«Філософія для дітей» - інноваційна концепція та практика формування демократичного світогляду нового покоління

Якщо ми прагнемо перетворити Україну на державу з високими стандартами якості життя, конкурентоспроможну та інноваційну, то освіта і наука мають бути пріоритетами державної політики. Ознайомлення з міжнародним досвідом дозволить впроваджувати прогресивні підходи в навчанні. Освітній процес має бу ти найбільш ефективним використанням часу для молоді, здатним підготувати молоде покоління до викликів сучасності. [1]

Наразі наша країна є світовим лідером світових демократичних процесів. Але вона не може перескочити у своєму розвитку відразу до розвиненої демократії. Однак українське суспільство зробило великий крок до гідності – чого лише вартий рівень волонтерства на Майдані і в зоні АТО, що вразив як самих українців, так і західне суспільство. І це, безперечно, є приводом пишатися своєю країною.

Український Майдан з його духом самопожертви, побратимства, благородства вперше за багато років показав українській нації, що вона достойна посісти значно вище місце серед розвинених країн світу, а ніж те, що має сьогодні – завдяки своїм колишнім аморальним правителям. І щоб це сталося якомога швидше дух Майдану треба привнести в систему української освіти. [1]

Філософські проблеми продемонстрували необхідність виховання і культивування осмисленого способу життя молоді, через любов до мудрості, діалог зі світом, людини з людиною як розумною, творчою і моральною істотою.

Сьогодні українську молодь потрібно навчати не лише критичного мислення, а й креативного.

Методика "Філософія для дітей" – готує молодь до свідомої і відповідальної участі в демократичному устрої, який спонукає громадянина самостійно приймати рішення. Кінцевою метою програми є формування критичного, креативного та піклуючого мислення (critical, creative, caring thinking).

Методика "Філософія для дітей" або Р4С (Philosophy for Children) була створена в 1970-х роках професором університету Монклер Метью Ліпманом (США).

Філософія вчить:

• мистецтву мислити, формуючи інтелект;
• мистецтву переживати, формуючи екзистенційну сферу;
• мистецтву жити, формуючи ціннісний і духовний світ людини. [2]
• Ця інтегральна педагогічна стратегія базується на:
• проблемних формах навчання;
• "сократівському діалозі", (діалог з перехопленням ініціативи);
• методі "товариства дослідників", (пошук істини);
• винайденні світоглядних проблем в неочікуваних, парадоксальних ситуаціях, через гру, гумор, метафори, цікаві предмети.

На думку М. Ліпмана метою освіти повинно стати "виробництво" розумних, розсудливих громадян. Адже людина може багатог знати, але при цьому не бути розсудливою, розумною, творчою. Така людина може мати в свойому арсеналі багато інформації, але погано мислити.

"Філософія для дітей" має за мету підготовку громадян до подолання різних ситуацій без потрясінь, покликана сприяти плавному входженню людини в світ, соціум, культуру. [4]

Сутність методики полягає в тому, що в її основу покладено принцип залучення молоді до філософії та її проблематики: усі дисципліни розглядаються крізь призму філософських проблем, які задають параметри світоглядного характеру. Дисципліни повинні будуватись за моделлю філософської дискусії та філософського дослідження. [2]

Велика увага приділяється доведенню необхідності формування філософського (критичного) мислення, етичного розуму, демократичних процедур диспуту як важливих складових демократичної культури і світоглядного плюралізму.

Метью Ліпман, формулюючи поняття – "критичне мислення", сконцентровує увагу не лише на обставині, що воно дає (яким є результат), а яким воно є. Він виокремлює сутнісні характеристики критичного мислення.

Першим ключовим елементом критичного мислення є майстерність. Вона передбачає уміння мислити, володіючи певними прийомами, що в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.

Наступним елементом критичного мислення є відповідальність. Вона передбачає зв'язок між критично мислячою особистістю та спільнотою, з якою вона спілкується. Звертаючись до інших, особистість поважає їх право на свої думки та судження. Критично мисляча людина надає докази та приклади відповідно до прийнятих стандартів чи піддає сумніву ці стандарти, запропонувавши переконливі аргументи. Суттєвою характеристикою критичного мислення є визнання того, що воно спрямоване на формулювання самостійних суджень та не базується на жорстких алгоритмах і стереотипах.

