Стаття «Організація самостійної роботи студентів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації»
Останні десятиліття характеризуються підвищеною увагою педагогів до самостійної роботи студентів, та все ж у реальному навчальному процесі переважає репродуктивний характер самостійних завдань, що недопустимо, так як це гальмує розвиток пізнавальних здібностей студентів.
У роботах вчених
є різноманітні підходи до визначення поняття "самостійна робота", розкриттю суті, класифікації її видів, значення в навчальному процесі. Це пояснюється багатогранністю даної проблеми, а звідти і відсутністю єдиної точки зору у вирішенні.Одними авторами самостійна робота визначається як метод навчання, іншими - як прийом, третіми - як форма організації діяльності. Під самостійною роботою розуміють виконання студентами завдань без всякої сторонньої допомоги, але під наглядом викладача. Самостійна діяльність студентів - це невід’ємна внутрішня риса їх пізнавального інтересу, а також поведінки та духовного світу.
Суть самостійної роботи, спрямованої на формування розумової самостійності, повинна визначатися не структурою заняття, не формами організації останньої, а характером суті завдання, яке виконують студенти, його логічною природою, значенням для виховання і розвитку студентів, якістю досягнутих результатів.
Можна відмітити внутрішню сторону самостійної роботи: самостійність міркувань, висновків.
Самостійна робота студентів - це така робота, яка виконується без безпосередньої участі викладача, але за його завданнями в спеціально виділений для цього час. При цьому студенти свідомо прагнуть досягти поставленої у завданні мети, застосовуючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результат розумових чи фізичних дій. Студенти ведуть самостійну роботу самі, без сторонньої допомоги, вони дійсно спираються на свої знання, використовують їх при розгляді питання і вирішують його по-своєму, проявляючи при цьому ініціативу і творчість.
Самостійна робота - це найважливіший засіб формування активності та самостійності студентів, засіб активізації навчання, з широкими можливостями використання різних дидактичних матеріалів.
До ознак самостійної роботи відносять: наявність мети, конкретного завдання, чітку форму виразу результатів роботи, певні форми перевірки результатів та обов’язковість виконання роботи кожним студентом, що одержав завдання. Вважається, що наявність всіх вказаних ознак в організації діяльності студентів дає можливість стверджувати, що студенти виконали самостійну роботу.
Основна функція самостійної роботи в забезпеченні активної навчально-пізнавальної діяльності студентів, щодо оволодіння ними знаннями і засобами діяльності, формування світогляду, розвитку інтелектуальних і моральних сил.
До завдань, що виконували функції самостійних робіт можна віднести такі: зміст завдань повинен відповідати конкретним дидактичним цілям; зміст і методичний апарат завдань повинен забезпечувати пізнавальну діяльність на усіх рівнях пізнавальної самостійності.
Існують такі дидактичні вимоги до самостійної роботи: викладачі повинні вміти класифікувати види самостійної роботи, формулювати їх дидактичну мету і знати шляхи її досягнення; включати самостійну роботу в процес засвоєння знань: у перший період - участь викладача в самостійній роботі; в другий - самоорганізація, викладач лише управляє діяльністю.
Важливим є погляд А. М. Алексюка та П. І. Підкасистого на самостійну роботу з позиції викладача, його функції у педагогічному процесі навчального закладу. Самостійна робота визначається авторами як засіб організації педагогічного керівництва, управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, яку він здійснює в системі як аудиторних так неаудиторних занять. Вчені під самостійною роботою розуміють будь-яку організовану викладачем активну діяльність студентів, направлену на виконання поставленої дидактичної мети в спеціально відведений для цього час. Самостійна робота орієнтована на вирішення конкретних дидактичних задач: це пошук знань, їх осмислення і закріплення; формування і розвиток практичних навичок, а також інтелектуальних, організаторських вмінь; подальше узагальнення і систематизація знань у просуванні студента від нижчого до вищого ступеня свого становлення як спеціаліста, професіонала.
Отже, самостійну роботу у вищій аграрній школі доцільно розглядати як засіб підготовки студентів до самостійного навчання і виробничої діяльності, та як засіб формування самостійності - якості особистості.
Працюючи над проблемою, вчені намагалися класифікувати види самостійної роботи.
Деякі вчені розподіляють самостійну роботу за видами діяльності, а тому виділяють конкретні ознаки для них. Так, Е.Я. Голант виділив види спеціальних робіт над книгою: відбір матеріалу з будь-якого питання; групування матеріалу; виділення основного та другорядного; усвідомлення послідовності окремих фактів та положень; порівняння, робота над поняттям; робота над доказом; встановлення зв'язків між явищами; застосування знань.
За класифікацією П.І. Підкасистого виділяються такі типи самостійних робіт: відтворюючі самостійні роботи за зразком; реконструкційно-варіаційні; еврістичні, творчі (дослідницькі).
До відтворюючих автор відносить ті самостійні роботи, які передбачають відтворюючу (репродуктивну) діяльність студентів у процесі виконання ними розумових операцій і практичних дій на основі вмінь самостійно вчитуватися, вдивлятися у текст підручника чи іншого джерела та виділяти в ньому той фактичний матеріал, який дозволяє йому знайти відповідь на питання викладача, вирішити завдання, одержати нову інформацію у рамках вже відомих положень з наочно-образного, наочно-графічного матеріалу, із життєвого досвіду та донаукових уявлень; виділити в текстуальному чи наочному матеріалі факти, які підтверджують головну думку, структурні елементи навчального матеріалу.
Самостійні роботи за зразком потребують перенесення відомого способу рішення в безпосередньо аналогічну чи віддалено аналогічну внутршньо-предметну ситуацію. Ці роботи виконують на основі "конкретних алгоритмів", які раніше були показані викладачем та випробувані студентами при виконанні попередніх завдань.
