Дай руку, першокласнику!

Швидко, мов весняні струмочки, збігають дні за днями, роки за роками. Здається лише вчора малюк вчився ходити, вимовив перше слово, а сьогодні він стоїть на порозі школи. Зі вступом дитини до школи її звичне життя змінюється. На уроці не можна робити того, що заманеться, а потрібно лише те, що до ручають. Разом з тим потрібно уважно слухати пояснення вчителя, відповідати на запитання, писати палички із гачечками….

Для дитини вступ до школи — це переломний момент у її житті. У дитини-школяра з’являється головне і обов’язкове заняття — навчання. Можливо, у малюка й були раніше обов’язки, але їхнє виконання або невиконання залишалося сімейною справою. Тепер уперше його оцінюють поза родиною. У родинному колі вона улюблена і обожнювана дитина, яка звикла до поблажливого ставлення до неї дорослих. А переступивши шкільний поріг, стає однією з багатьох, де вчитель будує свої стосунки з усіма дітьми однаково: делікатно, чуйно, але справедливо й вимогливо.

Це означає: якою б ти Маринко (Максимко, Іринко), не була гарною для мами і тата, якщо ти на уроці проштрафилася або завдання виконала нестаранно, то заслуговуєш на зауваження з боку вчителя. Вперше дитина зіштовхується з тим, що похвала чи зауваження залежить від неї самої. Але не завжди у дитини виходить добре виконана нею робота. Тому мами й тата, будь ласка, не кваптеся своїм осудом, а то й покаранням наказувати свою дитину, не підсилюйте своїми "нотаціями" біль від отриманої небажаної оцінки, не поспішайте приєднуватися до осудливих голосів вчителів, не залишайте дитину з її проблемами наодинці. Якщо в неї щось не виходить, відзначайте її хоч і малі успіхи, хваліть її і висловлюйте надію, що завтра в неї вийде значно краще, ніж сьогодні.

Малюки із допитливістю і відкритою душею сприймають все нове для них в навколишньому світі. І чуючи від старших поняття "школа", вони з цікавістю і радістю, з бажанням і острахом готові йти до неї. Часто батьки, не усвідомлюючи, самі лякають і відштовхують малюків від школи. "Ось підеш у школу і взнаєш, що таке дисципліна. Там тебе навчать посидючості, а якщо лінуватимешся вчитеся, то вчителі ставитимуть двійки." Поняття: дисципліна, школа, посидючість, вчитель — дитині майже не відомі і лякають її своєю незрозумілістю.

Тому, шановні батьки, займіть вірну психологічну позицію і доброзичливими бесідами про те, як цікаво буде дитині у школі набувати нові знання, скільки нового вона дізнається, як багато з’явиться нових друзів у неї, яка розумна, добра і ласкава вчителька чекає на неї — налаштуйте позитивно дитину до школи.

Не варто, шановні батьки, "муштрувати" дитину до школи. Не обов’язково, щоб майбутній школяр до вступу в школу вмів писати, читати, обчислювати вирази. А от, щоб першокласник успішно оволодів навичками письма, слід готувати руку дитини до цієї діяльності. Цьому сприяють ряд вправ щодо розвитку дрібної моторики пальців, м’язів рук, правильного тримання олівця:

• розфарбовування та штрифування;
• ліплення, малювання, аплікація, вирізання, робота з мозаїкою;
• обведення за контуром, тощо.

Дитину потрібно вчити порівнювати предмети, аналізувати, робити висновки. Коли малюк буде вчитись мислити, тоді буде і успішно навчатись.

Щоденно, попри свою зайнятість, спілкуйтеся з своєю дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Більше розмовляйте, розвивайте її мовлення. Розпитуйте, що нового почула на уроках, з ким гралася на перерві і взагалі, як пройшов день у школі. Одним словом — живіть шкільним життям своєї дитини. Пізніше дитина сама буде ділитися з вами новинами шкільного життя, своїми таємницями, проблемами.

Майже кожен першокласник зіштовхується із такою складністю як брак навичок із розумової праці й необхідністю цією розумовою працею займатися. Для дитини, а також для її батьків мета навчальної діяльності полягає в тому, щоб вивчити напам’ять вірш, розв’язати задачу, виконати вправу, одержати гарну оцінку. Але ж річ зовсім в іншому.

Треба навчити дитину прийомів розв’язання задач, виконання вправ, навчити розуміти прочитане. Але цього найчастіше немає в полі зору батьків. А через неправильно організовану навчальну діяльність зменшується інтерес до навчання, до уроку, до роботи з книгою. Головне— навчити дитину мислити, допомогти опанувати прийомами розумової праці, сприяти тому, щоб учень не розгубив інтерес до знань. Щаслива та дитина, чиї батьки це розуміють ще й здатні надати їй допомогу. Відчувайте свою дитину, розумійте, підтримуйте і любіть такою, як вона є, і не вимагайте від неї неможливого.

Протягніть, дайте доброзичливо руку першокласнику. Допоможіть йому швидше адаптуватися до шкільного життя, щоб він з охотою і радістю поспішав вранці до школи.

Поради батькам першокласників

• Вранці підіймайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки та не вживайте образливих слів.
• Не підганяйте дитину. Розрахуйте правильно час, щоб ви не запізнювались на урок.
• Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
• Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячі запитань. Забудьте фразу "Що ти сьогодні отримав?" Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому — вислухайте.
• Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не вимагайте відразу від неї пояснень. Дайте їй заспокоїтись, тоді вона сама усе розкаже.
• Зауваження вчителя вислухуйте без дитини. Вислухавши, не поспішайте її сварити. Говоріть із нею спокійно, врівноважено.
• Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання будь-яких завдань, їй необхідно 2-3 год. відпочити. Оптимальний час для виконання завдань з 16. 00 до 17.00 години.
• Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожних 15 – 20 хвилин необхідно відпочивати 10 -15 хв.
• Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй можливість працювати самостійно. Коли потрібна допомога, то надайте її, але без крику і підказки, а з похвалою та підтримкою вживаючи частіше слова: "Не хвилюйся", "Давай поміркуємо разом", "Згадай, як пояснював учитель", "Не поспішай і в тебе все вийде".
• Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною тому, що у цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її болі та радощі.
• У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини слід вирішувати без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

Література

1. Губенко О. О., Мельничук Л. В. Інтерактивні форми роботи з батьками першокласників: Метод. збірник. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006.
2. Маленкова Л. И. Педагоги, родители, дети: Метод. пособ. — М.: Пед. общ-во России. 2000р.
3. Корчак Я. Как любить ребенка// Корчак Я. Книга о воспитании. —М.:Политиздат, 1990.