Посадить калину коло серця, щоб цвіла вона в душі. Проект "Калина"

Українська мова - мова калинова
Хай і знов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
„Я - країна Україна -
На горі калина!"
П. Тичина

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво - луна.
Ц е моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що як тато і мама - одна.
А. Камінчик

Без верби та калини нема України
Ми українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов'їна!
Квітне в садочку червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна.

Проект „Калина"

Інтеграція предметів

Читання

Г. Демченко „Калина"
В. Скуратівський „Калина"
А. Листопад „Калина"
П. Воронько „Зимова калина"

Розвиток мови

Опис „Калина" (творча робота за планом, казка)

Я і Україна

У царстві рослин
Символи держави (калина)

Трудове навчання

Аплікація (рушничок, вітальна листівка)

Образотворче мистецтво

Складання ілюстрацій до творчих робіт (пальцеве малювання грона)
Час - 5 годин

Зміст

Предметний матеріал

Таблиці, малюнки, аплікації плакати, дитяча література, кетяги калини, вишивки, ікебани, вернісажі, букети

Словники

Тематичний словник школяра
Словник української мови
Тлумачний словник

ТЗН

Музичний центр, касета
КАЛИНА

Для самостійного читання

„Я пізнаю світ", с. „Рослини"
Енциклопедія школяра
Т. Майданович „Калина цвіте пізно"
Г. Маковій „Кущ калини - добрий для цілої родини"

Для сприйняття на слух

Репродукції картин Т. Бойко, Т. Пати, К. Білокур
Загадки
Прислів'я, приказки
Реферати, діалоги

Форми роботи

Конференція

Розливальний, пізнавальний, творчий центри
Групова (базові групи) перехресні групи
Парами
Індивідуальне

Види роботи

Групові

• Робота з тематичними словниками
• Творчі роботи (взаємоперевірка)
• Гра „Карусель"
• Описи репродукцій й картин
• Інсценізація
• Виготовлення ікебан

Фронтальні

• Слухання розповідей
• Бесіда
• Активне слухання (реферати)
• Гра „Мікрофон"
• Розгадування загадок

Індивідуальні

• Самостійне читання текстів
• Виготовлення аплікації, колажу
• Аудіювання
• Складання казок

Парами

• Робота з „Енциклопедією"
• Розгадування та складання ребусів
• Складання за аналогією

КАЛИНА

Навчальні досягнення

1. Читання

2. Розвиток мови

3. Я і Україна

4. Трудове навчання

5. Образотворче мистецтво

ПОСАДІТЬ КАЛИНУ КОЛО СЕРЦЯ, ЩОБ ЦВІЛА ВОНА В ДУШІ"

Конференція

Мета: розкрити образ калини в українському фольклорі; поглибити знання учнів про рослинний символ України - калину; показати значення калини в житті людини; розвивати усне мовлення, увагу, пам'ять, спостережливість, уміння обмінюватися думками, слухати товариство; збагачувати активний словниковий запас; виховувати любов до рідної землі, України; ознайомити з методом пальцевого малювання.

Зал святково прибраний. У центрі - плакат „Кущ калини", вверху назва - плакат конференції, букет із кетягами калини, поруч інші символи (колоски, мальви, барвінок, чорнобривці і т.д.).

Зліва: виставка робіт учнів (аплікація, малюнки, вишивки і т.д.; вишитий рушник з кетягами).

Справа: репродукції картин К. Білокур, додаткова художня література Т. Шевченка, П. Тичини, Т. Майданович.

Збірка: „Україна в легендах та переказах", „Сокальщина. Енциклопедія" „У світ пізнань" (с. Рослини), магнітофон.

Учні одягнені в українські костюми, костюми калини, мальви, горобчика, верби.

Кожна „кафедра" (група) учнів має емблеми на грудях та велику на столі (біологи, історики, лікарі, літературознавці, поети, художники, музикознавці і т.д.).

На сцені панно - кущ калини, виставка малюнків-ілюстрацій о прочитаних творів, аплікація „гроно калини".

Діти в українських костюмах, у дівчаток-віночки. На столі: ікебана із кетягів калини, дівчина в костюмі калини (сукня, стрічки, вишиванка).

Хід конференції

І. Стадія зацікавленості

Оголошення теми конференції та завдання.

Учитель. Отже, запрошуємо на конференцію „Посадить калину коло серця, щоб цвіла вона в душі".

Цвіте калина в нашому саду,
Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.
Віночок із маленьких квіточок -
Непишних, некрасивих, непримітних.
Вона отак, як наша доля, квітне,
Вона Вкраїни рідної вінок!
А восени як ватра спалахне!
Своїм осіннім кетягом сяйне
І звеселить осінні тихі далі.
Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма,
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

ІІ. Стадія мотивації

Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі милують зір білим цвітом рубіновими кетягами восени. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.

Насіння з калини схоже на серце. Непроста ця рослина з маленькими серцями. Вона не тільки символ України, а символ дівчини.

У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові і їх дівочих сердець зросли калинові кущі.

Сьогодні ми ще більше дізнаємося про калину від наших учнів-істориків, біологів, художників, поетів, письменників, композиторів, літературознавців. До слова запрошуємо усіх, хто завітав на нашу конференцію.

