Стаття «Особливості організації форм самостійної роботи під час вивчення математики»

Зараз, у час стрімкого розвитку сучасного суспільства, новітніх технологій, основною метою перед школою постає навчання, виховання і всебічний розвиток людини як особистості, а вища школа повинна готувати не просто високоосвічених спеціалістів, а конкурентоспроможних фахівців з нестандартним твор чим мисленням. Досягнення такого потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку особистості практично неможливе без систематичної самостійної праці, готовність до якої закладається у шкільному віці.

Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. В ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній характер та інтелект. Усе це сприяє засвоєнню тих знань, умінь та навичок, які в подальшому їм будуть необхідні.

У зарубіжній педагогічній літературі для визначення поняття "самостійна робота" використовують низку термінів, які підкреслюють її різні аспекти. Популярним є "опосередковане навчання", тобто робота, яку виконують під опосередкованим керівництвом викладача, на противагу поняттю "пряме" навчання, яке відбувається під безпосереднім керівництвом викладача. У педагогічній літературі Австрії, Швейцарії існує термін "тиха робота", яка підкреслює осібний характер діяльності. У французькій та англійській педагогічній літературі використовують поняття "індивідуальна робота". У США застосовують термін "незалежне навчання", що означає таку пізнавальну діяльність, при якій студенти мають значну свободу добору засобів і методів навчання на основі отриманих від викладача навчальних планів-програм. [2, с. 10]

Аналіз психолого-педагогічної літератури [5, с. 162] показує, що нині відсутній єдиний погляд на те, що треба розуміти під самостійною роботою. Так, П. І. Підкасистий [6] розглядає самостійну роботу як "засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності", а В. А. Козаков розглядає самостійну роботу учнів як один з видів навчальних занять, специфічною особливістю якого є відсутність вчителя в момент навчальної діяльності учня.

Як вважає А. М. Алексюк [1], самостійна робота виступає чи не єдиним способом формування самостійності в набутті знань. Самостійність у набутті знань проявляється лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересів, захопленості. В цьому розумінні самостійності насправді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово міркувати, вдосконалюються розумові операції, виробляється професійне теоретичне мислення.

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом організації та управління самостійною діяльністю учня, має подвійну природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об'єкт діяльності учня, запропонований вчителем чи підручником, з іншого - формою прояву певного способу діяльності по виконанню відповідного завдання.

Розвиток самостійності учнів – це мета діяльності як вчителів так і учнів, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету - розвиток особистості учня, її творчого потенціалу. Найбільшу актуальність набуває така організація самостійної роботи, за якої кожен учень працював би на повну силу своїх можливостей.

Широке застосування самостійної роботи учнів на уроках, таким чином, дає змогу успішно розв'язувати багато навчально-виховних завдань: підвищити свідомість і міцність засвоєння знань учнями; виробити в них уміння й навички, яких вимагає навчальна програма; навчити користуватися набутими знаннями і вміннями в житті, в суспільно корисній праці; розвивати в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність під час засвоєння знань; прищеплювати їм культуру розумової та фізичної праці, вчити їх самостійно продуктивно і з інтересом працювати; готувати учнів до того, щоб вони могли реалізуватися після закінчення школи. [7]

Отримувати знання можна не лише із слів учителя, не лише під час розв'язування задач і вправ колективно, а й самостійно. В умовах звичайної загальноосвітньої школи корисно час від часу пропонувати учням різні види самостійної роботи. До таких видів відносять роботу з підручником (вивчення теоретичних відомостей, самостійне доведення теорем, розв'язування задач), виконання різних завдань: тестів, математичних диктантів. Для учнів, які цікавляться математикою і мають здібності до вивчення даної науки, пропонують виконання творчих робіт Малої академії наук, участь в олімпіадах із математики, конкурсах, турнірах, круглих столах, проектах. Але тепер основним завданням вчителя є зацікавлення учня до вивчення певного матеріалу, доведення його необхідності дитині в майбутньому, створення всіх умов для пізнання чогось нового, так як знання, уміння і навички, набуті учнями в результаті добре організованої самостійної роботи, будуть міцнішими і ґрунтовнішими.

