Стаття «Діагностика та запобігання орфографічних помилок у мовленнєвій діяльності як ефективний засіб формування правописної компетентності студентів»

Одним з найголовніших завдань навчання української мови студентів є формування орфографічної грамотності. Вона є однією із складових частин загальної мовної культури, забезпечуючи точність вираження думки і взаєморозуміння у письмовому спілкуванні.

Сучасна якість грамотності студентів викл икає тривогу у викладачів, батьків і, нарешті, у громадськості. У старших класах ступінь орфографічної компетентності не завжди досягає необхідного рівня, що не дозволяє студентові грамотно і вільно викладати письмово власні думки, робити відповідні висновки.

Тому вчені (психологи, методисти), викладачі шукають причини такого явища (низької орфографічної грамотності), щоб вжити дієвих заходів щодо поліпшення становища в цій складовій частині навчання.

В практиці ВНКЗ "Білгород-Дністровське педагогічне училище" Одеської області та методиці викладання української мови існує ціла система форм, методів та прийомів формування орфографічної писемності студентів, проте грамотність все ж залишається проблемним питанням. Важливо виробити в студентів необхідність та бажання аналізувати та критично оцінювати власні роботи.

Успішне оволодіння орфографією передбачає чітко організовану роботу над помилками. Робота над помилками — один із найважчих видів діяльності для студентів, оскільки вони повинні самі проаналізувати свої роботи. Безумовно, у планування занять кожен викладач вносить години, які розраховані на аналіз помилок. Але практика показує, що далеко не всі помилки можна проаналізувати на занятті. Щоб уникнути цієї проблеми, потрібно впроваджувати реалізацію одного з найважливіших принципів орфографії — попередження помилок.

Звідки з'являються помилки? Тільки розібравшись із причинами появи, можна їх позбутися.

Перша причина виникнення помилок досить розповсюджена. Наше письмо супроводжує внутрішнє мовлення. Думка випереджає рухи рук. Внутрішнє мовлення теж. Написавши щось у швидкому темпі, ми читаємо не те, що написали, а те, що хотіли написати, не помічаючи своїх помилок. Як навчити студента читати те, що написано у нього у зошиті? Доцільно використовувати вправи, де треба виправляти помилки.

Друга причина — невміння виділяти орфограми на письмі, що дуже гальмує розвиток орфографічних навичок. При написанні диктантів студенти не застосовують правила з тієї причини, що не знаходять у словах місця, де їх застосувати.

Таким чином, при вивченні української мови пропускається етап, на якому студенти самостійно шукали б та виділяли орфограми в момент написання. Для того, щоб у студента з'явилася орфографічна пильність, необхідне виконання різноманітних вправ із пропусками букв.

Завдання. Вставте пропущені букви й поясніть орфограми. Знайдіть у тексті вправи закодований вислів.

Батьків…ина, р.. зумниця, Джузе.. пе, вис.. ченний, воло.. ся, к.. лометр, лл.. ться, сміє.. ся, брут.. о, м.. режа, Вороб.. ов, бе.. страшний, о.. бити, пр.. мудрий, і.. раціональний, м.. рехтіти, поду.. ка.

(Відповідь: Що посієш, те й збереш.)

Занурилася.. ополонку, пр.. рва, во.. зал, ло.. ка, тер.. кон, їхати.. Одесу, з.. ма, плавати.. океані, пр.. звисько, війсь.. комат, Ж.. ль Верн, узбі.. чя, р.. торика, про.. ьба, міл.. йон.

(Відповідь: Вік живи — вік учись.)

Завдання. Виправте помилки, поясніть орфограми, розшифруйте тему заняття.

Милосерддя, бездоріжя, виснянка, контрраст, милодія, лук'ян, арктика, Український, вогзал, коррекція, глодіолус, розмайіття, коріня, птацтво, сріблится, Мароко, наблежається, мерегтіти, конфферансьє, Річка, офіша, бесмежжя, перидмістя, фарпостний, коллектив, разбити, четверґ, пеликан, бес'язикий, коммунікація, пинцет, Варшав'янин.

