Проблеми аналізу художнього твору на уроках зарубіжної літератури в школі

Із цим важко не погодитись. Справді, вчитель зарубіжної літератури має залучити учнів до найкращих здобутків світового письменства. Але залучати можна по-різному. Можна спиратися на емоційні враження учнів, або зацікавлювати захоплюючим перебігом подій твору, або привертати увагу до художніх обра зів, або звертатися до інших видів мистецтва. Слід визнати, що кожний учитель залучає школярів до скарбниці світової літератури як може, виходячи зі свого власного досвіду.

Однак художня література - не тільки розвага, не тільки засіб цікавого проведення часу, а ще й могутній потенціал для духовного та естетичного виховання молоді. І тому, якщо ми хочемо сформувати по-справжньому культурних читачів, варто визначити шляхи, якими відбувається залучення учнів до скарбів світової літератури. А всі ці шляхи починаються з однієї відправної точки - аналізу тексту. Який би метод чи методичний прийом не обрав учитель, які б інноваційні технології він не використовував на уроці, усі вони мають бути обумовлені самим твором і специфікою його аналізу. Тільки твір і його аналіз визначають методику його вивчення (і ні в якому разі не навпаки!). Таким є професійний підхід до викладання предмета. Не осягнувши вповні твір, не осмисливши його в усій цілісності й взаємодії компонентів, неможливо й правильно побудувати урок, організувати види й форми навчальної діяльності учнів.

Аналіз твору має стати основою літературної освіти учнів, яку вони набувають у процесі вивчення курсу зарубіжної літератури. Навчитися аналізувати літературний твір означає:

• сприймати його не пасивно, а осмислено, активізуючи всі якості культурного читача;
• глибоко проникати в тканину художнього твору;
• розуміти його не на побутовому рівні, а в контексті розвитку світової культури, філософської думки, з позиції духовних прагнень свого часу;
• і врешті-решт, уміти оцінити й отримати справжню естетичну насолоду від твору як мистецтва слова.

Проте аналіз художнього твору завжди викликав чимало проблем і труднощів у вчителів зарубіжної літератури. Як аналізувати художній твір у середніх і старших класах? Якими підходами при цьому керуватися? Які шляхи аналізу обрати? Як сформувати в учнів навички аналізу художнього твору? Усі ці питання доводиться розв'язувати вчителям-словесниками щодня, виходячи до шкільної дошки. Але вже зараз зрозуміло: ці проблеми не може вирішити кожний учитель особисто, тут потрібні спільні зусилля і науковців, і методистів, і учителів-практиків. Адже предмет "зарубіжна література" порівняно молодий, і методика аналізу творів зарубіжної літератури на уроках у школі ще тільки-но формується.

Визначимо наріжні камені цієї проблеми, які потребують особливої уваги на сучасному етапі.

Відмінність шкільного аналізу твору від літературознавчого аналізу

Як відомо, шкільний аналіз тексту відрізняється від літературознавчого аналізу, хоча між ними є й чимало спільного. У чому ж полягає схожість і відмінність між ними? Літературознавчий аналіз - це аналіз художніх елементів літературного твору в їх взаємодії в історико-літературному контексті з метою ідейно-естетичного осмислення художнього твору як цілого. Шкільний аналіз теж передбачає ідейно-естетичне осмислення учнями художнього твору. Разом з тим шкільний аналіз має відмінні аспекти:

• емоційний аспект (аналіз повинен викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, створити атмосферу зацікавленості тощо);
• пізнавальний аспект (з допомогою аналізу твору вчитель має познайомити учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та ін.);
• виховний аспект (будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісно зорієнтоване навчання).

Відповідність методів і прийомів аналізу твору віковим і психологічним особливостям учнів

Навчити учнів аналізувати художній твір - чи не найскладніше завдання вчителя-словесника у курсі зарубіжної літератури. І йти до цього треба поступово, крок за кроком, щоб надмірні зусилля у цьому плані не відбили у школярів бажання читати.

У 5-6 класах ця роботи тільки-но починається. Тут можна говорити лише про елементи аналізу художнього твору. Учні навчаються вирізняти елементи композиції твору, аналізувати окремі епізоди, знаходити в тексті зображально-виражальні засоби (метафора, епітет, гіпербола, порівняння), пояснювати їхню роль, характеризувати та порівнювати героїв твору, визначати їх риси, давати їм оцінку. У цьому віці учні вже отримують початкові знання про пейзаж, інтер'єр, портрет та про інші теоретичні поняття. Важливо, щоб цими поняттями не були переобтяжені уроки зарубіжної літератури, але й без них повністю не можна обійтися, оскільки навчити аналізувати художній твір без знань із теорії літератури неможливо.