„Калинова пісня"
Сл. М. Сингаївського, муз. В. Верменича
1. Калино весела
Калино червона,
Люблю твоє листя (2 р.)
Та росяні грона.
2. сонцем знов налита,
І сама від сонця.
Звисли, мов намисто, (2 р.)
Калинові гронця.
3. Сонечком налита
Чистою росою,
Ой, калино - цвіте, (2 р.)
Радісною з тобою.
4. До нашої стежки
Нахилилась віттям,
Зоряно з тобою (2 р.)
Матері і дітям.
5. Калино, чарівна Калино,
То від тебе сяє (2 р.)
Зоря промениста.

ІІІ. Стадія нових інформацій

Перший історик. А ось ще одна легенда. Утік козак із своєю милою та ніде не зміг увінчатися. Обернувся він терном у полі, а дівчина - калиною. Вийшла синова мати того терну брати, дівчини мати - калину ламати. „Се ж не терночок, се ж мій синочок, се ж не калина - це ж моя дитина".

Другий історик. Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли турки, з ними і греків чимало. Ось налетіли турки, з ними і греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Тоді прийшла в табір дівчина дуже красива і горда. Звалась вона Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він більше не порти йде на нашу землю. Грек здивувався, що вона не хоче коштовностей, і забрав її в Грецію.

У неї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: „Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, як найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої нашої землі, ті, які повертають здоров'я людини. Буде вона зватися Калиною...

Біолог. Калина - кущ, сабо невелике дерево заввишки до 5 м. Росте у лісах і чагарниках, майже у кожному дворі України. На нашій планеті існує понад 200 видів калини.

Ця рослина з родини жилолистих має трилопатеві листки, гілки голі, суцвіття негусте, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні, з однією кісточкою. На смак ягоди і кора гіркі, терпкі. Кора має зеленувато-сірий колір.

Калина - це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, кисіль, компоти, начинку для цукерок. Калина є також фарбувальна рослина.

Стиглих ягід на обід
Принесе онукам дід
Ласуватимуть малята
Наче в лісі пташенята
Бабця випече пиріг
- Раптом гості на поріг?
Чай заварить на калині
Завітайте до нас нині.

Перший лікар. Калина не тільки символ, а й ліки. Ягоди калини нормалізують роботу серця, мають сечогінну дії, їх уживають при лікуванні неврозів, гіпертонії, спазмах судин. Спиртовий екстракт калини та її відвар - добрі кровоносні засоби. Люди вживають як потогінний засіб. Ягоди з медом їдять при захворюванні печінки. Сік та відвар ягід з методом готують при кашлі і при лікуванні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, колітів, геморою.

Відваром молодої кори калини позбуваються пітливості ніг. Соком калини очищають обличчя, щоб рум'янілося. Свіжим соком калини виводять прищі та вугрі на обличчі.

Другий лікар (реферат „Калина").

Учитель. Калина - це оберіг України. З калиною пов'язано багато обрядів, звичаїв.

Кали на - найулюбленіша рослина нашого народу. Образ її співаний в українському фольклорі. Фольклор у перекладі означає „народна мудрість". А які види фольклору ви знаєте?

До фольклору відносяться казки, прислів'я, загадки, скоромовки, колискові, веснянки, колядки, щедрівки, гаївки.

Калина у казці - це образ добра, справедливості. Сьогодні ми уявимо, що ми з вами великі майстри, що займаються розписом. А в розписі існують свої правила, можна малювати без пензлика, просто пальцями. І ось ми з вами намалюємо кетяг калини просто пальчиком. Покладіть перед собою квадратик з паперу або круг. Візьміть простий олівець. Спочатку намалюйте гілочку. Зверніть увагу на правильне розміщення. Потім опускаємо вказівний палець правої руки в раніше розведену водою фарбу. Фарба у нас не дуже рідка, але і не густа. Робимо відбиток. Одна ягідка готова. І далі так само, доки не зробимо весь кетяг.

Молодці! Витремо пальчики тканиною.

Дівчинка
Я калину малювала
Та історію згадала
Малювала залюбки
Запорізьких козаків
Це вони понад Дніпром
За переказом гуртком
Посадили зелен гай
Гай - калиновий розмай
У проходи мандрували
Калинові кетяги пам'ятали.

Перш ніж розпочнемо, я хочу розповісти вам про Пелагею Іванівну Глущенко, одну з талановитих представниць петриківського декоративного розпису. Вона - знавець техніки орнаменту та розмаїття кольорів, яка шукає власну дорогу в народному мистецтві.

Її учениця, Тамара Бойко, також багато працює в жанрі розпису. Художниця тільки-но розпочинає свій творчий шлях. Її роботи від назначені на обласних виставках. Ось одна з них - „Червона калина". На чорному фоні жаріє п'ять кетягів калини, а які чудові листки, а як манять до себе духмяні, біленькі квіточки.

Розгляд твору.

Перший художник. Кожна пора року дарує нам свою красу. Весна -перші ніжні квіти, літо - буйну зелено, сонце, осінь - плоди. Погляньте на букет калини. Калина, символ краси, улітку радує білим цвітом, а восени - полум'яним намистом. Вона гарна в різні пори року, і тому художники оспівують її в своїх пейзажах, натюрмортах, розписах.

Прекрасні твори Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, Марії Примаченко, Параски Хоми.

Другий художник. Запрошує розглянути картину художниці Катерини Білокур „Виноград з ожиною". Темно-сині ягоди винограду й ожини чітко відрізняються від невеликого грона калини, яку художниця вплела у композицію. Ніжна зелень листочків передана легким дотиком пензля. На кожній ягідці видно блискуче місце, де сильно відбивається світлою. Здається, що в кожній ягідці заховано золотий промінчик сонця.

