Соціально-педагогічна підтримка сім’ї у забезпеченні здоров’я школярів

Питання забезпечення здоров'я школяра належить до стратегічних завдань освіти. На даний час спостерігається значне збільшення відхилень у стані здоров'я дітей, зростає кількість хронічних захворювань, погіршуються показники фізіологічного та психічного розвитку підлітків. Серед неповнолітніх поши рені шкідливі звички. Існує ряд виховних проблем, які потребують розв'язання і школою, і батьками. Окреслені проблеми вказують на те, що соціально-педагогічна підтримка сім'ї у забезпеченні здоров'я школярів на даний час є актуальною.

На формування особистості дитини впливають спадковість, середовище і виховання. Виховання коректує вплив спадковості та середовища.

Основний чинник у формуванні фізично-, душевно- і соціально- благополучної особистості – це виховний клімат сім'ї.

Для того, щоб запобігти чи усунути виникнення негативних факторів, які впливають на соціалізацію дитини, потрібна соціально-педагогічна підтримка сім'ї. Адже соціальний педагог – це фахівець із виховної роботи із дітьми, підлітками та дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку і соціалізації особистості.

Під час підтримки сім'ї виявлені такі категорії батьків:

• І категорія: батьків цієї категорії вирізняє високий рівень емоційно-моральної культури. Він виражений у стилі сімейного виховання, у манері спілкування дорослих з дітьми. Батьки приймають дитину як особистість, рахуючись з її інтересами та захопленнями. У цих родинах батьки прагнуть єдності педагогічних вимог.
• ІІ категорія: у середньому рівень освіченості й культури батьків також високий. Але, на відміну від першої категорії, акцентування уваги йде на матеріальну забезпеченість. Разом з тим виявляється байдужість до інтересів і захоплень дітей. У неадекватних формах спілкування з дитиною виявляється брак емоційно-моральної культури батьків. У таких родинах часті порушення стилів сімейного виховання.
• ІІІ категорія: це дуже патогенна ситуація для дитини. У таких родинах кожний живе своїм життям, низький рівень сімейної інтеграції. Рівень психолого-педагогічної освіченості батьків дуже низький, батьки не бажають отримувати допомогу з психолого-педагогічних знань. Унаслідок цього вихованню дітей не приділяється достатньої уваги, виховання дитини не є життєво важливою проблемою.

Так само можна диференціювати роботу, поділивши батьків на дві великі групи: гармонійні родини (талановиті, активні родини; родини благополучні в психолого-педагогічному плані) й проблемні родини (кризові родини, що потребують тривалої допомоги; родини "груп ризику").

До останнього можна віднести такі:

• сім'ї з дітьми-інвалідами;
• багатодітні сім'ї;
• опікунські сім'ї;
• неповні сім'ї;
• малозабезпечені сім'ї;
• неблагополучні сім'ї.

Сім'ї, які мають дітей-інвалідів, потребують конкретної допомоги соціального педагога. Це педагогічне консультування батьків щодо виховання дітей-інвалідів залежно від типу та групи інвалідності. Необхідність цього продиктована тим, що в нашому суспільстві не приділяють належної уваги соціалізації дітей-інвалідів, спілкуванню з оточуючими (батьками, лікарями, однолітками), особливостям психічних проявів.

Значної уваги потребують багатодітні сім'ї. Існують різні типи багатодітних сімей, у тому числі й неблагополучні (їх значна кількість), у яких діти з'являються випадково, є небажані або є засобом для одержання різних матеріальних благ. Проте багатодітна сім'я, навіть неблагополучна, має чимало своїх проблем, які їй важче розв'язувати в наш час, коли утримання та виховання навіть одного-двох дітей позбавляє можливості задовольнити культурні потреби, що, звичайно позначається на вихованні дітей. В багатодітних сім'ях значною проблемою часто є навіть виховання дітей.

Робота соціального педагога з неповною сім'єю передбачає надання допомоги у вихованні дитини, запобігання негативному впливу, який може справляти така сім'я на формування особистості дитини.

