Стаття «Засвоєння етапів проектування студентами-архітекторами»

Проектування – це дія мислення, яка надає можливість досягти втілення індивідуального задуму через етапи. Кожний проектант відноситься до етапів проектування від ідеї до кінцевого результату проекту в залежності від багатьох чинників і особливостей характеру та емоційного стану.

Емоції вис тупають внутрішньою спонукальною силою у навчальній діяльності, проявляються у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху та ін.). Студент-архітектор повинен пам’ятати, що задум, над яким здійснюється робота, не лише має подобатись йому як виконавцю, а в першу чергу має задовольняти потреби суспільства.

Емоційний стан архітектора проявляється через процес проектування та діє через середовище на сприйняття суб’єктом (людиною).

Процес проектування відбувається наступним чином:

• мислення;
• ідея;
• ескіз;
• проект.

Новий об'єкт повинен володіти зовнішніми мистецькими та іншими властивостями і характеристиками, що відрізняють його від відомих раніше зразків. Ступінь відмінності представляє ступінь новизни. У творчості найціннішим є новизна. У кожному новому проекті вдосконалюються позитивні якості об'єкта; розраховані на відповідне емоційне сприйняття. Новизна не повинна бути самоцінною, абстрагованою від практичного призначення об'єкта. Облік призначення об'єкта обумовлює цілий комплекс який характеризую його властивості, що забезпечують його корисність, "споживчі властивості". Проектувальники повинні бути готові до того, що ступінь новизни може зробити об'єкт невизнаним, чужорідним, незрозумілим. Відомі випадки, коли твори мистецтва вимагають додаткового часу для визнання суспільством, масового звикання, схвалення. В естетичній оцінці творів мистецтва в суспільстві позитивну роль можуть грати професіонали, критики, майстри, публіцисти. Суспільство потребує часу для звикання до новизни, неординарності, динамічності та відмови від стереотипів. Однак, кожен автор проекту знає яку важливу роль відіграє ідея як початок процесу.

Ідея може "народжуватись" повільно, або виникати спонтанно, але повинна бути творчою новаторською діяльністю (креативністю), не повторною, оригінальною, не існуючою досі. Адже ідея – різновид поняття, що поєднує як об'єктивне знання про усвідомлені можливості, так і загальні обриси мети, на досягнення якої спрямовується діяльність. Ідея здатна випереджати відображення дійсності і при цьому виконує конструктивну функцію завдяки тому, що спирається на закони розумових і психомоторних дій, даних у вигляді зразка. Відтак ідея стає джерелом синтезу і систематизації знань і активізує творчу уяву. Інакше кажучи, ідея не є довільною вигадкою бездіяльного розуму, а навпаки — розумний рух думки в незвідане майбутнє, і тому вона стає матеріальною перетворюючою силою в діяльності людини.

Поєднавши базові знання, вміння із проектування та власну креативність, можна досягти блискучих результатів.

Працюючи над ідеєю необхідно орієнтуватись на створення концепту. Проектуючи, архітектор має користуватись "функцією спілкування" із замовником, що є важливою основою для створення проекту як психологічного портрету.

Інтелектуальні можливості майбутніх архітекторів необхідно розвивати, надаючи їм можливість реалізації творчих задумів, створенням попередніх ескізів, орієнтуванням на засоби архітектурної, художньої композицій. Площинна композиція розвиває техніку виконання проектів на площині. За допомогою фронтально-площинної, об’ємної, об’ємно-просторової композиції майбутній архітектор може побачити чи можливо реалізувати проект, а також внести корективи у задум. Основні геометричні форми на яких базується композиція мають психофізичну функцію, візуально сприймаються по-різному як в екстер’єрі так і в інтер’єрі. Задачею архітектора являється доведення до "глядача" не лише форм, але і їх перетворення в об’ємність фігур, що приводить людину до різного емоційного стану.

Здійснюючи діяльність над проектом, студент-архітектор має вміло поєднувати, сполучати кольори, відтінки основних кольорів; виконувати кольорові розтяжки, працювати із контрастними, нюансовими, поліхромними монохромними гаммами, оскільки колір має тонкий психологічний вплив, сприймається насамперед візуально, поступово діє на загальний стан та настрій людини.

Плануючи предметний світ, людина разом з ним планує своє майбутнє життя і, в кінцевому рахунку, самого себе. Середовищний підхід який став затверджуватися в художній культурі останні роки пов'язує системність, властиву архітектурі та дизайну, з поданням про нерозривність форм поведінки і тих матеріальних структур, якими вони забезпечені, орієнтуючи на "людяність" оточення як необхідну якість.