Стаття „Самостійна робота студентів - майбутніх фахівців із соціальної роботи як спосіб формування професійних компетентностей”
Умови ринкової економіки висувають нові вимоги до підготовки фахівців, у зв’язку з цим випускник вищого навчального закладу повинен відрізнятися високим професіоналізмом, готовністю до безперервної самоосвіти, умінням самостійно ставити і вирішувати проблеми, критичністю й гнучкістю мислення.
Проблема підготовки конкурентоспроможного фахівця потребує перегляду цілей, завдань, змісту і методів роботи вищих навчальних закладів для формування професійних компетенцій у студентів.
Аналіз попередніх досліджень свідчить про те, що проблемам формування професійних компетенцій значна увага приділялася різними науковцями. Вчені по-різному тлумачать терміни "компетентність", "компетенції".
Найважливішою якістю кваліфікованого фахівця, є компетентність – якість особистості, яка проявляється сукупністю компетенцій. Компетенції можна визначити як здатність (і готовність) до певної діяльності із застосуванням знань, умінь, навичок. У поняття компетенції входять також соціальна адаптація та досвід професійної або навчальної діяльності. У сукупності ці компоненти формують здатність самостійно синтезувати і кваліфіковано вирішувати складні завдання. Таким чином, компетентність виражає значення традиційної тріади "знання-уміння-навички", інтегруючи їх у єдиний комплекс. Крім того, компетентність визначається як поглиблене знання предмета або засвоєне уміння.
Радою Європи визначено п’ять основних ключових компетенцій:
- політичні та соціальні компетенції;
- компетенції, пов’язані з життям у багатокультурному суспільстві;
- компетенції, пов’язані з володінням усній та письмовій комунікацією;
- компетенції, пов’язані зі зростанням інформації суспільства;
- здатність вчитися протягом усього життя.
Перераховані вище компетенції, а також наявність таких особистісних якостей як самопізнання, самоконтроль, здатність до самооцінки своєї діяльності, і становитимуть загальну характеристику компетентності майбутнього фахівця.
Традиційне навчання у ВНЗ вже не справляється з нагальним завданням професійної освіти – підготовкою фахівця, здатного самостійно засвоїти нову інформацію, результативно використовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі пізнання і т. п. Сьогодні система освіти і підготовки спеціаліста із соціальної роботи має бути націлена на формування активного суб’єкта діяльності (навчальної, трудової, професійної), здатного до самоосвіти, до самостійного отримання знань (інформації), обізнаного у сферах використання та застосування отриманих даних з метою особистого розвитку та самовдосконалення.
Таким чином засобом формування загальнокультурних та професійних компетенцій майбутнього фахівця із соціальної роботи може виступати самостійна робота. Будь-який вид занять, що створює умови для зародження самостійної думки, пізнавальної активності студента, пов’язаний з самостійною роботою. У широкому сенсі під самостійною роботою слід розуміти сукупність всієї самостійної діяльності студентів як в навчальній аудиторії, так і поза нею, у контакті з викладачем і в його відсутності.
Самостійна робота – вид навчальної діяльності студентів відповідно до самостійно визначеної мети, внутрішньо мотивована, яка виконується студентами з використанням розумових і фізичних зусиль як під час аудиторних занять, так і в позааудиторних час, за завданням і під контролем викладача, але без його особистої участі і завершується досягненням певних результатів, які підлягають самоконтролю і контролю і які сприяють формуванню професійних компетенцій майбутніх фахівців.
Існують такі види самостійної роботи студентів за цільовим призначенням:
- вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів; інші види занять;
- поглиблене вивчення матеріалу: підготовка до контрольних, практичних, лабораторних робіт, колоквіумів, семінарів; виконання типових задач; інші види занять;
- вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: проведення практичних занять з елементами творчості; розв’язання нестандартних задач; виконання курсових робіт; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять;
- вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок в умовах виробництва: навчальні практикуми, робота у соціальних службах;
- усі види практик;
- інші види занять.
Організація самостійної роботи студентів з спеціальності "Соціальна робота" забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни (підручник, навчальний посібник, конспект лекцій, методичні вказівки з самостійного вивчення дисциплін, з підготовки до семінарських занять, виконання практичних завдань тощо).
Сьогодні самостійну роботу можна організувати на базі комп’ютерних та інформаційних технологій і здійснювати її реалізацію наступними шляхами: електронний посібник, комп’ютерні навчальні програми, контролюючі програми, демонстративні програми, комп’ютерне моделювання, що підвищує інтерес та якість самоосвіти студентів.
Отже, самостійна робота, як складовий компонент процесу навчання, має розвивати у студента здатність використовувати знання, вміння та навички для пошуку, обробки й використання інформації в конкретній ситуації та для вирішення конкретних професійних проблем.
Самостійна робота є певною реакцією сучасної системи освіти на інформаційний вибух, необхідність інтеграції декларативних ("знаю що") і процесуальних ("знаю як") знань і компетенцій. Тому самостійність та самостійна робота є невід’ємною складовою професійної компетентності фахівця із соціальної роботи, основи якої закладаються в процесі безпосереднього навчання у вищому навчальному закладі.
Список використаних джерел
1. Закон України "Про вищу освіту" // Освіта. – 2014.
2. Державна національна програма "Освіта" (-Україна XXI ст>). - К., 1999.
4. Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у ВНЗ / Журавська Л. М. // Освіта та управління. – Т. 3. – 1999. – №2.
5. Ландэ Д. В. Поиск знаний в интернет. Профессиональная работа / Ландэ Д. В. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. – 72 с.
6. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. – К.: Вересень, 1996. 129с.
7. Кудрянт З. Н. Система освіти в Україні // Педагогіка. Навч. Посібник. – Одеса: ПДПУ, 2001. – с. 55-56
8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України від 02.06. 93 №161//Збірник нормативних актів України щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі