Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України

Тема: „Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України".

Мета проекту:

1. Розкрити внутрішнє й зовнішнє політичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 року.
2. Ознайомити учнів з подямиї 1654 року та їх наслідками для України.
3. Закріпити знання учнів шляхом проведення дослідницької роботи.
4. Стимулювати інтерес учнів до вивчення історії , їх дослідницьку роботу.
5. Формувати і розвивати пізнавальну активність учнів, їх творчі здібності.
6. Виховання учнів почуття гуманності національної самосвідомості, формування особистих рис громадянина України.

Результати проекту:

• Глибоке розуміння теми, внутрішнє й зовнішнє становище Гетьманщини наприкінці 1653 року;
• Оцінювати діяльність Б.Хмельницького під час підписання українсько-московського договору;
• Політичні події 1654 року.Українсько-московський договір.
• Значення для України підписання Березневих статтей.

Вид проекту: дослідницько-творчий

Тип проекту: захист проектів.

Обладнання:

Підручник, витяги із „Статей Б. Хмельницького„

Карта „Національно-визвольна війна"

Схема «Переяславська Рада 1654 року»

Таблиця „Дерево рішень", ілюстрації, матеріали хрестоматії.

Дати:

8 січня 1654 р.- Переяславська міждержавна угода;

27 березня 1654 р.- „Березневі статті";

1655 р. - битва під Охматовим;

1656 р. - Віленська угода;

27 липня 1657 р. - смерть Б.Хмельницького.

Історичні діячі: Б.Хмельницький, В. Бутурлін, І.Сірко, І.Богун, С. Косов, О.Трубецькой, І Золотаренко, В.Шереметьєв, Ю. Ракоцій, К Густав.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

На минулих уроках ми з вами вивчали діяльність Б.Хмельницького до 1654 року, тобто до підписання Українсько-московської міждержавної угоди. Сьогодні ми проводимо нетрадиційний урок-захист проектів, на якому ви будете давати оцінку подій 1654 року і чи міг Хмельницький поступити по-іншому, не вступати в переговори з Москвою і не підписувати „Березневі статті". Ще на початку Визвольної війни Б.Хмельницький шукав союзників, встановив дипломатичні відносини з Туреччиною, Кримом, Молдавією. Особливу увагу приділяв відносинам з Московською державою. З червня 1648 року гетьман почав листування з московським царем Олексієм Михайловичем. У січні 1649 року до Москви прибуло перше українське посольство з проханням надати військову допомогу Україні, як єдиновірну державу і прийняти її під свою руку.

ІІІ. Повідомлення теми і мети і завдань уроку.

1. Теми проектів:

• Відносини між Українською державою та Московією.
• Українсько-московська міждержавна угода 1654 року.
• Вілінське московсько-польське перемир'я 1656 року.
• Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б.Хмельницького. Дії українського війська в Польщі 1656-1657 рр.
• Б.Хмельницький - політик, дипломат, полководець.

1. Представлення та захист проектів.

Учні обговорюють результати досліджень, висловлюють свої думки

1-а група учнів - дослідників:

В умовах кровополитної війни, яку вів український народ проти Польщі Б.Хмельницький шукав союзників. Він вів переговори з Туреччиною, Москвою, Швецією, Волощиною, Семиграддям. Союз з Туреччиною укласти не вдалося, договори з Молдовою пройшли безрезультатно, втягнути у війну Швецію Б. Хмельницький не зміг.

Тому гетьман шукав союзу з Москвою. Московський цар Олексій Михайлович скликав Земський собор, на якому 1 жовтня 1653 року вирішено прийняти Україну під  „государеву високу руку задля православної віри й святих Божих церков".

Царський посланець привіз Б.Хмельницькому рішення собору взяти під свою опіку українські землі.

