Стаття «Формування компетентностей культури спілкування студентів під час вивчення жанрів офіційно-ділового стилю»

Проблема розвитку компетентностей культури спілкування нині набуває особливої актуальності. Саме тому в мовній освіті змінюються змістові орієнтири, відбувається переоцінка й переосмислення критеріїв відбору методів і прийомів навчання. Насамперед акцент робиться не тільки і не стільки на оволоді нні конкретними знаннями, уміннями й навичками, скільки на формуванні компетентностей культури спілкування, їх практичного застосування в житті, у ситуаціях, що вимагають створення текстів різних стилів і жанрів мовлення.

В умовах осучаснення системи мовної освіти одним з найважливіших завдань стає акцентування уваги на формуванні й удосконаленні вмінь культури ділового спілкування. Перш за все це пов'язано з тим, що сучасна соціокультурна ситуація характеризується значним розширенням сфери застосування офіційно-ділового мовлення, а успіх офіційної діяльності часом багато в чому залежить від компетентностей культури спілкування людини. Людина, яка володіє мовленнєвою культурою і дотримується принципів мовленнєвої взаємодії, затребувана сучасним суспільством.

Офіційно-ділова сфера — одна з основних життєво необхідних галузей діяльності людини. За допомогою ділових паперів, документів, листів установлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами, установами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Проте, як засвідчує практика, на заняттях з української мови навчанню студентів I-II курсів культурі ділового спілкування приділяється недостатньо уваги. Робота зі створення жанрів ділового мовлення іноді характеризується фрагментарністю, відсутністю належної підготовчої роботи. Аналіз навчальної діяльності студентів, особливостей їхнього спілкування один з одним свідчать про те, що в них недостатньо сформовані вміння застосовувати засвоєний мовний матеріал відповідно до ситуації спілкування. Це пояснюється, по-перше, низьким рівнем загальної мовної культури студентів, по-друге, відсутністю цілісної системи роботи з формування в студентів компетентностей культури спілкування, зокрема й офіційно-ділового.

У програмі з української мови для студентів I-II курсів з-поміж життєво необхідних жанрів мовлення приділено належну увагу усним і письмовим жанрам ділового спілкування, зокрема розвиткові вмінь вести ділову телефонну розмову, дотримуючись етичних та етикетних норм поведінки й культури спілкування, умінь складати ділові папери (звіт про виконану роботу, офіційний лист, протокол, витяг з протоколу, доручення, розписку, листи електронною поштою). На уроках української мови також передбачено ознайомлення студентів із такими видами ділових паперів, як субсидія, ваучер, приватизаційний сертифікат, фінансова ідентифікаційна картка, ідентифікаційний код.

Жанри ділового мовлення мають свої особливості. В усному діловому спілкуванні люди передають один одному ту чи іншу інформацію, щось повідомляють, до чогось спонукають, про щось запитують, здійснюють певні мовленнєві дії. Однак перед тим як перейти до обміну інформацією, необхідно вступити в мовленнєвий контакт, а це відбувається за певними правилами.

Правила мовної поведінки регулюються мовним етикетом, тобто такою системою стійких виразів, яка застосовується в ситуаціях встановлення і підтримання контакту. Це ситуації звернення, вітання, прощання, вибачення, подяки, поздоровлення, побажання, схвалення й компліменту, запрошення, пропозиції, прохання, поради та інше. Мовний етикет охоплює собою все, що виражає доброзичливе ставлення до співрозмовника, що може створити сприятливий клімат спілкування. Багатий набір мовних засобів, зокрема й мовних формул, дає можливість добирати доречну для мовної ситуації й сприятливу для адресата форму спілкування, встановлювати дружню, невимушену або, навпаки, офіційну тональність розмови.

Кожен студент I-II курсу щодня використовує мовні формули в ситуаціях вітання, прощання, знайомства, спілкування, тому важливо навчити студентів правильних, етикетних способів вираження привітання для встановлення й підтримки ділових контактів. Вибір етикетних мовних формул обумовлений передусім ситуацією спілкування.

Зауважимо на деяких особливостях створення жанрів, які відносяться до ділових паперів.

Офіційно-діловий стиль має широку сферу застосування, він супроводжує нас упродовж життя. Документи визначають статус людини, її місце в ієрархії соціальних відносин, регламентують її права й обов'язки.

Потреба у створенні ділових паперів постає перед кожним з початком самостійної трудової діяльності. З метою допомогти студентам в їхній життєвій практиці шкільною програмою з української мови передбачено поглиблення їхніх знань про різновиди ділових паперів і формування й удосконалення вмінь складати найбільш поширені й життєво необхідні жанри ділового мовлення — звіт про виконану роботу, протокол, витяг з протоколу, діловий лист, доручення, розписку та інше. Щоб підготувати студентів до самостійного й правильного оформлення цих ділових паперів, викладачі повинні ознайомити їх з особливостями офіційно-ділового стилю мовлення, зі змістом і формою написання таких видів висловлювань.

