"Екзотична" новела Проспера Меріме "Матео Фальконе"

Новела "Матео Фальконе" пропонується до вивчення на уроці додаткового читання. У вступному слові учитель коротко розповість про Проспера Меріме та про історію створення новели.

"Екзотична" новела "Матео Фальконе" написана в 1829 році. В її основу покладено кілька книжкових джерел, які пи сьменник творчо переосмислив. А на Корсиці, де відбувається дія твору, Проспер Меріме побував лише через 10 років після написання новели.

Якщо учні прочитали твір до уроку, то наступним етапом роботи може бути бесіда за запитаннями: Що у новелі вас найбільше схвилювало? Що викликало сумніви, роздуми? Чи замислилися ви глибоко над змістом новели та вчинками її головних героїв?

Далі вчитель зосереджує увагу учнів на описі суворої природи Корсики та її знаменитих макі - притулку розбійників. Зачитаємо уривок з новели: "Макі - то рідний край, вітчизна корсиканських пастухів і всіх тих, хто живе не в злагоді з законом. Бо корсиканський землероб, замість того, щоб угноювати своє поле, часто-густо випалює ділянку лісу; йому байдужісінько до того, що вогонь може перекинутись далі - що буде, те й буде. Він знає, що матиме добрий урожай, засіявши цю землю, угноєну попелом спалених дерев. Після того, як колоски зібрано - а солому тут залишають на полі, бо її важко збирати, - коріння дерев, що зосталося в землі, навесні пускає рясні паростки, минає кілька років, і дерева досягають семи - восьми футів. Саме ці лісові зарості й звуть макі".

Автор розповідає про бідні поселення Корсики, скромність сільського ужитку, розбійників, котрі ведуть напівголодне життя, але зазнають  " принаду цілковитої свободи". На думку письменника, у корсиканських розбійників не буває " неблагородного приводу" до вбивства: " ...їх кинули в таке життя жорстокі забобони, а не низька жадібність". Корсиканський розбійник - не грабіжник, тому що "...не знайшов кращого засобу вкрасти срібло ( як це водиться у Франції)": ні, він мститься за збезчещену сестру, карає негідника, який від його імені вимагав гроші, змушує старого скнару наділити приданим бідну племінницю - словом, втілює ті чи інші вимоги народної справедливості. Через те жителі острова хоча й побоюються розбійників, але в душі шанують і підтримують їх. Учні визначають риси характеру корсиканських розбійників, на яких зосереджує увагу письменник (енергія, сміливість, жага волі, цілковита безкорисливість, співчуття до знедолених, безжалісність до ворогів тощо).

Таким чином, автор готує нас до знайомства з Матео Фальконе - людиною відважною і в той же час небезпечною, а початок новели є його передісторією. Розмова на уроці далі присвячена Матео Фальконе, його вчинкам та, передовсім, зовнішності героя, якого автор побачив " через два роки після пригоди". "Уявіть собі невисокого на зріст, але кремезного чоловіка з кучерявою, чорною, мов смола, чуприною, орлиним носом, тонкими губами, великими бистрими очима, із смаглявим обличчям".

Висловлюючи свої думки, учні говорять про те, що Матео Фальконе, з одного боку, викликає у них жах від безжалісності до власного сина, а з іншого - повагу як людина, яка не може примиритися зі зрадою дитини. Матео постає перед читачем жорстоким і справедливим, гордим і непохитним. "Чи це мій син? - запитує він дружину. - Цей хлопець перший у нашому роду став зрадником". Батько, на думку учнів, вбиває не тільки власну дитину, а й надію на продовження роду.