Учитель. Калина - улюблениця нашого народу. У віршах, казках, переказах, легендах калинові ягоди порівнюються з червоним намистом - коралами і вродливою дівчиною.

Виставка саморобних намиста бабусь, мам.

Підходить до куша калини і веде розмову.

Ось калина над рікою.
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте
Розцвітає, як вогні...
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонька, і мені.
Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розкошися,
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки як намисто.

Із-за куща калини виходить дівчина - Калина.

Розповідь казки І. Демченко калина".

В Україні є понад 100 населених пунктів з назвами „Калинівка", Калинове" і т.д.

Пісня „Про Україну"
Сл. М. Гринчука, муз. С. Яреми
1. Дівчина-калина
В білому віночку
Вийшла із хатини,
Стала на горбочку.
2. А як заспівала
Солов'їно - дзвінко
В лісі розселила
Килими з барвінку.
3. Золотила ниву,
Голубила небо,
Дітвору щасливу
Кликала до себе.
4. Кличе всіх щоднини
До краси і згоди
Пісня України,
Що єдна народи.

Другий літературознавець. Ламати калину, зневажати калину - великий гріх. Бо калина - жива душа того, хто її посадив, душа нашого народу. Хоч дуже давно з неї робити цвяхи шевські, вугілля. А коли підростає у матері син, вона, благословляючи його в дорогу, наказувала не забувати калину.

Підеш ти, сину, по Україні,
То ж не журися.
Коли стрінеш у лузі калину,
То й прихилися.
А як зустрінеш у лузі калину,
То й пригорнися,
Бо я любила її колись.

Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. У розлуці ми згадуємо калину, тужимо. Калина - це той символ, що пам'ять людська береже, нагадуючи про рідні краї, символ безсмертя. Козак, умираючи на чужині, просить: „...насипати високу могилу..., посадити в голову калину. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити від годиноньки вісті".

Пісня „При долині кущ калини"

Так на могилі козака, який у серці зберігав образ калини, чи чумака, який вирушив у мандри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, товариші саджали кущ калини, як ознаку того, що тут похований українець.

Перший музикознавець. У народі кажуть: „любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте".

Часто матері колисали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною наспівували колискових пісень. Колиску робили з калини, щоб дитина росла щасливою та співучою.

Колискова (співають мати і донечка).
Спи, дитино, бо покину,
Сама піду по калину,
Наламаю калиноньки
Та й покладу в головоньки.
А калина буде цвісти,
А дитина буде рости.

Додаток 1

Минали роки, дорослими ставали діти, але в серцях і в пам'яті залишались мати, калина, мамина мама - наша бабуся.

Учениця
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала,
Тут починається рід наш красний,
Над ґанком сходив місяць ясний.
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала.

Пісня „На калині мене мати колихала" (співають бабуся, мама, донька).

Мати
Ви, мов квіточки калини,
Ви - надія наша.
Мрії ваші хай здійсняться!
Хай вам сни солодкі сняться!

Перший поет. Великий український поет Т. Г. Шевченко дуже любив калину. Він ужив слово „калина" у „Кобзарі" 385 разів. Пригадаємо ці вірші.

Встають учні-поети, читають, ілюструють твори, виставка малюнків.

1. Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
2. Защебече соловейко
В лузі на калині -
Заспіває козаченько
Ходя по долині.
3. Три явори посадила
Сестра при долині,
А дівчина - заручена
Червону калину.

Багато віршів великого Кобзаря стали піснями.

Пісні „Зацвіла в долині червона калина", „Тече вода" і т.д.

Інсценізація біля куща калини (дівчини) - артисти театру.

Горобчик
На морозі, як жарини,
В лузі ягоди калини.
„Жив-жив-жив!" -
Дзьобнув ягідку й ожив,
Я ледь з голоду не згинув,
Красно дякую, калино.

Калина
Схилилася калина на воду,
Дивилась на красную вроду,
Горобчики з поля летіли,
Всі ягоди з неї об'їли.
У сумі калинонька мила
Все листя у воду зронила
Прийшли за вітрами морози
Замерзли в калиноньки сльози.

Мальва
В нашому садочку в червонім віночку
Над самим струмочком виросла калина.
Листя з сонцем грає, в воду поглядає
Гарну вроду має молода князівна.
Вітер догоджає, коси розплітає
Уночі туманом сизим укриває.
А вона стрінеться, сумно усміхнеться
Вгору поглядає - сонечка чекає.

Калина
Я - калина земна краса
Для людей я - лікування
Пташкам завжди корисна і смачна
А ще я - символ поетичний
Кущ у мене пишний
Так, я калина,
З якої починається ненька - Україна.

Музикознавець. Без калини не можна уявити собі пісенної творчості, пісень про неї не злічити. Калина була здавна уособленням жіночої краси. Дівчина, як у лузі калина - так говорять про красу дівочу. Одна половина - червона калина, друга половина - молода дівчина. Дівчину часто у піснях порівнюють з червоною калиною.

Ой ти, дівчино, червона калино,
Як мені на тебе дивитися мило.

Звучить пісня „Ой піду я на долину".

У пісенній творчості калина для дівчат - це і подруга, порадниця, і взірець краси.

