Розробка факультативного заняття «Елементи грецької культури на Черкащині. Спільне в традиціях, звичаях, віруваннях грецького й українського народів» з української літератури в 10-му класі
Природа мистецтва, зокрема літератури, дозволяє людям спілкуватися у часі і просторі. За словами Максима Рильського, – “краса вміє в Минуле двері одчинити і в Будуче”. Мистецтво, власне, і є тим містком, який поєднує людей різних країн та усіх епох. Мистецтво – завжди а
ктуальне.На порозі XXI століття наші сучасники читають давньогрецьких та римських письменників, твори яких і досі дають насолоду художню і збагачують нашу духовність. Як і тисячоліття тому, людей хвилюють проблеми, що порушили великі моралісти античності. Людяне в людині зберігається. Це запорука, що забезпечує зв'язок часів. Із цього приводу Максим Рильський писав: “Є ланцюги, що їх не можна рвать, немов у тілі вен або артерій”. Діячі української культури постійно піклувались, щоб антична спадщина стала набутком народу.
Як відомо, антична література посідає особливе місце в історії світової цивілізації. Антична культура – колиска європейської. Розвиток культури Близького і Середнього Сходу також безпосередньо пов'язаний із розвитком античного мистецтва, філософії, науки. Античний – слово латинське, що в перекладі означає давній. У понятті “античний світ” поєднують Стародавню Грецію та Рим.
У V – IV столітті до нашої ери грецька культура стала однією з найрозвиненіших культур стародавнього світу. Грецька література, мистецтво, філософія пізніше вплинули на розвиток культур інших європейських народів. Культура стародавніх греків лягла в основу всієї сучасної культури людства, відіграла незаперечну роль у ґенезі культури української.
Одним із найяскравіших виявів національної свідомості кожного народу є його культура, побут і звичаї, народна творчість, зокрема словесний фольклор – уснопоетична творчість. Фольклор, що зародився ще в первісному суспільстві і був основою літератури та мистецтва кожного народу, тісно пов'язаний з історією, етнографією, іншими видами культури. Завдяки своїй усній формі він став скарбницею народних традицій, зберігши все найкраще з духовності нації, яка протягом століть керувалася його неписаними моральними законами.
Так, фольклор сприяє зближенню духовної культури, взаємозбагаченню традицій контактуючих народів. Це можна простежити на прикладі грецького та українського народів, вказавши на спільне в їхніх традиціях, звичаях, віруваннях. Візьмемо для порівняння Черкащину – край, який вабить своїх гостей своєрідною красою природи, багатими пісенними і фольклорними традиціями, унікальними пам’ятками історії й архітектури. Неповторне обличчя древніх Черкас, мальовничі кручі Дніпра, чарівна “Софіївка”, високі канівські кручі і гетьманська столиця Чигирин залишають незабутні враження у всіх, хто хоч раз побував на цій благословенній землі.
Справжній ренесанс переживає сфера духовності, все те, що пов’язане з відродженням національної свідомості. На Черкащині багато робиться для відновлення історичного минулого. Місцем справжнього паломництва, життєдайним джерелом духовної наснаги стали для українців з усіх куточків планети Шевченківські місця – Звенигородщина і священна Канівська гора, де знайшов вічний спочинок духовний батько нації Тарас Григорович Шевченко. З думами і мріями Великого Кобзаря звіряють Черкащини свої сьогоднішні кроки і дії.
На духовному небосхилі краю і всієї України у XIX столітті яскравими зірками засяяли імена видатних земляків – активних учасників процесу національного відродження: Михайла Старицького – талановитого письменника, драматурга, Івана Нечуя-Левицького – класика української літератури, композитора Семена Гулака-Артемовського, філософа Памфіла Юркевича, видатного вченого-енциклопедиста Михайла Максимовича, помолога Петра Симиренка. Унікальне поєднання сучасного і минулого, реальності і легенди давнини створюють численні історико-культурні пам’ятки на тлі чарівної природи. І в них спостерігається протягом віків, починаючи з давніх часів, плідний вплив грецької літератури, мистецтва, філософії.
