Сторінками „Рідного слова” К. Д. Ушинського
Вчитель живе доти, доки вчиться,
як тільки він перестає вчитись,
у ньому вмирає вчитель.
Костянтин Ушинський
Костянтин Дмитрович Ушинський – корифей світової педагогічної думки, один із основоположників педагогічної науки і народної
школи. Досвід та педагогічні ідеї великого педагога успішно втілюються у відродженні та розвитку національної школи, освіти, української педагогіки. Студенти Бериславського педагогічного коледжу у навчально-виховному процесі керуються принципом народності К. Д. Ушинського, його педагогічними напрацюваннями для вдосконалення своєї професійної майстерності. З огляду на це бібліотека коледжу спільно з цикловою комісією психолого-педагогічних дисциплін початкової та дошкільної освіти провели інформаційний захід "Сторінками "Рідного слова".Здобувши вищу освіту, К. Д. Ушинський працював за призначенням на посаді професора у Ярославському юридичному ліцеї на кафедрі камеральних наук (законодавство, право, фінанси). У роботі відзначався демократичністю, через що 1849 року його звільнили з посади. З Ярославля їде в Петербург, де зіткнувся з проблемою пошуку роботи – змушений працювати дрібним чиновником у міністерстві внутрішніх справ. Багато часу присвячував самоосвіті. Займався журналістикою, був перекладачем у журналі "Современник".
З 1854 р. Ушинський працював викладачем словесності і законодавства, а згодом став й інспектором Гатчинського сирітського інституту. На новій посаді робить ряд нововведень, через що у закладі різко зросла успішність. У "Журналі для виховання" надрукував ряд статей, серед яких "Про користь педагогічної літератури" (1857), "Три елементи школи" (1857), "Про народність у громадському вихованні" (1857) та ін.
На прохання Ушинського у 1859 році йому дають призначення на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Тут він відзначився як прогресивний реформатор жіночої освіти. На перше місце поставив вивчення рідної мови, літератури, історії, запросив до закладу багато прогресивних педагогів. Будучи інспектором Смольного інституту сприяв підготовці дівчат до материнських обов`язків за принципом народності.
Принцип народності виховання є центральним у педагогічній системі Ушинського. Термін "народність" Ушинський пояснює як своєрідність кожного народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.
Ушинський виступив проти намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення якоїсь іноземної системи виховання. Він вважав, що громадське виховання є продуктом довготривалого історичного розвитку нації, його неможливо придумати у кабінеті або запозичити в інших народів: "Кожний народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях. Виховання бере людину зі всіма її народними й частковими особливостями, – її тіло, душу, розум, – і, перш за все, звертається до характеру, а характер і є саме той ґрунт, у якому коріниться народність...".
Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує загальної виховної системи для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.
Найважливішою ознакою і найкращим виразником народності Ушинський називає рідну мову: "Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ". Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.
За складеною К. Д. Ушинським програмою слухачки Смольного інституту, крім інших предметів, вивчали педагогіку, психологію, фізіологію і гігієну. Майже одночасно з приходом до Смольного інституту Ушинський став редактором часопису "Журнал Міністерства народної освіти" і перетворив його на цікавий науково-педагогічний журнал. В ньому надрукував ряд своїх статей: "Праця в її психічному і виховному значенні" (1860), "Проект учительської семінарії" (1861) та ін. У 1862 р. Ушинського звинуватили в атеїзмі і звільнили з роботи у Смольному інституті. Щоб завуалювати незаконне звільнення, уряд відрядив його за кордон для вивчення жіночої освіти. По суті ця поїздка була замаскованим засланням.
Перебуваючи у відрядженні в країнах Західної Європи К. Д. Ушинський вивчав проблеми жіночої освіти та шкіл для малолітніх дітей. Він знайомиться з програмами жіночих шкіл, семінарій для вчительок, цікавиться підготовкою жінок до навчання і виховання дітей в умовах сім`ї.
Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в країнах Західної Європи, педагог виносить тверде переконання, що школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров`ю дітей та їхньому природному розвиткові, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів. Він відстоює власне переконання в доцільності організації початкового навчання і виховання в родинному колі до виповнення дітьми восьми років.
Педагог піддав критиці основні напрями виховання жінок у Німеччині і Франції – "німецько-господарський" і "французсько-галантерейний". Жіноча освіта у Франції готує жінку загалом до того, щоб вона була окрасою в суспільстві. "Німецько-господарча" жіноча освіта перетворює жінку на думаючий господарчий прес. За 5 років (1862-1867 рр.) Ушинський побував в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Франції, Німеччині. Після повернення з-за кордону Ушинський друкує свою фундаментальну працю "Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології".
