Поняття доброго, гідного життя

Тривалість: два уроки.

Цілі та задачі:

1. З'ясувати, чим відрізняється "життя" від "доброго життя".

2. Обговорити принципи, норми доброго й чесного життя.

3. Проаналізувати, як, поліпшуючи соціальні умови, людина поліпшує якість життя. Сформулювати поняття гідного життя.

Методи: дискусія, аналіз.

ХІД УРОКУ

1. Учні повинні були вдома написати твір "Як би я хотів жити" або "Моє життя через двадцять років". Учитель просить кількох учнів прочитати свої твори, інші учні можуть проаналізувати думки, висловлені однокласниками.

2. Учитель зачитує думки Балтруса Дагіліса (дійсне прізвище К. Лякяцкас): "Людина немов дерево, що, звичайно, може й саме вирости, але без відходу дасть кислий, прогірклий, ні до чого не придатний плід; а щоб воно дало приємні та солодкі плоди, треба його посадити, прищеплювати, непотрібні гілочки обрізати, щоби кривим не виросло - до підпірки прив'язувати, поливати...". Учитель пояснює суть цієї думки.

3. Завдання 1. Кожний з учнів на окремому аркуші малює дев'ять найважливіших речей. Потім три не занадто важливі речі викреслює. Залишається шість речей. Добре подумавши, учень викреслює ще три речі і так працює, поки залишається тільки одна, найважливіша річ. Цей малюнок свідчить про важливу на даний момент для учня річ. Кожний показує свій малюнок однокласникам. Це завдання допоможе краще зрозуміти себе, зрозуміти інших людей. Учні дискутують, як би вони могли втілити свої прагнення, чи всі засоби виправдовують мету.

4. Завдання 2. Учитель дає учням список тих речей, що дорослі найчастіше шукають.

Дорослі шукають:

• хороший дитячий садок, няньку для дитини;
• престижну школу;
• підходящу професію;
• корисні зв'язки;
• хорошу квартиру;
• економічну машину (список можна продовжити).

Дискусія про те, чому так відбувається.

Учні висловлюються про те, чого вони хочуть, до чого прагнуть, що їм потрібно, як вони можуть утілити свої цілі, які засоби для досягнення цілей можуть використовувати.

Учитель допомагає учням сформулювати поняття гідного життя.

5. Завдання 3. Учитель називає учням прислів'я та приказки, а учні повинні пояснити, як вони їх розуміють. Наприклад: "Рука руку миє"; "Ворон воронові око не виклює"; "Не підмажеш - не поїдеш.", "Яблуко від яблуні недалеко падає"; "Вода камінь точить"; "Шила в мішку не приховаєш"; "Що посієш, те й пожнеш"; "Від життя одержуєш стільки, скільки в нього вкладаєш."; "Він ішов по головах".

Учитель непомітно підводить пояснення цих прислів'їв і приказок до антикорупційної тематики, щоб учні могли висловити свою думку, подискутувати.

Автор: Г. Григонене. "Антикоррупционное воспитание в школе", Литва.