Особливо важливо розв'язувати такі питання, як: нормалізація взаємостосунків дитини з обома батьками; встановлення нормального мікроклімату в тій сім'ї, у якій залишилась дитина; відповідальність батьків за виховання; особисте життя матері і дитини; розв'язання юридичних проблем, які мають місце в такій сім'ї. Коли порушується справа про розлучення і розвивається конфлікт з приводу того, з ким залишається дитина, то тут важлива присутність соціального педагога.

Допомога соціального педагога необхідна для того, щоб об'єктивно обрати для дитини варіант, де вона матиме найкращі умови для виховання. Крім того, він допоможе у регулюванні взаємин дитини з тим із батьків, хто залишив сім'ю. При цьому слід враховувати, що неповна сім'я може перебувати у стані хронічних стресів, а це негативно позначається на стані здоров'я дитини: постійне відчуття себе нещасливим, невпевненість у майбутньому, підвищена роздратованість.

Такий хронічний стрес може призводити до кризових станів, що мають прояв у відчутті безвихіддя, апатії. Допомога соціального педагога полягає у проведенні спеціальної корекційної роботи, яка може допомагати батькам підтримувати високу самооцінку та переборювати труднощі. Дітям з таких сімей слід допомогти розширювати соціальний досвід, організовувати вільний час.

Особливу увагу соціальний педагог повинен приділяти роботі з асоціальними сім'ями (сім'ями алкоголіків, наркоманів, які ведуть аморальний спосіб життя). Вихованням дітей у них, як правило, ніхто не займається, діти часто стають жертвами насилля батьків. Робота соціального педагога з такою сім'єю ведеться у співпраці з правоохоронними органами, а також з органами опіки.

У роботі з сім'єю реалізовуються такі функції: діагностична, прогностична, організаційно-комунікативна, правозахисна, попереджувально-профілактична, соціально-побутова, організаційна.

Складовими соціально-педагогічної підтримки сім'ї у забезпеченні здоров'я школярів є: освітня, психологічна, посередництво. Освітня складова – це навчання та виховання. Психологічна – це підтримка та корекція. Посередницька – це координація, інформування, організація.

Соціально-педагогічна підтримка в навчанні спрямована на попередження сімейних проблем і формування педагогічної культури батьків.

Діяльність спрямована на широку просвіту батьків з таких питань:

• педагогічна та соціально-психологічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;
• роль батьків у формуванні у дітей адекватної поведінки по відношенню до ровесників;
• значення особистого прикладу й авторитету батьків у вихованні дітей, відносини між батьком і матір'ю; їх вплив на дитину; відносини між дітьми;
• взаємовідносини різних поколінь у сім'ї, методи педагогічного впливу на дітей, формування позитивних відносин між дітьми і дорослими;
• виховання дітей з урахуванням статі й віку;
• соціально-психологічні проблеми виховання "важких" дітей, проблеми негативного впливу бездоглядності та безпритульності на психіку дитини;
• сутність самовиховання та його організації, роль сім'ї у керівництві процесом самовиховання дітей і підлітків;
• заохочення і покарання при вихованні дітей у сім'ї;
• найбільш поширені помилки батьків у вихованні дітей;
• особливості виховання дітей з відхиленнями у фізичному та психічному розвитку;
• трудове виховання у сім'ї, допомога дитині у виборі професії, проблеми вияву і розвитку професійних нахилів і задатків дітей;
• організація режиму праці, навчання, відпочинку і дозвілля дітей у сім'ї;
• підготовка дітей дошкільного віку до шкільного навчання;
• моральне, фізичне, естетичне, статеве виховання дітей;
• розвиток уявлень про спілкування у дитячому віці;
• причини і наслідки дитячого алкоголізму, токсикоманії, наркоманії; роль батьків у дитячих патологіях, зв'язок здоров'я дітей з асоціальними уподобаннями їх батьків.

