Стаття «Неопрямі методи на заняттях іноземної мови як засіб інтенсифікації навчання»
Універсалізація Європейської освітньої системи створює сильну мотивацію для студентів вузів, оскільки вони можуть бачити реальну можливість використати знання з іноземної мови в конкретній життєвій ситуації. Безперечно, зростає і попит на ринку праці на спеціалістів, здатних не лише читати спеціа
льну літературу, але й спілкуватися іноземною мовою.Таким чином, для підвищення пізнавального інтересу студентів, формування всебічно розвинутої особистості, його теоретичного мислення, мовної інтуїції та здібностей, оволодіння культурою мовленнєвого спілкування та поведінки є використання неопрямих методів. Результати такого навчання дозволяють йому бути рівним партнером міжкультурного спілкування іноземною мовою у побуті, в культурній та навчально-професійній сферах.
В статті представлені сучасні неопрямі методи навчання іноземної мови, а саме аудіолінгвальний та аудіовізуальний методи. Дана робота розкриває ефективні форми роботи зі студентами при використанні зазначених методів, формуванні професійної, комунікативної та навчально-пізнавальної компетенції.
Суть обох методів полягає в пред’явленні мови через готові формули (структури) та їх заучуванні за допомогою технічних засобів навчання. Для аудіовізуального методу характерне максимальне завантаження зорового каналу прийому інформації одночасно зі слуховим, що досягається показом "картинки" під час звучного звукового стимулу. Завдяки цьому очікується утворення стійких асоціацій, а отже, і автоматизму в оволодінні структурами мови, відтворюваними навіть тоді, коли один із стимулів знімається.
Обидва методи дуже цікаві своєю науковою платформою. Кожен крок пояснюється з лінгвістичної та психологічної точок зору. Як аудіо-лінгвальний, так і аудіовізуальний методи дуже інтенсивні – вони вимагають багатогодинних тренувань. Домінуючим умінням, на розвиток якого спрямовані зусилля стає говоріння. Інтенсивність за часом, використання технічних засобів навчання, багаторазовість повторення матеріалу дозволяють досить швидко досягти певного рівня розвитку умінь, особливо умінь говоріння.
Аудіолінгвальний метод, створений Чарльзом Фрізом (1887-1967) та Робертом Ладо (1915) в США в 40-50-і роки XX ст. Трактуючи мову з позицій дескриптивної лінгвістики, представленої у працях американського лінгвіста Леонарда Блумфільда, Фріз розглядає її як систему знаків, що використовуються у процесі усного спілкування, вважаючи письмо штучним і не дуже точним способом фіксації звукової мови. Звідси робиться висновок про значення звукової системи мови та про систему моделей побудови речень. Відповідно робиться висновок про те, що одиницею усного спілкування (а значить, і навчання) є речення. Саме звукова система та система моделей речень відрізняє одну мову від іншої і тому складає її основу.
Аудіолінгвальний метод викладання іноземної мови засновано на біхевіоризькому підході до навчання і структурному напрямку в лінгвістиці. Суть методу полягає в тому, що мова трактується як поведінка, якій необхідно навчитися. Відповідно до цього методу мова повинна бути представлена у вигляді невеликих за обсягом та градуйованих за рівнем складності одиниць, структур, якими студенти оволодівають шляхом повторення, підстановки, трансформації і т. д. Позитивними характеристиками аудіолінгвального методу є наявність строгого відбору і чіткої організації матеріалу в залежності від труднощів оволодіння ним, використання різноманітних видів вправ і великої кількості наочного матеріалу.
Найбільш раціональними в аудіовізуальному методі є прийоми розвитку слухового сприйняття та слухової пам’яті, активне відпрацювання строго опрацьованих моделей, тренування інтонаційних мовленнєвих моделей.
