Стаття «Типи занять під час вивчення філологічних дисциплін, які формують комунікативну компетентність студентів (курсантів) ВНЗ I-II рівнів акредитації»

Останнім часом у світлі ідеї гуманізації освіти все більше закріплюється особистісно орієнтований підхід до з'ясування сутності змісту освіти. За цього підходу винятковою цінністю є не відокремлені від особистості знання, а сама людина. Освіту можна розглядати як процес і результат розвитку особи стості засобами науково організованого навчання й виховання. Такий підхід забезпечує свободу вибору змісту освіти з метою задоволення освітніх, духовних, культурних і життєвих потреб особистості, гуманне ставлення до будь-якої людини, забезпечення можливості самореалізації в культурно-освітньому середовищі.

Тому доречним є використання різних типів занять під час вивчення філологічних дисциплін, які формують комунікативну компетентність студентів (курсантів) ВНЗ I-II рівнів акредитації, а саме:

• заняття-бесіда;
• заняття-дискусія;
• заняття, на яких аналізуються та обговорюються певні конкретні ситуації;
• заняття із застосуванням елементів "мозкового штурму";
• заняття-консультація;
• заняття- "прес-конференція";
• тематична дискусія.

Заняття-бесіда проводиться у формі діалогу, ґрунтується на активному залученні студентів (курсантів) до процесу пізнання. Переваги цієї форми полягають у безпосередньому контакті викладача з студентами (курсантами), що дає змогу привернути увагу до найбільш важливих питань теми, що вивчається.

У процесі заняття-бесіди викладач уважно стежить за розвитком думок студентів (курсантів) і проявляє певну гнучкість у деяких ситуаціях, що можуть виникнути під час відповідей. Зміст і особливості викладу навчального матеріалу визначаються з урахуванням ступеня підготовленості групи. Складність заняття-бесіди полягає в тому, що викладачу не завжди вдається залучити до бесіди всіх студентів (курсантів). Та цього можна досягти через використання проблемних запитань, щоб зосередити увагу студентів (курсантів) і залучити їх до спільного виконання завдань.

Заняття-дискусія. Саме цей тип заняття дає можливість кожному студенту (курсанту) відстоювати свої погляди, демонструвати свою громадянську позицію. Викладач під час подання теоретичного матеріалу залучає студентів (курсантів) до цього процесу, використовуючи прийом "запитання-відповідь" і сприяє вільному обміну думками.

Це значно активізує пізнавальну діяльність студентів (курсантів), дає змогу викладачеві сприяти формуванню колективної думки більшості студентів (курсантів) групи, а також спиратися на неї з метою подолання негативних установок і помилкових поглядів деяких студентів (курсантів). Ефективність організованої дискусії може бути досягнута лише за умови правильного вибору запитань. Запитання і завдання для обговорення мають ретельно добиратися самим викладачем з урахуванням принципу доступності.

Заняття, на яких аналізуються та обговорюються певні конкретні ситуації. Організація пізнавальної діяльності студентів (курсантів), побудована на аналізі конкретних ситуацій, є одним з ефективних способів проведення занять. Опис ситуації може носити різний характер — залежно від мети її використання.

На заняттях найчастіше застосовується аналіз мікроситуацій, опис яких має бути лаконічним і виражати суть конфлікту або проблеми. Обговорення мікроситуації створює можливість для активізації пізнавальної діяльності студентів (курсантів). Значні можливості для добору ситуацій дають газетні і журнальні статті, документальні і художні фільми, інші джерела інформації. Запропонований матеріал можна рекомендувати для самостійного аналізу й обговорення з метою закріплення й поглиблення знань.

Для формування або вдосконалення вмінь під час використання здобутих знань найчастіше застосовуються ситуації-проблеми, за яких студенти (курсанти) мають не лише проаналізувати ситуацію-проблему, а й аргументувати свою відповідь-розв'язання. Студенти (курсанти), яким пропонується проаналізувати конкретні ситуації, включаються в активний пізнавальний процес. Від них вимагається не тільки оприлюднювати вирішення проблеми або розв'язок завдання, а й обстоювати свої здобутки під час дискусії. У процесі такої діяльності формуються необхідні компетентності, зокрема такі, як оперування інформацією, уміння теоретично обґрунтувати свої судження, брати участь у виробленні колективного рішення.