Підтримка у вихованні надається, у першу чергу, батькам – шляхом їх консультування, а також дитині через створення спеціальних виховних ситуації для розв'язання завдань своєчасної допомоги сім'ї з метою її зміцнення і найбільш повного використання її виховного потенціалу.

Психологічна підтримка передбачає створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період короткотривалої кризи. При цьому необхідна взаємодія з практичним психологом і психотерапевтом. Соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособистісні відносини в сім'ї, становище дитини в сім'ї, відносини дитини у сім'ї, відносини сім'ї з суспільством. Практичний психолог виявляє психологічні зміни кожного члена сім'ї, психотерапевт здійснює лікування.

Корекція міжособистісних відносин здійснюється тоді, коли в сім'ї присутнє психічне насилля над дитиною, яке зумовлює низку порушень (залякування, кривда дитини, приниження її честі).

Посередницька підтримка – це підтримка:

• в організації певної діяльності, наприклад, сімейного дозвілля: виставок, благодійних аукціонів, сімейних свят, конкурсів;
• у координації дій різних відомств і служб у розв'язанні проблем конкретної сім'ї чи дитини. Серед таких проблем може бути передача дитини на виховання в іншу сім'ю (обстеження сім'ї, патронаж, підтримка психологічного мікроклімату сім'ї, сприяння адаптації дитини у новій сім'ї; робота з рідними батьками);
• підтримка в інформуванні, спрямована на забезпечення сім'ї інформацією з різних питань соціального захисту. Вона проводиться у формі консультування. Питання можуть стосуватися як житлового, сімейно-шлюбного, трудового, громадянського, пенсійного законодавства, прав дітей, інвалідів, так і проблем, які існують в сім'ї.

Соціальний педагог, взаємодіючи з сім'єю, виступає в таких основних ролях:

• радник – інформує сім'ю про важливість і можливості взаємодії батьків і дітей у сім'ї; розповідає про розвиток дитини; дає педагогічні поради щодо виховання дітей;
• консультант – консультує з питань сімейного законодавства, питань міжособистісної взаємодії у сім'ї; інформує про існуючі методи виховання, зорієнтовані на конкретну сім'ю; роз'яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку і виховання дитини в сім'ї;
• захисник – захищає права дитини у випадках повної деградації особистості її батьків (алкоголізм, наркоманія, жорстоке ставлення до дітей), і зумовленими цим проблемами невлаштованості побуту, відсутності уваги, людського ставлення батьків до дітей.

Результати досліджень допомогли виявити ряд виховних проблем, які потребують розв'язання школою і батьками:

• Застосування учнями лихослів'я – це фрустрація (обман) у досягненні вищого рівня сформованості особистості, цілісності та гармонії всіх її складових. Необхідна допомога дітям в оволодінні навичками культурної поведінки, поліпшення мовного спілкування, формування моральних якостей.
• Ще одна проблема, розв'язати яку необхідно спільними зусиллями – це вплив аудіо відеопродукції на свідомість дітей та підлітків. Цей вплив часто буває набагато сильнішим, ніж тиск з боку однолітків, тому що діє на культурну атмосферу в цілому. Особливо негативно впливають сцени порнографії, насилля, жахів. Вони формують деструктивний рівень ціннісних орієнтацій, девіантну особистість, спричинюють психічні розлади. Учні 7-9-х класів вказують, що на них найбільший вплив мають фільми-бойовики, далі – фільми жахів, реклама. І саме відеопродукцію вони найбільше дивляться.
• Важлива проблема – це час, який діти присвячують прослуховуванню музики та перегляду теле- і відеопродукції. Самі учні відзначають, що після перегляду або прослуховування аудіо відеопродукції у них виникає страх, нервовість, дратівливість, стомленість, а іноді – і головний біль та порушення сну. Аудіовідеопродукція досить часто пропагує і спонукає до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, провокує до проявів насильства.
• Щороку у рамках профілактично-виховної роботи здійснюється дослідження вживання наркогенних речовин, до яких відносяться: тютюн, алкоголь, токсичні речовини, наркотики. Тенденція щодо розповсюдження наркогенних речовин серед молодших вікових груп стає надто небезпечною. Підліток знаходить тимчасове розв'язання виниклих проблем в алкогольному чи наркотичному сп'янінні.
• Відсутність цілеспрямованого статевого виховання може призвести до небажаних наслідків у репродуктивному здоров'ї майбутнього покоління. Дорослі часто думають, що їх діти знають вже все і самі уникають розмов про все, що стосується статі.
• В процесі формування здорового, повноцінного життя молодих людей велику роль відіграє вміння дорослих зорієнтуватися у складнощах і особливостях молодіжної субкультури, знання про поведінкові реакції, які виникають у цьому віці. Саме ними пояснюється належність багатьох підлітків до різного роду неформальних угрупувань.
• Нові способи комунікації дають змогу школярам краще навчатися, отримувати доступ до нової інформації. Однак Інтернет та мобільні пристрої викликають психічні захворювання.

