Добро і світло в новелах О. Генрі

Втім, О. Генрі й нині залишається одним із найулюбленіших і найвідоміших письменників світу. Чому ж його так люблять читачі?

Передовсім тому, що художні твори О.Генрі - це витоки добра, світла, життєрадісності та людяності. Майже кожна з його  оповідок  радує, захоплює, пробуджує в душі надію й оптимізм. Письменник співчуває тим своїм героям, котрі найбільше потребують допомоги, прославляє тих, хто робить добрі справи, допомагає нам, читачам, зрозуміти сенс життя.

О. Генрі - блискучий майстер короткого оповідання, а його новели - маленькі шедеври. Як вдало  відзначила І. Левідова (дослідниця творчості О. Генрі, автор монографії про нього), новели американського письменника - "...не поверхова імітація літературних прийомів - це завжди комічний бурлеск, маленька петарда, яка розриває "соціально-побутові, психологічні штампи".

Перший перекладач новел О.Генрі українською мовою - відомий гуморист Остап Вишня (1924 рік, збірка "Любовні напої").

Літературознавці, дослідники творчості О. Генрі, розподіляють його творчу спадщину на кілька циклів.

1-й - основний і найчисленніший (близько ста п'ятдесяти новел) - нью-йоркський. Герої нью-йоркських новел - "маленькі люди": дрібні службовці, секретарки, клерки, прикажчики й продавці у крамницях, офіціантки, репортери, бідні художники. Усі вони ведуть боротьбу за існування. Саме їм, "маленьким людям", дуже співчуває О. Генрі. До першого циклу входять збірки: "Чотири мільйони", "Голос великого міста", "Запалений світильник" і "Ділові люди".

2-й цикл - новели техаського періоду (близько ста новел, збірка "Серце Заходу").

3-й цикл - новели про Південь - батьківщину письменника (усього двадцять вісім новел).

Вивчення новелістики О.Генрі відкриває простір для самостійної пізнавальної діяльності семикласників на уроках зарубіжної літератури, бо його художні твори, невеликі за обсягом і доступні за змістом, захоплюють читачів своїм гумором, а разом із тим змушують глибоко замислитись. Для того, щоб урок був динамічним, змістовним, цілеспрямованим, систематизуємо можливість роботи з новелами:

• З'ясувати враження від прочитаної новели (які викликала думки, чим зацікавила).
• Визначити місце новели у творчій спадщині О. Генрі.
• Вивчення новели, її текстуальний аналіз. Він може мати різний характер (від спостережень до образного узагальнення, або навпаки, від узагальнюючого до конкретного).
• Повторне, поглиблене сприйняття новели (звернути увагу на психологічний стан героїв твору).

"Останній листок" (1907 р.)

Мета уроку: визначити особливості новели; допомогти учням осягнути моральні проблеми, що порушуються у творі, ставлення автора до "маленької" людини й життя; формувати навички аналізу новелістичного твору; дати поняття про майстерність письменника-новеліста; виховувати людяність, спонукати до роздумів про добро, мудрість, справжнє кохання.

Робота з текстом новели. Основним прийомом може стати бесіда з елементами коментованого читання. Можна обрати і шлях для аналізу "слідом за автором", від події до події разом із учнями стежити за майстерністю письменника-новеліста, бо до уроку школярі не були знайомі з творчістю американського письменника.

У сучасній практиці викладання літератури в середніх класах аналіз творів окреслений проблемами осмислення сюжету, вчинків та почуттів героїв. Спостереження за композицією, жанровими ознаками, мовними засобами, авторським ставленням до змальованих подій відкладаються в дитячій пам'яті у вигляді конкретних уявлень. М. Рибнікова детально вказала на складники аналізу твору: "Хід подій, герой, його характеристика, зіставлення героїв у творі, ідея і тема - ось ті сторони твору, які можуть бути розглянуті системою запитань".

Передовсім з'ясуємо, що учні знають про новелу як літературний жанр. Наступний етап роботи - бесіда. Орієнтовні запитання і завдання:

• Яке враження справила на вас новела?
• Коротко розкажіть про героїв новели.
• Чи вірно те, що Берман був невдахою в мистецтві й не зумів створити свого шедевра?
• Поясніть назву новели.
• Як ви гадаєте, чи здатне мистецтво врятувати людське життя?

У процесі роботи на уроці особливу увагу приділяємо художній деталі та виховному аспекту твору.