Хоровод „Ой, ягіл, ягілочку"
Усередині дівчина-калина.
Ой ягіл, ягілочку,
Умилася гарнесенько,
Устала ранесенько,
Панчішки поскидала,
Головоньку розчесала.
Возьми, дівко, в боки,
Покажи свої скоки,
Гнися, калинонько, гнися,
Дівчинонько, не журися.
З калинового цвіту
Вибирай собі квіту,
З калинового лугу
Вибирай собі другу,
З калинового плетю
Вибирай собі третю.
З калинового мосту
Вибирай собі шосту.
З калинового лому
Вибирай собі сьому.
З хрещатого барвінку
Вибирай собі дівку.
Калина в цвіту - це прикмета дівування, це дівчина на виданні.

Ой на горі калина,
Там дівчина ходила,
Калиноньку ламала,
На козака кидала.

Пов'язана в пучечки калина - зв'язана шлюбом дівчина. А шлюб усілякий буває.

Калина
Та чи я в лузі не калина,
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано,
І в пучечки пов'язано?
Нещастя моє! Недоля моя!
Та чи я в батька не дитина,
Та и я в батька не кохана?
Нащо мене засватано,
І світ мені зав'язано?

Перший читець
Над Дніпровою сагою,
Стоїть явір між лозою,
Між лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчина із гаю,
Виходжаючи співають.

Другий читець
Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Тут явори посадила,
Сестра при долині.
А дівчина заручена -
Червону калину.

Пісня „Там на калиновім кущі"
1. Там на калиновім кущі
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
2. - Козаче мій, то ж я твоя,
Пусти мене. Зійшла зоря.
Проснеться матінка моя,
Спитає, де гуляла я.
3. - А ти скажи її в отвіт,
Яка була чарівна ніч.
Весна іде, красу несе,
Тій красі радіє все.
4. - Дочко моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза.
5. - Коса розплетена тому,
Що її подружка розплела.
А на очах блищить того -
За зраду милого мого.
6. - Мамцю моя, ти вже стара,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою.

Перший дослідник. Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька-Україна.

Обереги пращурів завжди поважай,
З ними ти наслідував рідний дім і край.
Солов'ї на калині, на калині зозуля,
Через гори й долини лине пісня з Поділля.
Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,
Сонця тиха розмова, калинова сопілка.

Другий дослідник. Калинова сопілка... Так, саме з калини та верби робили колись сопілки. У народі існувало таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син.

Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє...
Скільки він мелодій знає!
Я насмілився спитати,
Де він так навчився грати.
Посміхнувсь дідусь лукаво:
- У калини біля ставу.

Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях. Давайте пригадаймо їх.

Гра „Мікрофон"

Приказки
У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
Весною калина білим цвітом квітує,
А восени червоні ягідки дарує.
Залишилася калина, наче красная дівчина.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Пишна та корисна, мов червона калина.
Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Щоки червоні, як кетяги калинові.
Україна, мов калина.
Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

Прислів'я
Без калини нема України.
Без верби і калини нема України.

Загадки
1. В лісі на горісі - червоні хустки висять.
2. Навесні зацвіте білим цвітом,
А в жнива - червоним плодом.
3. І не дівчина, а червоні стрічки має.
4. Стоїть дід (півень) над водою
З червоною бородою,
Хто не йде, за борідку вщипне.
5. Серед ліса - червоне плаття висить.
6. У вінку зеленолистім,
У червоно у намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
7. Серед лісу вогонь горить.
8. І не дівка, а червоне намисто носить.
9. За хатиною в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стоїть дівка молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен - смик!
Та й укине на язик.
10. У пучечках невеличких
На кущі живуть сестрички
Восени хто гляне -
Вмить добрішим стане:
З гіллячок звисають,
Вогником палають
Що це за красуня дивна?
То в гаї стоїть... (калина).
11. Задаровує красою
Мати Україна,
Наче в лузі червоніє
Пишная... (калина).

Виходить дівчина-калина і загадує загадку. Потім проводить аукціон загадок між кафедрами.

Дівчина-калина
Знають мене луг і води,
І криниці й огороди.
І дівчина мене знає,
В косу радо заплітає,
Сніг потане - я радію,
Розвиваюсь, зеленію.
В нічку зоряну, весняну.
Соловейків колихаю.
Одягаюсь білим цвітом,
Наливаюсь теплим літом.
Осінь холодом повіє.
Я шаріюсь - червонію.
Знають мене луг і води,
Діти мене певне знають,
Швидко загадку вгадають,
Бо нема тої людини,
Щоб не знала мене... (калини).

Третій дослідник (природо охоронець ЮДП). Коли починали будувати хату, калину садили біля вікна застільного. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени, коли вставляли подвійні вікна, між шибками клали пучечки червоних грон. У найлютіші морози вони живили оселю теплом і красою. Зробіть і ви маленьке добре діло, посадіть кущик калини.

1. Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхалась щиро доля,
Материнський ніжний цвіт.
2. Посадіть калину на городі,
Щоб заквітнула земля!
Із роси - пречиста врода,
З неба - почерк журавля.
3. Посадіть калину коло тину,
Щоб злагода цвіла.
Буде щедрою родина,
Буде честь їй і хвала.
4. Просадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке, на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
5. Посадіть калину в чистім полі,
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже волю,
Хай же й воля любить нас!
6. Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів'янув в спориші.
Посадіте коло серця,
Щоб цвіта вона в душі.

Пісня „Зоряна калина"
1. Говорила мати сину
- Не забудься, сину, -
Як будуєш хату -
Посади калину.
2. Білий кущ калини -
Радість України.
А вогнисті грона -
Наша кров червона.
3. Зоряна калина -
І краса і врода
Нашої країни,
Нашого народу.
4. Пам'ятай же, сину,
Що казала мати,
Посади калину
В себе біля хати.