Надзвичайно важливо батькам знати особливості вікових періодів; бути обізнаними у питаннях молодіжної субкультури, профілактики комп’ютерної залежності; обговорювати з дітьми їхні інтереси і уподобання, знаходити шляхи реалізації цих інтересів, залучаючи дитину у відповідні гуртки, секції, клуби. Цьому сприятимуть такі активні форми і методи роботи з батьками, як наочна пропаганда, відвідування родин, батьківські збори, бесіди і консультації, конференції батьків, усні журнали, анкетування, дні відкритих дверей, круглі столи, організація клубів, організація ділових ігор.

Варто торкнутися деяких форм і методів більш докладно.

1. У роботі з батьками використовую такі анкети:

• Анкета "Здібності вашої дитини";
• Анкета "Взаємини в сім’ї";
• Анкета "Чи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною?";
• Методика "Аналіз сімейних взаємостосунків";
• Анкета по виявленню педагогічної культури батьків;
• Тест по виявленню ступеня участі батьків у виховному процесі.

2. Наочна пропаганда

Оформлена стінгазета: "Соціальний педагог радить батькам".

Також оформлений стенд на тему: "Виховати дитину повноцінною", де є рекомендації соціального педагога (де знайти підтримку в кризовій ситуації) і рекомендації психолога.

3. Відвідування родин

Педагогічна підтримка батьків ґрунтується на ретельному і всебічному вивченні кожної родини.

Відвідування родин є найбільш дієвою формою роботи з батьками у вирішенні таких завдань, як:

• Ознайомлення з матеріальними умовами життя родини, її психологічним кліматом, особливостями поведінки дитини в родині.
• Визначення рівня педагогічної культури батьків.
• Виявлення труднощів, які відчувають батьки.
• Вивчення позитивного досвіду сімейного виховання з метою його поширення.
• Здійснення колективного, диференційованого та індивідуального педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу отриманих даних про кожну родину.

Слід зазначити те, що в домашніх умовах бесіда з батьками буває більш відвертою, є можливість ознайомитися з думками і поглядами на виховання всіх членів родини, що повсякденно впливають на розвиток дитини. На основі бесід з членами родини, спостережень визначаються завдання з питань виховання та розвитку дитини. Однак найбільш складним є входження соціального педагога в перший контакт із родиною або її окремими членами.

4. Батьківські збори

Збори проводяться орієнтовно за такими рубриками:

• "Наші успіхи": рівень знань у дітей.
• "Наші завдання": завдання, що треба буде розв'язати разом з батьками.
• "Консультації": короткий виклад теми зборів, її значення у вихованні дітей.
• "Наші проблеми": (залежно від тематики зборів).

Щороку проводяться класні батьківські збори "Участь батьків у процесі навчання учнів 9-х класів", збори-диспут "Проблема спілкування батьків і дітей".

5. Кожного навчального року проводиться семінар-практикум для батьків "Запобігання насильству".

6. Проводиться тематичний захід до Дня здоров'я "Убережи себе від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, куріння і СНІДУ!" (Усний журнал, в якому активно бере участь агітбригада учнів Раковецької школи за здоровий спосіб життя).

