Стаття «Вебінари як нова освітня інформаційно-комунікаційна технологія»

Система освіти є однією з найважливіших систем не тільки для будь-якої держави, але й глобальною соціально-економічною системою. Участь Європейських держав у Болонському процесі передбачає глобалізацію й конвергенцію всього загальноєвропейського освітнього простору. Для цього проводиться ряд захо дів, спрямованих на зближення освітніх систем усіх її європейських учасників, у тому числі України, форм і методів навчання.

Основними відмінними рисами Болонського процесу є необхідність підвищення якості освіти при розширенні його доступності й значному зниженні обсягу аудиторного навчального навантаження студентів при освоєнні основної освітньо-професійної програми (ОПП).

В умовах інформатизації суспільства усе більш нагальною стає проблема підготовки молоді до використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій. Сучасна система освіти повинна стати інноваційною, такою, що управляє, формує напрямки розвитку економіки з випереджальною підготовкою фахівців нового покоління. У цих умовах основним завданням системи освіти є також формування педагога, здатного успішно організувати свою діяльність у проблемних ситуаціях професійною компетентністю, такого, що володіє, здатністю легко адаптуватися в сучасному освітньому середовищі, бути конкурентоспроможним в умовах сучасного ринку праці.

При сучасному інформаційному розвитку суспільства в області комунікації для організації інтерактивного спілкування й навчання в реальному часі в мережі Інтернет існує необхідність використання в освіті технічних засобів. Мережна взаємодія – це спосіб діяльності із спільного використання інформаційних, інноваційних, методичних, кадрових ресурсів. Вона можливо за певних умов: спільна діяльність учасників мережі; загальний інформаційний простір; механізми, що створюють умови для мережної взаємодії.

На сучасному етапі "інформаційне суспільство характеризується можливостями, що не тільки й не стільки розширюють можливості накопичення й переробки інформації, скільки новими формами комунікації". Саме комунікація задає "світовий інформаційний порядок" (Е. Гідденс). Для сучасної вищої школи дуже важливий розвиток змісту освітнього інформаційного середовища, яке складається із сукупності компонентів і умов, важливих для здійснення діяльності, характерної для людини, що навчається.

Визначальною стає позиція викладача як організатора освітньої діяльності, комунікації в насиченому інформаційному середовищі. Можливості відкритого інформаційного комунікативного простору захоплюють молодих людей. Сьогодні особливо гостро встають проблеми безпеки середовища спілкування в мережі, що розширюється, потенційної загрози відходу в "віртуальну реальність" студентів.

Рівень комунікативної культури вищої школи залежить від того, наскільки здатні педагог і студент розуміти один одного, відчувати партнерами по спілкуванню, будувати суб'єкт-суб'єктні відносини. Викладач стає учасником спільної творчої діяльності, джерелом важливої й цікавої інформації або консультантом з її пошуку, помічником у складній роботі над мовою, іншими засобами комунікації. Він направляє навчальну діяльність, стимулює, заохочує й активізує їхні зусилля.

Діяльність щодо активізації комунікативної спрямованості освітнього середовища простору повинна бути заснована на принципах:

• особистісного підходу, оскільки зміст, характер спілкування залежать від його учасників, від їхнього особистісного розвитку;
• дієвого підходу, тобто процес спілкування органічно включається в усі види діяльності й взаємодії людей;
• культурологічного підходу, оскільки обумовлений об'єктивним зв'язком людини з культурою як із системою цінностей;
• системного підходу, який включає компоненти соціальні, освітні, предметні, методичні.

Інформаційне освітнє середовище, що розвивається, включає сьогодні інтерактивні технології взаємодії в "віртуальній аудиторії" через системи відеоконференц - зв'язки (ВКС) на базі серверного програмного забезпечення. Інтерактивна освітня мережа стає найважливішим компонентом, перспективним напрямком розвитку нового інформаційного освітнього середовища, націленого на формування інтелектуальної й творчої діяльності, умов для самореалізації.

Нове інформаційне освітнє середовище, що включає інтерактивну мультимедійну мережу, являє собою "сукупність суб'єктів (викладач, студенти) і об'єктів (зміст, засоби навчання й навчальних комунікацій, насамперед, на базі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і т. ін.) освітнього процесу, що забезпечують ефективну реалізацію сучасних освітніх технологій, орієнтованих на підвищення якості освітніх результатів і виступаючих як засіб побудови індивідуально-орієнтованої педагогічної системи" (О. О. Кузнєцов).

"Віртуальна аудиторія" інтерактивної мережі "уміщає" широке коло високовмотивованних слухачів із будь-яких віддалених регіонів. Учасники в режимі реального часу слухають лекції, бачать презентації, ставлять запитання, висловлюють свою думку. Таким чином, реалізуються принципи інтерактивности й доступності, можливості організації живого діалогу, які вчора ще вважалися можливими тільки в далекій перспективі. Тут же слід підкреслити, що підвищення кваліфікації в дистанційній формі створює умови для кожного викладача підвищити свою ІКТ-компетентність.