Під час формування у студентів умінь створювати ділові папери виділяємо три аспекти, які відповідають природі комунікативного вміння. Перший аспект — оволодіння теоретичними знаннями про особливості офіційно-ділового стилю, його жанрове розмаїття, зміст, структуру й сферу використання того чи іншого ділового паперу. Другий аспект — освоєння лексичних, морфологічних і синтаксичних норм щодо ділового паперу. Третій аспект — визначення реквізитів та їх розташування залежно від сформованої мовної ситуації.

Методика формування вмінь створювати тексти ділового стилю передбачає послідовне оволодіння студентами знаннями про певний діловий папір, аналіз текстів-зразків, що передбачає визначення його основної думки, використаних у ньому мовних засобів, розгляд орфографії та пунктуації тексту, закріплення здобутих відомостей (проведення роботи з редагування текстів), аналіз конкретних ситуацій, у яких студент повинен зорієнтуватися, визначити відповідний жанр документа і скласти його самостійно.

Під час опрацювання теми “Звіт про виконану роботу” студенти ознайомлюються з особливостями звіту, його будовою, зокрема, в процесі виконання різноманітних завдань визначаються різновиди звіту, їх особливості як жанру, композиційні елементи звіту. Викладач звертає увагу студентів на правильність оформлення звіту. У цьому разі доцільним є ознайомлення студентів із зразком звіту з подальшим його аналізом: з'ясуванням,  до якого стилю належить текст, визначенням у ньому тих частин, що відповідають загальноприйнятій композиції звіту, зазначенням, чи вдалося авторові цього звіту узагальнити й проаналізувати виконану роботу, яку частину можна було б розширити. Для розвитку вмінь складати звіт студентами можна їм запропонувати написати звіт про виконання громадських доручень.

Ознайомлюючи студентів із зразком протоколу, особливу увагу слід приділити як уживанню розділових знаків під час його оформлення, так і редагуванню уривків протоколів відповідно до поданих реквізитів, самостійному написанню складного протоколу зборів із дотриманням характерних особливостей офіційно-ділового стилю мовлення.

Формуючи вміння студентів складати діловий лист, доручення, розписку, викладач наголошує на тому, що ці ділові папери мають найбільший ступінь стандартизації, і ознайомлює з особливостями побудови й мовного оформлення таких документів. Студенти дізнаються про ділові листи, їх поділ за тематичною ознакою (ділові й комерційні), за структурними ознаками (стандартні й нестандартні), їх реквізити, опрацьовують мовленнєві правила і мовні формули.

На цьому ж занятті студенти ознайомлюються з дорученням як одним із видів ділових паперів, а також поглиблюють знання про такий вид документа, як розписка. Викладач акцентує увагу на змісті, різновидах, структурі цих паперів, особливостями їх мовного оформлення. За зразками цих документів студенти самостійно складають доручення та розписку відповідно до заданих ситуацій спілкування з урахуванням певних особливостей їх побудови й мовного оформлення.

Культура оформлення ділової документації є показником мовної особистості. З огляду на це на кожному занятті, присвяченому вивченню ділових паперів, звертаємо увагу студентів на те, що під час складання й оформлення ділових паперів не останнє місце займає діловий мовний етикет, окремі елементи якого вимагають особливої уваги.

Так, викладач повинен ознайомити студентів з особливостями, спільними для всіх документів:

• у діловому папері слід відображати лише те, з чим люди справді обізнані, нічого не домислюючи: документ має бути достовірним, гранично чітко відбивати дані, що мають правову силу;
• ділові папери повинні складатися за певним зразком, дотримання якого обов'язкове для всіх;
• ділові папери мають писатися відповідно до усталеної форми з додержанням особливостей офіційно-ділового стилю мовлення;
• для ділових паперів характерні точність, нейтральний тон викладу, відсутність емоційно-забарвлених слів, розмовних слів і зворотів, слів із зменшувально-пестливими суфіксами, вигуків та інших засобів вираження емоційної оцінки, повна відсутність індивідуально-авторських рис.

Оскільки сучасна соціокультурна ситуація характеризується значним розширенням сфери застосування ділового мовлення, то одним із важливих завдань є акцентування уваги на формуванні й удосконаленні вмінь культури ділового спілкування. Теоретичне ознайомлення студентів з правилами ділового спілкування, підкріплене відповідною системою роботи, сприятиме піднесенню як ділової, так і загальної мовленнєвої культури студентів.