7. Проводяться такі тренінги:

• "Проблеми ВІЛ/СНІДУ і сімейне виховання";
• "Стилі сімейного виховання";
• "Світ підлітка";
• "Тренінг батьківської ефективності";
• "Методичні матеріали для організації психолого-педагогічної освіти батьків";
• "Педагогічні ситуації для роботи з батьками";
• "Програма батьківського всеобучу";
• "Навчання самостійності. Статеве виховання".

8. Проводиться загальношкільна батьківська конференція "Талановитим дітям - постійна увага".

Підтримка сім'ї у забезпеченні здоров'я школярів здійснюється не лише шляхом роботи соціального педагога із сім'єю, а й – в роботі з школярами та вчителями.

За даними досліджень у 2011-2012 навчальному році близько двох третин дев'ятикласників проявили позитивне ставлення до вживання алкоголю. За таких обставин актуальною з того часу є організація профілактичної роботи за такими напрямками:

1). Превентивна (попереджувальна) освіта (спрямована на формування у неповнолітніх об'єктивних знань про причини і наслідки вживання психотропних речовин). Це бесіди "Шкідливі звички – шлях у безодню"; "Гіркі плоди солодкого життя", "Наркоманія – тяжке захворювання".

2). Правова освіта дітей, підлітків і молоді (передбачає формування в учнів правової грамотності й свідомості, навичок і звичок правомірної поведінки). Наприклад: тренінг "Знання прав не звільняє від обов'язків", бесіди "Права та обов’язки учнів", "Від пияцтва до злочину - один крок".

3). Психокорекційна робота з підлітками "групи ризику" (спеціальна робота, спрямована на корекцію їх особистості). Працюю за такими програмами:

• Програма ігрової корекції соціально і педагогічно занедбаних дітей;
• Підліток та реальний світ;
• Програма корекційних занять з підлітками "групи ризику" щодо вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків;
• Програма "Діалог".

Також працює агітбригада "Учні Раковецької школи за здоровий спосіб життя!" з програмою "На тверезій хвилі".

4). Психологічна допомога сім'ям, обтяженим узалежненням. Співпраця з практичним психологом;

5). Психокорекційна робота з дітьми наркоманів, алкоголіків. Співпраця з практичним психологом.

Часто профілактика негативних явищ в учнівському середовищі зводиться до пропаганди, у ході якої типовими помилками є: концентрація уваги на фіксації шкідливих наслідків, а не на реальних перевагах тверезого життя. Від того, що у школі ведуться розмови про шкідливість алкоголю та наркотиків, потяг до них у дітей не зникне.

Необхідно починати з молодшого шкільного віку через вивчення особистості учнів; вивчення стану здоров'я дітей; визначення типу сімейного виховання; виявлення сімей, де батьки (або один із них) зловживають наркотиками, алкоголем.

З підлітками використовую ігрову діяльність; підтримую тісний контакт з батьками, оскільки у дітей цього віку втрачається інтерес до школи; відвідування гуртків; пропаганда здорового способу життя.

Найбільш ефективними формами запобігання проявам адиктивної поведінки підлітків є: випуск стінгазет, анкетування, перегляд фільмів, виховні заходи ("Загроза людській успішності", "На тверезій хвилі"), усний журнал ("Убережи себе від СНІДу"), тренінги ("Скажи наркотикам "Ні!", "Профілактика вживання наркотичних речовин", "Крок у майбутнє без алкоголю"), тренінг з профілактики туберкульозу, тренінг з профілактики паління; агітаційні бригади ("Учні Раковецької школи за здоровий спосіб життя!").

На тематичних засіданнях Ради профілактики правопорушень розглядаються усі проблемні питання. Надається допомога дітям, батькам у вирішенні цих проблем.

Соціально-педагогічна підтримка сім'ї у забезпеченні здоров'я школярів у школі є ефективною, тому що зменшилася кількість дітей "групи ризику", а саме дітей з девіантною поведінкою; дітей, які зазнали насильства.