Одним із розповсюджених видів самостійної роботи, яку пропонують учням, є опрацювання з підручника теоретичного матеріалу. Під час такої роботи у дітей можуть виникнути труднощі: із розумінням математичної термінології, різних формул, позначень; наявністю рисунків, які пов’язані з текстом, так як на них потрібно дивитися паралельно із читанням; посиланнями на інші теореми, означення, ознаки, аксіоми, які вивчалися раніше. Уміння читати математичну літературу потрібно розвивати поступово, воно допоможе і в опрацюванні теоретичного матеріалу з інших предметів, особливо тоді, коли потрібно із великої кількості тексту вибрати основне, найнеобхідніше, а також сприяє концентрації уваги дитини на читанні, не відволікаючись, щоб не пропустити головне.

Добросовісне опрацювання теоретичного матеріалу з математики є дуже важливим, бо надалі потрібно буде застосовувати набуті знання при розв’язанні завдань різної складності.

Самостійне розв’язування задач у школі можна організувати по-різному, але вчителеві потрібно обов’язково звертати увагу на різну швидкість роботи учнів, а також на різну математичну підготовку. Зрозуміло, що дитина, яка не має достатньої теоретичної підготовки не зможе швидко і правильно виконати завдання.

Учням, які бажають займатися математикою і мають здібності, потрібно давати творчі завдання, де вони проявлять себе, покажуть нестандартний підхід до розв’язання, пропонувати доводити теореми, відшукувати нестандартні способи розв’язання тих чи інших завдань.

Ще одним видом самостійної роботи, який часто використовують вчителі, є математичні диктанти, тобто короткочасні письмові контрольні роботи, під час яких учні, сприймаючи завдання на слух (повністю чи частково), виконують його письмово або записують лише результат.

Систематичне використання математичних диктантів дає змогу зорієнтуватися на рівні засвоєння нового матеріалу, його розумінні, а також підвищує математичну культуру учнів.

Ще одним досить розповсюдженим видом самостійної роботи є виконання тестових завдань, у яких можуть міститися завдання як теоретичного так і практичного змісту, також можуть бути різнорівневими. І це ще не всі види самостійної роботи, які використовують вчителі у школах.

Вміння учнів працювати самостійно допоможе у майбутньому навчатися у вищому навчальному закладі, а потім і у кар’єрному рості, бо спрямованість на інтенсивну роботу самостійно неодмінно полегшить у майбутньому процес їх адаптації до професійної діяльності.

У традиціях вітчизняної дидактики вищої школи поняття "самостійна робота" трактують дуже широко. Його розглядають як:

• обов’язкову складову частину навчальної діяльності студента у процесі здобуття вищої освіти;
• форму організації навчального процесу;
• основний засіб опанування навчального процесу;
• діяльність студента в ході виконання навчальних завдань;
• самоорганізацію студентом процесу навчання;
• безпосереднє мислення, міркування (пізнання) студента в ході навчального процесу. [8, с. 34]

Зараз в Україні багато ВУЗів різних рівнів акредитації і відслідкувати як саме допомагає студентам вміння працювати самостійно досить важко. Розглянемо конкретно на прикладі Полтавського кооперативного технікуму. В наш заклад на навчання вступають абітурієнти на основі базової загальної середньої освіти та повної загальної середньої освіти. В майбутньому вони стануть гарними технологами і фінансистами, бухгалтерами і правознавцями, товарознавцями і кухарами-кондитерами, але до цього їм потрібно ще навчатися.

Перші кроки вчорашнього школяра на тернистій стежці вищої школи вимагають від нього не тільки старання та загальної підготовки, але й значних якісних змін. Той, хто не готовий до них, нерідко втрачає навіть бажання здобувати вищу освіту. В умовах контрактного навчання, це істотно впливає на гаманець батьків чи самого студента, але й сам ВНЗ втрачає певні кошти для свого розвитку. Тому період адаптації, який ніколи не був простим, набуває ще одного важливого сенсу.

