Стаття «Актуальність педагогічних підходів М. І. Пирогова по вихованню учнів і студентів»

В своей педагогической деятельности я преимущественно заботился о соглашении школы с жизнью, о свободе научного расследования, о возбуждении в учащих и учащихся уважении к человеческому достоинству и истене

Знаменитий російський учений Микола Іванович Пирогов (1810—1 881), який належав до прогресивної російської інтелігенції XIX ст., був не тільки великим лікарем-хірургом і вченим медиком, а й видатним педагогом-просвітителем та громадським діячем свого часу. В історію вітчизняної науки і культури він ввійшов як класик медицини й російської педагогіки.

М. І. Пирогов вніс значний вклад у розробку змісту, принципів та методів навчання, форм його організації й контролю, розвиваючи ідеї загальнолюдського виховання і формування нової людини.

За його переконанням, освіта - це не просто здобуття знань, вмінь учнями, а й їх виховання,

Виховати у людини волю, натхнення, самовідданість у боротьбі за високі ідеали і переконання, навчити її любити все високе й прекрасне, турбуватися про сучасне і майбутнє всього людства, виробити у неї прагнення до постійного самовдосконалення — найважливіші завдання у вихованні нової людини.

Ідеальна людина, вважає М. І. Пирогов - це перспективна людина, яка втілює у собі кращі риси свого народу та загальнолюдські риси — це громадянин своєї країни, високоосвічена всебічно розвинена особистість, яка постійно удосконалюється. Досягнення ідеалу на його думку не є легким, але можливе для кожного. Свій ідеал Микола Іванович окреслив так: "Шукай бути і будь людиною! Не шукай нічого іншого, як бути людиною в справжньому значенні цього слова!"

Якщо особа живе і діє відповідно до своїх переконань та ідеальних прагнень, то це є її головна гідність, писав М. І. Пирогов. Життя ж "без свідомих ідеальних прагнень - сумне, безбарвне і безплідне" 3. Життя людини вчений розглядав як безперервний рух до досконалості.

Моральне виховання, зазначав М. І. Пирогов, передбачає формування в учнів таких рис, як воля, наполегливість, завзятість у праці, дисциплінованість, почуття обов'язку, честі. Міцна дисципліна — одна з важливих умов успіху в навчанні. Педагог-гуманіст вважав, що дисципліна учнів має забезпечуватися гуманними засобами, а покарання за провини повинне бути законним. М. І. Пирогов доводив учителям необхідність запобігання провинам учнів шляхом роз'яснення їм правил поведінки, переконання їх у доцільності дотримання згаданих правил.

Виховувати дитину, вказував М. І. Пирогов — це значить виробляти в неї усвідомлення високого людського покликання в житті. Тому необхідно всебічно розвивати дитину і виховувати з неї чесну, благородну людину, здатну творчо трудитися на благо всіх.

Разом з тим педагог підкреслював, що навчальний заклад лише тоді стане справді гуманістичним і зможе сформувати нову людину, коли взаємини у ній будуватимуться на основі взаємної довіри і поваги між учителями, учнями та їх батьками.

Одна з найважливіших педагогічних ідей М. І. Пирогова — ідея людяності у вихованні. Вимогу гуманного ставлення до дітей і формування людяності у дитини, вимогу поважання її гідності, розвитку в неї кращих якостей людської особистості. Педагог закликав учителів, батьків підносити людську гідність дітей, не допускати їх приниження і тим самим запобігти розвиткові негативних якостей характеру.

Він закликав учителів, батьків всебічно вивчати духовний світ дітей, бо їх життя — це "не передмова до життя", а "таке ж самостійне, підвладне своїм законам життя, як і життя дорослих...". Щоб судити про дитину справедливо, вчителю потрібно збагнути її духовний світ

Методи і прийоми, що відповідають принципам розвиваючого кавчання: словесні, наочні,, практичні, М. І. Пирогов і радив учителям застосовувати у роботі з учнями. Він високо оцінював такі методи навчання, як оповідь, пояснення, бесіда, лекція, а також самостійні практичні роботи, особливо твори.

Учений настійно рекомендував педагогам використовувати наочність: "... Хто від душі бажає навчити і виховати майбутнє покоління, той повинен наочне навчання прийняти до серця, ознайомитися з ним... і зробити його основою викладання"

З розвитком учнів набуває дедалі більшого значення у навчанні слово, жива мова вчителя. Основою методичної майстерності педагога є вміле поєднання наочності й слова.

Наголошував попечитель і на необхідності виховання уваги учнів, особливо через розвиток їх "розумової самодіяльності". Педагоги повинні вважати своїм прямим обов'язком підтримувати увагу учнів на уроці в постійному напруженні, що М. І. Пирогов називав "головним правилом педагогіки". Хто з учителів не знає, чим зайнята голова кожного з вихованців у той час, коли він навчає, той не вчитель, і училище, в якому таке можливе, не училище, а розсадник майбутніх мухоловів" Учні мають бути активними учасниками процесу навчання, а не пасивними слухачами.

