Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.

Тема уроку : Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.

Очікувані результати

Що треба знати:

• Воєнно-політичні події 1650-1653 рр., причини перемог і поразок, їх наслідки;
• Внутрішнє і зовнішньопо літичне становище Гетьманщини;
• Про походи Б.Хмельницького в Молдавію;
• Причини відновлення військових дій з Польщею;
• Найважливіші заходи Б.Хмельницького в 1650-1653 рр.

Що треба вміти:

• Аналізувати історичні події 1650-1653 рр.;
• Висвітлювати дипломатичну діяльность Б.Хмельницького;
• Вміти самостійно працювати з документами підручника, додатковою літературою, проводити дослідження відповідно до заданого плану;
• Представляти результати досліджень,
• Розвивати логічне мислення;
• Сприяти розвитку творчої уяви учнів.

Обладнання: підручник, атласи, карта Національно-визвольної війни, контурні карти, таблиці, документи, ілюстрації.

Основні поняття: внутрішня політика, реєстр, сепаративна угода.

Історичні дати:

• 1651 р.- Берестецька битва, Білоцерківський мирний договір;
• 1652-1653 рр. - Молдавські походи;
• 1653 р. - Жванецька облога.

Історичні діячі: В.Лупул, Д.Нечай, І Богун, Т. Хмельницький.

Тип уроку: аналіз ( обговорення ) результатів теоретичних досліджень.

Метод: евристична бесіда, дослідницька робота, гра „Дерево рішень".

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань.

Проведення гри „Дерево рішень" /Оцінювання в балах/.

1. Відповідно до якого договору встановлювалися кордони України? (1).
2. Опишіть структуру Війська Запорозького (2).
3. Назвіть основні органи влади Війська Запорозького (2).
4. Дати характеристику фінансової системи козацької держави (2).
5. Чи було у козацькій державі постійне військо? Обгрунтуйте свою відповідь (2).
6. Назвати державну сиволіку козацької держави (1).
7. Місто - столиця козацької держави (1).
8. Які функції були в генерального обозного ? (1).
9. Кого ви знаєте з визначних генеральних старшин ?. Які їх функції? (2).
10. Охарактеризуйте дипломатичну діяльність Б.Хмельницького. Висловіть свою думку (3).

Планування досліджень.

Теми досліджень:

1. Відновлення військових дій.
2. Берестецька битва. Білоцерківський мирний договір.
3. Битва під Батогом і Жванцем.1-й і 2-й молдавські походи.
4. Внутрішнє і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.

Вступне слово вчителя

Народ України був незадоволений змістом Зборівської угоди, та гетьман змушений був рахуватися з ним. Хан не вирішив остаточно на чиїй стороні він буде виступати.

Тривале лихоліття війни до кінця 1653 року довело українське суспільство та його економіку до критичного стану. Значно погіршалось міжнародне становище України. Тому Б.Хмельницький зрозумів, що виграти війну проти Польщі можна лише з сильними союзниками і він почав шукати союзну з Туреччиною і Московію.

Представлення учнями досліджень.

І група учнів дослідників.

І в Україні, і в Польщі Зборівський договір сприймався як угода, що давала час для нетривалого перепочинку. Козацькі низи, селяни, міщани не визнавали договору з поляками, звинувачували гетьмана в зраді й навіть готові були його вбити. Повстанці не збиралися складати зброю й чинили запеклий опір панам, що поверталися до своїх маєтків. Велика кількість повстанців (понад 40 тис.) і зосередилися на Брацлавщині, Волині, Поділлі. Очолив їх козацький полковник Данило Нечай.

Знаходячись у досить непевному становищі після Зборівської мирної угоди Б.Хмельницький намагався забезпечити незалежність України шукаючи зв'язки з іншими державами. Важливе місце для України мала Молдавія: по - перше, як торговий шлях до Туреччини; по-друге, підтримувати тісні культурні та релігійні зв'язки.