Аудіовізуальний, або, як його інакше називають, швидкісний чи структурно-глобальний метод виник у Франції у 50-і роки XX ст. Його створення пов'язане з іменами таких видатних лінгвістів і психологів як П. Губерина (Югославія), П. Риван, Р. Мишеа, Ж. Гугенейм, А. Соважо (Франція). Він набув поширення як у самій Франції, так і в Югославії, Англії, Канаді, Туреччині, Польщі та деяких інших країнах. У чистому вигляді він застосовується переважно для навчання іноземних мов дорослих у країні, мова якої вивчається.
Незалежно від кінцевої мети початковий ступінь, на думку прихильників цього методу, повинен бути присвячений розвитку усного мовлення. Навчання спочатку письма, а потім і читання проводиться в кінці початкового ступеня і спрямоване на розвиток уміння написати і прочитати те, що вже добре засвоєне усно. Завдання в галузі усного мовлення полягає в тому, щоб забезпечити студентам можливість користуватись іноземною мовою у повсякденному спілкуванні у країні, мова якої вивчається.
Сама назва методу відбиває покладені в його основу принципи. Він зветься аудіовізуальним, оскільки весь новий матеріал сприймається студентом протягом тривалого часу лише на слух ("аудіо"), а його значення розкривається за допомогою зорової невербальної наочності - діапозитивів, навчальних фільмів ("візуальний"). Цей метод називається також структурно-глобальним, оскільки навчання мови відбувається на основі спеціально відібраних структур, які сприймаються цілісно (глобально).
Особливий інтерес викликає відбір мовного матеріалу для аудіовізуального курсу, у створенні якого брали участь видатні французькі лінгвісти (М. Брюно, Ж. Гугенейм). Словник та граматичні структури були відібрані на основі ретельного аналізу живої розмовної французької мови, для чого на плівку було записано велику кількість діалогів, "підслуханих" у різних ситуаціях повсякденного спілкування французів. Їх статистична обробка дала змогу виявити найчастіше вживані слова та фрази (конструкції).
Представники аудіовізуального методу надають виключного значення тематиці, яка охоплює найчастіші випадки повсякденного спілкування. І хоча ці теми багато в чому співпадають з туристичною тематикою, популярною у прямих методах, їх розкриття проходить наочно - через навчальні фільми. Теми являють собою закінчені скетчі, вони відтворюють окремі ситуації, в яких персонажі ведуть конкретну тематичну бесіду. Навчальні фільми не лише є засобом наочної семантизації реплік, але й знайомлять студентів з умовами спілкування (ситуаціями), в яких ці репліки вживаються. Весь навчальний матеріал організовано в діалоги, які промовляються носіями мови. Різні види діалогічних реплік розглядаються як структури моделей речень, що сприймаються як одне ціле і складають кістяк тренувальної роботи.
Проголошення основним способом засвоєння структур механічне повторення не пов'язаних одне з одним речень нагадує собою граматико-перекладний метод. На відміну від прямого методу, де з самого початку імітується усне спілкування і учнів навчають робити зв'язні висловлювання, в аудіолінгвальному методі на початковому ступені зв'язні висловлювання не передбачені (якщо не враховувати обмеженої кількості невеликих діалогів). Орієнтація на імітацію, складання речень за аналогією та багаторазове повторення вивченого дає підставу розглядати аудіолінгвальний метод як подальший розвиток прямих методів і віднести його до так званих неопрямих методів.
Сучасні викладачі застосовують різноманітні інноваційні технології та методи під час проведення занять з іноземної мови. Як показує практика, сьогодні досить дієвим став аудіовізуальний метод, який реалізується завдяки використанню мультимедійних засобів навчання.