Вступ до вищого навчального закладу і перші місяці навчання в ньому пов'язані у студентів-першокурсників з труднощами, що виникають при переході на нові умови навчання. Відбувається різка ломка багаторічного звичного робочого (шкільного) стереотипу, результати якої можуть зумовити порівняно низьку успішність, труднощі в спілкуванні, знижується рівень навчальної мотивації.

Потрапляючи до вузу, студент мимоволі порівнює його зі школою. Нова ситуація вимагає від першокурсника перебудови всієї його навчальної діяльності. Тут він стикається з новими вимогами, з багатоплановістю всій студентського життя, коли паралельно доводиться відвідувати лекції, самостійно працювати над літературою, освоювати дисципліни, і при цьому активно брати участь в студентському житті. На жаль, сучасна загальноосвітня школа далеко не завжди готує (в сенсі психологічної готовності) своїх випускників до вищої школи. Зокрема, вона дає учневі необхідні знання, але часто забуває ознайомити його зі специфікою освітнього процесу у вузі.

Курс математики повинен передусім сприяти становленню гуманітарної культури людини, формувати уявлення про математику як форму описування та метод пізнання дійсності. Він має будуватися на основі широкого використання можливостей образного мислення студентів. Крім того, слід враховувати і те, що математичні ідеї та методи дедалі ширше застосовуються в гуманітарній сфері та стають засобами наукових досліджень.

Правильно організована і систематично здійснювана самостійна робота, що увійшла в звичку, є необхідною умовою успішного навчання. Студенту-першокурснику, що не володіє ще досвідом навчання у вузі, найчастіше не відразу вдається знайти такі форми організації розумової праці, які б забезпечили найбільшу ефективність і гарну якість самостійної роботи. Зрозуміло, що в кожного абітурієнта складаються певні звички, навички, прийоми роботи з підручником.

Крім цих звичок також на якість самостійної роботи впливають вікові особливості студентів.

На молодших курсах, де навчаються школярі, після отримання базової середньої загальної освіти, самостійна робота з математики ставить за мету розширення і закріплення знань, умінь, отримання навичок розв’язання завдань різного рівня складності. Для цього студентам пропонують самостійне письмове опрацювання теоретичного матеріалу з конкретних тем, які пропонує викладач.

Теми обираються об’ємні, на які не вистачає часу на лекціях, але вони будуть потрібні під час розв’язування завдань. Викладачі обов’язково перевіряють виконання і розуміння даного матеріалу, для цього можна використати як усне опитування, тестування, математичні диктанти. Таких тем пропонується на рік близько 12, в них обов’язково включають цікаві питання з історії математики, які стимулюють студентів до вивчення математики, заохочують навчатися. Також для студентів, яким подобається наука, які мають бажання інтелектуально розвиватися, пропонуємо виконання творчих, дослідницьких робіт, відвідувати математичний гурток, де навчаємо працювати самостійно, а також знаходити нетрадиційні підходи до розв’язання різноманітних складніших за рівнем завдань. Наші студенти, починаючи із першого курсу, із великим задоволенням приймають участь у предметних круглих столах, конференціях, а також олімпіадах.

Студенти другого курсу, тобто ті, хто навчається в технікумі другий рік після закінчення 9 класів, або ті, хто навчається перший рік, але після 11 класів, вивчають курс вищої математики. Ця дисципліна для більшості є складним предметом, під час вивчення якого зазнають значних труднощів. І якщо немає мотивів вивчати математику (або ці мотиви є слабкими, нестійкими), то не можна і сподіватися на отримання якісних змін як в розвитку системи особистісних цінностей студентів, так і в покращенні їх навчальних досягнень. Спрямування курсу математики на використання здобутих знань і вмінь під час розв’язування професійних вправ підвищує мотивацію навчання математики, а як наслідок, стимулює пізнавальну активність студентів, розвиток математичних і професійних компетентностей; сприяє підвищенню успішності студентів з вищої математики.

Другокурсники також повинні виконати самостійне вивчення з вищої математики, конспектуючи теоретичний матеріал із переліку тем, які пропонує викладач. Цей матеріал їм знадобиться при підготовці до екзамену або заліку.