Живою й активною частиною сучасного фольклору є традиційні пісні, які й досі посідають провідне місце серед інших видів народного мистецтва, оскільки в них порушуються і художньо висвітлюються важливі проблеми суспільного та особистого життя. Як грецькі пісні, так і українські, позначені багатожанровістю і різноманітністю стильової побудови. Серед них на Черкащині переважають історичні, родинно-побутові, жартівливі й танцювальні пісні: “Копав, копав криниченьку”, “Ой у полі вітер віє”, “Тече річка невеличка”, “На вулиці скрипка й бас”. І досі звучать в Україні запальні грецькі сиртакі.
Щодо давніх античних зразків грецької музики, то їх у нашій місцевості збереглося небагато. Як і всяка звукотворчість, що виражає дух нації, музика греків також сягала своїм корінням у народну пісню.
Щодо мелодики грецьких пісень, то більшість їх побудована на стародавніх діатонічних ладах. Архаїчні мелодії мають, наприклад, у нашій місцевості обрядові, весільні, купальські, гадальні пісні. У грецьких піснях є багато мелодійних зворотів, які існують у старому культовому літургійному грецькому співі. До стилю грецького виконання належать і віддихи серед слів пісні, і повторювання співаками перерваного слова чи словесного складу в пісні (деякі з цих елементів характерні й для стилю українського виконання). На відміну від українських, грецькі народні мелодії більше вкладаються в мішані такти. Греки були вірні стародавній античній традиції одноголосного виконання своїх народних мелодій. До цієї ж традиції належить і унікальний спів в октаву.
Як відомо, кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У стародавніх греків релігійні обряди супроводились урочистими танцями, що називалися “каравіно”. Були і мішані хороводи, що не мали зв’язку з релігійними відправами. Це були звичайні розваги хлопців і дівчат.
Греки, як і українці, люблять пісні і музику. Своєрідні грецькі народні танці, то повільні, то швидкі. Зазвичай вони схожі на хороводи.
Жоден із європейських народів, крім слов'ян, не засвоїв хороводів і не зберіг так широко і різноманітно, як наш український народ.
Варто зазначити, що пісенні тексти і грецькі, й українські (і тексти Черкащини) завжди змістовні, вони розповідають про якусь конкретну подію, але формою – прості й короткі. Пісня у весняних хороводах має лише другорядне значення; головне тут не пісня, а ритм і танці, що мають своїм завданням підняти настрій, розбудити енергію і передати її навколишньому світові, щоб збудити природні сили до нового життя, дії, руху, піднесення.
А тому й не дивно, що переважна більшість гаївок і веснянок має веселий, оптимістичний характер.
Серед різноманітних компонентів матеріальної і духовної культури грецької, а також української, особливе місце посідає весільна звичаєвість. Вона є не тільки цікавим елементом духовної культури будь-якого народу, що тісно пов’язана зі шлюбно-сімейними взаєминами, а й яскравою формою збереження національних традицій.
Укладання шлюбу в грецьких родинах відбувалося за народними традиціями, схожими з українськими (що характерно і для Черкащини).
Зазначимо спільне в звичаях, віруваннях грецького та українського народів. Греки першими зі стародавніх народів почали дотримуватися звичаю, за яким у чоловіка повинна бути тільки одна дружина. Як і в українців, шлюбу передували заручини. Весільні обряди починалися з передвесільного циклу, під час якого відбувалася церемонія домовленості про весілля і досягнення згоди між родичами молодих.
До весілля готували обрядове весільне печиво: обрядові калачі (на Черкащині шишки), дарували запрошення на весілля.
Найповажнішими особами на весіллі були кум і кума (калата і кальне у греків). Визначали і весільних чинів. За розпорядника був сват, який звався “кошеві” (на Черкащині “староста”). З боку молодого неодружені хлопці звались “ідіт-аласи” (достойні молодці), (на Черкащині “боярини”). Почесні свідки були з нареченими.
До весілля в домі нареченого прибирали весільне деревце під назвою “єлха,” на Черкащині “гільце”). Для цього брали здебільшого гілку вишні і прикрашали її яблуками, цукерками, квітами (на Черкащині соснину, прикрашену цукерками і стрічками).