Учитель. Посадіть калину коло серця, щоб цвіла вона в душі. Правду каже прислів'я: „Червона калина - символ України". Калина і Україна - невіддільні, їх не можна уявити одну без одної. „Без калини - нема України", - каже друге прислів'я.

„Калиновий віночок"
Дівчата у костюмах калини.

Перша дівчинка
У нашому лузі сталася новина -
Зацвіла білим цвітом калина
Калинонько - Вкраїнонько - Божа наречена,
Поклонилась тобі в проляж травичка зелена.
Защебечи, соловейку, з гілочки тоненько
- Покоти малі колечка на весь світ біленький.
Ой, калино, калинонько, листячко зелене,
Цвіте твоє біле личко для мене, для мене.

Друга дівчинка
Зацвітай, молода калино,
Серед тихого розмаїття.
Чиста хвиля до тебе плине,
Омиває твоє коріння.

Третя дівчинка
Це ж тобі од вітрів не ламатися,
Білим цвітом шуміти над світом,
Свіжих сил у землі набиратись,
Дивом кетягів погомоніти.
Четверта дівчинка
Рости, наша калинонько, вгору, вгору
Рости, наша калинонько, розвивайся.
Навесні біленьким цвітом заквітчайся,
Щоби кетяги червоні наливалися,
Щоби калиною моєю милуватися.

П'ята дівчинка. Шановні друзі, ми вдячні всім за конференції, участь у ній.
Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов'їна.
Квітне в садочку червона калина,
Рідна земля для всіх нас - Україна.

Шоста дівчинка. Неподоланому народу, солов'їній моїй Україні, над каміння, над сині води.
Звучить пісня „Ой у лузі червона калина".
Ти про щастя шуми, калино.

Разом
Хай і знов калина червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я - країна Україна
- На горі калина.

Рішення конференції від „__" __ 200__ року

1. Узяти участь в операції „Калина".
Посадити кущ калини біля хати, у бабусі.

2. Провести урок-конференцію „мову рідної природи розуміти серцем вчись".

3. Прочитати та обговорити казки В. Сухомлинського. Хлопцям - „А серце тобі нічого не наказало", с. 45, дівчатам - „Людина з гарячим серцем, с. 121; казку Т. Майданович „Калина цвіте пізно".

4. Ознайомитись з репродукцією картини К. Білокур „Натюрморт з колосками та глечиком", де зображена калина на черкаській землі.

5. Ознайомитись з ілюстрацією художника М. В. Первальської до книги В. Сухомлинського „Казки школи під голубим небом".

6. Вивчити українські народні пісні, вірші про символи України: барвінок, вербу, чорнобривці.

7. Відвідати виставки у музеях.

8. Нагородити грамотами учнів за творчу роботу „Що мені нашептала калина", листівку-аплікацію „Зоряна калина", флористику „Калина і верба", укладання ребусу „Калина", реферат „Калина - символ України", малюнок - ознака заборони „Нищити калину не смій".

9. Кожного дня, кожну хвилину охороняти природу рідного краю. Чітко виконувати пам'ятку „Охоронця природи".

Додатки

Додаток 1

Пригадуються такі колискові (виконують мама і дівчинка):
Ой повішу колисочку та й на калиноньку,
Буде вітер колихати любу дитиноньку.
Буде вітер повівати, калину хитати.
Хибний дощик буде йти, дитя напувати.
Пташки будуть прилітати, дитині співати.
Мама з сином.
Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.
Пішла на долину ламати калину.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
Калину ламати, дитя напувати.
Щоб росло здорове й мало чорні брови.
Ще й рум'яні щічки, ой поспи де трішки.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!

Немає України без калини
Сл. Г. Клок, муз. М. Ведмедеві

1. Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов'я:
А ми - народ, зернина від зернини,
В біді і щасті - ми одна сім'я.
2. Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння - перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.
3. Без рушників немає України,
Як без любові і життя нема.
Душа без України - мов руїна,
Пуста і мертва, холодно-німа.
4. Немає України без вербиці,
Без сивого Славутича-Дніпра.
Нап'юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра!
Сл. Богдана Лепкого, муз. Левка Лепкого
Гей у лузі червона калина похилилася
Чогось наша Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Марширують наші добровольці
Визволяти братів-українців визволимо.
А ми братів українців визволимо.
А ми нашу Україну, гей-гей, розвеселимо.
Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали Стрільці українські з ворогами тан,
А ми ту ярую пшеничку ізберемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів.
То прославить по всій Україні січових Стрільців.
А ми тую стрілецьку славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

ОПИС „КАЛИНА"

Фрагмент уроку розвитку зв'язного мовлення

„Я - калина, я краплина,
Твого серця - Україно!"

КАЛИНА

Прислів'я Восени
Приказки навесні
Загадки Взимку
Прикмети
Цвіт калини ___ Лікувальні
Кетяг калини ___ Цілющі
Біля хати ___ Білий цвіт запашний
У саду ___ Кетяги рубінові
Біля річки ___ Як дівчина
У білому вбранні ___ Ягоди - червоні - ліхтарики
У намисті ___ Вогники
У вінку ___ Кислувато-терпкі
Цілющі властивості

План

1. Яка це рослина?
2. Де вона любить рости?
3. Яка калина весною?
4. Калина восени.
5. Кетяги взимку.
6. За що люди люблять і шанують калину?

Словничок:
Грона - кетяги
Восени - взимку
Здавна - з давніх-давен
Кислувато-терпкий

Прикмети

Як цвіте калина - сій гарбузи.
Якщо на калині багато ягід - зима буде холодна.