На другому курсі самостійна робота сприяє розвитку творчого потенціалу студентів, так як крім опрацювання тем ми пропонуємо виконання творчих завдань, до таких відносимо розв’язання складніших завдань, де потрібно знайти творчий підхід, також це створення електронних презентацій. В наш час створення презентацій є досить поширеним, але перед студентами ставиться такі вимоги: тема і підбір матеріалу виконується самостійно, робота приймається із усним захистом перед товаришами. Це сприяє формуванню творчого підходу до вивчення математики та вищої математики у ВНЗ.

Студентам також дуже подобається знаходити зв'язок вищої математики і їхньої майбутньої професії. Наприклад, буде цікаво дізнатися, що обчислення граничних витрат виробництва, граничної корисності, граничного прибутку можна дістати з відповідних економічних функцій шляхом диференціювання, а визначений інтеграл застосовується у фінансових задачах та в задачах реалізації товарів, для визначення загального обсягу випущеної продукції [4]. Їм цікавий зв'язок не тільки із профільними предметами, а й з іншими науками, наприклад, коли при подачі нового матеріалу викладач як би мимоволі зачіпає цікавий факт і пропонує прочитати про нього в якійсь статті, книзі або на певному сайті.

Цитуючи слова німецького письменника Брехта, який говорив: "Людина, для якої двічі два дорівнює чотирьом, і це саме собою зрозуміло, ніколи не стане великим математиком" розуміємо, що не потрібно нашим учням весь матеріал, який ми подаємо (не важливо з якої дисципліни) на заняттях сприймати за істину, без доведення, не розібравшись самостійно, що і звідки взялося.

В системі освіти в інших країнах також звертають увагу на вміння дітей працювати самостійно. Наприклад, фіни про свою систему навчання говорять так: "Або ми готуємо до життя, або – до екзаменів. Ми вибираємо перше." Вони вважають, що школа повинна навчити дитину основному – майбутньому самостійному успішному життю, тому навчають думати і самим отримувати знання. Нових тем вчитель не розповідає – все є в підручниках, важливі не заучені формули, а уміння користуватися довідниками, текстом, Інтернетом, калькулятором, тобто використовувати потрібні ресурси для вирішення нагальних проблем.

Як підсумок, хочеться зазначити, що якими б здібними не були наші учні та студенти, яку тягу до знань вони б не мали, але вирішальна роль в організації їх самостійної роботи належить саме нам, вчителям та викладачам. Бо саме ми повинні розпізнати та всебічно розвивати кращі якості, вміння і навички наших вихованців як майбутніх висококваліфікованих фахівців, навчити їх самостійно працювати з науковою інформацією, обов’язково закласти основи самоорганізації і самовиховання з тим, щоб сформувати вміння у подальшому безперервно підвищувати власну кваліфікацію. Тому спрямованість учнів на інтенсивну самостійну роботу із самого початку їх навчання в школі допоможе їм під час навчання у вищому навчальному закладі та неодмінно полегшить у майбутньому процес адаптації до професійної діяльності.

Література

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи України: історія, теорія: підручник/ А. М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.
2. Грицюк Л. К. Організація самостійної роботи студнтів у навчальному процесі вищого навчального закладу / Л. К. Грицюк, М. В. Сірук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – 2011. – №17. – С. 9 – 14.
3. Кечик О. О. Форми та методи самостійної роботи студентів педагогічного коледжу / О. О. Кечик. // Науковий вісник Донбасу . – 2011. – № 1. – Режим доступу:http://nbuv. gov. ua/j-pdf/nvd_2011_1_26. pdf
4. Макаренко В. О. Вища математика для економістів: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 517 с.
5. Оконь В. Основы проблемного обучения. – М.: Просвещение, 1968. – 204с.
6. Пидкасистый П. И. Самостоятельно-познавательная деятельность школьников в обучении. – М.: Педагогика, 1980. – 240с.
7. Усенко Н. М. Самостійна робота учнів в евристичному навчанні // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Суми, СумДПУ, 2009, – Ч. IV. – С. 167-175.
8. Шимко І. Проблеми організації самостійної роботи у вищій школі / І.  Шимко // Рідна школа. – 2005. – № 8. – С. 34 – 35.