(Відповідь: Джерела українських фразеологізмів.)

Під час виконання роботи над помилками викладач намагається усунути основні причини їх виникнення. При цьому не треба забувати про візуальну, тактильну, слухову та артикуляційну пам'ять. Артикуляційна пам'ять може використовуватися при орфографічному читанні, яке відрізняється від орфоепічного тим, що кожне слово вимовляється так, як пишеться, і, таким чином, залишається в пам’яті рухів мовного апарату.

Орфографічне читання можна починати з будь-якого тексту на будь-якому занятті, якщо ставиться мета навчити правопису слів. При орфографічному читанні кожний звук у слові відповідає букві, слово повинно звучати чітко, щоб полегшувати його сприйняття й повтор. Немає необхідності доводити, що всі прийоми роботи над помилками, які зазначені вище, активізують розумову діяльність студентів, формують у них уміння свідомо застосовувати вивчені правила. Але все це даремно, якщо вони не прагнуть позбутися своїх помилок. Щоб викликати бажання підвищити грамотність, треба зацікавити вдало підібраним мовним матеріалом. Перевіряти завдання з допомогою самоконтролю. Самоконтроль формується на основі само- і взаємоперевірки написаного, в ході коментованого письма.

Обрати правильний шлях викорінення помилки допоможе її точна діагностика.

Існує безліч методичних прийомів, що дозволяють попередити помилки, розвивають орфографічну пильність, навичку звуко-буквеного аналізу, самоконтроль. Ще методисти минулого вважали, що існують чинники та умови, що сприяють формуванню грамотного письма. Сучасна наука не заперечує цих чинників, але додає інші. Всі ми знаємо роль зорових, слухових, рукорухливих і артикулярних факторів. В практиці своєї роботи за доцільне вважаємо використовувати прийом діагностики.

Вивчивши, наприклад, написання слів з подвоєними буквами на позначення подовжених м'яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків на межі морфем, пропоную студентам написати словниковий диктант, який складається зі слів з вивченими орфограмами. Після перевірки диктанту разом зі студентами діагностуємо помилки описаним вище способом з допомогою вправ. Потім заповнюємо діагностичну картку, яка допоможе побачити узагальнену картину причин неправильного написання іменників з подвоєними буквами.

ДІАГНОСТИЧНА КАРТКА

Інформація, яку викладач одержує з картки, дає змогу організувати диференційовану та індивідуальну роботу з усунення помилок.

Таким чином, з картки видно, що, наприклад, одні студенти зробили помилку тому, що не вміють поставити іменник в формі орудного відмінка однини, інші - безпорадні у визначенні будови слова. Окремі студенти мають бідний словниковий запас, не розуміють, що таке назва молодої тварини.

У графі "Корекція" викладач записує форми роботи зі студентами для викорінення помилок. Описаний прийом можна використовувати і під час заняття в роботі над помилками, допущеними в контрольних роботах: переказах, творах, диктантах, а також в індивідуальній позаурочній роботі зі студентами.

Виявивши помилки, можна братися до виконання тренувальних вправ. Індивідуально визначаємо, хто із студентів пояснюватиме написання того чи іншого слова.

Приклади вправ:

Визначте рід іменника, запишіть у дужках після кожного слова.

Ілля, совістю, маля, теля, стаття, ніччю, щастя, з'єднання, сіль, радість.

Підкресліть слова, у яких є збіг приголосних.

Якістю, безсмертя, Поволжя, порося, зілля, вістря, суддя, колосся, листя.

Запишіть назву "маляти" гуски, слона, свині, собаки, оленя, кози, мавпи, кроля.

Іменники жіночого роду запишіть у формі О. в. однини.

Узлісся, міць, бадилля, завершення, відданість, згуртованість, річ, радість, кров.