Приказки

Любуйся дитиною, коли росте, а калиною, коли цвіте.
Посаджена калина біля хати принесе щастя в сім'ю.
У жнива гіркі, а в мороз солодкі.

Опис калини „Калинонька"

План

1. Любов до калини.
2. У осінніх барвах.
3. Калина - символ України.

Українці споконвіку любили калину. Сади її біля хати, у садку, над річкою, у полі. Калина любить сонце і українські землі. Стоїть серед поля розлогий кущ калини. Під кущем трава зеленіє. Пташки між гіллям щебечуть. Багряне листя ввібрало всю красу осені. Ще більше милують око ягоди. Червоні кетяги вкриті краплинами роси, аж горять на сонці. Калина, мов дівчина-красуня, ніжна і чарівна. Дивишся на неї і милуєшся. Про червону калину складено багато пісень. З нею порівнюють не тільки дівчин, але й Україну. Калина - це символ України.

Дарія Тріска

Калина

Кущ калини оспівали в своїх творах Т. Шевченко, Л. Українка. Калина зацвітає влітку білим ніжним цвітом. Після перших морозів вона дарує людям свої кетяги, багряні, червоногарячі. У плодах калини є маленькі зернятка, які схожі на сердечка. Мені дуже подобається калиновий кущ. Обов'язково посаджу собі калину.

Олена Бриль

Червона калина

План

1. Чарівна осінь.
2. Красуня в намисті.
3. Народна улюблениця.

Прийшла чарівна осінь. Вона дивує нас осінніми барвами. У багряне листя одягла дерева, кущі. Дарує вона і останнє тепло. Милує очі лісова, городня, лугова і садова красуня - калина. Її червоні кетяги видно здалеку. Прибіг зайчик, ягідку з'їв, краплинку роси випив, подякував і побіг далі. Калинові ягоди смакують і лісовим птахам. Калина щедро дарує всім свої ягоди. Найсмачніші вони після першого морозу. Кожна людина любить червону калину. Складають про неї пісні і легенди. Калина в народі є символом чистоти і вірності. Дівчатка прикрашають нею весільні вінки. Цвіт і ягоди калини є чудовими ліками від простуди.

Анастасія Бабко

Калина

План

1. Калина восени.
2. Багряна красуня.
3. Калина - лікарській кущ.

Осінь одягла всі ліси і гаї в золоті листочки, а калині подарувала червона намисто. Калина - красуня, символ українського народу. Вона милує людей своїми прекрасними кетягами. Бабине літо снується по її багряному листі. Уранці вона умивається краплинками роси. Мила, ніжна, червона калина милує очі.

Калинові ягоди лікують різні хвороби. Сік її терпкий, але повертає здоров'я застудженим людям. У віршах, піснях порівнюють калину не тільки з дівчиною, але й з Україною.

Ілона Черево

Калина

Стоїть сирота у безмежному полі, укрита осінніми барвами. Це - красуня-калина. Уранці краплинки роси на калині виблискують наче перлини, а сонечко посилає і посилає свої промені на листячко. Осінь одягнула її в різні осінні барви. Ніжно-багряне листя застелило землю. Соковиті і червоні кетяги тримають міцні стебла. Маленький зайчик пробігає повз калину і зупиняється подивитися на її красу.

Без верби і червоної калини нема України.

Олександра Бадзюнь

Калина

План

1. Осінь в саду.
2. Калина восени.
3. Цілющий кущ.

У наш сад завітала чарівниця-осінь. У золоті осінні барви вдяглися дерева, кущі, трави. Не забула осінь і про кущ калини, який росте в нашому садку.

Ніжна калина стояла немов дівчина у червоній хустинці. На багряному листі, що схожі на налисники, дзвенять краплинки роси. А соковиті червоні кетяги нахилилися до самої землі. До куща калини прилітає багато пташок. Літом вони співають калині пісні, а восени, у люті морози, вона щедро пригощає їх своїми смачними ягодами.

Калина - цілющий кущ. Він корисний і красивий.

Володя Предземірський

Калина

На краю лісу росте красуня калина. Неначе вартова стоїть між лісом і полем. У кожну пору року вона гарна, але цієї осінньої пори особливо. Осінь зробила чарівні перетворення з калиною. Червоні кетяги і багряне листя особливо гарно виглядає на фоні золотих берізок.

Ранками, коли краплини роси покривають ніжно-червоні ягоди, барви осіннього обрання калини милують очі, аж неможливо відірватись від цієї краси.

Юра Кисіль

Калина

На невеликій галявині тінистого лісу росте ніжна красуня, символ рідної землі - калина. Осінь зробила її листя багряними. Червоні кетяги прикрашають калину.

Сонячними ранками вони вкриваються краплинками роси і виблискують на сонці, як намистинки чарівні. Ніжний, яскравий образ калини, де б вона не росла, завжди милує очі.

Катя Шукатка

Кущ і ягідка.Твір-казка

Ріс на лісовій галявині червоний кущ калини. На калині були великі червоні грона ягід. Одного разу був ясний, сонячний день. В одному гроні виділялася дуже червона ягідка. І ця ягідка сказала: „Я найгарніша між вами всіма. Без мене кущ калини висохне. Відірвалася ягідка і покотилася. Але червоний кущ калини не звернув на ягідку уваги, все милувався ясним сонячним днем. Подивилась ягідка на кущ і покотилася. Червоний кущ калини іскрився на сонці. А ягідка висохла.