Донедавна вважалося, що прийнятна якість освіти із застосуванням ІКТ може бути забезпечене шляхом створення й доставки студентам електронних освітніх ресурсів не тільки для вивчення дисциплін у режимі самостійної роботи, але й контролю цієї роботи. При цьому обов'язково пропонувалося використання в навчальному процесі спочатку асинхронного спілкування студента й викладача (е-пошта, форум), а потім і синхронного спілкування (чат). У рідких випадках через дорожнечу програмного забезпечення й трафіка передбачалося проведення відеоконференцій для потоків студентів..

Успіх у розвитку ІКТ і чітке розуміння академічною громадськістю того, що найбільша ефективність у досягненні високої якості освіти досягається при особистому спілкуванні викладача зі студентами, привели до того, що приблизно з 2011 року почалася активна розробка, а потім і застосування при навчанні нової освітньої інформаційно-комунікаційної технології — вебінарів.

Термін "вебінар" - це буквальний переклад англійського терміна "webinar", який є скороченням web-based seminar, тобто це "семінар, організований за допомогою веб-технологій". Однак зараз термін вебінар слід трактувати більш широко: це освітня інформаційно-комунікаційна технологія, організована в Інтернеті за допомогою спеціального програмного забезпечення, за допомогою якого здійснюється очна передача й контроль знань, переважно в інтерактивному режимі.

Як правило, вебінари зараз проводяться через сервіси в Інтернеті. Для цього необхідно зареєструватися на відповідному порталі, що надає послуги із проведення вебінарів, і ввійти у віртуальний клас (веб-клас, В-Клас). При цьому сервіс може бути безкоштовним і платним. При безкоштовному сервісі кількість учасників вебінара, як правило, не може перевищувати 20 осіб. Природно, що платний сервіс забезпечує більші можливості. Так, В-Класи можуть бути оснащені інструментарієм для проведення опитувань і голосувань серед учасників вебінарів, а також їх тестування (при цьому підрахунок результатів може відбуватися автоматично, і вони можуть бути негайно пред'явлені аудиторії).

Кожний учасник перебуває у свого комп'ютера, кожний ведучий у свого комп'ютера, незалежно від географії й місця розташування. Учасникам необхідний доступ в Інтернет і гарнітура (навушники, мікрофон), ведучим вебінару – доступ в Інтернет, web-камера (можна й без неї) і гарнітура. Web-сервіс представляє засіб інформаційної й технологічної інтерактивної взаємодії користувачів із програмно-апаратною системою на серверах компанії, а також створення автоматичного запису трансляції заходу дозволяє організувати відеоархів матеріалів і розмістити його в різних відеоформатах у мережі Інтернет. Проведення занять у віртуальному кабінеті на основі web-сервісу, дозволяє викладачеві й студентам, просторово вилученим друг від друга, спілкуватися в синхронному режимі. Надалі фіксувати процес проведення заняття у вигляді відеозапису і її використання.

Для проведення вебінара необхідний наступний мінімальний набір комп'ютерного устаткування:

• ноутбук або ПК із виходом до мережі Інтернет;
• навушники з мікрофоном;
• веб-камера.

Технічно вебінари дозволяють:

• передавати голос й відеозображення учасників;
• спілкуватися студентам з викладачем у чаті;
• демонструвати слайди й відеоролики;
• малювати графічні об'єкти;
• розміщувати файли для обміну інформацією.

Методично вебінари можуть бути використані для проведення:

• лекцій зі зворотним зв'язком з викладачем у реальному часі;
• тематичних семінарів з опитуванням студентів;
• захисту виконаної самостійної роботи;
• групової роботи в проекті;
• проведення тестування студентів з візуальним контролем процесу виконання тестів.

Використання вебінарів сприяє розвитку професійної компетентності педагога в області використання ІКТ і дистанційного навчання. Для успішного електронного навчання важливим є знання всіх сучасних інструментів, що стосується впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процес навчання, у тому числі й тих, які можна використовувати для передачі знань на відстані.

Для проведення вебінару викладачеві необхідний досвід проведення аудиторних занять (лекцій і семінарів), уміле використання сучасних педагогічних теорій і знання освітніх ІКТ, володіння, як мінімум, технікою створення презентацій Powerpoint і користування соціальними сервісами Інтернету. Усе це непросто.

При проведенні вебінару викладач може:

• робити відключення мікрофона, роботи камери, перехід до демонстрації документів у різному форматі;
• здійснювати перехід по слайдах презентації;
• при необхідності виділяти елементи презентації за допомогою інструментів малювання;
• для інтерактивної роботи з учасниками вебінару зробити опитування й подивитися його результати;
• проводити тестування студентів;
• демонструвати віддалений робочий стіл, що особливо зручно, коли є необхідність провести презентацію нового програмного забезпечення, його налаштувань і додаткових можливостей.