8 січня 1654 року в м. Переяславі скликано козацьку раду, на якій були присутні 284 особи. У церкві ще не приступаючи до присяги, Б.Хмельницький висунув вимогу, щоб посли присягли від імені московського царя. Посли відмовилися, а В. Бутурлін відповів, що московський цар є самодержавцем і не буде давати ніяких зобов'язань.

Загадкою і досі для всіх є те, що не збереглися ніякі документи Переяславської козацької ради.

2-а група учнів -дослідників:

Українсько-московський договір 1654 року - це договір про союз України з Росією , який було укладено 8 січня 1654 року в Переяславі. Земський собор в Москві після тривалих вагань прийняв рішення про союз з Україною . Богдан Хмельницький разом з козацькою старшиною на Переяславській Раді закріпив рішення про союз з Москвою. Це було рішення про підданство України з Росією, але на правах автономії для України ( автономія - це самоврядування певної частини держави , що здійснюється на основі загальнодержавного закону).

У першій половині XVII ст. майже всі землі, заселені тоді українським народом, опинилися у складі Речі Посполитої. Москва хотіла взяти реванш над Польщею за втрати земель після Дуелінського ( 1678 р.) перемиря і Поляновського ( 1632 р.) миру , так звані „Пункти заспокоєння".

- „Отак - то, Богдане!

Занапастив єси вбогу

Сироту Україну!"

3-а група учнів -дослідників:

Під час переговорів у Переяславі в січні 1654 року було досягнута усна домовленість між гетьманом та послами московського царя.

У Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між двома сторонами. Документ цей складався з 23 статтей і місти гарантії суспільно-політичного та соціально-економічного устрою Української гетьманської держави. У цьому документі йшлося про:

а) підтвердження привілеїв на права Війська Запорізького на маєтки і землі та українької шляхти;б) укладення 60-тис. козацького реєстру;в) кошти на утримання козацького війська;г) право самостійно обирати гетьмана;д) право зносин гетьмана з іноземними державами;е) невтручання московських чиновників у справи України;є) збереження прав київського митрополита;ж) утримання військових залог на кордонах України й Польщі;з) оборону України від нападів татар;д) утримання козацької залоги у фортеці Кодак.

У березні 1654 року українське посольство виїхало до Москви. У результаті 6 денних переговорів проект документа був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений.

21 березня 1654 року царський уряд затвердив гетьманський документ. Який увійшов в історію під назвою „Березневі статті" або „Статті Богдана Хмельницького".

ІУ-а група учнів-дослідників

Але Росія не виконала своїх зобов'язань і зразу ж після підписання „Березневих статтей„ почала їх порушувати. Насильницькими методами шляхта почали втручатися у внутрішні справи України, а згодом і взагалі позбавили її прав на автономію.

А відмова Бутурліна присягти в Переяславі показала, що сторони по-різному розуміли договір, тому що Березневі статті містять цілу низку недомовок дипломатичного характер які незабаром породили московсько-український конфлікт, а в 1655 році призвели до ліквідації договору.

Французи вважали, що Переяславські ( Березневі) статті були потрібні Україні як тимчасовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Б.Хмельницького була встановити Українську самостійну державу.

До Березневих статей негативно поставились різні верстви населення. Більшість з них не присягнули на Св. Євангелії . Серед них були визначні сподвижники Б.Хмельницького: Іван Сірко , Іван Богун , Йосип Глух та ін.

Представників від Запорізького війська Січі в Москві не було.

Чинили опір присязі московському царю чимало міст і містечок України.

Цар Олексій Михайлович не дотримався виконання своїх зобов'язань, в яких „ велел принять под свою високую руку гетьмана Богдана Хмельницкого і все войско Запорожское с городами и землями и будет вспомоществовать им против недругов"

На вимогу гетьмана і старшини видати їм письмові договорні гарантії та зобов'язання кн. Бутурлін відмовився дати „ гарантійний „ лист за своїм підписом і порадив старшині вислати послів до щойно створеної гетьманської держави , український уряд дістав можливість довести війну з Польщею до кінця.