Критичне мислення людина використовує як метод самокорекції власних суджень з метою їх виправлення чи вдосконалення. Піддаючи критиці чи обґрунтовуючи певні міркування людина використовує критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. [3].

Критичне мислення не об’єкт вивчення, а результат навчання.

Виділимо ознаки людини, яка критично мислить:

• Здатність сприймати думки інших критично. Людина виявляє здатність прислухатись до думок інших, оцінювати і аналізувати їх щодо поставленої проблеми.
• Компетентність. Людина виявляє прагнення до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів життя та знання справи.
• Незалежність думок. Людина прислухається до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших, або не погодитися з групою.
• Допитливість. Людина виявляє вміння проникати в сутність проблеми, глибину інформації.
• Здатність до діалогу та дискусії. Людина вміє вести діалог та дискутувати, тобто вислухати думку інших, з повагою ставитися до цих думок, переконливо доводити свою позицію, толерантно поводити себе під час дискусії. [5]

Сухомлинський певний час листувався з Метью Ліпманом – засновником методики Р4С, і американський новатор використав багато ідей українського педагога Василя Сухомлинського. Тому варто говорити про те, що всі ми йдемо з одних цінностей, одних педагогічних засад, а з іншого боку, Ліпман винайшов багато універсальних принципів, до яких можна застосовувати приклади з національної та світової культури.

Жодна технологія не може навчити молодь формувати судження, а гарне судження завжди прирівнюється до мистецтва. Програма Р4С якраз і навчає мисленевим навичкам, вмінню формувати судження.

Наразі ця методика активно просувається і впроваджується в понад 60 країнах світу. Розвинені східні держави – насамперед, Південна Корея, Японія – дуже старанно культивують у себе методику Р4С. Система Р4С почала впроваджуватися в Кореї ще 45 років тому, і лише зараз корейці починають бачити її результати. "Тож і українцям не варто сподіватися на отримання негайного ефекту, можливо, і вам доведеться чекати 40-45 років, але вже тоді ці результати будуть справжніми і матимуть велику вагу", - наголосив професор Джінван Парк з Південної Кореї – один із найбільш послідовних і затятих адептів даної методики, на науково-методичному семінарі "Освіта для демократії: методика Р4С (Philosophy for Children) " 13 жовтня 2014 р, який відбувся в Інституті педагогіки НАН України. [1]

Елементи методики Р4С достатньо активно впроваджувалися і в українських школах, особливо старших класах, наприкінці 90-х–початку 2000-х років. Це був час, коли західні освітні методики активно популяризувалися в Україні в рамках глобальної програми "Демократичне суспільство".

Мета "Філософії для дітей" - комплексне виховання гармонійної і культурної людини з прекрасною душею.

Наразі треба повертатись до цього і впроваджувати цю методику у вищих навчальних закладах. Освітній процес має бути найбільш ефективним використанням часу для молоді, здатним підготувати молоде покоління до викликів сучасності. Життя змінилось. Вчителі і викладачі повинні формувати майбутнє держави. Проблема філосовування молоді торкається не стільки методик викладання, а філософії освіти загалом.

Ціль освіти сьогодення: формування нової людини – відповідальної, здатної самостійно будувати свою долю, яка прагне до саморозвитку, будує стосунки з світом через свій життєвий вибір.

Використані джерела

1. "Філософія для дітей" - нове слово у розвитку демократії Gazeta. ua [Електронний ресурс] / Орест Лесюк // Gazeta. ua. – 2014 – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/life/_filosofiya-dlya-ditej-nove-slovo-u-rozvitku-demokratiyi/ – Назва з екрана.
2. Наріжний Ю.О. Чи будуть діти в Україні навчатись філософії в школі? / Ю.О. Наріжний. // Постметодика. – 2013. –  №6 (115). – 9-14с.
3. Ганаба С. О. "Навчати мисленню": епістемологічний проект Метью Ліпмана. [Електронний ресурс ] – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
4. Пікуль Л.В. «Уроки мислення» В. Сухомлинського і «Філософія для дітей» Метью Ліпмана. / Л.В. Пікуль.  // Постметодика. – 2013. –  №6 (115). – 22-24с.
5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: нав. посіб. / І. М. Дичківська. – К., – 2004. – 352с.