Використання інформаційних технологій розширює можливості у виборі матеріалів і форм навчальної діяльності, робить заняття сучасними, яскравими та цікавими, інформаційно та емоційно насиченими, урізноманітнює процес передачі знань від педагога до студента. Своєрідним планом заняття, його структурою може стати презентація. Використання мультимедійних презентацій, як одного з прийомів аудіовізуального методу – це спосіб приєднання студента до освітньої діяльності. Вона дає можливість викладачу проявити творчість, уникнути формального підходу до проведення занять. Основою будь-якої презентації є полегшення процесу сприйняття і запам’ятовування за допомогою яскравих образів. У презентації можуть бути показані найважливіші моменти теми, підбір таблиць, завдань, ілюстрацій. Використання презентацій дозволяє досягти оптимального темпу роботи студентів, підвищити рівень наочності в ході навчання, вивчити більшу кількість матеріалу, підвищити пізнавальний інтерес, досягти ефекту швидкого зворотного зв’язку. Презентації надають можливість використання різних аудіовізуальних засобів для збагачення і мотивації навчання, наочного та динамічного подання матеріалу.
Використання мультимедійних презентацій на заняттях має низку переваг.
Однією з головних є цікавий виклад наглядної інформації на екрані. Ще одна перевага – це можливість представити студентам після виконання завдань правильні відповіді в письмовій формі. Можна запропонувати студентам записати деякі факти, фрази, речення, спираючись на наочність, що багатьом студентам спрощує процес правильного написання. У подальшій роботі на наступних заняттях ці записи студенти використовують для дискусій чи монологічних висловлювань з теми, а також під час виконання домашніх завдань. Інший позитивний результат використання презентацій – це швидкий темп заняття, зацікавленість студентів та ефективність навчання. Серед факторів ефективності слід відзначити найважливіші: інтенсифікація навчального процесу, заглиблення в процес засвоєння конкретного матеріалу, поповнення лексичного запасу, сприяння його запам’ятовуванню, вдосконалення навичок володіння технікою, підвищення мотивації під час вивчення іноземної мови, економні витрати матеріалів викладачем, естетичність подачі навчального матеріалу, вдосконалення процесу перевірки робіт студентів.
Використання презентацій на заняттях безперечно ефективне. Фотографії, схеми, таблиці посилюють ефект впливу, концентрацію уваги, збільшується швидкість і якість засвоєння теми. Під час підготовки мультимедійного матеріалу для розвитку комунікативної компетенції широко використовуються ресурси Інтернету, які дають можливість доступу до різноманітних джерел англомовної інформації. Інформаційні технології дозволяють досягти максимальної активності студентів на заняттях.
Використання мультимедійної продукції не є заміною живого спілкування на занятті, тим більше на занятті мови, але воно обов’язково є поштовхом до плідної роботи. Комп’ютер ніколи не замінить живого спілкування з викладачем та, враховуючи інтерес дітей до Інтернету підвищує зацікавленість у вивченні іноземної мови.
Нові мультимедійні засоби, у яких використовують аудіовізуальний формат, надають такі можливості, яких традиційні підручники надати на можуть. Наявність таких засобів дозволяє викладачам планувати види діяльності, які вносять елемент зацікавленості в навчальний процес. Взаємодія студента з комп’ютером у такий засіб із простого обміну інформацією або виконання команд перетворюється на багатогранну діяльність, завдяки чому перед студентом відкриваються необмежені можливості.
Впровадження в роботу викладача неопрямих методів навчання значно розширює можливості педагога для індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності та інтересу студентів до вивчення іноземної мови, дозволяє максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей студентів. Кожен студент отримує можливість працювати в іншому ритмі, тобто вибирати для себе оптимальний обсяг та швидкість засвоєння матеріалу. Основною перевагою аудіовізуального та аудіо-лінгвального методів є те, що вони забезпечують сучасний матеріал, який відповідає їхнім інтересам та потребам. Дані методи дають можливість підтримати зацікавленість студентів процесом навчання, допомогти сформувати лінгвістичні інтереси, спрямовані на розширення й поглиблення знань, комунікативних умінь і навичок. Використання комп’ютерних технологій як складової неопрямих методів розвиває у студентів розумово-мовленнєву діяльність, вчить використовувати мовні кліше, схеми, виховує культуру спілкування.