Проте тогочасний правитель Молдавії Василь Лупул в своїй політиці лавірував між Туреччиною і Польщею. Щоб здобути вплив на цю державу, Хмельницький у вересні 1650 року здійснив блискавичний похід на Молдавію з 70 тисячною українським військом і татарами і повністю розгромив військо молдавського господаря. Внаслідок цього Лупул змушений був заключити мирний договір, що передбачав допомогу Богдану Хмельницькому. Гарантією виконання договору було те, що молдавський господар обіцяв віддати свою дочку Розанду за старшого сина гетьмана Тимофія.

2-а група учнів дослідників

Польські війська в лютому 1651 року розпочали військові дії проти Війська Запорозького. Гетьман Калиновський несподівано напав на прикордонне містечко Красне і захопив його. Під час битви загинув брацлавський полковник Данило Нечай, один з найпопулярніших в народі сподвижників Б.Хмельницького. Здобувши перемогу польські війська рушили на Вінничину, але тут зустрілися великий супротив Івана Богуна, який дав гідну відсіч. Втрати були значні з двох сторін. Крім того поширилась чутки, що до козацького війська Б.Хмельницький вислав значну підмогу, тому Калиновський вирішив відступити.

Але всі ці бої були лише підготовкою. Справжня велика битва відбулася в середині червня 1651 року на кордоні Галичини й Волині, під Берестечком.

Загальна кількість з їх союзниками становила 150-200 тис. війська. Військо Б.Хмельницького мало 120-140 тисяч, в кінці червня до нього приєднався Іслам-Гірей з 28 тисячами татар.

Битва розпочалася 28 червня 1651 року. Протягом перших двох днів битви відчувалася значна перевага козаків. На третій день сталося несподіване: поляки почали обстріл татарського табору, і кримчаки почали відступати, відкриваючи фланги козацького війська. Щоб заспокоїти татар Хмельницький разом з генеральним писарем І.Виговським поїхав до хана. Хан захопив у полон гетьмана і всіх, хто з ним був і відступив з військом з-під Берестечка.

Повстанські війська опинилися в оточені. 10 днів тривали запеклі бої. Вночі 10 липня Іван Богун узяв на себе командування, почав виводити армію з оточення. Тоді повстанці поставили вози в чотирикутник, з трьох боків викопали шанці, один фланг прикрили болото.

Під шаленним вогнем польських гармат козаки возами, наметами, власним одягом вимостили шлях через болото. По переказах  літописців існує легенда ( а може і правда), що прикривати відступ залишилося 300 козаків, які цілий день стримували наступ поляків і полягли всі як один, але не здалися і не хотіли бути помилуваними, як обіцяли їм поляки.

Так трагічно для України закінчилася битва під Берестечком. Унаслідок Берестецької битви: козаки втратили понад 30 тис. осіб; до поляків потрапила канцелярія гетьмана;

Тугай-Бей захопив українського гетьмана в полон, загинув митрополит Йоасат і велика кількість селянства.

3-я група учнів дослідників.

Під час Берестецької битви з півночі почали наступ литовські війська на чолі з князем Радзивілом, яким вдалося захопити Київ і Чернігів. У цей критичний час гетьман Хмельницький виявив велику моральну силу й високий бойовий дух. Гетьман наказав спорудити укріплення біля Білої Церкви, де на початку жовтня 1651 року зосередилася велика українська армія. Бої під Білою Церквою почалися в середині вересня 1651 року.

В цих боях польські війська не змогли побороти козаків, а козаки не мали сил для нового наступу. Це призвело до підписання Білоцерківського мирного договору 28 вересня 1651 року. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей.

Згідно цього договору:

• число реєстрових козаків зменшилась вдвічі з 40 тис.до 20 тис. чол.);
• козацькою територією визнавалося тільки Київське воєводство;
• у Брацлавське, Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрацію;
• магнатам і шляхті поверталися їхні землі;
• гетьман зобов'язувався розірвати свій союз з Кримським ханством і татарами;
• гетьману заборонялося вести самостійну міжнародну політику;
• на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;
• усю старшину й полковників мав затверджувати король;
• поляки підтверджували права православної церкви;
• проголошувалася амністія всім учасникам повстання.

Білоцерківський мирний договір викликав невдоволення широких народних мас, які були ущемлені у своїх правах. Почалося нове піднесення національно-визвольної боротьби.