У 7 та 8 класах уміння й навички аналізу художнього твору повинні розвиватися. Учні вже мають навчитися не тільки називати елементи композиції й переказувати сюжет, а ще й визначати ідейно-художню роль структурних елементів тексту, давати більш повну характеристику літературних героїв, порівнювати тематику й проблематику, сюжет і героїв різних творів, визначати особливості епічних, ліро-епічних та драматичних творів, поглибити свої знання з теорії літератури, опанувавши деякі жанрові поняття (повість, історичний роман, сонет, трагедія, філософська казка, науково-фантастична література, поема), засоби комічного, героїчне і трагічне в літературі тощо.

У середніх класах при аналізі творів домінують емоційний та виховний аспекти, тому що у цьому віці учні сприймають художні тексти більше на емоційному рівні, їх цікавлять захоплюючі події, герої, які набувають для них виховного значення.

Коли ж починається систематичний курс зарубіжної літератури - у 9-11 класах, учні вже здатні навчитися всебічно оцінити літературний твір і дати його цілісний аналіз. Звісно, це вміння приходить не одразу, а в результаті систематичної спільної роботи учителя й учнів. У старших класах школярі мають навчитися аналізувати художній твір у єдності змісту й форми, визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови, характеризувати літературних героїв і засоби створення образів, розрізняти жанрові особливості прочитаних творів, порівнювати художні тексти, виявляти авторську оцінку героїв і подій, розглядати твори в контексті епохи, напряму, течії, використовувати при аналізі твору критичну літературу тощо. У старших класах на перший план виходить пізнавальний аспект шкільного аналізу твору, хоча не слід відмовлятися й від емоційного та виховного аспектів, щоб уроки літератури не перетворилися на нудні й нецікаві заняття.

Відповідно до кожного класу визначаються й види та форми робіт з учнями, спрямованих на оволодіння навичками аналізу твору. У середніх класах надається перевага усним формам роботи: бесіді евристичного характеру, усній характеристиці героїв, подій, окремих компонентів твору тощо. Однак у середніх класах учні вже починають опановувати й письмові форми аналізу, зокрема, навчатися складати простий, а потім розгорнутий план характеристики героя, можна пропонувати їм для написання і невеличкі твори-роздуми за прочитаними творами та інші види письмових робіт. У старших класах види й форми роботи по аналізу твору ускладнюються. Урізноманітнюються усні форми: крім бесіди, дедалі більше використовуються такі форми, як дискусія, проблемна ситуація, виступ щодо певних аспектів твору, характеристика героя, проблематики, сюжету й композиції твору тощо. Невеликі літературні твори (наприклад, вірші, оповідання або окремі текстові фрагменти) можна пропонувати й для цілісного комплексного аналізу в усній формі. Письмові форми роботи стають теж складнішими. Учні мають уже вміти письмово обгрунтовувати свою оцінку прочитаних творів, готувати письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром (твір-роздум, рецензія на твір, характеристика літературного образу тощо), складати план і конспект літературно-критичної статті тощо.

Отже, методика шкільного аналізу художнього твору, його види й форми  повинні визначатися віковими та психологічними особливостями учнів.

Методологічні принципи шкільного аналізу художнього твору

До шкільних програм із зарубіжної літератури введені твори досить різноманітної тематики й проблематики, які належать до різних культур, епох, напрямів, течій, жанрів. Однак все ж таки можна визначити ті загальні принципи, що мають бути покладені в основу аналізу літературного твору в курсі зарубіжної літератури.

1. Принцип цілісності

Кожний художній твір - це певна цілість, тому й аналіз твору має бути цілісним. Художній твір слід аналізувати в сукупності всіх його елементів, у їх синтезі, взаємодії. Г .Гуковський зазначав: "Кожна деталь, кожна риса стилю, врешті-решт кожне слово художнього твору потрібні, тобто образно значущі, містять у собі смисл". Хоча на уроці вчитель й виокремлює ті чи інші компоненти твору (наприклад, пейзаж, портрет, тропи тощо), щоб розглянути їх більш глибоко, але завжди слід пам'ятати, що це частки єдиного цілого. Узяті поза контекстом, вони втрачають своє значення. Словесник має вести своїх учнів від аналізу окремих елементів - до пізнання цілого. А можна йти й навпаки: від цілого - до розуміння його складових. Такими можуть бути напрямки шкільного аналізу тексту, але який би напрямок не обрав учитель, він завжди має привести учнів до розуміння ідейно-естетичної єдності твору.