Ангеліна Жданова

Що мені нашепотіла калина?

Я бігала по бабусиному подвір'ї і побачила кущ калини під вікном. А на кущі кетяги червоні. Я підійшла ближче, тонкі гілочки схилилися і пригорнулися до мене. Зелені листочки зашелестіли, і калина розповіла, що колись, у сиву давнину, поранений козак ішов полем. Він дуже любив Україну і дуже хотів жити. З молодого козака текла кров. Там, де вона торкнулася землі, виріс кущ з білим цвітом і яскраво-червоними ягодами. А ще калина шепотіла: „Нарви собі ягід, дитино і пий чай, коли захворієш. Подяку бабусі за те, що вона мене посадила, щедро підливала, пестила".

Я поцілувала бабусю і вирішила, що посаджу калину біля своєї хати.

Дарія Тріска

Що розповіла мені калина?

Червона калинонька росте на подвір'ї мого прадідуся. Це великий, розлогий кущ, який розкинув свої червоні грона.

Неможливо відірвати очей від такої краси. Чудово посидіти та відпочити біля калиноньки. Вона шепоче нам на вушко все, що пам'ятає. Згадує, як трудові руки дідуся і бабусі садили її, доглядали та любувалися цією красою. Скільки веселого та сумного розказала мені калинонька. Так само вона буде згадувати і про нас, шепотіти комусь на вушко.

Вікторія Васьо

Казка про калину

Була собі дівчина-красуня і забрали її в полон турки. Тужила вона за своєю домівкою і виплакувала за нею очі. Замучила її страждання за рідним краєм і померла вона. А на тому місці, де капали її сльози, виросла пишна калина. Коли калина розквітала, то білим цвітом чарувала всіх. Милувалися чудо-калиною люди і згадували ту красиву дівчину. І прилітали до неї зимою снігурі, клювали червоні ягоди калини. І сідали на неї горобці і синиці, жалібно співали. Від пташок віяло теплом рідного краю. Калині було радісно, що про неї пам'ятають, ще білішими ставали її квіти.

Анастасія Козловські

Калина

Калина і Україна нероздільні. Калини полюбила українську землю, де має найбільш сприятливі умови для росту, а народ України шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Нема, мабуть, такого села в Україні, де б за тином чи біля колодязя, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла вона рясним цвітом білим навесні та не рум'яніла червоними ягодами аж до зими.

Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма.
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

Таня Мулька

* * *
Я люблю слухати, як шепочуть дерева та кущі, розповідаючи безліч цікавих історій. Ось і калина мені нашептала багато різного. І про колишні часи згадала, і про свою красу, і про користь, яку вона приносить людям.

Розповіла калина мені про ті часи, коли ненависні татари топтали нашу землю, убивали, грабували і забирали наших людей у неволю. Про дівчат, які втекли у ліс, щоб їх не спіймали. Там у болотах вони загнули, вибравши смерть, а не неволю.

Потім на цьому місці виріс кущ, який зацвів білим цвітом, як сукні у тих дівчат. А колір ягід нагадував про невинну пролиту кров.

Дуже корисні ягідки калини. Вони мають лікувальні властивості. Хоч вони і гіркі, та якщо їсти їх з медом, то дуже смачно. А в середині кожної ягідки є маленьке сердечко, яке калина віддає нам, щоб ми були здорові і щасливі.

Софія Журавінська

Про що розповіла калина

Стояв у лузі кущ калини з пишними кетягами ягід і багряно-червоним листям. „Хто тебе тут посадив?" - запитав я її. І розповіла мені калина, як колись тут точилися бої з турками. Бусурманська стріла влучила молодшому козакові прямо в серце і трава забагряніла від крові. І згодом на цьому місці виріс кущ калини. От про що розповіла мені калина.

Василь Мазурчук

Червона калина - символ України

Калина розцвіла край нашого села
Цілюща і смачна в усі години.
Калинова вода біжить із джерела
Співучого, як серце України...

Трепетна калина, як молода дівчина, прибрана намистом. Ми не можемо уявити українську землю без цієї красуні. Про неї співають пісні, поети складають вірші, художники пишуть картини. Народні майстрині - рукодільниці вишивають свої калинові орнаменти хрестиком та гладдю.

Калина - це сила духу, мужність та незламність нашого краю в боротьбі за незалежність. І тому майже в кожному дворі, лузі та лісі цвіте білим духмяним цвітом калина. Згодом з квітів утворюються ягоди, які ростуть до тріскучих морозів.

Важкі червоні кетяги на білому снігу, як краплини крові.

Люди використовують калину у народній медицині, заварюють вітамінні чаї. Птахи та звірі взимку рятуються ягодами від голоду. Кажуть, хлопець міцний, як дуб, дівчина красна, як калина. Тож нехай так буде завжди. Калина - вічний символ українського народу.

Діалоги

Сонечко. Яке тобі, росо, серце дати?
Роса. Та дай мені серце гаряче, як калина, та дай мені серце солодке, як Україна.
Дві калиноньки рядком
Гомоніли шепітком:
- Чи будем сваритися?
Чи навік миритися?
- Чого нам сестрице,
Рідним та сваритися?
Чи землі, чи неба
На двох більше треба?

Аплікації

Юлії, Олександри, Олени, Катерини, Івана, Софії, Юри, Анастасії, Лілії, Надії, Василя, Олександри, Станіслава, Софії, Івана, Василя.