У греків, на відміну від українців, протягом тижня перед весіллям відбувалася ціла низка обрядових дій у домах обох наречених.
Весільне застілля спочатку відбувалося в домі нареченої, а потім у нареченого (на Черкащині частіше спільне застілля, рідше – одночасно в домах обох наречених).
Однією з головних обрядодій грецького й українського весілля (що характерно для Черкащини) було обдаровування молодих. Куми збирали дари.
Ритуальними стравами на весіллі у греків є також вишневий кисіль, розлитий у тарілки (що характерно і для весілля українців). Музика по селах і містах різна, від сучасних естрадних оркестрів до троїстої (баян, бубон).
Молоді ночують першу шлюбну ніч у чужому домі. Цей звичай характерний для багатьох народів, він пов'язаний із віруванням у те, що можна таким чином обманути злі сили, аби не зашкодити щастю молодої сім’ї.
На відміну від українських сіл, для грецьких не є характерним катання, купання батьків молодих, невиразно виступає і звичай “водити ряджених”. Іноді одягаються в “циган”, але ніколи не ходять по селу в карнавальному вбранні.
Як в Україні, так і в Греції, популярні міські свята і фестивалі, під час яких можна скоштувати й національну грецьку страву: сувлаки-шашлик. Греки, як і українці, полюбляють різноманітні салати із городніх рослин, вишукано готують страви із помідорів, баклажанів і кабачків.
Майже 98 % населення Греції, як і України (що характерно і для населення Черкащини), дотримується православного вірування. Відвідування церкви у вихідні і в свята – не лише обов’язковий ритуал, але й можливість поспілкуватися із сусідами. В країні прийнято відзначати всі великі релігійні свята, особливо урочисто – Пасху. Крім культових, проходять ще загальнодержавні свята, присвячені історичним подіям.
Необхідно наголосити, що в міфах про богів та героїв греки відтворили своє уявлення про створення світу, про безсмертя людської душі, а також повідали про землі та народи, які їх оточують.
Стародавні греки свято вірили в те, що боги знають, як уникнути неприємностей у житті. Свої поради та вміння боги передавали людям через пророків і ясновидців. Жінка-пророчиця могла дати відповідь на будь-яке запитання стосовно майбутнього. До неї час від часу звертались (що характерно і для українців).
Пізніше греки починають розуміти, що їхнє життя залежить не так від волі богів, як від них самих – їхніх вчинків, прагнень і сподівань (що характерно і для українців).
Грецькі філософи проповідували ідеали краси і добра, даючи людям уяву про те, як треба ставитися до законів, релігії, держави. З давніх-давен ідеалом грека було “арете” – вища досконалість, доброчинність і доблесть (що характерно і для українців). Твори грецьких митців оспівують тирано-борців, навчають шанувати розум, прославляють радість життя і незламність у горі.
Від грецької культури українська успадкувала дух вільного творчого натхнення, що ґрунтується на свободі особистості. Дійсно, грецькі міфи стали джерелом натхнення творчої інтелігенції краю – поетів, письменників, художників, діячів культури і мистецтва, освітян, істориків-краєзнавців, журналістів.
В Черкасах у різні роки жили і творили письменники А. Химко, народний художник України Д. Нарбут, народний артист УРСР Є. Кухарець, народні артисти України – О. Павловська та Н.Попова. Черкаси – батьківщина письменника Л. Гомона, вченого О.І.Неровецького. Тут розкрився і став знаний в Україні та світі талант “витязя української поезії” В. Симоненка. І сьогодні на ниві літератури й образотворчого мистецтва успішно працюють визначні митці – В.Захарченко, М. Негода, С. Носань, В. Клименко, І. Бондар, А. Недосєко, Т. Гордова, М. Теліженко та О. Теліженко. Представники творчої інтелігенції гуртуються в творчі об’єднання, які стають ядром майбутніх обласних організацій спілок письменників, художників, архітекторів, композиторів.
Черкащани прагнуть досягнення такої громадянської злагоди й об’єднання всіх членів суспільства довкола найвищої мети – побудови правової, демократичної, суверенної держави. Вони однозначно бажають Україні щастя і процвітання, бо від цього залежить і їхня доля, їхній добробут, їхнє майбуття. На сценах Черкаського обласного музично-драматичного театру ідуть трагедії Есхіла, Софокла та Еврипіда. Характер особистості розкривається в театрі саме так, як і в реальній дійсності – через систему вчинків, емоційні стани, процес мислення. Досі сміються люди над байками Езопа.