Існує ряд інструментів навчання, які прийшли із традиційного навчання, і залишаться обов'язковими постійно. Разом з тим більшість інструментів навчання постійно оновлюються в умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, традиційно саме спілкуванню приділяється головна роль у процесі навчання. Спілкування - багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, які спрямовані на обмін інформацією, сприйняття й розуміння іншого, орієнтуючись на певну тактику й стратегію взаємодії. Засоби спілкування не є постійними. У цьому процесі видне місце займають технології Веб, які дозволили:

• забезпечити простоту в спілкуванні й співробітництві всіх учасників навчального процесу за допомогою мережних технологій, створення соціальних співтовариств, засобів колективного спілкування й обміну знаннями;
• реально впровадити індивідуально-орієнтовані технології навчання в умовах корінної зміни ролі викладача з основного джерела одержання знань у фасилітатора навчального процесу.

Фасилітація - стиль педагогічного спілкування, який передбачає полегшену взаємодію в ході спільної діяльності студентів і викладачів; не нав'язлива допомога групі або окремій людині в пошуку способів виявлення вирішення проблем, налагодженні комунікативної взаємодії між суб'єктами діяльності.

Якісний дистанційний навчальний процес обов'язково передбачає спілкування ‑ асинхронне (пошта, форум) і синхронне (чат, скайп). Системи керування навчальним контентом передбачають створення й розміщення на їхній базі електронних навчальних курсів. Студент одержує персональний доступ до такої системи, яка забезпечує йому можливість користуватися в будь-який зручний для нього час поданим і розміщеними там навчальними матеріалами нового зразка. При цьому він одержує не тільки статичний текст в електронному форматі, а мультимедійний й відео ресурси й сервіси для колективного використання й спілкування як в онлайн так і в офлайн режимах (Вики, форумів, блогів, вебінарів і т. ін).

Програмне забезпечення для проведення вебінарів, як правило, дозволяє:

• Демонструвати документи в найпоширеніших форматах;
• Передавати мову й відеозображення ведучого й декількох учасників;
• Спілкуватися в чаті;
• Демонструвати відеоролики;
• Малювати графічні об'єкти й текст на білій дошці;
• Здійснювати перехоплення екрана комп'ютера;
• Розміщати файли для обміну;
• Проводити опитування слухачів.

Веб-клас побудований на технології Adobe Flash Player, який використовують мільйони веб-сайтів, і всі основні інтернет-портали відео. Цей програвач дозволяє проводити заняття в онлайн, демонструвати презентації з використанням PowerРoint, причому зі збереженням анімаційних ефектів, відтворювати відеофрагменти. Легко дозволяє транслювати відеокліпи.

Проведення вебінару вимагає певної підготовки. При плануванні вебінару викладач повинен обов'язково зрозуміти, які цілі він ставить перед собою і яких цілей повинні досягти студенти. Досягнення цілей — це діяльність учасників вебінару, для виконання якої необхідно сформулювати відповідну концепцію, тобто сценарій проведення вебінару. Розробка сценарію вебінару — це послідовність подачі навчального матеріалу й керування його проведенням. При поданні теоретичного матеріалу потрібно давати його невеликими частинами протягом 6-10 хвилин, після яких виконується опитування або вправа. Таким чином, протягом вебінару (рекомендується не довше 90 хвилин) виконується 4-5 опитувань або вправ.

Викладач повинен при проведенні вебинару широко використовувати презентацію, яка є потужним мультимедійним інструментом, який використовується у ході лекції й семінару для підвищення виразності виступу, більш переконливої й наочної ілюстрації фактів і явищ, що розглядаються.

До презентації кожні 6-10 хвилин рекомендується включати питання для аудиторії. Питання повинні бути прямі, безпосередньо пов'язані з темою вебінару й на які зможе відповісти середній студент. Викладач може попросити учасників вебінару навести приклади використання розглянутого їм матеріалу. Також він може дати слухачам час на обмірковування, узагальнити сказане або обговорити одну-дві відповіді, а потім продовжити свою лекцію. Під час онлайн-презентації питання виконують визначення рівня зацікавленості й захопленості слухачів.

Інший, більш легкий спосіб поставити запитання аудиторії - провести опитування. Практично будь-яка платформа для проведення вебінарів включає інструменти, що дозволяють провести опитування. Його проводять, щоб підвести студентів до розгляду новій темі.

При підготовці презентації викладачеві необхідно пам'ятати, що використання відеокліпів у презентації вебінару залежить від каналів його студентів. Якщо навіть в одного або декількох студентів канали слабкі, необхідно переслати їх учасникам вебінару поштою або розмістити на сайті для самостійного завантаження.