Заняття із застосуванням елементів "мозкового штурму". Така форма занять припускає використання евристичних методів, що стимулюють творчу діяльність. Творчий підхід полягає у висуванні ідей, які містять елементи нового, несподіваного, в обґрунтуванні припущень і в логічних міркуваннях, що перериваються актом інтуїтивного усвідомлення. Класичний метод мозкового штурму припускає поділ за часом щодо виконавців етапів генерації ідей і їхніх критиків.

Серед учасників вибираються "генератори" і "критики". Завданням перших є висловлення щонайбільшої кількості ідей без їх критики. Інша група критикує висловлені ідеї й аргументує свої критичні зауваження. Загалом знаходиться спільне рішення. Ефективність організації навчального процесу з використанням мозкового штурму залежить від уміння викладача викликати творчу активність студентів (курсантів).

Заняття-консультація. Такі заняття проводять тоді, коли тема дуже складна і потрібно визначити труднощі під час її засвоєння. Після короткого викладу матеріалу студенти (курсанти) ставлять викладачеві запитання. Пошукам відповідей відводиться значна частина навчального часу. Наприкінці занять проводиться невелика дискусія. Після відповідей на запитання викладач робить загальний висновок. Заняття-консультації також можуть проводитися й у зв'язку із самостійним вивченням нового матеріалу — з метою перевірки якості його засвоєння.

Заняття-" прес-конференція". Ця форма занять організовується за наявності комплексу проблем; для їх розв'язання можуть залучатися висококваліфіковані фахівці. Доцільним є запрошення спеціалістів з різних галузей знань для розкриття багатогранності вирішення проблеми. Така форма занять дає змогу розглядати знання про людину на різних рівнях, що сприяє формуванню системи знань. Наприклад, для обговорення проблеми глобалізації запрошуються викладачі, які викладають різні навчальні предмети. У процесі організації заняття за участю кількох фахівців найбільш оптимальним є підготовка запитань у письмовому вигляді. Іноді це робиться завчасно, аби запрошені могли розподілити між собою запитання і підготувати необхідний матеріал.

Тематична дискусія. Це спеціальне заняття проводиться після вивчення теми з метою обговорення складних навчальних проблем шляхом обміну між студентами (курсантами) інформацією і досвідом. Обрана для дискусії тема має містити предмет обговорення з різними підходами до вирішення тих самих питань.

Після того, як студенти (курсанти) завершать виступи з підготовленими повідомленнями за визначеною темою, розпочинається обмін думками, що виливається у вільну дискусію. Функції викладача полягають у скеровуванні дискусійного процесу, акцентуванні уваги на ключових моментах проблеми і багатоаспектності її розгляду.

Неодмінною умовою, що забезпечує активну участь студентів (курсантів) у дискусії, є вибір викладачем актуальної теми, представлення для обговорення низки взаємозалежних проблем, що вимагають свого вирішення і викликають зацікавленість студентів (курсантів). Підсумовуючи виступи студентів (курсантів) -доповідачів, викладач узагальнює запропоновані в науковій літературі шляхи вирішення проблеми та думки студентів (курсантів), на основі чого виокремлюються пріоритетні напрями вирішення заявленої проблеми.

Отже, формування комунікативної компетентності спрямоване на результати:

• формування вмінь сприймати, переробляти й подавати інформацію в словесних, образних, символових формах, аналізувати й переробляти здобуту інформацію відповідно до поставлених завдань, виділяти основний зміст прочитаного тексту, знаходити в ньому відповіді на поставлені запитання, а також вільно викладати їх;
• набуття досвіду самостійного пошуку, аналізу й добору інформації з використанням різних джерел і нових інформаційних технологій для розв'язання пізнавальних завдань;
• розвиток монологічного й діалогічного мовлення, уміння висловлювати свої думки й здібності вислухати співрозмовника, зрозуміти його точку зору, визнавати право іншої людини на свою думку;
• освоєння прийомів дій у нестандартних ситуаціях, оволодіння евристичними методами й методами вирішення проблем;
• формування вмінь працювати в групі з використанням різних соціальних ролей, презентувати й обстоювати свої погляди і переконання, вести дискусію.

З огляду на викладене, зазначимо, що формування комунікативної компетентності можливе за умови моделювання в навчальному процесі типових ситуацій реального спілкування, які виникають у різних сферах життя і стосуються різноманітних тем.

Тож навчальна діяльність студентів (курсантів) має організовуватися в такий спосіб, щоб вони виконували мотивовані дії з мовним матеріалом для розв'язання комунікативних завдань, які спрямовані на досягнення навчальних цілей і задоволення прагнення вільно спілкуватися, що є умовою формування комунікативної компетентності студентів (курсантів).