Превентивне виховання в технікумі як один із пріоритетних напрямків виховної роботи

Превентивне виховання в технікумі - це система підготовчих та профілактичних дій педагога, спрямованих на попередження формування в студентів шкідливих звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітка та організацію відповідного нагляду за діяльністю студента.

Завдяки превенти вному вихованню, у студентів виробляються навички і звички високоморального поведінки. Педагогічний колектив технікуму проводить значну організаційно-управлінську, методичну роботу з даної проблеми. Педагогічним колективом була розроблена концепція превентивного виховання, яка сприяла підвищенню рівня професійної компетентності педагогів.

З метою психологічного забезпечення превентивного виховання студентів у технікумі розроблена система підбору змісту й методичного супроводу процесу різноаспектних превентивного виховання студентів.

Мета:

• свідомий вибір моделей просоціальної поведінки;
• організація превентивних заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви;
• індивідуальний підхід до виявлення асоціальних проявів у поведінці особистості;
• розробка програм соціалізації та корекції девіації;
• охорона і захист прав особистості, формування правової культури.

Принципи:

• комплексність;
• системність;
• науковість;
• інтегрованість;
• мобільність;
• спадкоємність;
• конкретність;
• реалістичність;
• естетичність.

Функції:

• діагностико - прогностична;
• корекційно-реабілітаційна;
• освітньо-консультативна;
• організаційно-методична;
• просвітницька.

Завдання:

• створення умов для формування високих моральних якостей особистості;
• забезпечення соціально-психологічної діяльності;
• надання комплексної психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги неповнолітнім;
• забезпечення адекватної соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
• сприяння об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи;
• формування в учнів активної соціальної позиції;
• забезпечення подолання окремими студентами шкідливих звичок, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Рівні превентивного виховання:

• раннє, або первинне (соціально-педагогічна профілактика);
• вторинне (превентивна допомога і корекція);
• третинне (адаптація, реабілітація).

Фактори, які впливають на формування особистості студента, що тяжко виховується:

• соціально-психологічні;
• джерела педагогічної занедбаності тих моральних відносин, які склалися в сім'ї (мікросередовище);
• ставлення до навчання;
• низька громадська активність і неблагополучне середовище в колективі навчальної групи, конфлікти зі студентами, педпрацівниками;
• вплив негативного макросередовища;
• беззмістовне проведення вільного часу.

Причинами відхилень у поведінці є наступні фактори:

• втрата інтересу до навчання;
• надзвичайно ускладнена життєва ситуація;
• несприятлива мікросоціальне середовище;
• психопатія або інші патології мозку;
• труднощі адаптації до ліцейською життя.

Важливий також генетичний фактор.

Вплив всіх факторів можна пояснити у взаємозв'язку, а не впливом якогось одного фактора.

Типи студентів-правопорушників:

• конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю;
• неврівноважено-ситуаційний з переважаючою негативною спрямованістю;
• нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю;
• стійкий з негативною спрямованістю.

Педагог - наставник повинен вміти розрізнити ці типи, щоб правильно визначити стратегію корекційної роботи.

Характер взаємодії педпрацівників технікуму і студента, схильного до девіантної поведінки залежить від особливостей профілактичної роботи технікуму. Студент, який не бачить або не розуміє доцільності та закономірності, комплексності педагогічних впливів на нього, схильний оцінювати такі дії як посягання на його особистість, що цілком природно викликає його протест, опозицію або роздратованість.

Прогули занять важковиховуваними відзначаються негативними наслідками. Як показують дослідження, на відміну від педагогічно запущених, важковиховувані мають яскраво визначену мотивацію прогулів занять: це потреба в розрядці, відсутність інтересу до навчання, знижений пізнавальний інтерес до змісту навчальної програми, неприязнь до класного керівника або вчителя, одноманітність і монотонність студентського життя, відсутність зацікавленості у навчальному предметі, підготовка до уроків з інших предметів, пропуски занять "за компанію", відсутність негативної оцінки прогулів з боку одногрупників, намагання утвердити себе серед ровесників, прагнення займатися улюбленою справою замість уроків, заняття особистими справами; бажання подивитися цікавий фільм; сімейні обставини; звичка до прогулів; поганий настрій; втома, як психологічний стан; лінощі; байдужість.

