Знакова система - символічна основа народного орнаменту

Цілі: навчальна - формувати знання про знакову систему як символічну основу українського орнаменту, його образну структуру; розвивальна - сприяти розвитку пізнавальних інтересів учнів, удосконалювати навички розробки нескладної композиції, уміння планувати малюнок на аркуші папер у; виховна - виховувати емоційно-естетичне сприймання виразності форми в декоративному аспекті, любов до народного мистецтва.

Завдання до уроку

Розробка нескладної композиції орнаменту з використанням символів (за власним вибором) для оздоблення:

- керамічної тарілки чи глечика;

- декоративної серветки;

- святкового рушничка;

- килима;

- козацького поясу;

- бойової сокири;

- кіраси;

- ножен козацької шаблі.

Міжпредметні зв'язки: українознавство, історія.

Обладнання:

1. Малюнки та таблиці із зображенням знаків-символів:

- поширених на території сучасної України;

- інших країн.

2. Зображення предметів декоративно-прикладного мистецтва, на яких використано знаки-символи.

Матеріали: будь-які графічні.

Методи і прийоми, що використовуються вчителем на уроці:

- організація сприймання;

- розповідь;

- актуалізація опорних знань учнів;

- демонстрація наочності;

- спостереження;

- порівняльний аналіз;

- стимулювання творчої діяльності учнів.

Види діяльності учнів на уроці:

- сприймання;

- пізнавальна;

- художньо-практична;

- творча.

Структура уроку

І. Організаційна частина (1 хв).

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку й мотивація навчання (2 хв).

ІІІ. Робота над темою уроку (16 хв).

IV. Самостійна творча робота учнів (22 хв).

V. Підбиття підсумків уроку (4 хв).

ХІД УРОКУ

Частини І, ІІ, ІІІ

Активізація уваги та сприймання

У сучасних оселях можна побачити багато оригінальних речей. Радіють очі від яскравих візерунків килима, витончених ліній керамічної вази, переплетіння зірочок і квіток мережива... Це говорять із нами мовою символів наші давні пращури, для яких кожна рисочка й геометрична фігура мали певне значення. Давайте сьогодні на уроці спробуємо зрозуміти та прочитати ці зображення. Але перед цим розкриємо поняття «символ».

У сиву давнину протягом багатьох тисячоліть життя людини було тісно пов'язане з довколишнім світом, із силами природи. Існуючи в гармонії з природою та за її законами, людина дуже поетично сприймала її предмети та явища, оживляла їх у своїй уяві, віруючи, що й вони існують за власними законами, виповнені таємничою, могутньою силою. Живими ставали Земля, Вода, Вогонь, Сонце, Зорі тощо. Не все в цьому світі було зрозуміло для людини: дощ, буря, посуха, блискавка, зима, весна, літо, осінь. Вони звідкілясь з'являлися, добре чи кепсько впливаючи на життя людини. Намагаючись знайти спільну мову з навколишнім світом, людина почала створювати нескладні малюнки з умовних знаків. За їх допомогою виробилася своєрідна мова спілкування з навколишнім світом. На багатьох стародавніх пам'ятках зустрічаються схематичні малюнки, що не є зображенням реальних предметів чи істот. Це стилізовані форми людей, птахів, тварин.

Актуалізація опорних знань учнів

Згадайте, що таке стилізація? (Стилізація - це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім узагальненням, виявленням його умовних декоративних якостей.)

Де зустрічались ви у своєму житті зі стилізованими мотивами чи орнаментами? (Бачили на будівлях, вишитих рушниках, серветках, посуді, керамічних виробах, одязі, ювелірних прикрасах, писанках, килимах та інших речах.)

Словникова робота

Візерунки, що з'явилися в доісторичні часи, не змінювалися протягом багатьох століть, переходили від одного покоління до іншого, утворюючи орнаментальний декор. Тому що це - не просто прикраса, це - символи, тобто своєрідне письмо, графічна фіксація релігійних понять та уявлень, що виникли набагато раніше писемності. Ці зображення знаків-символів відігравали роль магічних формул, були графічно зафіксованими моліннями, що звернені до вищих сил.