У міжнародних відносинах договір засвідчував про зрадництво царя і вислав для вирішення умов союзу двох рівноправних учасників переяславського полковника Павла Тетерю та генерального суддю Самійла Зарудного . Переговори тривали 15 днів, з 13 по 27 березня 1654 р. Посольство Б. Хмельницького подало проект договору у 23 статтях, але до кінця переговорів їх кількість була скорочена до 11 статей. Підписаний договір мав конституційний характер. Україна отримала статус автономії , хоча Б.Хмельницький ставив мету конфедерацію України з Москвою на умовах союзу самостійних держав, створених для певних цілей.

Попри недосконалість і недовговічність українсько-московський договір 1654 р. протягом XVII -XVIII ст. розглядався українцями як найсильніший і найпереможніший доказ суверенності України. Адже він дав змогу цілком зберегти шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпосницькі відносини. Життя в Україні організовувалося на основі звичаєвого права , а в містах - Магдебурського права.

У група учнів дослідників:

Навесні 1654 року військова боротьба між Україною та Польщею ще тривала. У серпні 1654 року на р. Шкловці біля Борисова було розгромлене польсько-литовське військо, очолюване литовським гетьманом Я. Радзивілом, якому ледве вдалося врятуватися самому.

Січень 1655 року став новим випробовуванням. Вирішальна битва відбулася під Охматовом на Київщині, що коштувала великих втрат з обох сторін, але не принесла успіху жодній.

Б.Хмельницький навесні 1655 року розпочав війну проти Польщі, українське військо спільно з допоміжним корпусом Бутурліна розпочав новий похід в Галичину, розгромив армію Потоцького під Городком 29 жовтня і почав облогу Львова, але руйнувати його не став, узявши з міста великий викуп.

У група учнів дослідників

Улітку 1656 року у м. Вільні між Польщею і Росією розпочалися переговори про припинення війни. На переговори з Польщею Москва не допустила українську делегацію, хоч центральним питанням була саме доля України. У вересні 1656 року між Польщею та Росією, але без участі гетьмана, було підписано Віленське перемир'я. Тож Переяславська угода втрачала свою силу. В Україні це перемир'я прийняли як пряму зраду.

За свідченнями І Виговського, гетьман почувши цю новину, „як шалений, що втратив розум, закричав: уже, діти, про те не печальтеся, я знаю, як учинити: треба відступити від руки царської величності".

Б.Хмельницький не розриваючи остаточно знову вдався утворити нові коаліції проти Польщі і Криму: зі Швецією, Семиграддям, Молдовою, Волощиною, Литвою.

Намір гетьмана підтримала й уся українська старшина, зібравшись у жовтні 1656 р. на генеральну раду в Чигирині й взяли присягу, що „всі як один муж разом стояти будуть".

УІ група учнів-дослідників

Метою Б.Хмельницького в останній рік життя було об'єднання в Українській державі західноукраїнських земель, централізація Криму, коаліція з Швецією, Семиграддям, Молдавією, Волощиною і Литвою. Здійснюючи цей план, Україна й Семигороддя на початку 1657 року почали війну з Польщею. До України було приєднано Турово-Пинщину й Берестейщину, Волинь. Шведи, виконуючи умови союзу з Україною, захопили більшу частину Польщі. Перша половина 1657 року була кульмінацією у розвитку молодої Української держави. До цього спричилася хвороба Б.Хмельницького, який не міг особисто керувати зовнішньою політикою і воєнними діями. Польський народ, відчуваючи загрозу своєму існуванню, піднявся на народну війну. У війну втрутилися європейські країни, налякані успіхами України і Швеції. Вибухнув бунт в корпусі Ждановича, що діяв з трансільванцями; козаки, невдоволені сваволею і зневажливим ставленням до них Юрія ІІ Ракоція, покинули свого союзника. Відмовилися йти на допомогу Ждановичу й козаки під командуванням молодого Юрія Хмельницького.