Великим недоліком у діяльності вчителів учений вважав те, що майже повсюди діючими особами в класі є більше самі вчителі, ніж учні, тоді як весь успіх навчання, вказував він, ґрунтується на взаємодії педагога і вихованців. Необхідно постійно спрямовувати себе на творчу роботу з учнями, на прищеплення їм насамперед інтересу до навчання, до науки, до знань взагалі, на формування самостійності учнів, від чого залежить глибина та міцність їхніх знань, розвиток розумових здібностей, на виховання творчих якостей

Потрібно привчати учнів до осмисленого засвоєння знань, а не до бездумного, механічного заучування тексту підручника. Заняття, які не забезпечують свідомого опанування знань, є некорисними і навіть шкідливими, бо вони сприяють розвитку верхоглядства, легковажного ставлення до виконуваної роботи.

"Знати і вміти застосовувати до справи, до життя!" — такою була вимога педагога до навчання, до знань молоді.

Неможна перевантажувати учнів, що заважає якісному засвоєнню знань. Навчальний план повинен включати лише матеріал, що відображає останні досягнення даної науки і є необхідним для навчання, виховання і розвитку дітей певного віку.

Щодо контролю і перевірки знань, то вони повинні проводитися безперервно, ' а не обмежуватися лише іспитами. Не екзаменаційна оцінка, а результати навчальної діяльності учня протягом року є головними.

Формуванню нової людини, писав М. І. Пирогов, має значно сприяти естетичне виховання. Учнів потрібно прилучати до різних видів мистецтва, особливо ж музики, співу, живопису, але, не сценічного мистецтва, яке нібито розвиває "подвійність душі

Розглядаючи питання методики навчання, М. І. Пирогов також акцентував увагу вчителів на необхідності розвитку міжпредметних зв'язків у викладанні матеріалу.

М. І. Пирогов був одним з перших російських педагогів - мислителів, які вказували на нерозривність навчання і виховання, на необхідність їх поєднання в єдиному педагогічному процесі.

М. І, Пирогоів розглядав педагогічний процес як єдиний навчально-виховний процес, викладач, тільки тоді відповідає своєму призначенню, коли він спроможний розв'язувати водночас навчальні й виховні завдання. Головними для педагога є професійна підготовка, знання предмета, методики його викладання та ставлення до своїх обов'язків, до дітей, а також особисті якості наставника, бо виховують не тільки викладання, а й дії і вчинки вчителя, його власний приклад. Учитель повинен бути озброєний глибокими загальноосвітніми й спеціальними знаннями, мати високу моральність та педагогічну культуру. Вчений твердив: так само, як не можна виховувати не навчаючи, так не можна і навчати, водночас не виховуючи. Тому необхідно, щоб кожний учитель був разом з тим і вихователем.

Викладач, повинен постійно підвищувати свій науковий та методичний рівень, оволодівати педагогічною майстерністю, опановувати наукові, літературні праці, всіляко заохочував творчу активність. Взагалі вчений вважав, що педагогами повинні бути люди, які мають до цього покликання.

М. І. Пирогов підтримував усе краще, передове. Він учив учителів педагогічного мистецтва насамперед на зразках кращого досвіду роботи їх колег, рекомендував взаємовідвідування занять викладачами, обговорення передового досвіду на педрадах; пропонував проводити з'їзди педагогів навчальних округів і навіть країни для обміну досвідом роботи

Турбували М. І. Пирогова і питання підготовки та перепідготовки вчителів. Викладач вищої школи повинен бути водночас і науковцем. Висвітлення матеріалу повинно відповідати останнім досягненням науки, навчальна робота має бути тісно пов'язана з науковою, викладання — з науковими дослідженнями, з розвитком науки. "Відділити навчальне від наукового в університеті не можна. Однак наукове і без навчального все-таки світить і гріє. А навчальне без наукового... тільки мерехтить"

Велику увагу приділяв учений змістові та методам навчання у вищій школі. Він, зокрема, вимагав високої якості, науковості висвітлення матеріалу, його унаочнення та доступності, застосування активних методів навчання, забезпечення глибини знань студентів, їх розумової "самодіяльності" в процесі засвоєння матеріалу, вироблення у них умінь та навичок самостійної наукової роботи. І стосовно студентів М. І. Пирогов був переконаним прихильником "справжнього наукового учіння" і противником "екзаменаційного напряму" навчання.

Лекція викладача повинна бути лише високої якості, при цьому він має поєднувати навчання з вихованням слухачів, а також читати публічні лекції для населення. Крім того, необхідно, щоб студенти були на лекції активними слухачами, а викладачі — зважали на їхню думку про свої виступи. Значну увагу приділяв учений практичним заняттям студентів та залученню їх до науково-дослідної роботи.

Педагог виступав за поєднання і у вищій школі навчання з вихованням на основі науки: "... І виховання без навчання не може бути. Хто вчиться, той і освічується, і виховується"

Для перетворення університету у справжній навчально-виховний заклад необхідний реальний моральний вплив кожного наставника зокрема та всієї колегії наставників на студентів, потрібне зближення викладачів з юнаками та дівчатами. Взаємини між ними повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, довір'ї і дружбі. Без цього не можна досягти успіху у вихованні та навчанні

Для успішного виховання молоді, наголошував педагог, необхідні щирість, правдивість наставника, його любов і повага до юнаків та дівчат. Не тільки старих, але й молодих треба поважати, зазначав М. І. Пирогов.