Вставте, де потрібно, пропущені букви.

Збільшен.. я, лист.. я, жит.. я, насін.. я, щаст.. я, спірал.. ю, качен.. я, вдячніст.. ю, якіст.. ю, Іл.. я, від.. аль.

Запишіть слова, розкриваючи дужки, у дві колонки: 1) ті, у яких букви, що в дужках, подвоюються; 2) ті, в яких подвоєння немає.

Заня (т) я, столі (т) ь, могутніс (т) ю, бездорі (ж) я, ема (л) ю, зна (н) я, дозві (л) я, учас (т) ю, І (л) я, лата (т) я, те (л) я, осер (д) я, лю (т) ю, коше (н) я.

Ключ. З перших букв прочитаєте другу частину прислів'я "З праці радість..."

Тренувальні вправи можна диференціювати, дібравши в кожну іменники одного типу (наприклад, тільки іменники II відміни з подовженими приголосними чи тільки іменники, у яких є збіг однакових приголосних). Такий підхід до викорінення орфографічних помилок варто використовувати відразу після опрацювання кожної теми.

Робота з діагностики та викорінювання помилок доступна кожному викладачеві, хоча оволодіння цими прийомами вимагає певної підготовки.

У процесі навчання правопису поруч з чіткою роботою над помилками треба прагнути до того, щоб реалізувати один із найважливіших принципів сучасної методики орфографії — попередження помилок. Попередження помилок передбачає таку організацію занять з орфографії, за якої і вивчення правил, і система тренувальних вправ, і повторення забезпечили б міцні знання й навички, а також створили перспективу успішного засвоєння нових правил. Попередження помилок може бути успішним тільки тоді, коли викладач добре знатиме можливості кожного студента в оволодінні орфографією й організує роботу таким чином, щоб застерегти від помилок у майбутньому. Необхідність роботи над попередженням помилок випливає з того, що завжди легше не допустити помилку, ніж потім її виправляти.

Необхідним є підготовчий етап, протягом якого студенти виконують різноманітні типи вправ, що сприяють актуалізації тих знань, які необхідні для вивчення даного правила й складання алгоритму. Робота над алгоритмами сприяє професійній компетентності студентів, оскільки всі алгоритми застосовуються при навчанні орфографії в початковій школі. Тільки вчитель початкової школи, що має стійкі знання, може навчити орфографії молодших школярів. Тому робота над алгоритмами – одна з складових формування професійної й орфографічної компетентності майбутнього вчителя початкової школи.

Алгоритми сприяють розвитку в студентів логічного мислення, формуванню навичок самоконтроля при вирішенні орфографічної задачі. Завдання роботи з алгоритмом – попередити помилку на початковому етапі роботи з теми і не допускати її повторення.

Цілеспрямована систематична робота із застосування на заняттях алгоритмів дає позитивні результати. У студентів підвищується орфографічна грамотність, інтерес до вивчення рідної мови, а також якість знань з рідної мови, про що свідчать підсумкові роботи.

Необхідно здійснювати систематичний контроль за веденням зошитів, за виконанням усіх видів письмових робіт, бо це є важливим стимулом підвищення рівня грамотності студентів і розвитку писемного мовлення.

Список використаної літератури

1. Грибан Г. В., Кучерук О. А. Практикум з методики викладання української мови: Навчально-методичний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 160 с.

2. Коваль В. О., Коваль К. А. Методика навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах. – Умань: ПП Жовтий О. О., 2012. – 218 с.

3. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. – 2002. - №8. –
с. 59-70.

4. Практикум з методики навчання української мови / За ред. М. І. Пентилюк – К.: Ленвіт, 2003. – 302 с.

5. Технологія сучасного уроку рідної мови. Навч. посібник / Н. М. Остапенко, Т. В. Симоненко, В. М. Руденко. – К.: ВЦ "Академія", 2011. – 248 с.