Великий педагог дбав про те, щоб жінка досягла високого рівня педагогічної майстерності і могла самотужки займатися початковим навчанням дитини. Діти, вважає педагог, мають право на щастя гарного домашнього виховання й навчання, а жінка-мати, пізнавши насолоду навчати і розвивати свого малюка, не повинна поступатися цим нікому без крайньої необхідності. Педагог звертає увагу матері на "педагогічно вроджену здібність", яка притаманна жіночій природі у вихованні малюка. В жінці-матері стверджується вроджене прагнення навчати й розвивати своїх дітей.
З цією метою він написав і видав підручники "Дитячий світ" (1861) та "Рідне слово" (1864), працю "Методичні посібники та матеріали до рідного слова", щоб полегшити для матері та зробити для неї приємною працю початкового навчання.
Популярність підручника, пояснюється вмілим використанням у ньому традицій української народної педагогіки. У "Рідному слові" вміщено прислів`я, баєчки і жарти, народні казки та пісні. Після їхньої появи пішли в архів десятки попередніх букварів із азбукою Золотова на чолі; у школі зазвучала жива мова, залунав бадьорий дитячий сміх.
Книга була перекладена фінською та вірменською мовами. Успіх книг пояснювався тим, що їхню ефективність К. Ушинський перевірив на досвіді навчання власних дітей. Незважаючи на перешкоди, що їх чинило Міністерство народної освіти в розповсюдженні книги "Рідне слово", вона була дуже популярною, перша частина її перевидавалася 150 разів.
У період політичної реакції 70-80-х років XIX ст. ця книга була заборонена царським урядом. Знову її почали видавати тільки на початку XX ст., але Міністерство народної освіти стежило, щоб нею не дуже захоплювались учні і вчителі, всіляко обмежувало її розповсюдження. В наш час у підручниках для початкової школи вміщено ряд оповідань К. Д. Ушинського.
Книга "Рідне слово" К. Д. Ушинського написана для учнів І—III років навчання в початковій школі: для першого класу – письмова і друкована азбука, малюнки, тексти для читання; для другого класу – матеріал для читання, поданий за такими розділами: в школі і дома, свійські тварини, сад і город, на вулиці і на дорозі, пори року (весна, літо, осінь, зима); для третьою класу – практична граматика і хрестоматійні тексти. У книжці "Рідне слово" крім оповідань, віршів, пісень, байок, казок, приказок та загадок, є також маленькі уривки з творів Пушкіна, Тютчева, Крилова, Жуковського, Кольцова, Майкова, Нікітіна, Огарьова, Аксакова, Некрасова та інших письменників. Книжка і добре художньо ілюстрована.
У вітчизняній школі методика навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом найповніше і найпослідовніше була розроблена К. Д. Ушинським. К. Д. Ушинський надавав великого значення як умінню "розкладати слова" на звуки (аналіз), так і вмінню "складати слова" із звуків (синтез). Предметом цих вправ, на його думку, мають бути слова в усній і писемній формі. Великою заслугою К. Д. Ушинського була розробка ним прийомів звукового аналізу і синтезу, до яких він відносив такі:
- а) виявлення заданого звука в словах;
- б) добір учнями слів із заданих звуків;
- в) поділ слів на склади і складів на звуки;
- г) утворення слів із звуків;
- д) різноманітні перетворення слів, наприклад заміна звука або складу (сон — син, сини — сани), нарощування слів на початку або в кінці (коло — колос, рак — грак), перестановка букв (звуків) у словах (нора — рано).
Книга "Рідне слово для молодшого віку. Рік перший." складена за такими розділами:
Азбука
Малюнки для малювання по квадратам
Письмова азбука
Друкована азбука
Перша після азбуки книга для читання
№ 1. Учбові речі та іграшки
№ 2. Меблі та посуд
№ 3. Їжа та напої
№ 4. Одяг та взуття
№ 5. Знаряддя праці
№ 6. Будинки, пароплави, екіпажі
№ 7. Свійські тварини і дикі тварини
№ 8. Тварини чотириногі та птахи
№ 9. Тварини м’ясоїдні та травоїдні
№ 10. Птахи свійські, хижі та співучі
№ 11. Риби, плазуни, комахи
№ 12. Гриби, трави, квіти
№ 13. Рослини злакові, городні, ягоди та плоди
№ 14. Дерева плодові, прості та кущі
№ 15. Залізо та каміння, дорогоцінне і просте, земля
№ 16. Люди, тварини, рослини та мінерали
№ 17. Частини доби, дні тижня, пори року
№ 18. Місяці весняні, літні, осінні та зимові
№ 19. Міри часу, довжини та ваги
№ 20. Гроші мідні, срібні, золоті
№ 21. Частини будинку, екіпажу, колеса, рослини, тварини
№ 22. Частини людського тіла, руки, ноги
№ 23. Частини голови, обличчя, рук, ніг
№ 24. Частини очей, носа, рота
№ 25. Християнські імена
№ 26. Родичання
№ 27. Люди по віку і справам
№ 28. Міста та ріки
№ 29. П’ять почуттів
№ 30. Що добре що погано?