Ці події стали страшним ударем для Б.Хмельницкого. 6 серпня 1657 року він помер в Чигирині.

УІІ група учнів-дослідників

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Б.Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобуття з досягненнями таких гігантів як Олівер Кромвель в Англії, Валенштейн у Богемії, Густав II, Ян Собеський . Він знаходить і згуртовує навколо себе нових діяльних ватажків, сподвижників, які допомагали йому у боротьбі проти поляків. Серед них слід відзначити : Іван і Данило Виговські, Іван і Данило Нечаї, Павло Тетеря, Іван Сірко, Михайло Кричевський, Максим Кривоніс, його син Кривоносенко та інші.

Велич Б.Хмельницького як полководця і державного діяча полягає у тому, що він зумів наблизити до себе цілу плеяду видатних людей, котрі вірою і правдою служили українському народу.

Український історик В'ячеслав Липинський писав, що гетьман намагався закласти підвалини української державності, свідомо та послідовно й що без цих спроб відродження української держави у новітні часи було б неможливим.

Росія не виконала своїх зобов'язань, порушила статті договору і тим самим позбавила Україну її прав на автономію.

Автор „Історії Русів" так писав про Богдана Хмельницького: „Таких людей провідіння Боже віками породжує для особливих його намірів і призначень„

Важко переоцінити роль Б.Хмельницького. Незважаючи, на недоліки в правлінні, гетьмана називали „правдивим вождем, патроном і оборонем руської батьківщини, славним героєм, добрим і мудрим провідником".

Саме Б.Хмельницький підняв свій народ з вікового занепаду, зв'язав перервану нитку свого творчого духу на всі наступні роки..

Творча групова робота „Визначити позитивні і негативні аспекти українсько-московського договору".

1. Перед початком уроку вчитель визначає проблему, яка буде предметом аналізу, готує таблицю для груп (з замальованим деревом рішень даної проблеми).
2. Учитель ділить учасників на 3 групи по 6-8 чол. Кожна група отримує таблиці для доповнення, а також фломастери. Учитель дає час для виконання вправ 9-10 хв.
3. Під час роботи в групах учасники виписують переваги і недоліки , а потім приймають рішення і визначають позитивні і негативні сторони даної проблеми.
4. Згодом учитель підсумовує знання учнів і заповнює таблицю складену наступним планом.

Оцінювання учнів за урок.

Завдання додому: Повторити тему уроку: „Українсько-московський договір 1654 р."

Підготуватися до тематичної атестації.

Джерела

Документ №1. 14 статей Переяславської угоди, оголошених на загальній козацькій раді 6 січня 1654 року

1. Підтверджуються, іменем царської величності , давні права і вольності війська українського, і забороняється втручатися в них боярам, воєводам і стольникам, надається право військовому товариству мати свої суди-де троє, там третього судять.
2. Дозволяється українським містам вибирати зі свого середовища власних урядядників-війтів, бурмистрів, райців та лавників, які будуть правити іншим і віддавати в скарбницю належний прибуток царським людям, які будуть прислані в Київ та Переяслав.
3. Жалується гетьманові на булаву староство Чигиринське з усім, що до нього належить, і, крім того, жалування 1000 золотих червінців.
4. Дозволяється, по смерті гетьмана, самому війську українському обирати нового гетьмана, але, обравши, про це доповідати цареві, а новообраному гетьманові їздити до Москви, де йому будуть жалувати грамоту, булаву, прапор.
5. Забороняється віднімати у козаків їхні маєтки, і залишаються при них та при їхніх дітях усі предківські вольності.
6. Дається писареві військовому і обозному жалування по 3000, судді по 300, писарю суддівському по 100, а хорунжому по50 золотих польських.
7. Дозволяється українському козацькому війську мати в м. Корсуні свою артилерію і при ній тримати обозного, осавула, хорунжого, писаря, гармашів та інших начальників.
8. Залишається за духовними людьми та мирянами всі права, дані їм споконвіку від князів та королів, але митрополитові київському, так само й іншим духовним особам, бути під благословенням найсвятішого патріарха московського.
9. Забороняється гетьманові відправляти гінців та послів до іноземних володарів і приймати в себе послів від іноземних володарів, за винятком тих випадків, коли те цар дозволить гетьманові.
10. Забороняється гетьману мати з кримським ханом будь-які стосунки, і ставиться йому в обов'язок мати з ханом мир тоді, коли вкаже царська величність.
11. Дозволяється збирати прибутки в українських містах війтам, бурмистрам, райцям та лавникам і віддавати їх тим людям, яких пришле царська величність.
12. Дозволяється для здійснення прав і статутів мати людей місцевих, із старших, і обіцяно не посилати в Україну воєвод, щоб вони не ламали права, не чинили тягот і не робили людям великої прикрості.
13. Дарується царської величності привілей із печатками вислими на те, що коли хто є селянином, той і залишається тим -таки.
14. Обіцяна царською величністю жалувана грамота київському митрополитові на митрополитові матності.