Головне, що такий підліток усвідомлює свої вчинки, має відповідну своїй дії мотивацію і постійний механізм її вирішення. Тобто трудновоспитуемый виступає як носій опозиційних до існуючої системи навчально-виховного процесу якостей.

Корекція поведінки студентів, схильних до девіантної поведінки у колективі і через колектив відбувається як позитивно спрямоване відтворення системи гуманних стосунків такого студента з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь в освітньому процесі. Класні керівники, викладачі технікуму встановили, що незаперечним методом є вивчення поведінки студента в спеціально підібраних психологічних ситуаціях, які створюють умови для оптимального, максимального вивчення його моральності, духовності.

Педпрацівники технікуму справу особистісного ставлення до вчинків студента доповнюють такими ситуаціями, як "організація успіху у навчанні", "включення в цікаву діяльність", при цьому надають йому можливість відчути особисту відповідальність за свої дії, які у нього асоціюється з такими психічними якостями, як відчуття дорослості, самоствердження.

На ці та подібні позитивні особливості характеру студентів, схильних до девіантної поведінки спираються педагоги при проведенні з ним корекційної роботи. У широкому сенсі вона полягає в роз'ясненні студенту його психічних особливостей, залучення до їх самоаналізу, спостереження за власними діями, їх результатом подальшого осмислення і саморегулювання своєї поведінки.

Це дає студентам звести до мінімуму помилки у власних реакціях, діях, вчинках, виробити адекватний тип поведінки з однолітками і дорослими.

Виховна діяльність класного керівника в цьому напрямку здійснюється за такою орієнтовною програмою:

• вивчення рівня розвитку групового колективу;
• вивчення взаємин студентів між собою, з педагогами та батьками;
• вивчення громадської думки, настроїв і традицій групового колективу;
• вивчення ступеня впливу на студентів неформальних лідерів і мікрогруп;
• вивчення індивідуальних психологічних якостей "важких студентів";
• анкетування студентів на теми: "Ваша група", "Ви і ваші батьки", "Ви і ваші викладачі";
• анкетування студентів з відхиленнями у поведінці на тему: "Важкий підліток";
• групове збори на тему: "Морально - психологічний клімат в колективі та шляхи його оздоровлення (за матеріалами анкетування);
• засідання ради профілактики правопорушень;
• здійснення активних форм роботи (диспутів, вікторин, літературних і тематичних вечорів, дискусій та інше), спрямованих на формування в студентів рис загальнолюдської моралі;
• проведення індивідуальної профілактичної роботи зі студентами, які мають відхилення у поведінці, з неформальними лідерами та членами мікрогруп.

Деякі класні керівники помилково вважають, що індивідуальний підхід слід здійснювати лише до студентів, що схильні до девіантної поведінки або порушників норм і правил поведінки. Це, безумовно, треба робити, але слід сприяти повноцінному розвитку особистості кожного студента.

Дані, які отримав класний керівник про провідних інтересах і нахилах своїх вихованців, дозволяють йому педагогічно правильно організувати їхню активну діяльність (навчальну, трудову, спортивну, художню, образотворчу) у тих видах, де їх результати будуть найвищими.

При цьому необхідно відзначити будь-які успіхи студентів, оголошуючи про них у груповому колективі.

Щоб досягти успіху в коригуванні окремих негативних проявів, недоліків у поведінці студентів, ми встановлюємо контроль за проведенням їх вільного часу, за ходом засвоєння ними норм і правил поведінки і дотриманням їх у технікумі і вдома.

Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей студентів з урахуванням основних напрямків діяльності студентів.

Педагогам важливо знати належність кожного студента до певних угруповань за межами технікуму, в разі необхідності своєчасно коригувати, а саме, прищеплювати студентам звички доброзичливого спілкування, озброювати їх прийомами саморегуляції, самовиховання.