Зачитуємо початок новели й разом з учнями потрапляємо до Грініч-Віліджа, бідняцького кварталу Нью-Йорка, де живуть люди мистецтва, й опиняємось у студії Сью і Джонсі. Знайомимося з дівчатами. Джонсі - пестливе імя від Джоана, - приїхала зі штату Мен, Сью народилася у штаті Каліфорнія. Молоді бідні художниці побачили, що "...їхні погляди на мистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукави цілком збігаються". Далі учні спостерігають за поведінкою хворої на пневмонію Джонсі, котра, не маючи сил опиратися хворобі, рахує останні листки старезного плюща за вікном : "...я хочу побачити, як упаде останній листок. Я стомилася чекати. Стомилася думати. Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти - дедалі нижче й нижче - як один з отих нещасних, виснажених листків." Знаходимо й зачитуємо опис плюща у новелі: "... до половини тієї стіни видряпався старезний плющ, вузлуватий і підгнилий біля коріння. Холодний подих осені струсив з нього листя, й було добре видно, як майже голі галузки рослини чіпляються за потріскані цеглини." Скажемо учням, що створена письменником реальна картина складається з окремих художніх деталей. Так, деталь - символ рослини плюща (в християнській символіці він трактується протилежно: як символ вірності і символ смерті, безсмертя) допомагає налаштуватись на загальний психологічний стан у новелі, на сприйняття авторської думки твору.

Наступний етап уроку - робота над літературним портретом-порівнянням старого художника Бермана (3-є запитання) - вимагає більшої уваги. Знову звертаємося до тексту, знаходимо уривок: "Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело "Мойсей", кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві  Берман був невдахою. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не намалював нічого. крім якоїсь мазанини - вивісок та реклам. Він надто багато пив і ще не облишав балачок про свій майбутній шедевр. Що ж до всього іншого, то це був  буркітливий дідок, який нещадно знущався з усякої делікатності, в кому  б вона не виявлялася, і дивився на себе як на сторожового пса, спеціально поставленого захищати двох молодих художниць у студії нагорі".

Важливо не тільки допомогти учням яскравіше уявити собі зовнішність старого художника, а й створити певне враження від того, як письменник використовує прийом порівняння. Передовсім це свідчить про майстерність американського письменника, котрий кількома рядками не тільки змальовує портрет Бермана, а й розкриває його характер, спосіб життя та ще й повідомляє деталі про життя молодих художниць у студії.

Далі разом з учнями продовжуємо стежити за розвитком подій в новелі й зосередимо увагу на двох епізодах:

1) Берман і Сью розмовляють про хвору Джонсі та про останній листок плюща.

"- Що, - кричав він з жахливим німецьким акцентом, - хіба ще є такі дурні, щоб умирати через листя, яке осипається з клятого плюща? Вперше чую..."

2) Джонсі бачить останній листок, намальований старим художником.

"- Підніми штору, я хочу подивитися, - пошепки наказала Джонсі.

Сью стомлено послухалася. Неймовірна річ! Цілу ніч періщив дощ і шаленів рвучкий вітер, а на цегляній стіні ще виднів листок плюща. Один-єдиний. Темно-зелений біля стебла, але з жовтизною тління й розкладу по зубчатих краях, - він хоробро тримався на галузці за двадцять фунтів до землі".

Останній абзац новели є важливим для аналізу, бо у ньому не-сподівана розв'язка яскраво підкреслює майстерність письменника О. Генрі.

"Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко, - сказала вона. - Сьогодні в лікарні помер містер Берман. Він хворів тільки два дні. Його черевики і одяг геть промокли і були холодні як лід. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, кілька розкиданих пензлів і палітру, на якій було змішано зелену та жовту фарби. А тепер подивися у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана. Він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок".

Учні переконуються, що старий буркотливий дідок таки створив шедевр - останній листок плюща на цегляній стіні - й врятував життя Джонсі. Запитаємо учнів: чи близький сюжет новели до казкового? Кожна деталь, мотив новели вказують на сюжетну модель чарівної казки, що полягає у новелістичній "нечуваній події".

Завершуємо роботу на уроці бесідою про художню майстерність О. Генрі, яка вражає, насамперед, оригінальними гумористичними прийомами, мовним багатством, яскравими композиційними знахідками.

Типова риса літературної манери письменника - несподівана розв'язка. До того ж, О. Генрі вніс багато нового в розвиток жанру американської новели,про що свідчать різноманітні жанрові різновиди його новелістики: новела-сатира, новела-анекдот, новела-гротеск, пригодницька романтична новела, новела-пародія тощо.

Твори малого жанру вимагали від письменника особливих засобів виразності. Саме тому новели насичені каламбурами, гумором. А ще письменник часто використовує образи та аналогії з літератури, Біблії, міфології, історії. Цікаві порівняння, влучні метафори для характеристики персонажів, їхніх портретів ми можемо знайти майже у кожній новелі О. Генрі. У своїх спогадах Роберт Девіс розповідав, що письменник на-пружено працював над кожним словом, і йому, редактору, не доводилося правити жодного рядка.

Підсумовуючи, учитель наголосить, що творчість О. Генрі - це приклад блискучого опанування жанру новели. Американський письменник - неперевершений майстер у використанні точної й виразної деталі, а особливо у вигадуванні незвичайного фіналу. За допомогою кількох штрихів О. Генрі змальовує характер персонажів, їхнє життя, створює неповторну мистецьку картину твору.