Стаття «Як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися»

План

1. Дотримання режиму дня - важлива умова успішного навчання дитини.

2. Контроль батьків за виконанням домашніх завдань школярами.

3. Типові помилки батьків в організації учбової праці дітей дома. Допомога батьків дітям в організації їх учбової праці йде в трьох напрям ах.

Батьки організовують режим дня школярів, перевіряють виконання домашніх завдань, привчають дітей до самостійності. Учитель повинен переконати батьків в необхідності дотримуватися режиму дня. На переконливих прикладах він показує, що дотримання режиму допомагає дитині впоратися з учбовим навантаженням, сприяє зміцненню його здоров'я, захищає його нервову систему від перевтоми. У 20% школярів слабке здоров'я є головною причиною неуспішності в початкових класах.

При плануванні учбової роботи школяра і інших його обов'язків по дому, вільному часі батькам важливо мати на увазі, що усьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, іноді доводиться просити дочку або сина допомогти, коли ця допомога потрібна незалежно від звичного розпорядку дня. Але не можна це робити постійно, не зважаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають в магазин. Почав хлопчик читати цікаву книгу - просять полити квіти, сіла дівчинка за вишивку, тільки почала працювати - її посилають погуляти з молодшим братом.

Залежно від типу нервової системи дитини таке перемикання може відбуватися швидше або повільніше. Діти з рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням перемикання з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молодший школяр і в силу своїх вікових особливостей ще не уміє швидко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке він налаштувався, і приступити до іншого, дитині доводиться здолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. В результаті з'являється загальне невдоволення, почуття прикрості.

Іноді внутрішнє небажання, пов'язане з трудністю перемикання, проявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить: "Не піду я нікуди. Завжди, як тільки почну що-небудь цікаве, так обов'язково інше змусять робити". Батьки повинні дати дитині час на те, щоб перебудуватися, психологічно підготуватися до нової справи. Наприклад, дочка читає книгу, а її необхідно послати в магазин. Мати говорить дочці: "Галя, як тільки дочитаєш сторінку, потрібно буде піти в магазин. Ось я тобі поклала тут гроші". Чи синові: "Закінчуй робити пропелер, через 10 хвилин накриватимемо на стіл".

Всяке необґрунтоване перемикання дитини з однієї справи на іншу (якщо це стало звичайним в сім'ї) шкідливе і тим, що дитина вимушена кидати почату роботу, не закінчивши її. Якщо це увійде до системи, то у школяра буде вихована погана звичка - не доводити справи до кінця.

Усі ці факти важливо враховувати батькам дітей молодшого віку, в якому починає формуватися відношення до своїх обов'язків, уроків, громадських доручень, до праці.

Режим передбачає обов'язкове перебування дітей на повітрі. Учитель підкреслює, що батьки не повинні порушувати цієї вимоги. Таким чином, батьки повинні зрозуміти, що їх головне завдання - допомога дитині молодшого шкільного віку в організації його часу вдома. Організована, усидлива і уважна дитина добре працюватиме на уроці.

Учитель розповідає батькам про те, як вони повинні контролювати виконання домашніх завдань школярами. Передусім, потрібно постійно стежити за записами домашніх завдань в щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання. А потім проглянути і правильність його виконання. Дорослі помітили помилку в зошиті - не потрібно поспішати показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку слід сказати: "Ти неправильно вирішив приклад, згадай, як ти перевіряв рішення таких же прикладів в класі. Яким способом можна перевірити - є у тебе помилки або ні"? І тільки в крайньому випадку прямо показати, де припустилася помилки.

Нерідко батьки, окрім завдань учителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їх думку) учбовими заняттями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його в чистий зошит. Якщо учитель задає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири - краще буде знати! Причому усе це робиться за рахунок вільного часу. Дитина перевтомлюється, швидко втомлюється і нерідко починає вчитися не краще, а гірше. Вона втрачає інтерес до навчання, яке стає для неї тяжкою і нецікавою працею. Учитель повинен роз'яснити батькам: якщо вони дають додаткові завдання своїй дитині, то кількість і утримування їх має бути обов'язково погоджена з ним.

Іноді діти прагнуть, прийшовши з школи, відразу ж сісти за уроки. Це прагнення заохочують деякі батьки. У дітей же таке бажання викликається їх невмінням перемкнутися з одного виду діяльності на інший. Правильний розпорядок дня вимагає, щоб після школи дитина відпочила, погуляла і тільки після цього почала готувати уроки.

Учитель повинен роз'яснити батькам, скільки часу йде на приготування уроків в середньому і які відхилення від цього часу допустимі для деяких дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей і темпів розвитку. Довго сидіти за приготуванням уроків - це ще не означає добре їх приготувати. Нескінченне сидіння за уроками, які можна зробити набагато швидше, зазвичай пояснюється нестійкістю уваги дітей, невмінням зосередитися на одному предметі. В цьому випадку дитина напише, наприклад, рядок, а потім відволікнеться і почне розповідати про те, що було сьогодні в класі, знову повернеться до листа, знову відволікнеться - почне заточувати олівець і т. д. Звичайно, це відбивається на якості виконання завдання. Щоб привчити дитину до усидливості, батьки ставлять перед ним завдання - укластися в певний час, ставлять перед ним годинник, він же, дивлячись на годинник, вчиться розподіляти свої заняття за часом.

Не усі діти однаково розвиваються, окремі діти навіть в першому класі слабо засвоюють учбовий матеріал, починають відставати. Цей недолік міг би бути здоланий з часом, проте деякі батьки, проявляючи велике нетерпіння, годинами сидять з дитиною, буквально вдовблюючи в його голову урок. Дратуючись, вони починають кричати на сина (чи дочку), називати його тупицею. В результаті справа йде ще гірше, дитина починає ненавидіти навчання, а іноді і школу, як винуватицю своїх невдач.

Терпіння батьків, доброзичливий тон - важлива умова успішної допомоги дитині у навчанні.

Головне завдання батьків - проконтролювати, коли дитина сіла за уроки, чи усе зробила, підказати, де шукати відповідь на питання, але не давати готової відповіді, виховуючи у дітей самостійність.