Використання електронних засобів підтримки навчального процесу

В Україні відбуваються інтеграційні процеси, ці процеси визначають відповідний розвиток системи вищої освіти.

Сьогодні суспільству потрібен фахівець "нового типу", тобто соціально та професійно мобільний, який має глибокі знання зі свого фаху і володіє знаннями інших галузей, а також цей ф ахівець здатний до творчості.

Для вищих навчальних закладів найбільш актуальними є інтерактивні комп’ютерні технології. Інтерактивні комп’ютерні технології вимагають дотримання певних вимог, зокрема:

• фахова спрямованість;
• рівноправні стосунки між викладачем та студентами;
• індивідуальний підхід до навчання.

Використання цих технологій у навчанні дозволяє залучити до навчання не лише свідомість студента, але і його почуття, вольові якості, тобто залучити у процес навчання "цілісну людину", що дозволяє збільшити відсоток засвоєння навчального матеріалу.

Викладачі дисциплін професійної спрямованості у своїй педагогічній діяльності широко використовують комп’ютерні технології навчання, а саме:

1. Інтерактивні комп’ютерні лекції (лекції-презентації). Інтерактивна лекція передбачає активну участь студентів.

Лекція складається:

• з плану навчального матеріалу;
• з візуальної актуальності теми (статистичні дані захворюваності, смертності, інвалідизації, що подані у вигляді діаграм і слайдів);
• з міждисциплінарної інтеграції (зв’язок з анатомією та фізіологією, сестринською справою, фармакологією, мікробіологією, гігієною);
• з внутрішньопредметного зв’язку (з попередніми темами курсу: суб’єктивне та об’єктивне обстеження хворого, додаткові методи обстеження та інше);
• з основної та додаткової літератури з теми.

До матеріалу лекції-презентації викладачі додають:

• графіки, діаграми;
• ілюстрації (фотоілюстрації) проявів хвороби;
• слайди з ілюстрацією додаткових методів обстеження: інструментальних (КТГ та інше), лабораторних (електронна мікроскопія та інше), функціональних;
• рентгенограми, УЗ – сканограми, радіоізотопні сканограми;
• фотоендоскопії;
• малюнки з патогенезу, класифікації;
• схеми до патогенезу, діагностики, клініки, принципів лікування та профілактики;
• аудіозаписи (дихальні шуми при аускультації легень, аускультація серця);
• відеофільми (студійні, навчальні- зняті студентами), фільми з мережі Internet.

Для того, щоб не відволікати студента від сприйняття інформації використовують роздатковий матеріал: тези лекцій, графологічні схеми, алгоритми невідкладної допомоги). Студент не відволікається на написання конспекту, а залучається до процесу навчання та обмірковування інформації, яка надається за допомогою вчасно поставлених викладачем питань.

Інтерактивна лекція актуальна при великому обсягу інформації, дозволяє виділити головне, повідомити нові знання.

2. Електронний практикум. Електронний практикум, що використовується на практичних заняттях в кабінетах доклінічної практики, містить наступні складові:

• план практичного заняття;
• інструкції до практичного заняття (знати, вміти, практичні навички, література, теми самостійної позааудиторної роботи студентів);
• тести для визначення початкового рівня знань;
• ілюстрації по міждисциплінарній інтеграції з анатомії та фізіології;
• нові накази МОЗ України (протоколи лікування, класифікації, діагностичні критерії);
• ілюстрації до клінічної картини (за відсутністю хворого);
• слайди додаткових методів обстеження;
• аудіо та відео з даної теми (патогенез, медичні маніпуляції, додаткові методи обстеження);
• фотозадачі для визначення кінцевого рівня знань;
• алгоритми деяких практичних навичок.

При підготовці до практичного заняття студент використовує електронний практикум. Цей посібник сприяє кращому сприйняттю більшої кількості інформації та поглибленню знань користувача.

3. Електронний додаток до самостійної позааудиторної роботи студентів включає:

• методичну розробку, тести та задачі до теми, питання для самоконтролю;
• ілюстровані практичні навички до теми;
• електронну лекцію-презентацію до теми;
• аудіо та відео матеріали по темі.

Посібник надає необхідну стислу інформацію, яка викладена різними методами, що сприяє кращому засвоєнню отриманих знань та вмінь.

4. Електронний підручник має такі основні складові:

• перелік тем лекцій, практичних занять, самостійної позааудиторної роботи студентів;
• лекції (методична розробка, тези лекцій, лекції - презентації), практичні заняття (методична розробка, тези лекції з теми, практичні навички, задачі та тести для самоконтролю, алгоритми невідкладної допомоги, відео та аудіо матеріали з теми);
• самостійна позааудиторна робота (методична розробка, тези з теми, практичні навички, задачі та тести для самоконтролю, алгоритми невідкладної допомоги, відео та аудіо матеріали з теми).

5. Програми комп’ютерного тестування.

Програми комп’ютерного тестування розроблено для першої (теоретичної) частини перевідного та державного іспитів. Тестування дає змогу провести об’єктивний контроль кінцевого рівня знань студентів з дисципліни.

6. Комп’ютерні версії збірок.

Комп’ютерні версії збірок, які підготували викладачі:

• Збірка ілюстрованих алгоритмів практичних навичок.
• Збірка фотозадач.
• Тези лекцій.
• Ілюстрована схема обстеження пацієнта.
• Ілюстровані алгоритми надання невідкладної допомоги.

Електронні засоби навчального процесу широко використовуються під час проведення лекцій, практичних занять та організації самостійної роботи студентів, як аудиторної, так і позааудиторної. Впровадження інформаційних технологій знаходить переважно позитивний відгук тих, хто наполегливо опановує фахові дисципліни.

З усього вище сказаного можна зробити такі позитивні висновки з приводу доцільності використання електронних засобів підтримки навчального процесу при вивченні дисциплін професійної спрямованості:

• використання великої кількості джерел інформації;
• можливість надати великий обсяг інформації у стислому, структурованому виді;
• сприяння кращому та більш глибокому засвоєнню матеріалу та отримання стійких знань, вмінь і навичок;
• сприяння розвитку навичок користування студентами електронними джерелами інформації;
• забезпечення індивідуального підходу у навчанні кожного студента;
• максимальна об’єктивність в оцінюванні знань, вмінь, навичок студента;
• активізує самостійну роботу студента;
• сприяє вихованню особистості фахівця.

На мій погляд, за інформаційними та інтерактивними методами навчання майбутнє вищої освіти.