Розумом серця

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом першого в японській літературі лауреата Нобелівської премії Ясунарі Кавабата; показати відображення національної етики та естетики в повісті "Тисяча журавлів"; розкрити одну з основних проблем твору - гармонію людини і природи; в иховувати почуття прекрасного.

Обладнання: портрет письменника (Всесвітня література, 1999, № 6, форзац).

Хід уроку

Вступне слово вчителя. (Всесвітня література, 1999, № 1, с. 42).

Про гідну людину японці кажуть: "Вона бачить красу і радість життя там, де їх не помічають інші". Ці слова якнайкраще характеризують неперевершеного майстра прози, першого в японській літературі лауреата Нобелівської премії (1968) Ясунарі Кавабата. Своєрідність його творчості визначає традиційний для японського мистецтва прийом натяку (йодзю), котрий дає змогу відчути те, що неможливо осягнути розумом чи відчуттям, а можна лише "зрозуміти серцем".

Одним з кращих творів Кавабата по праву вважають повість "Тисяча журавлів" (1951), за який йому була присуджена премія Академії мистецтв Японії (1952).

Основою для її сюжету став давній національний звичай японців - чайна церемонія, зведена ними до рівня мистецтва.

Чайна церемонія - "тядо", в буквальному значенні "шлях чаю" - містить у собі елементи як духовного, так і естетичного плану. Це одне із найсамобутніших мистецтв японців, що відіграє суттєву роль у їхньому духовному житті вже понад п'ятсот років.

Як же саме відбувалася чайна церемонія, ми зараз побачимо і почуємо.

Виступ учнів: відтворення чайної церемонії

Робота над змістом повісті (Всесвітня література, 1999, 1, с. 44-48).

Відомий діяч японського мистецтва Окакура Какудзо писав: "Шлях самураїв - це мистецтво смерті... Мистецтвом життя є "тядо" ("шлях чаю").

- В чому ж суть цього обряду? (Не у фізіологічному задоволенні, а в тяжінні до катаренсу - очищення душі, до звільнення її від вульгаризації. Учасники дійства ніби звільняються від буденних клопотів і турбот, поринають у атмосферу високої духовності. "Шлях чаю" ("тядо") японці здавна звуть "дорогою життя", шляхом чистоти і досягнення єдності, гармонії зі світом людей і природи).

- Навіщо обряд чайної церемонії введений неодноразово в повість? Яку роль він виконує? (Він є і тлом, на якому розвиваються події, і саме з його допомогою розкривається ідейний зміст повісті).

- Який ідейний зміст повісті? (Тривога за майбутнє національної культури, за основу духовності нації).

- Який сюжет повісті?

- В образах Ооти та Юкіко автор втілив два типи ідеалу краси. Які саме? (Земну, чуттєву втілює Оота; ірреальну, витончену - Юкіко).

- "Вічне те, що недосяжне". Як в повісті втілюється ця думка? (Через смерть Ооти).

- Чому повість саме так називається і що символізують журавлі? (Втілення надії, благополуччя, символ щастя. Зображення журавлів - давній оберіг, котрий обіцяє своєму власнику благополуччя та спокій: на фуросікі (рожева хустка) Юкіко зображені журавлі).

- Що символізує собою чайна чашка? (Стає мірилом одвічних моральних цінностей, а ставлення до чайного обряду допомагає зрозуміти характери людей та потаємні важелі їхніх вчинків).

- Зіставте описи чайних чашок з долями їхніх власників. Як через ставлення до чашок розкривається внутрішній світ героїв?

- Чому "вчителька "чайної церемонії" Тікако в повісті не має власної чашки? (Йдучи за символікою твору, це означає, що у неї немає ні власного минулого, ні власної душі. Все, що її супроводжує, чуже: будиночки, чашки...).

- Що приваблює Кікудзі у Фуніко, а що в Юкіко? (Обох дівчат юнак бачить крізь призму "заплутаного, невиразного минулого". Юкіко - на тлі минулого Ооти й Тікако як противагу їхній "старості" й "падінню", а Фуніко - на тлі взаємин свого батька з її матір'ю, як мимовільного свідка й рідну близьку душу. Кікудзі тягнеться до Фуніко. Саме ця земна і зрозуміла йому дівчина, а не цнотлива недосяжна красуня з журавлями, певно, могла б ощасливити його дім. Та Фуніко не може нести тягар минулого. Своєю смертю вона звільняє від нього Кікудзі, відкриває йому шлях до піднесеного ідеалу - Юкіко. Але минуле невідворотне, як нав'язлива "допомога" Тікако. Юнак так і не зазнає щастя з омріяною дівчиною з журавлями).

- Чому душа Кікудзі позбавлена гармонії, нещаслива? (Кікудзі хоче полишити чайну церемонію, ще навіть не опанувавши її. Цей ритуал (не дух його, не сутність) пов'язаний в нього з огидним образом Тікако, безчестям батька. Він знав лише звульгаризовану, опошлену Тікако чайну церемонію. Кікудзі, як і Фуміко, Юкіко чи Оота, відчував її глибинний смисл, але вже не спроможний сприйняти її серцем, і просто віддавати данину моді хлопець не хоче).

Висновок

Повість "Тисяча журавлів" - твір про прекрасне, що надає сенс життю, одухотворює його, котре живе в кожній людині, і про людину, яка створює цю красу.