Велична споруда з "піщинок пам'яті". Марсель Пруст (1871 - 1922)

1. Вступне слово вчителя. Геніальний учений XX століття Альберт Ейнштейн відкрив новий в історії людства вимір - відносність: час і простір змінюються залежно від точки відрахування. Французький письменник Марсель Пруст такою точкою обрав людські почуття, які здатні зберігати втрачений час. "Бачити, відчувати, висловлювати" - це гасло художників-імпресіоністів М. Пруст зробив творчим принципом, простуючи у своїх романах не шляхом реальних подій, а примхливими стежками пам'яті почуттів.

Бесіда

- Життєвий та творчий шлях письменника (Зарубіжна література, 1998, № 7, с. 17-18; Всесвітня література, 1998, № 10, с. 49).

- Які враження і події життя М. Пруста вплинули на його творчість?

- Схарактеризуйте внесок М. Пруста в оновлення жанру роману. Як саме він трансформував жанр епопеї?

- Чим відрізняється інтуїтивна пам'ять від інтелектуальної?

- Які факти і обставини біографії Пруста відіграли значну роль у формуванні його світогляду і естетики?

- Чому свій головний твір письменник назвав "У пошуках утраченого часу"? (Складає понад 20 зошитів, 7 романів).

- Що таке "втрачений час"? (Життя серед фальші та суєти цього світу).

- Яку мету ставив Пруст, створюючи свою епопею? (Створити суб'єктивну епопею, яка б відображувала не події, що правлять світом, а психологічні процеси, котрі визначають стан суспільства. За "найголовнішу реальність" він визнавав особистість з її неповторними думками і почуттями).

- Основний композиційний прийом? (Перевага суб'єктивного над зовнішнім; автор

дивиться на світ через своєрідне дзеркало - душу людини).

Висновок

Час для Пруста і його героїв складається із пам'яті, відчуттів і переживань. Один удар людського серця, на думку автора, - лише мить у безмежному Всесвіті, але цей "удар" відображує певні закономірності, з яких складається вічність.

2. Робота над художньо-естетичним змістом роману "На Сваннову сторону"

Художні особливості роману:

- величезний обсяг тексту, нема поділу на глави, навіть абзаци (зустрічаються фрази із трьохсот слів);

- це епопея не зовнішніх подій, а внутрішнього світу людини;

- письменник, наче вчений, досліджує процеси, що відбуваються у свідомості людини;

- основа композиції - складний і плинний "потік свідомості": лірич-ні відступи, численні спогади, внутрішні монологи, побудовані на "піщинках пам'яті", утворюють величезну, але примарну споруду - піщаний замок.

- Що поєднує твір з естетикою імпресіонізму? (Увага до звуків, смаків, кольорів, запахів, які пробуджують забуті враження, увага до дрібниць життя).

- Головний герой твору? (Пам'ять, яка зберігає час. Воскресити пам'ять спроможна найменша дрібничка, коли вона збігається зі спогадами про минуле: епізод із тістечком).

- Хто є фактичним героєм твору? (Хлопчик Марсель, у житті якого є багато фактів із біографії письменника: рання хвороба, любов до матері, атмосфера аристократичної вишуканості та артистизму в домі).

- Як ідея поділу простору і часу втілена в романі? (Місто Комбре поділяється на дві половини: "сторона Сванна" і "сторона Германтів", і поділ часу: спогади про Сванна, потім спогади про Германтів).

3. Передати коротко зміст І частини роману "На Сваннову сторону" (хрестоматія, с. 111; Зарубіжна література, 1998, № 7, с. 20).

- Як побудований роман? (Досліджується лише одне почуття - кохання до жінки, пов'язане з безліччю відтінків і проявів: ревнощами, недовірою, закоханістю, розчаруванням, пристрастю).

- Головні мотиви твору? (Злиття кохання з музикою, зіставлення постаті коханої з образами полотен митців Відродження).

4. Бесіда за змістом роману за питаннями 1-7 хрестоматії, с. 136 або 1-12 (Всесвітня література, 1998, № 10, с. 54).

Висновок. Сам письменник і його герої відчувають примарність вигаданого світу. Сванн кохає, але не справжню, досить легковажну жінку, а витвір свого вишуканого уявлення. Він егоїстично любить в Одетті свою власну творчість.

- Порівняйте кохання Сванна з аналогічними почуттями "вічних образів" світової літератури.

5. Заключне слово вчителя

- Кохання - це злиття двох душ, а не однієї з твором мистецтва. Відчуженість людей зумовлена сучасними суспільними процесами, де кожен замкнений у своє "комбре", свою музичну фразу.

Своїм життям і творчістю М. Пруст довів самодостатність і безмежність людської душі. Письменник справді подолав і відродив час і простір за межами їх реального прояву. Побудована ним споруда минулого вражає розмірами й красою архітектури, хоча будував новий світ він за власними законами.