№ 31. Що ми робимо в церкві
№ 32. Свята
№ 33. Що чим роблять
№ 34. Хто що робить?
№ 35. Що з чим роблять
№ 36. Голоси та рухи тварин
Молитви
Підручник "Рідне слово" починався з "Азбуки" – підручника з навчання грамоти. Спочатку йшли малюнки в квадратах, які дитина розглядала, обводила, проговорювала їх призначення.
Вправи з аналізу і синтезу виконувалися у безпосередньому взаємозв'язку. Свій метод сам К. Д. Ушинський називав методом письма – читання. Він вважав, що письмо, яке спирається на звуковий аналіз, має передувати читанню.
За "Азбукою" учні спочатку знайомилися з рукописними буквами, писали і читали з ними слова і тільки після 10-15 уроків їм показували друковані літери, з якими вони складали і читали уже знайомі слова.
З перших сторінок "Азбуки" К. Д. Ушинського звучить слово любові. Дитя пише й читає дорогі душі слова: "Моя мила мама", "Мій милий татко". Так маляті показано його ставлення до батьків. Потім ідуть слова: "Мої милі діти". Так вчителям і батькам, поставлено моральне, духовне завдання любові до дітей. Ненав'язливо, у цих життєвих висловлюваннях йде виховання дитини: "Не пустуй!", "Не пустуй і жартуй!", "Не хвались!", "Не сварися!", "Не хвастай силою, не хвалися і розумом!". Відразу ж дається оцінка важливості навчання: "Вміння читати, писати слід вважати – великим щастям".
У Азбуці багато фраз, за якими ховаються цілі жанрові сценки: "Я зазівався на коней і впав", "На горі лісом птахи рано сьогодні заспівали", "Нянька вимела сміття і знайшла у ньому три шеляга", "У супі немає солі: посоли його", "Тягни до столу щі!". Жива, не надумана, лексично багата мова свіжими краплями кропить дитину, породжує образи в його душі. Мова відразу ж розкривається перед дитиною у фонетичному, лексичному, морфемному, морфологічному і синтаксичному багатстві.
Крім Азбуки "Рідне слово" містить "Першу після Азбуки книгу для читання. Вона має такі розділи:
Учбові речі та іграшки
В розділі відразу ж розмежовується навчальний світ і світ ігор. Одна річ учбові речі – для навчання, для праці, іграшки – для потіхи, забави, на відпочинок. Далі поступово наголошується оцінка важливості вчення: вченість, грамота знадобиться протягом усього життя. Знання треба вміти добувати. Задається загадка про перо. Чому? Тому що, насамперед, дитя вчиться писати пером. Перо записуватиме те, що дитя думає, а отже перо зможе "говорити".
Щоб чогось навчитися, потрібно під час уроків не лінуватися, не дрімати. Потрібно бути готовим йти вчитися. Саме тому звучить пісенька "Півник".
Діти у шкільному житті, як і в іграх, повинні жити дружно, любити одне одного, прощати, поступатися один одному.
Саме такий повчальний сенс оповідання "Разом тісно, а порізно нудно".
Меблі та посуд
Які речі оточують нас вдома? Меблі, посуд. Навіщо вони? Будь-які меблі і посуд мають власне призначення, для чогось служать. Казка про золоте яєчко – це притча про своєрідний посуд. Що таке золоте яєчко? Якесь вмістилище багатства, скарбів. Якщо дати людині багато, точи зможе вона використати багатство в інтересах власної душі, чи взагалі втратить його: яєчко розбивається.
Мораль: краще мати мале, просте та необхідне у житті.
Їжа та напої
Посуд – вмістилище наїдків і напоїв. У вихідний день збираються гості за одним столом. За звичаєм до найрізноманітніших свят готуються особливі страви – смачні і щоб було багато Гості задоволені і дякують господарям.