2. Принцип відповідності форм і шляхів аналізу художній природі твору

Кожний літературний твір має свою специфіку: він належить до того чи іншого роду літератури (епос, лірика чи драма), жанру, репрезентує певні напрями, течії або стилі. Тому художні твори, введені до шкільної програми, не можна аналізувати всі однаково, тому що вони всі різні. Твори романтизму значно відрізняються від, скажімо, творів постмодернізму. А до творів античності не можна підходити з тими самими критеріями, що й до творів реалістичного спрямування. Отже, сам твір, його своєрідність визначають шляхи й методику його аналізу. І цим має керуватися учитель при вивченні творів зарубіжної літератури.

3. Принцип багатозначності

Кожний по-справжньому високохудожній твір завжди багатозначний, тому немає й не може й бути раз і назавжди "правильного" аналізу художнього твору. Твір може бути прочитаний по-різному, і в цьому - причина його живучості в часі. Тому при аналізі твору варто враховувати читацьке сприйняття. Ще Ю. М. Лотман зазначав: "Кожний іде до книги своїми шляхами, і кожний відкриває її по-своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури".

4. Принцип єдності змісту та форми твору

Деякі вчителі вважають, що розмова про форму художнього твору на уроці не буде цікавою для учнів, тому вони обмежуються цікавими подіями або образами твору. Проте література, як відомо, - передусім мистецтво слова. І розмова про те, як створюється це мистецтво, якими засобами письменник досягає художньої виразності, емоційного впливу на читача не менш захоплююча, ніж усі сюжетні перипетії. Проте аналіз твору зарубіжної літератури саме як мистецтва слова має свою специфіку. І це пов'язано зі специфікою самого предмета. Твори зарубіжної літератури в школі вивчаються, як правило, в перекладах. Якщо вчитель та учні мають доступ до оригіналу, то, звісно, тут при шкільному аналізі йде мова про мистецтво слова першоджерела. Однак якщо учитель та учні розглядають твір у перекладі, то тут треба враховувати специфіку аналізу художнього перекладу. Не можна погодитися з поширеною в останній час думкою про те, що художній переклад не можна аналізувати. Його можна і варто аналізувати, тому що художній переклад тому й називається художнім, бо він відтворює не тільки основні змістові колізії, а й художні домінанти твору (стильові, мовні, мотивні, образні тощо). Але при цьому, звичайно, не можна не враховувати й мистецтво слова перекладача, його вміння передавати засобами рідної мови ті чи інші особливості оригіналу.

Шляхи шкільного аналізу художнього твору

Питання про шляхи аналізу літературного твору в школі є доволі дискусійним. Уже давно застаріла класифікація, за якою виділялися три шляхи аналізу: за структурою, за образами, і за проблемами. На сучасному етапі є слушною думка Б. Чиркова, котрий запропонував такі шляхи шкільного аналізу твору: текстуальний (коли розглядається текст сам по собі, у його цілісності й розмаїтті художніх компонентів), контекстуальний (коли текст аналізується відповідно до певного історико-літературного контексту, з урахуванням напряму, жанру, течії, філософської думки, розвитку культури тощо) та інтертекстуальний (коли встановлюються міжтекстові зв'язки на різних рівнях художніх творів).

Однак питання про шляхи аналізу художнього твору в школі лишається ще відкритим. І тут велику роль має відіграти досвід учителів-практиків, оскільки великого значення у процесі викладання курсу зарубіжної літератури набувають не тільки загальні шляхи аналізу, а й шляхи конкретні, що придатні для кожного окремого тексту. А конкретних шляхів існує безліч, наприклад: аналіз поетичної мови твору, аналіз віршової структури твору, аналіз авторської позиції, стилістичний аналіз, мотивний аналіз, аналіз міфологічної основи твору тощо. Шлях аналізу художнього твору - це той ключ, яким учитель "відкриває" твір для учнів, вводить їх у неповторний світ художнього твору. І такі заповітні ключі в кожного вчителя - свої, і чим більше їх, тим талановитішим є словесник.