Викладання нового матеріалу (розповідь)

Якщо ми подивимось на чудові метикуваті узори стародавніх народних майстрів, то побачимо гармонійно поєднані між собою трикутники, ромби, круги, прямі чи ламані лінії. Ці елементи узорів сприймаються нами як звичайні геометричні фігури. Але для наших давніх пращурів вони були символічними зображеннями людей, води, землі, птахів, сонця. У візерунку не було жодного зайвого елемента! Кожна лінія чи фігура мали певне значення.

Сьогодні на уроці ми з вами вирушаємо в мандрівку сивою давниною, спробуємо зрозуміти та прочитати ці таємничі малюнки.

Перегляд демонстраційного матеріалу з коментарем учителя.

Найпоширенішим знаком, що використовували наші пращури при оформленні ваз, килимів, зброї, різьбленні по дереву, тисненні по шкірі, а також в архітектурі, має назву "давньогрецький меандр", або "безкінечник". Хвиляста лінія, що не має ні початку, ні кінця, символізує безкінечність і ритмічність руху води, життя, усього світу. Найбільш глибокий зміст цей символ має в розписі пасхальних яєць. Нанесений на сферичну поверхню яйця, він дійсно не має закінчення, проходить по поверхні яйця, ніби екватор по земній кулі. Цей символ є оберегом від злих сил, які, за повір'ям, одного разу потрапивши в цю безкінечну лінію, будуть вічно кружляти по ній і ніколи вже не зможуть завдати шкоди.

Прямо горизонтальна лінія означала Землю, це ознака повного спокою.

Горизонтальними зигзагоподібними чи хвилястими лініями позначається Вода земна (річки, озера) - свідоцтво схвильованості. Це один із найдавніших символів українського фольклору. Вода в уявленнях предків була матір'ю всього живого, всеплодющою силою. Давня українська легенда повідомляє: "Цар Вогонь і цариця Водиця світ сотворили". У далекі часи вода й вогонь були "великими і незамінними святителями". На початку кожної пори року наші пращури мали свята на честь Сонця і Води. Ці стихії, за віруваннями, мали необмежені сили та властивості: проганяти й відвертати лихі сили, надавати силу матері-землі для родючості, людині - здоров'я, радість, добробут і багатство. На другій день Великодня - Обливаний Понеділок - по всій Україні існував обряд обливання водою - очищення.

Ще з кам'яної доби до нас дійшли різноманітні керамічні вироби зі знаками Дощу у вигляді зигзагоподібних або прямих ліній, що відходять від горизонтальної смуги. Ці знаки називають "гребінці", "грабельки". При цьому лінія, від якої відходять дощові потоки, позначає Небо. Небо також може позначатися овалом чи колом.

Гачкуватий хрест, чи "триріг" (або "тринінг", "трикветр"), - символ Вогню, чоловічої сили. Він виник ще в кам'яну добу. Оскільки Вогонь і Вода - брат і сестра, поєднавшись, вони утворили любов, землю і все, що на ній є, то в багатьох обрядах Вогонь - символ любові. Вогонь - посланець Сонця на землі, він дає людям світло, тепло, їжу, допомагає в ремеслах. Але він може бути й небезпечним: все залежить від ставлення до нього людей. Тож Вогонь треба шанувати й не розгнівати - уважали наші пращури, бо він може жорстоко покарати.

Коло - символ Сонця. Воно може бути із крапками, або хрестом всередині, а також у вигляді кола з променями, пізніше його зображують восьмипелюстковою розеткою або квіткою. Його уявляли як отвір, крізь який видно справжнє яскраве небо, як Око Боже чи свічу, яку носять янголи. Сонце - це небесний вогонь, який люди завжди шанували й возвеличували. Схід Сонця оживляє, пробуджує увесь світ, дає тепло, світло і силу всьому живому. Уважалося, що навесні Сонце зламувало крижані мости, відмикало своїм промінням (золотими ключами) небо і землю, випускало птахів з вирію, зелену траву та яру пшеницю.

Птахи символізували настання весни, врожай та багатство. На думку стародавніх людей, пташка - посланець Бога на Землі, отож втілює в собі символи вічності, безсмертності душі. Це священна істота, що може найвище злетіти і наблизитися до світу богів. Саме пташка могла донести до небес людські прохання й побажання, записані символами на великодніх писанках.