Але надмірно захоплюватися їжею не можна. Ненажерливість робить людину ледачою, байдужою, приземлює душу. Про це свідчить одне з прислів'їв уроку. Інше прислів'я вчить нас відношенню до справи: "Роби все вчасно, інакше упустиш можливість". Зайчик, про якого співається в пісеньці уроку, нагадує полоненого гостя, якого не хочуть відпускати занадто гостинні господарі: і радий би він вже бігти, так не пускають.
Одяг та взуття
Тепер розмова піде про одяг і взуття. Навіщо вони потрібні? Як і що з ними роблять? Кожній людині, на окремий випадок – свій одяг. Чому селянин за плугом йде у чоботях? А на свято – у святковому взутті. По селу – скромно, буденно в личаках, до церкви – босий, висловлюючи повагу до храму, залишивши все сміття і бруд за порогом.
До чого тут казка про ріпку? Ще один урок виховання. Ріпка – якесь багатство, добути його можна лише спільно, навіть участь найменшого у справі необхідна. Так знову направляється поведінка дітей у школі, у навчанні.
Знаряддя праці
Щоб добути їжу і одяг, людина має працювати. Збираючись працювати спочатку приготуй знаряддя та інструменти, інакше все піде шкереберть. Нерозумно нарікати на того, хто тебе годує, скаржитися на тяжкість праці, коли ця праця дає тобі хліб.
Будинки, пароплави, екіпажі
З допомогою знарядь праці людина облаштовує своє життя. І знову мораль:ш коли працює абияк, нічого в тебе не вийде, нічого очікувати результату. У кожній справі необхідні знання, грамотність.
Як працювати й жити разом? Саме на це запитання є відповідь: казка про теремок – дивовижний будиночок, невеликий за обсягом, який вмістив багато звірів, оскільки всі охоче тіснилися. Та прийшла сила зла, незграбна – ведмідь і все зруйнувала.
Мораль: треба вміти зважати на інших, жити добрими намірами і повагою. Не можна руйнувати те, що створюють інші.
Свійські тварини та дикі звірі
Нарешті автор виводить читача за межі світу неживих речей. Свійські та дикі тварини дають поживу людині, вдягають її. Колись була така прикмета: якщо на надворі ні скотинки, будинок бідний і порожній. У господарстві велике значення мали кінь і корова-годувальниця. Собака здавна охороняла житло людини. Вона – сторож. Вона грізно гавкає, та заодно сама вовків боїться. Бо не завжди той, хто лякає, дужий і сміливий.
Тварини чотириногі та птахи
Чим відрізняються чотириногі тварини від птахів? Порівняємо їх. Багато ніг у коня, це добре, але треба вміти керувати ними, щоб не спіткнутися. Кулик хоч невеликий, а птах. Кожному своє місце проживання та умови.
Квокче курочка – яєчко знесла. На уроці проговорюється загадка: "В біленькій бочечці два розние пива". Розние означає різні. Розние – ті, що відділені, існують порізно. Пиво тут – те, що п'ють, питво.
І знову урок морального виховання як ставитися до інших: "Інших не суди – на себе подивися" – вчить нас історія про свиню, котра вирішила висловити невтішну думка про красеня-коня.
Тваринам м’ясоїдним та травоїдним
Кожен урок вчить мудрості, розважливості, доносить знання про мир. Ось казка "Старий і вовк". Прознав вовк, що з старого скотинки багато, і почав вимагати своє. Віддав старий все багатство земне вовку, а старушку-душу зберіг. Краще від зла відкупитися багатством, а душу врятувати.
Низка уроків триває. Перед дітьми вибудовується весь такий складний навколишній світ, визначається роль і важливе місце людини у цьому світі. Ми пізнаємо разом із дітьми такі властивості світу, як простір та час, співвідношення цілого та частини. Завершується екскурс віршем-грою "Пташка". Це урок милосердя для дітей. Діти відпускають пташку: "Ну, так Господь із тобою! Лети і гуляй на волі!" Пташка летить на волю, як душа з неволі гріха.
Низка уроків підручника вінчається молитвами для дітей. "Написати першу книжку після абетки, – майже найважче завдання в усій дидактиці". Проте К. Д. Ушинський дуже вдало виконав це завдання.
Зробивши центром початкового навчання рідну мову, К. Д. Ушинський поступово, тримаючись суворо індуктивного методу, знайомить дітей лише з тим, що треба. Він зміг визначити зв'язок між повсякденним життям й навколишньою природою, але із підставами релігії, молитвами, грамотним письмом, рахуванням і початковим малюванням. Все це упорядковано в "Рідному слові" в такій формі, що дається дитині це без будь-якого насильства над її природою: знання як самі собою вливаються у дитину з сторінок розумної книжки, гармонійно укладаються у його свідомості, викликаючи допитливість.
На розвиток педагогічної думки мало великий вплив формулювання мети виховання К. Д. Ушинським: "Слово виховання застосовується не тільки до людини, а також до тварин і рослин, і так само й до історичних суспільств, племен і народів, тобто до організмів усякого роду, і виховувати в найширшому розумінні слова, означає сприяти розвиткові якого-небудь організму за допомогою властивої йому поживи, матеріальної чи духовної". Педагог високо цінував здібності матері-виховательки, вважаючи її необхідним посередником між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу, з другого. Завдяки матері, – вважав К. Д. Ушинський, – успіхи цивілізації проникають в сімейне виховання, а через нього і в життя народу.
Про значення народного виховання К. Д. Ушинський писав: "Будь-яка жива історична народність є найпрекраснішим творінням Божим на землі, і вихованню лишається тільки черпати із цього багатого і чистого джерела".
І хоча К. Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською забороною, але він належить до плеяди славетних українських педагогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв'язаний. Протягом 1869-1870 рр. педагог жив в Україні, яку вважав своєю батьківщиною. Та й по суті він мав таку ж тернисту особисту долю, як і Україна, зазнаючи наруг і свавілля з боку царських сатрапів. В умовах чорної реакції, що панувала тоді в Росії, його майбутня діяльність стала справжнім громадянським подвигом в ім'я волі України і всіх уярмлених народів.
Робота з підручниками Ушинського дозволяла підготувати дітей до середньої ланки школи. Дітей, які відчувають багатющий духовний сенс рідного слова, дітей, які люблять художню творчість. Працювати з такими дітьми легко, оскільки вони розбуджені духовної енергією слова.
Напрацювання та ідеї К. Д. Ушинського стали предметом обговорення, впровадження та переосмислення педагогіки як науки для цілої когорти педагогів-мислителів: О. В. Духновича, М. О. Корфа, Т. Г. Лубенця, Х. Д. Алчевської та ін. У підручниках багато картин із життя сім'ї самого К. Ушинського. Над ними педагог працював дуже напружено. Коли під час Сімферопольської вчительської конференції в 1870 р. вчитель гімназії І. П. Деркачов давав для її учасників урок, у класі несподівано з'явився К. Д. Ушинський, який їхав на лікування в Ялту.
Він був і на обговоренні уроку, що проводився з "Рідного слова", вислухав уважно зауваження вчителів. Ця зустріч надихнула його на нові творчі задуми. Однак здійснити їх йому вже не довелося. Смерть зупинила серце видатного педагога, сповнене жадоби праці і прагнення бути корисним своїй вітчизні й народові.
Помер К. Д. Ушинський 22 грудня 1870 р., похований у Києві на території Видубицького монастиря.
Список використаних джерел
- Галів, М. Проблема виховання характеру людини в педагогічній спадщині К. Д. Ушинського // Рідна школа. – 2006. – № 7. – С. 77-79.
- Емельянова, В. Сучасне звучання педагогіки К. Ушинського у вихованні дитини // Психолог дошкілля. – 2013. – Січ. (№ 3). – С. 15-16.
- Коваленко, О. Педагог готує або щастя або нещастя: [К. Ушинський] // Освіта України. – 2012. – Лип. (№ 28). – С. 16.
- Мосаєнко, Н. "Рідне слово" для дітей молодшого віку [Електронний ресурс] / Н. Мосаєнко; Національний університет "Львівська політехніка". – Режим доступу: http://89.253. 247.156/_files/product/pdf/126/1257531. pdf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 10.03. 2014 р.
- Мосіяшенко, В. Рідна мова в педагогічній системі К. Д. Ушинського // Початкова школа. – 2009. – № 4. – С. 75-78.
- Родное слово для детей младшего возраста [Електроннний ресурс] / Международная Юношеская библиотека. Германия. – Режим доступу: http://www. childrenslibrary. org. – Назва з екрана. – Дата звернення: 10.03. 2014 р.
- Торопова, І. Ідея народності у вихованні: за творами К. Д. Ушинського Ф. -А. -В. Дістервега // Рідна школа. – 2004. – № 3. – С. 66-69.
- Шпак, В. Учитель учителів: українцеві Костянтину Ушинському судилося стати основоположником школи в Російській імперії // Урядовий кур’єр. – 2013. – Верес. (№ 158). – С. 10.