4-а група учнів дослідників.

Після укладення Білоцерківського договору магнати і шляхта стали повертатися на Україну, відновлюючи феодально-кріпосницькі порядки. Масове обурення викликала поява в Україні 20-тис. польського війська на чолі з коронним гетьманом М. Калиновським, яке стало табором біля урочища Батіг (теп. С. Четвертинівка Вінницької обл.).

„Хмельницький боїться нас, - запевняв шляхту Калиновський, - настав час готуватися до битви". Коронний гетьман планував розбити козацькі сили по частинах. Вибір упав на військо.

Навесні 1652 року всі повстанські сили були зосереджені у двох арміях. Лівобережні полки під проводом полковника Подобайла прикрили Україну з півночі, з боку Литви.

Головні козацькі сили зібралися в Чигирині. Б.Хмельницький виправляє свого сина Тимофія з частиною війська у Молдавію для підписання з Молдавією нового союзу і одруження його дочкою Розандою. Проте на перешкоді Тимофію стало польське військо на чолі з коронним гетьманом Калиновським, який зосередив 30 тисячне військо біля гори Батіг на Брацлавщині.

22 травня 1652 року Б.Хмельницький з усіх боків оточив ворожий табір і атакував його.

Уночі козаки й татари вдерлися в розташування ворога. Значна частина шляхтичів намагалася втекти. Скориставшись метушнею, козаки підпалили польський табір.

Уранці 23 травня Б.Хмельницький розпочав загальний наступ проти польської армії.

Жорстока й кривава битва тривала аж до самої ночі; польське військо було знищене.

Загинуло 8 тис. найкращих воїнів, серед них половина гусарських частин і сам гетьман Калиновський. Битва під Батогом принесла ще більшу славу великому гетьману і його подвиг прирівнювали із перемогою карфагенськогополководця Ганнібала над римлянами під Каннами 216 року до н.е.

Унаслідок битви під Батогом 1652 року майже вся територія була звільнена з-під ярма Речі Посполитої. Білоцерківський договір утратив свою силу.

5- група учнів дослідників

Наляканий таким розвитком подій польський король знову почав збирати нове військо.

До королівської армії приєдналися великі загони найманців, у її складі нараховувалися близько 20 тис. Німців, 8 тис. молдованів, 15 тис. угорців і трансільванців. Це військо,очолюване самим королем, отаборився під Жванцем на Поділлі. Об'єднане козацько-татарське військо під проводом Б.Хмельницького та Іслам - Гірея зненацька підійшло до табору й почало облогу, яка тривала кілька місяців ( вересень-грудень 1653 року). У таборі почався голод, лютували хвороби. Стали масово втікати з польського війська союзники. Над Польщею нависла загроза військової катастрофи. За цих обставин король послав до татарського війська таємне посольство і укладає мир. Після укладення угоди з поляками татари почали вимагати від Хмельницького припинення воєнних дій , а від короля - виконання умов Зборівської угоди. Уже втретє хан зрадив Хмельницького. Військо Б.Хмельницького відступає, а татари повертаючись до Криму через усю Україну, взявши великий ясир.

6- група дослідників

Намагаючись перешкодити гетьманові, польське командування вислало на Поділля 60-тисячну армію під командуванням коронного гетьмана М.Калиновського. Після розгрому в травні-червні 1652 року в Батозькій битві польського війська, українська армія, вступивши в Молдову, змусила В.Лупула прийняти умови Б.Хмельницького.

Сильна зовнішня політика українського гетьмана в Молдові стурбувала її сусідів призвела до формування сильної антиукраїнської коаліції, до якої ввійшли Річ Посполита, Валахія й Трансільванія. У квітні 1653 року волоський господар М.Басараб і семиградський князь Юрій ІІ Ракоці при підтримці польського уряду захопили Ясси й посадили на престол С. Георгіцу.

Лупул звернувся по допомогу до Хмельницького. 1-2 травня 1653 року українські війська під проводом Хмельницького розгромили загони С. Георгіцу та повернули владу В.Лупулові.