Методи аналізу художнього твору в школі

У шкільній практиці вчителі використовують елементи таких методів літературознавчого аналізу, як:

• порівняльно-історичний, або історико-літературний (коли твір розглядається як факт історії літератури того чи іншого народу);
• структурний (коли в основі аналізу - розгляд художньої будови, структури твору);
• категоріальний (коли в центрі уваги вчителя та учнів знаходяться певні категорії: жанр, напрям, стиль тощо);
• описовий (коли вчитель робить огляд певної літературної доби, художніх тенденцій епохи, залучаючи ті чи інші твори тощо);
• біографічний (коли до аналізу твору залучаються факти біографії митця, певною мірою трансформовані у художній формі);
• культурологічний (коли твір аналізується з урахуванням розвитку світової культури, при цьому великої ваги набувають фонові знання, що готують учнів до сприйняття таких творів);
• генетичний (коли аналіз твору передбачає з'ясування першоджерел образів і мотивів твору, традицій, архетипів, міфологічної основи тощо);
• компаративний (коли з метою поглибленого аналізу порівнюються різні твори за певними спільними аспектами: чи то тематикою, чи то образами, чи то засобами художньої виразності, чи то мотивами тощо).

Отже, аналіз художнього твору - це справа надзвичайно складна, але й цікава. Не можна погодитися з думкою деяких учителів, які вважають, що твори треба просто читати з цікавістю. Але виникає питання: звідки ж виникне ця зацікавленість? Що сформує стійкий інтерес учнів до зарубіжної літератури? Тільки постійна й наполеглива робота з розвитку вмінь і навичок аналізу тексту допоможе нашим учням стати справді культурними читачами, знайти свої стежки до творів світового письменства й отримати велику насолоду від спілкування з мистецтвом слова.

Практика аналізу літературного твору в школі

Щоб учитель міг спрямувати аналітичну роботу з текстом у потрібному руслі, пропонуємо деякі пам'ятки, з якими він може ознайомити своїх учнів і які можуть знайти місце у кабінеті літератури. При цьому зауважимо, що етапи аналізу твору визначає передусім читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.

План аналізу ліричного твору

1. Тема.

2. Ідея.

3. Образ автора або ліричного героя (його думки, почуття, переживання).

4. Композиція (розвиток почуттів, ідеї або образів).

5. Жанр.

6. Особливості ритмомелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, рими тощо).

7. Мова художнього твору (тропи, фігури та ін.).

8. Зв'язок з певним напрямом, течією.

План аналізу епічного твору

1. Тематика і проблематика.

2. Жанр.

3. Форма оповіді (від імені автора, оповідача тощо).

4. Сюжетно-композиційні особливості ( в тому числі й позасюжетні елементи).

5. Простір і час.

6. Система образів і засоби їх розкриття.

7. Мова художнього твору.

8. Ідея. Задум письменника і його втілення.

9. Місце в історико-літературному процесі.

План аналізу драматичного твору

1. Жанрова природа твору.

2. Конфлікт.

3. Особливості розвитку сценічної дії.

4. Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

5. Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

6. Тема та ідея.

7. Різні наукові чи читацькі інтерпретації.

8. Місце в історико-літературному процесі.

Характеристика художнього образу

1. Еволюція героя.

2. Портрет.

3. Як характеризують героя предмети, що його оточують.

4. Поведінка, вчинки героя.

5. Зображення душевних переживань.

6. Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

7. Світогляд.

8. Мова героя.

9. Роль деталей у розкритті характеру.

10. Авторська характеристика.

11. Характеристика героя іншими персонажами.

12. Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

1. Визначити хронологічні межі періоду, про який йдеться.

2. З'ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

3. Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

4. Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори. Відзначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

5. Показати зв'язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.

6. Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

Учитель може адаптувати ці пам'ятки відповідно до вікових особливостей класу. Можна також розробити за аналогією до поданих пам'ятки для аналізу сюжету та композиції твору, для аналізу поетичної мови твору, для компаративного аналізу та інші згідно з програмою із зарубіжної літератури. Звісно, такі пам'ятки не є догмою, вони розраховані на творче використання. Їх призначення - нагадати про основні моменти шкільного аналізу тексту.

Однак аналіз художнього твору - це завжди справа суто індивідуальна і творча, оволодіння учнями вміннями й навичками аналізу свідчить не тільки про знання текстів, а й про рівень глибини їх сприйняття, про розвиток творчих здібностей і читацьку активність школярів.