Найголовніше, що викладач повинен розуміти — студенти зібралися слухати лекцію, а не подивитися й прочитати написи на слайдах його презентації. Те, що показується — це додаткові матеріали, що допомагають краще засвоїти тему заняття.

Усе сказане вище повинне суттєво відбитися на організації навчального процесу у вищих навчальних закладах з метою досягнення європейської якості освіти.

Можна виділити кілька ефективних моделей проведення он-лайн заходів.

Найбільше часто використовувана модель - інтерактивна лекція, під час якої трансляція відеолекції організована з "центру". Учасники віртуальної розподіленої аудиторії можуть ставити запитання, висловлювати свої думки в чаті, у текстовому режимі, а також користуючись зворотнім відео- й аудіо-зв'язком.

Безумовно, ця модель відповідає традиційним формам навчання, коли авторитетний фахівець, що володіє темою, читає лекції широкій аудиторії, і разом з тим сучасні сервіси дозволяють реалізувати найбільш ефективно принцип інтерактивності, доступності.

Найцікавішою моделлю, що відповідає сучасним запитам освіти, є модель "круглого столу". "Центром" тут стають декілька "точок підключення": учасникам дистанційного заходу презентують свої позиції, концепції, точки зору представники різних університетів, інститутів, учених однієї або декількох країн. Ефект присутності на такого роду форумі досить високий не тільки в психологічному плані, але й у педагогічному, методичному.

Слухачеві-глядачеві пред'являються різні точки зору, різні аспекти бачення загальної проблеми, йому необхідно зіставити їх, більш пильно вникнути в матеріал, для того, щоб визначитися із власною позицією. Матеріали "круглого столу" являють собою якийсь зріз, загальну картину стану розв'язку проблеми в певній області. Участь у роботі дистанційного "круглого столу" стає свого роду компонентом процесу безперервної мобільної освіти і самоосвіти, яка стає й обов'язковою вимогою до сучасного фахівця й особистісною потребою професіонала ХХI століття, що прагне бути в курсі інноваційних розробок, що проявляє особистий інтерес до досвіду колег.

Третя модель у процесі організації вебінарів - модель майстер-клас (презентація інноваційного досвіду ВНЗ). Координатори інтернет-порталу разом із представниками вищого навчального закладу розробляють сценарій проведення вебінару, намічають коло найбільш зацікавлених в участі партнерів з інших навчальних закладів. Трансляція організується з "точки" (регіональної освітньої установи) в "центр", звідки відеопотік поширюється на всі інші підключені регіони.

Представлення реального інноваційного досвіду авторами розробки дозволяє учасникам безпосередньо під час он-лайн спілкування поставити запитання, уточнити параметри, умови реалізації педагогічної новації, виявити проблеми й завдання, які доводиться вирішувати в процесі.

Таким чином, вебінар - це технологія, що дозволяє повною мірою відтворити умови загальної форми організації навчання, а саме семінарського, лабораторного занять, лекцій, використовуючи засоби аудіо-, відеообміну даними й спільної роботи з різними об'єктами, незважаючи на те, що його учасники можуть фізично перебувати в різних місцях. У такий спосіб створюється віртуальна "аудиторія", що поєднує всіх учасників вебінару.

Вебінар має всі переваги традиційного семінару, відтворюючи можливості особистого спілкування між слухачами, а також живого спілкування між слухачами й доповідачем. Так вебінары мають наступні переваги:

• Висока доступність для "відвідування" слухачами;
• Значна економія часу на організацію;
• Зручність для "відвідувачів" - сприйняття інформації й знань у звичній обстановці, без зайвих шумів і т. ін.;
• Інтерактивна взаємодія між доповідачем і слухачами, також слухачами між собою і т. д.

Вебінари належать до тієї технології, яка сумісна з багатьма організаційними формами й методами навчання. Однак учасникам вебінарів потрібен час для розвитку спеціальних навичок, необхідних для роботи в режимі вебінару.

З вищесказаного можна зробити висновок, що в умовах, коли створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір засобами інтернет технологій, нагальною проблемою стає комбінація класичних педагогічних технологій з інформаційними технологіями навчання. Технології Веб, зокрема вебінар, містять великий потенціал підвищення ефективності навчального процесу й вимагають чіткого визначення умов їх використання.

Література

1. Диордица С. Г., Торопцов В. С., Ивашко Л. М. Инновационные информационно-коммуникационные технологии обеспечения качества высшего экономического образования. Монография. – Одесса. Атлант. 2012. – 230 с.

2. Кухаренко В. М. Використання вебінарів у навчальному процесі. "Комп'ютер у школі та сім'ї", 2011. - № 2 (90). - С. 12-16.

3. Программное обеспечение вебинаров. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www. livebusiness. ru/tools/webmeeting/.