Документ „З рішення Земського собору 1 жовтня 1653 р."

...А о гетьмане о Богдане Хмельницком о всем Войске Запорожском бояре и думные приговорили, чтоб великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Руси изволил того гетьмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское з городами их и з землями принять под свою государскую высокую руку для православные христианские веры и святых Божих Церквей, потому что паны рада и свя Речь Посполитая на првославную христианскую веру и на святые Божия церкви восстали и хотят их искоренить, и для того, что они, гетьман  Богдан Хмельницкий и все Войско Запорожское, присылали к великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичу всеа Руси били челом многижда, чтоб он, великий государь, православные христианские веры искоренить и святих Божих церквей разорить гонителем их и клятвопреступником не дал и над ними умилосердился, велел их принятии под свою государскую высокую руку...".

Документ „Різні погляди про Переяславсько-московську угоду"

...Приблизно 350 років точиться гостра полеміка навколо договору Б.Хмельницького та російського царя Олексія Михайловича. У правовому відношенні договір 1654 року був не зовсім ясно сформульований, що дало змогу кожній з сторін трактувати його зміст з урахуванням власних інтересів.

У різні часи історики висловлювали різні погляди на проблему українсько-московського договору:

• договір є персональною унією, яка об'єднувала дві держави під владою одного царя;
• договір закріплював протекторат Росії над Україною, перетворюючи її на васальну, залежну від Москви територію;
• договір зумовив інкорпорацію (входження) українчских земель до складу Московської держави;
• договір утворив військо-політичний союз Росії та України;
• договір утворив конфедерацію Московської держави та української Гетьманщини;
• договір зумовив воз'єднання України з історичними землями Росії;

Попри суперечності, більшість істориків намагається надати українсько-російському договору об'єктивну значимість, який дав змогу Україні:

• зберегти власну державність, військовий, адміністративний та судовий устрій, українські традиції;
• успішно вести військові дії проти Польщі;
• одержати сильного союзника для протистояння зовнішньому тискові з боку Туреччиним та Речі Посполитої;
• позбавити від релігійних переслідувань православну церкву;

Новий договір був вигідний Росії:

• під впливом Москви опинилися боєздатні українські війська (піхота, кіннота, артилерія), за допомогою яких пізніше буде завойований Смоленськ та інші міста, які належали Білорусі та Литві: родючі землі та сировинні родовища, які мали неабияке значення для подальшого економічного розвитку Росії;
• на півдні Украна захищала Росію від турецько-татарських набігів;
• царська скарбниця постійно поповнювалася за рахунок податків з України;

З часом царська Росія приєднала до себе інші українські території, які посіли важливе місце в зовнішній та внутрішній політиці імперії, а також відіграли провідну роль у формуванні загальноросійського ринку.

Автор: О. Тисовська