Українська армія знову зайняла територію по р. Случ. Тимофій одружується з Розандою, але цей союз не був довготривалим. У Волощині розпочалися нові військові дії, під час яких у битві під Сучавою був смертельно поранений Тимофій. Його козаки після місячної капітуляції 19 жовтня 1653 року привезли додому.

У березні 1653 року розпочався новий похід поляків на Брацлавщину польського воєводи С.Чарновецького, якого розгромив І.Богун. Влітку на Україну рушило коронне військо на чолі з королем.

У вересні воно було блоковане, а потім оточене під Жванцем козацько-селянським військом на чолі з гетьманом. В цій військовій операції йому допомагаль татарські загони на чолі з Іслам-Гіреєм. Облога тривала два місяці. В польському оточені почалися голод і хвороби. І тоді польський король пішов на хитрощі підписав таємну угоду з татарами. В таємній угоді між королем і ханом крім виплати великої суми золотих давалася згода:

а) підписати сепаративну угоду;

б) відновлення Зборівського договору;

в) дозволити татарам забрати ясир у Галичині та на Волині.

15 грудня 1653 року в Жванці було підписано новий мир з Польщею на засадах Зборівської угоди.

Закріплення вивченого матеріалу.

Проведення гри „Історична розминка".

Кожна група одержує завдання, на підготовку яким дається 4-5 хвилин на підготовку.

І група.

1. Яке значення для України мала Молдавія? (2).
2. Як Б.Хмельницький здійснював свою політику щодо Молдавії? (2).
3. Що вам відомо про військові дії козаків з полякам навесні 1651 року? (1).
4. Коли відбулася Берестецька битва, які її наслідки ? (2).

ІІ група

1. Чим закінчився другий молдавський похід? (1).
2. Що вам відомо про умови Білоцерківської угоди (2).
3. Чому битва під Жванцем закінчилася невдало для козацької армії? (2).
4. Коли було підписано таємну угоду між колоем і ханом? Які умови цієї угоди ви знаєте? (2).
5. Підбиття підсумків уроку, оцінюванння результатів уроку.

( Виставлення оцінок, відзначення найбільш активних учнів).

У.Завдання додому.

1. Підготуватися до повторювально-узагальнюючого уроку.
2. Опрацювати параграфи по темі.
3. Виконати тестові завдання.

Джерела 1

Документ „Легенда про битву під Берестечком"

... Залишився один із трьохсот. Він дістав човен і, не маючи змоги врятуватися, стояв у ньому. Багато стрільців цілилися у воїна, та навіть уражений чотирнадцятьма кулями з мушкетів, він вимахував косою, силкуючись сягнути кожного, хто до нього наближався, щоб узяти його живцем у полон. За наказом Яна-Казимира один жовнір ступив у воду й сповістив героєві, що король є свідком його подвигу й дарує йому життя. „Хочу загинути як справжній козак",- вигукнув присмертний селянин, а жовнір із жахом відступив від нього. Нарешті до човна підступили два німецькі рейтари й проткнули його піками".

Документ 2

Проспер Меріме про стан польського війська після битви під Жванцем

„Ще жодного разу не вистріливши з гармати, Хмельницький бачив що ворог більш як наполовину переможений... Військовий табір (поляків) перетворювався на ціле місто, і шляхтичеві так само важко було покинути свій намет, як городянину залишити свою оселю. Незабаром довкола табору не стало паші, коні падали тисячами й щоразу важче й важче було здійснити якийсь маневр, а тут ще й недалекоглядність командирів, відсутність дисципліни в жовнірів, брак патріотизму, звичка грабувати. Якось Хмельницький сказав польському послові: „Якби хтось з моїх козаків привіз з собою віз пожитків, я наказав би скарати його на горло. Він добре знав: для того, щоб знищити шляхетське військо, досить отаборитися й уникати бою".

Документ 3

„Спогади мандрівника Павла Алеппського про мужність і героїзм гетьманича"

„Тимофій, син Хмеля, щоденно робив вилазки на ворогів...Ніхто не мав сили протистояти йому, ураховуючи його хоробрість... То він стріляв з лука правою рукою, потім колов мечем, стріляв з рушниці..., ніхто не міг попасти в нього з рушниці чи іншої зброї: таким він був чудовим вершником і так блискуче крутився на спині коня".

