результатів, вирішує проблему недостатнього забезпечення студентів друкованою навчальною літературою у зв’язку з браком коштів.

Ефективній організації самостійної роботи студентів значною мірою сприяє використання Інтернету як джерела інформації, засобу, що підвищує мотивацію у вивченні дисциплін, забезпечує індивідуалізацію, інтерактивність навчання, моделювання особливого навчального середовища і, врешті-решт, підвищує якість навчання. Користуючись послугами мережі Інтернет, студент вчиться вибирати із великої кількості інформаційних джерел потрібну інформацію, аналізувати та систематизувати її.

Найбільш поширеною комунікаційною технологією і відповідним сервісом у комп’ютерних мережах є технологія пересилки й обробки інформаційних повідомлень, що забезпечує оперативний зв’язок між студентами.

Основними можливостями використання електронної пошти в навчальному процесі є:

• розсилка навчально-методичних матеріалів студентам;
• організація консультацій;
• взаємонавчання під час обміну інформацією між студентами;
• проведення дистанційних занять в режимі on-line;
• видача індивідуальних завдань, контрольних робіт та отримання звітів про їх виконання.

Така робота особливо ефективна під час карантину, вимушених перерв під час навчання.

Самостійна робота як вид навчальної діяльності матиме ефективність, якщо є чітка організація зі сторони навчального закладу, викладача, якщо така робота є систематичною, а не епізодичним явищем, коли здійснюється постійний педагогічний контроль за роботою студентів, а це – відповідь на контрольні або тестові питання, перевірка конспекту, рефератів, перевірка виконаних індивідуальних завдань.

Специфіка навчання гуманітарним і суспільним дисциплінам полягає в тому, що не існує єдиних та обов'язкових до використання підручників даного профілю. Як наслідок, жоден із сучасних підручників не містить відповідей на всі 100% екзаменаційних питань. Щоб підготуватися до іспиту, студент повинен використовувати декілька навчальних посібників.

Більшість питань у підручниках викладена на багатьох сторінках складного наукового тексту. Традиційно викладач гуманітарних або суспільних дисциплін обмежується мінімальним набором форм: підготовка до лекцій, семінарів, контрольних робіт, написання реферату, підготовка до заліків або іспитів. індивідуальні особливості студентів можуть бути враховані, якщо розширити на альтернативній основі види й форми СРС.

Наприклад, для найбільш успішних студентів є сенс передбачити факультативні завдання з додатковим нарахуванням балів, надати їм можливість виступати в ролі консультантів для одногрупників, які не встигають. Замість доповіді на семінарському занятті студент може самостійно дослідити працю будь-якого з видатних мислителів і подати викладачеві письмову роботу із власними міркуваннями з цього приводу. Напевно, варто заохочувати відповідними балами участь студентів у наукових конференціях і різних культурних та суспільно - політичних заходах.

Отже, головне у самостійній роботі – розвиток творчої діяльності і самостійності студентів. Реалізація цього принципу відбувається за умов повної поваги, довіри, і вимогливості до студентів, застосування нестандартних форм і методів навчання. активного залучення студентів до пошукової роботи та ділового співробітництва.