Дерева з розлогими гілками означали родючість землі. Дуб - символ сили, захисту, довголіття, чоловічої мужності, вірності. Зображення дубових листочків є одним з найулюбленіших мотивів на великодніх писанках. Дубове листя - символ головного бога східних слов'ян за часів язичництва - Перуна - бога чоловічої, сонячної енергії, життя.

Дві схрещені лінії - символічне зображення блискавки.

"Драбинка" - символ сходження до вершин духовності, до Бога, до кращого життя. Людина вірила, що драбиною можна піднятись на небо.

Квадрат чи ромб, поділений на кілька частин із крапками в кожній, - символ засіяного поля чи садиби. Крапочки означають зерно, що має прорости. У цьому символі закладена ідея плодючості полів, а також людей. Під час розкопок поселень Трипільської археологічної культури знайдені фігурки богині плодючості Рожаниці. На животі жіночої фігурки намальовано ромб. У кожному з чотирьох його ділянок ще до випалювання було витиснуто по одній хлібній зернині.

Трикутник також є поширеним символом. Поєднання трьох елементів: Землі, Води та Вогню є знаком триєдності світобудови, своєрідною формулою життя. Земля, зрошена водами та зігріта сонцем, народжує нове життя, і цей процес безкінечний. Цей знак також символізує батька, матір і дитину. У християнстві триєдність - Отець, Син і Дух Святий.

Одним з найцікавіших і приваблюючих образів є антропоморфне зображення, яке нагадує жіночу постать. Ця жіноча фігура символізувала Велику Богиню Життя, що охороняє, оберігає все живе на землі. Її голову часто зображували у вигляді ромба, трикутника або кола, обрамленого квітами. Інколи рук у Богині-Берегині може бути чотири або шість, що робить зображення схожим на дерево, або нагадує літеру "Ж", що в кирилиці прочитується як "живіте", тобто символізує вічне продовження життя.

Найдивовижніший з усіх знаків-символів - зображення розгорнутої спіралі. Це символ зародження нового життя й вічного руху. Народні митці називають його "кучері" чи "завиток". Цей елемент зустрічається і на виробах сьогодення, і в розкопках при оформленні керамічних горщиків, ваз, військової амуніції, обрядових предметів, жіночих прикрас, предметів, що засвідчують найвищу царську владу (пекторалях). Їм прикрашають вироби зі срібла, золота, слонової кістки, мармуру, глини. Цей символ приваблював стародавніх майстрів своєю пластичністю, графічним зображенням наростаючого руху.

Люди не лише зображували ці знаки, а й умілі їх читати. За народними віруваннями, знаки-символи не тільки прикрашали житло, одяг і предмети побуту, а й охороняли, захищали людину від поганого ока, злих духів, приносили щастя - тому їх називали оберегами.

Узагальнення, систематизація та закріплення набутих знань (за допомогою аналізу й порівняння)

Магічні знаки-обереги існують і в інших народів. На їх виникнення завжди впливає конкретне природне середовище, в якому живуть люди, їх побут, тваринний та рослинний світ, знаряддя праці та мисливства. Спробуйте порівняти, наприклад, наші українські символи-обереги з монгольськими.

Які рослини можуть, на вашу думку, символізувати природу Монголії?

Що говорить про те, що монголи - кочові племена?

Які знаки-символи розповідають про те, що монголи були скотарями та мисливцями?

Яким силам природи вони вклонялися?

Знаки-символи руками майстрів поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами. З орнаментальних мотивів створювалися орнаментальні композиції. Саме в композиції виявляється справжня творчість майстра, його характер, індивідуальний почерк.

А тепер самі спробуйте із традиційних народних знаків-символів створити свою композицію для оздоблення:

- керамічної тарілки чи глечика;

- декоративної серветки;

- святкового рушничка;

- килима;

- козацького поясу;

- бойової сокири;

- кіраси;

- ножен козацької щаблі.

Частина V (самостійне виконання учнями творчої роботи).

Частина VI

1. Оцінка діяльності учнів під час уроку.

2. Показ кращих учнівських робіт.

3. Визначення завдання з підготовки до наступного уроку.

4. Проголошення уроку завершеним.

5. Прибирання робочих місць.

Автор: Г. Кузьменко