Наступний етап уроку - складання характеристики Фортунато - сина Матео. Запитання: "Яка боротьба точиться в душі хлопчика під час розмови з сержантом Гамбою? Як змінюється його поведінка? - сприяють розмові про хлопця та його вчинки. "Фортунато - ще дитина. Чисто дитяче бажання отримати срібного годинника призвело до зради: хлопчик продає за коштовну річ втікача, котрий довірив йому власне життя. Вражає трагічна розв'язка новели". "У душі хлопчика точиться боротьба поміж почуттям страху й величезним бажанням мати годинника", - ще одне висловлювання дітей на уроці, яке вони підтверджують цитатою з тексту новелістичного твору: "На обличчі Фортунато виразно відбивалося те, що спалахнуло в його душі: боротьба між палким бажанням заволодіти годинником і обов'язком гостинності". Звертаємо увагу дітей на психологічний стан Фортунато і запитуємо: про який обов'язок гостинності йдеться у новелі? Учні розповідають про закон честі корсиканців, що зобов'язував подавати притулок кожній людині, яка цього просить. Фортунато порушив цей закон, не витримав спокуси, - зазначають діти й знову звертаються до тексту: "Груди його важко здіймалися, здавалося, він от-от задихнеться. А годинник погойдувався перед ним, крутився, часом торкаючись кінчика носа. Нарешті хлопець нерішуче потягся до годинника, пальці торкнулися його, і годинник ліг на долоню Фортунато, дарма, що Гамба не випустив з рук ланцюжка. ...Блакитний циферблат... кришка начищена до яскравого блиску... вогнем горить проти сонця...". Його дядько, ад'ютант, розпалює в ньому почуття заздрості, хоча в батькових очах - це не виправдання для хлопця. Закони честі засвоюються з молоком матері, а діти змалечку вчаться переборювати свої бажання в ім'я вищих моральних цінностей.

Далі поведемо розмову про те, що в епізоді зради Фортунато конче важливе кожне його слово. Символічне ім'я хлопчика (походить від імені богині удачі Фортуни). Та й сам батько сподівався, що в майбутньому пишатиметься сином, про що читаємо у новелі: "... і нарешті народила сина, продовжувача роду, на якого Матео покладав усі свої надії".

Пропонуємо учням замислитись: хто винен у тому, що так трагічно обірвалося життя Фортунато? У чому автор новели вбачає величність Матео Фальконе? Поставлені запитання спонукають читачів ще раз перегорнути сторінки твору.

Разом із учнями підсумовуємо:

Матео Фальконе уособлює вірність корсиканському кодексу честі. Влада грошей ще не зіпсувала корсиканських горців, і саме в цьому вбачає Меріме величність головного героя, котрий зневажає особисту користь, продажність. Скупий діалог і лаконізм події, які властиві новелістичним творам, розкривають не тільки її внутрішній трагізм, а й специфіку звичаїв корсиканців.

Як відреагував Матео Фальконе на зневагу, що виказав його домівці Джанетто, котрий плюнув на поріг й сказав: "Дім зрадника!"? Учні зачитують уривок з новели: "Лише людина, приречена на смерть, могла зважитися назвати Матео зрадником. Він негайно помстився б за таку образу ударом кинджала, і удар той не довелось би повторювати. Проте Матео тільки підніс руку до лоба, як людина, геть пригнічена горем". Цей жест підтверджує справедливість слів Джанетто.

Не залишаємо поза увагою дітей і психологічний стан матері, у душі якої йде боротьба благородних почуттів материнської любові й свідомості суворого обов'язку.

Як завершує новелу письменник? - запитуємо учнів і звертаємо їхню увагу на останні рядки твору: "Треба сказати зятеві Теодору Б'янки, щоб він перебрався жити до нас". Допомагаємо учням осмислити фінал новели. П. Меріме не завершує розповідь трагічною сюжетною розв'язкою, а мовби знижує враження від неї повідомленням про не-значну деталь. Як бачимо, письменник не дає готової відповіді, не осуджує людей, які потрапили в складну ситуацію. Тонко сплітаючи романтичні й реалістичні методи зображення дійсності, Проспер Меріме змальовує  окремі таємничі механізми людських стосунків, які визначаються бурхливими почуттями, побутовими звичками та моральними цінностями особистості.

Підсумкова бесіда

• Що ви знаєте про новелу як жанр? У чому її особливості?
• Яке враження справила на вас новела "Матео Фальконе"?
• Яка думка склалася у вас про головних героїв твору?
• Що ви можете сказати про ставлення автора до героїв?