О, якби боги- вселили в камінь людську душу!

Мета: навчити учнів читати й "бачити" драматичний твір і на прикладі п'єси "Пігмаліон" показати майстерність Шоу-драматурга, значимість змісту, парадоксальність ситуацій і характерів, динамізм діалогів, психологізм монологів у творі; під час аналізу композиції та сюжету п'єси роз крити її основну ідею, показати, під впливом чого відбувається перетворення простої квіткарки на "даму з вищого товариства".

Хід уроку

1. Оголошення теми та мети уроку.

Епіграф. Він все так зображує, що заставляє людей думати, нібито він шуткує, інакше вони б повісили його.

Б. Шоу

2. Ознайомлення з життєвим та творчим шляхом драматурга:

а) виступи учнів;

б) доповнення вчителя (Зарубіжна література,  1997, № 5, с. 57);

- ім'я Б. Шоу передовсім асоціюється з величезною кількістю літературних анекдотів:

1. Одна настирлива дама запитала Шоу: "Як краще писати, щоб стати відомим письменником?"

- Зліва направо, - відповів Шоу.

2. Шоу зустрів молодого письменника, котрий хвастливо розповідав про свої літературні успіхи.

- Коли мені виповнилось двадцять, - згадував він, - лікар заборонив мені палити, боючись, що сигарети можуть негативно вплинути на мої розумові можливості.

- І чому ж ви не послухали лікаря? - запитав Шоу.

5. "Чому Бог створив спочатку чоловіка, а тільки потім жінку?" - запитала одна дама у Шоу.

- Тому, що він не хотів, щоб під час створення чоловіка жінка давала йому поради.

4. Якось Шоу запитали, як з'являються його кмітливі фрази.

- Це дуже просто, - відповів він. - Я думаю про щось нерозумне і тут же кажу зовсім протилежне.

Складання опорного конспекта

1. З 1879 по 1883 р. Шоу пише 5 романів, надсилає їх до 60-х видавництв, але йому відмовляють. Тоді - звернення до драматургії.

"Є давня приказка, що якщо чоловік не закохався до сорока років, то краще йому не закохуватись і потім. Я давно помітив, що це правило стосується не тільки кохання, а й багато чого іншого - наприклад, до написання п'єс - і записав собі на пам'ять, що якщо я до сорока років не напишу хоч би п'ять п'єс, то краще мені зовсім не братися за драматургію". Та першу п'єсу Шоу написав у сорок років, але це не завадило йому зайняти одне в перших місць у світовій драматургії.

2. Шоу і Шекспір.

Боротьбу за оновлення драми Шоу розпочав з пропаганди творчості Г. Ібсена. Відстоюючи його, він раптом накинувся на Шекспіра. Шоу, який знищує Шекспіра, - улюблена тема карикатуристів (Шоу у вигляді монаха-самітника молиться перед черепом Ібсена і змітає сміття на томик Шекспіра).

3. Футуризм в Росії.

Цю боротьбу в Росії підтримували футуристи, в числі яких був і Маяковський, що закликав "скинути Пушкіна з пароплаву сучасності". (До речі, Маяковський, котрий заявляв, що не читає Пушкіна, продовжив фразу, додавши, що він знає його напам'ять). Футуристи створили лялькову комедію "Шекса і Шо". Це свідчить про літературну боротьбу не тільки в Англії, а й в Росії та інших країнах.

4. Найбільш відомі п'єси:

- "Неприємні п'єси",

- "Серцеїд",

- "Приємні п'єси",

- "Кандида",

- "Поживемо - побачимо!",

- "Учень диявола",

- "Цезар і Клеопатра" та ін.

5. Нобелівська премія в 1926 році - це визнання драматурга.

Особливості художнього методу Шоу.

- Улюблений прийом - парадокс.

Парадокс - судження або вираз, які протиставлені загальноприйнятим поняттям, здоровому глузду (часто тільки зовні). В давньогрецькій філософії цей термін використовувався для характеристики нової оригінальної думки.

"Не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра" - це парадокс О. Уальда. А ось один із парадоксів Шоу: "Не чини з іншими так, як хочеш, щоб вони чинили з тобою: у вас можуть бути різні смаки".

Мета парадоксу - висміяти догму, здивувати незвичайним, вразити оригінальністю судження. Інколи на парадоксі можуть навіть створюватися твори (в п'єсі Шоу "Гірко, але правда" мікроб заражається від людей).

- Шоу розробляє "класифікацію" людства: на 700 міщан припадає 299 ідеалістів і 1 реаліст.

- Шоу розвиває жанр п'єси-дискусії, в центрі якої зіткнення думок, позицій, поглядів, а також гострі моральні проблеми.

П'єса "Пігмаліон"

"Пігмаліон" (1912-913) - одна з найпопулярніших п'єс Шоу. Проблеми фонетики англійської мови з його вкрай важкою вимовою завжди хвилювали письменника, і він поставив перед собою завдання пропаганди наукової фонетики.

- Чи можна сказати, що п'єса саме про це?

- Поясніть назву твору. (Всі, мабуть, знають міф про скульптора Пігмаліона, володаря Кіпру, який закохався в статую прекрасної дівчини Галатеї, яку сам вирізьбив. Афродіта оживила статую, і вона стала дружиною Пігмаліона).

- Що, на ваш погляд, зближує драму Шоу з міфом і що відрізняє?

5. Робота над змістом п'єси у вигляді розігрування ситуації:

"Еліза, розкажіть!" (Учні від імені Елізи розповідають про те, що трапилось з нею).

6. Підсумок

- Які ж основні проблеми, підняті в п'єсі? (Природна рівність людей, культура мови, духовний розвиток).

- Чому п'єса називається "Пігмаліон", а не "Галатея"?

Домашнє завдання.

Про своє враження від п'єси написати у формі листа до її автора, який починається словами: "Дорогий містер Шоу..."