Реконструкційно-варіаційні самостійні роботи передбачають виконання складніших розумових операцій у порівнянні з відтворюючими. Вони потребують від студента відтворювати не тільки окремі функціональні характеристики знань, але й структуру цих знань у цілому. Тим самим знання поглиблюється, сфера їх застосування поширюється, вони стають досконалими, а мислення, яке виявляється в особистих дедуктивних, висновках, досягає рівня продуктивної діяльності. В результаті цього студенти підготовлені психологічно та практично до пошуку засобів застосування одержаних знань, тобто до виконання еврістичних самостійних робіт.
До еврістичних самостійних робіт відносяться ті, при виконанні яких студенти усвідомлюють раніше одержані знання в нових логічних зв'язках, вирішують окремі проблемні ситуації чи їх елементи, аналізують причини явищ, доводять чи спростовують гіпотези викладачів.
Творчі самостійні роботи відрізняються високим рівнем пізнавальної активності і самостійності студентів. Відтворююча діяльність виступає в них у вигляді окремих елементів, які входять складовою частиною до загальної структури творчої роботи студентів. Дослідницькі роботи мають на меті розвиток досвіду творчої діяльності, привчають студентів бачити в незвичайних ситуаціях уже відомі закони, самостійно програмувати особисту пізнавальну діяльність щодо застосування знання в нових умовах.
Наведені типи самостійної роботи тісно пов'язані. Той чи інший тип її в реальному навчальному процесі є носієм цілого ряду елементів, складає зміст пізнавальної діяльності студента. У цьому і виражається спадкоємність між типами самостійних робіт, які за своєю суттю є основою і для забезпечення оптимального засвоєння студентами знань і для розвитку їх теоретичних здібностей, оволодіння досвідом творчої діяльності.
Особливу увагу необхідно приділити питанню методичного забезпечення самостійної роботи студентів. Пропонується студентам першого курсу видавати разом з комплектом підручників плани навчальних занять. У плані, крім змісту лекцій і практичних занять, мають бути вказані початкові і кінцеві рівні знань, зміст самостійних занять, перелік літератури, види контролю. Студентам дані плани допоможуть готуватись до семінарів. Але самостійну роботу студентів за допомогою планів занять може організовувати лише викладач.
Навчити прийомам самостійної організації праці - це включити студентів у роль помічника викладача під девізом : "Навчився сам - навчи товаришів". Особистий план самоорганізації має бути у кожного студента: прочитай завдання кілька разів, встанови рівень його складності, зістав із своїми силами; визнач мотиви завдання, постав мету, зроби його; визнач час для вирішення завдання; вибери найраціональніші прийоми його рішення; повтори умови завдання без використання тексту, якщо не зможеш, то звернись до нього знову; виріши завдання кількома способами; перевір відповідь.
Організація самостійної роботи як педагогічна система в структурному відношенні є складне педагогічне явище. Це багато пов'язаних в єдину систему якісних елементів, які включають явища соціального, психологічного і педагогічного аспектів. Крім того, для організації самостійної роботи студентів, як системи, характерно багато зовнішніх і внутрішніх зв'язків, велика залежність від особистих факторів та факторів зовнішнього середовища.
Вважається, що ефект від самостійної роботи студентів можна одержати тільки тоді, коли самостійна робота реалізується в навчально-виховному процесі як цілісна система навчання студентів. Центральним завданням в організації самостійної роботи студентів у цілісному процесі навчання є: досягнення найвищих результатів навчання студентів при найменших затратах часу.
Плануючи самостійну роботу, викладач повинен визначити її місце на занятті залежно від рівня вимог до студентів на даному етапі оволодіння матеріалом, передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи студентів, зміст та обсяг завдань і норму, в якій вони будуть запропоновані, тривалість та спосіб перевірки.
Під час самостійної роботи студентів функції викладача знаходяться в тісному взаємозв'язку з функціями студентів. Майстерність педагога полягає в тому, щоб встановити оптимальну міру допомоги і надати своєчасно індивідуальну консультацію.
Отже, керівна роль викладача необхідна на першому етапі організації самостійної роботи. Після навчання студентів її прийомам роль викладача зменшується, і вона зводиться до консультацій та порад.
Важливо підійти до питання організації самостійної роботи з позиції значення її для майбутнього спеціаліста. Організація самостійної роботи передбачає чітке визначення тих професійних завдань, які необхідно вирішувати майбутньому спеціалісту в найближчі п'ять років.
Зміни у виробництві постійно породжують нестандартні ситуації, з якими спеціаліст незмінно стикається в своїй роботі. Тому дуже важливо навчити студентів вищих навчальних закладів застосовувати одержані знання у вирішенні нових проблем. Специфіка вищої школи і полягає в тому, що воно має найширші можливості у формуванні професійних знань, умінь, навичок, які придатні для перенесення їх у умови, які постійно змінюються.
Література
- Ткаченко В. Основні методичні спрямування самостійної навчальної діяльності студентів вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації // Інфор. вісник Навч.-метод, центру по підготовці молодших спец. Мін-ва аграр. політики України.-1999.-№25.-С.27-34.
- Соколова А.В., Драч І.І., Ісаєва І.А. Організаційно-методичні засоби забезпечення самостійної роботи студентів у ВНЗ 1-2 рівнів акредитації // Проблеми освіти.-К., 2002.-Вип 27.-С. 188-192.
- Смалько С.А. Самостійна робота студентів – невід’ємна складова підготовки майбутнього спеціаліста // Освіта АПК.-2002.-№4(54).-С. 2.
- Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів. - Тернопіль: "Навчальна книга - Богдан", 2,002. - 192 с.
- Харламов І. Ф. Педагогіка. - М.: Вища школа, 1990. - 356 с.