Документ 4

„Проспер Меріме про Б.Хмельницького над тілом сина Тимоша"

„ Не зронивши сльози, глянув на тіло сина й мовив: Дякувати Богу, що мій иміш загинув як справжній козак, не дістався воргові в руки".

Документ 5

„Різні погляди про діяльниість Б.Хмельницького"

Богдан Хмельницький - творець Української козацької держави. Досягнення Богдана Хмельницького історики часто порівнюють зі здобутками керівника Англійської революції Олівера Кромвеля.

Відомий український історик, філософ і публіцист В.Липинський писав про Б.Хмельницького: „Ми забули вже, що з нації нації вийшов один з найбільш геніальних державних мужів Східної Європи, який для України зробив більше, ніж слушно прозваний „Великим" Петро зробив п'ятдесять літ пізніше для Московщини. Бо Петро Великий тільки реформував готову вже державу, тільки європеїзував готовий татарський поміст, який покривав пасивне, стояче й омертвіле в своєму поневолені московське море. А Богдан Хмельницький творив нову європейську державу і відбудував націю серед гуркоту падаючих румовищ старої, ним же роваленої Речі Посполитої. Він усував ті румовища й одночасно укріплював західну культуру в Україні в обличчю постійної татарської та московської небезпеки зі Сходу - і серед української громади, яка вся від верху до низу носила шаблі при боці, яку ділили глибокі різниці протилежних цивілізаційних впливів і яка кожної хвилини готова була кинутись до оружної боротьби сама поміж собою.

У той же час є й інші оцінки. Наприклад, письменник і громадський діяч ХІХ ст. Пантелеймон Куліш гадав, що діяльність Б.Хмельницького -це „один руїнницький вибух темних соціальних сил, викликаний купкою егоїстів- авантюристів, котрим народні маси послужили тільки знаряддям, „гарматним м'ясом", обдуреним свободолюбними гаслами, а в результаті - руїна України, занепад культурного життя...".

На думку П.Куліша, „наш квітучий край обернув у пустиню, засипану попелом і засіяну квітками наших предків".

Суперечливу оцінку діяльності Б.Хмельницького дав у своїх поетичних творах і видатний поет Т.Шевченко. Він дорікав Б.Хмельницького за те, що той віддав Україну під зверхність російського самодержавця:

....Ой, богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колисаючи, співала
Про свою недолю,
Що співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Проте в інших рядках Кобзар віддав шану талантові Б. Хмельницького:
Згадайте праведних гетьманів,
Де їх могили? Де лежить
Останок славного Богдана?
Про роль гетьмана Б.Хмельницького в українській історії найкраще написав видатний філософ Г. Сковорода:
Будь славен вовік, о муже ізбранне,
Вольности отче, герою Богдане!

Документ 6

„Лист Б.Хмельницького до шведського короля Карла Х про дружбу 16 листопада 1656 року"

...Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже. Для того щоб приязнь могла зміцнюватися й перетворитися в тривалі зв'язки, немає засобу кращого, ніж той, щоб з обох сторін визначала її безсумнівна вірність і непорушна сталість. Хоч в останні роки з боку найяснішої Кристіанії ми мали в різних її листах багато прикладів прихильності, але якби ваша найясніша величність не розвивала її дбайливо далі, прихильність могла б легко ослабнути і піти в забуття, стерта дуже довгим мовчанням... Проте сповіщаємо цим (листом), що як від початку ми підняли зброю проти поляків на захист віри й вольності, і тепер не перестаємо боротися проти кожного, хто хотів би сісти нам на шию, і сподіваємося, що сам всевишній Бог помститься за насильство і знущання з нас... Бажаємо насамперед, щоб ваша найясніша величність знала, що ми з'єднані й пов'язані з вашою найяснішою величністю не іншим зв'язком, ніж тим, яким ми зобов'язані обом найсвітлішим воєводам Молдавії і найсвітлішому князеві Трансільванії. Цю нашу обітницю радо виконуємо, посилаючи для цього завдання наших особливих послів, як тільки відкриється вільний прохід.

Автор: О. Тисовська