А суперечки сучасних черкаських політиків нагадують суперечки ораторів на афінських народних зборах. У багатьох країнах з гастролями побував Черкаський камерний оркестр на чолі з О.Дяченком. Соки рідної землі живлять пісенний дует Діани і Василя Матющенків. Далеко за кордони нашого краю линуть пісні всесвітньо відомого Черкаського державного українського народного хору та тріо “Вербена”. Славу Черкащини постійно примножують вихованці спорту. Бронзовий призер Олімпійських ігор в Атланті Олександр Крикун засвідчив продовження грецьких традицій. Черкаси сьогодні – це білий корабель, який після довгого плавання пристав до дніпровського берега.
Нечисленні пам’ятки грецької літератури, мистецтва, архітектури, які пережили тисячоліття і збереглися до наших днів, вражають нас своєю красою і досконалістю. Минають століття, а творча спадщина Стародавньої Греції не перестає захоплювати і залишається об’єктом аналізу, порівняння, стимулює теоретичні пошуки провідних естетиків і мистецтвознавців світу. В Україні велику культурно-історичну цінність являють собою пам’ятки минулого, які привертають до себе увагу не тільки пишною природою, чудовими кліматичними умовами, квітучими садами і виноградниками, прекрасними здравницями, але й героїчним минулим і славним сучасним.
Наріжним принципом, що має визначити напрям естетичного виховання черкащан в умовах незалежної України, повинно стати врахування кращого культурно-мистецького досвіду минулого, його коректне використання у межах принципово нового періоду історії. Варто погодитись із думкою Івана Дзюби, що картина літературного, образотворчого, музичного, театрального життя сьогодні розмаїтіша і цікавіша, ніж будь-коли. Наша рідна Україна, і Черкащина також, непомітно, але впевнено крокує в Європу. Широкими, як ніколи, є міжнародні контакти української культури, а це означає, що вона цікава для світу і здатна відгукуватися на світові імпульси, які спонукають до виходу на нові творчі горизонти. В Україні є незрима спільнота людей, жертовно відданих національній культурі, для яких доля національної культури тотожна їхній власній творчій і життєвій долі, і вони підтверджують це своєю працею.
Варто зазначити, що нині відбувається інформатизація культури, тобто надання духовному виробництву інформативного характеру. У зв’язку з цим розвиваються комп’ютерні мережі, що сприяє виникненню “інформаційного суспільства”.
Поряд з інформатизацією культури відбувається її технізація – залежність від рівня та характеру машинних технічних засобів як передачі культурної інформації, так і її виробництва. Тепер комп’ютер може створювати витвори мистецтва.
Отже, зі змінами у суспільстві відбуваються значні зміни в культурі. Наприклад, поєднуються сучасні стилі з класичними, і це з’єднання стає новим кроком у мистецтві, притаманним саме сучасному суспільству. А зі спадом міжнародної напруженості у світі все тісніше відбувається культурне співробітництво між країнами, що в свою чергу відіграє значну роль у розвиткові культури.
Таким чином, історія культури греків переконує в плідності взаємозбагачення культури українців. Досягнення і грецької, і вітчизняної науки лежать у фундаменті сучасного наукового знання. Принципи демократії і свободи людини покладені в основу всіх вільних держав сучасного світу.
Список використаної літератури
- Л.К. Вахніна, Л.Г. Мушкетик,В.А. Юзвенко. Під одним небом: Фольклор етносів України. – К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1996. – 255с.
- Іван Дзюба. Спрага. - К.: Український світ, 2001. – 280 с.
- А.М. Матвієнко. Рідне слово. – К.: Всеукраїнське товариство “Просвіта”, 1994. – 160 с.
- Г.Н. Підлісна. Про красу та античну літературу. – К.: Техніка, 1997. – 190 с.
- Черкащина – серце України. Ювілейний презентаційно-іміджевий каталог. 2003.