Яка на дотик дитяча фантазія. Урок комп’ютерної грамотності

Гра – це єдина центральна діяльність дитини, яка має місце в усі часи і в усіх народів. Дітей не потрібно вчити грати, не потрібно заставляти їх грати. Діти грають спонтанно, з охотою, із задоволенням, не переслідуючи ніяких певних цілей. Для того, щоб краще було прийняти дитячу гру, деякі доросл і намагаються знайти в ній особливий зміст, називаючи її роботою. Намагаючись прискорити процес перетворення дитини в дорослого, багато дорослих нетерпимо ставляться до того, як дитина витрачає час на гру. Їм здається, що дитина повинна наполегливо працювати, щоб досягти певної мети, яка йому, дорослому, здається достойною. Досить часто гра визначається як праця дитини. Мабуть, це спроба хоч якимось чином "узаконити" гру, показати, що гра може бути важливою тільки тоді, коли співпадає з тим, що вважається важливим у світі дорослих. Саме так, як дитинство має свій внутрішній зміст і є перехідним місточком  в світ дорослих, гра має свою внутрішню цінність і важлива незалежно від того, до яких наслідків вона може призвести.

Автор: Ільєнко Н. В., учитель інформатики, Бориспільський ліцей "Дизайн-освіта" імені Павла Чубинського Київської обл.

Завантажити>>>