У царстві рослин

Різноманітні рослини трапляються у природі. Вони розподіляються на три групи: дерева, кущі, трав'янисті рослини. Запам'ятайте, що дерево має тільки одне високе дерев'янисте стебло (стовбур), у куща відростає від кореня багато низьких дерев'яних стебел. Трав'янисті рослини мають м'які, соковиті зелені стебла.

Для чомучок

Дерева

Їстівні: ковбасне, хлібне, шоколадне, сметанне (анона), жувальні гумки (саподила), китайське сало (масне дерево), картопляне (касава), фісташкове, мигдалеве, коричник (кориця), ванілін (амер. орхідея), лікер-дерево (сасафрас), чай-дерево (падуб).

Твариноподбні: мамонтове, мавпяче, драконове.

Дивні: фарбувальне (біксин), теплове (вікторія), дивне - вогнегасник (сапоніна), каучукове, пахуче, ладанник, пахуче (сандалове), волокнисте (сейба), зубна щітка (сальвадара).

Страшні: хижак (липкі листки), ненажера (ліана глечик), блювотний горіх, потвора, убивці (кураре (стріл)), діоскорей (зелені бульби).

Екзотичні: карлик, фонтан, квітуче (диленія), плантан (сім стовбурів), трояндове дерево-подушка (ліщиця).

Пальми: сагова, олійна, персикова, кокосова, винна, сейшельська (протиотруйна).

Народні перлини
Т. Пата „Зозуля на калині"
Т. Пата „Калина"
Т. Бойко „Червона калина"
К. Білокур „Виноград з калиною"

Для самостійного опрацювання

Калина

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.

З давніх-давен наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомої козацької пісні „Червона калина" часів Богдана Хмельницького! У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю і щастя України.

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, засмутилася...
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей та піднімемо.
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо...

Чи ж не тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не ламали цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.

В. Скуратівський

Ягідки-блискітки
Взяв мороз в долоні
Кетяги червоні.
Здивувався: - Звідки
Ягідки-блискітки?
Взимку я неначе
Отаких не бачив...
Чи вони на схилах
У снігах бродили?
Підліта синиця -
Пташечка-хитриця
Та й морозу каже:
То цукерки наші!
(Калина)

Зимова калина
Все жахав мороз калину:
- Побілієш ти, як сніг,
- Заморожу до загину.
- Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли, як жар,
Не лякалася, не біліла
- Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
- Ви мене в коші беріте,
Я морожена - смачна.
Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік.
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.
Платон Воронько

* * *
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
Т. Г. Шевченко

Зацвіла у лузі
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Тарас Шевченко

Калина цвіте пізно

Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в 3-й клас перейшла. Після уроків, пообідавши, біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка господиня: нарве травички для кролів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня. А мама з татом цілий день на роботі, у полі.

Сюди-туди походжає дівчинка стежкою. Між похиленими чорнобривцями. То листя підмете, а то розжене молодих півників, що почали бійку.

Якось покликала її бабуся Марина, що поралась на сусідньому городі.

- Чуєш онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала. Час і тобі пообламувати, бо незабаром дощі почнуться!

- Зараз, бабусю! Дякую, що нагадали! - відгукнулася дівчинка.

Марійка розшукала кошика, а тоді ще трохи посиділа на траві біля калини. Затишно під цим розлоги кущем. У ньому й заховатись можна, коли на когось образишся. І книжку почитати.

Пообламувала дівчинка червоні кетяги, поставила кошик з ягодами поряд із верандою і взялася пучечки в'язати. Аж коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця:

- Сідайте, тьотю!

- Та ніколи мені. На автобус треба встигнути. Оце ж їду в місто до дочки. Вона просить, щоб і на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто і зараз кашляю, а в неї квартира тепла, простора... Заходила до вас попрощатися, - так мамі і перекажи. Ось вам пиріжків із яблуками та сливами принесла. Бувай здорова!

Провела Марійка свою гостю та й сіла пиріжки їсти. Налила в склянку молока, стала пити. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Ну, це ж треба так - зовсім забула. Стояв біля порога повний кошик гілочок, а вона й не поділилася. Калина від простуди чи не найкращі ліки. І Марійці мама давала пити чай з калиною, коли вона застудилася.

Ухопила дівчинка у фартушок пов'язані пучечки і вибігла на вулицю. Та тільки й побачила, як від'їхав автобус від зупинки і зник за лісом.

Швидко проминула зима. Ось і весна прийшла з теплими дощами.

Біля тітчиної хати порожньо. Ніхто туди не заходить і не виходить.

Облетіли з вишень білі пелюстки, а там і яблуні перецвіли. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме?

Жаліється Марійка бабусі Марині:

- Така гарна у мене калина, та от жаль - здається, примерзла. Може, ще відійде?

Бабуся їй заперечує:

-Ох, то не від морозу вона всихає. Бруньки на ній уже назубились, а розкриватися не хочуть. То якась інша причина...

Марійка допитується:

- Яка ж то причина може бути?

- Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Усі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра до людського слова. А калина - так особливо! Тобі видніше, за що вона могли на тебе нагніватись. Щось, мабуть сталося, що цього року цвісти не хоче.

- Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася. Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, - виправдовується дівчинка. - Більше нічого поганого і не пригадую.

- Бачили Ольгу в місті, весною вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є - ось візьми.

Ходила Марійка замислена цілий день, а день той довгий-предовгий, бо вже були літні канікули. Надвечір вернулася мама із поля.

- Мамочко, ти в цю неділю збиралася їхати до Києва, еге ж? Візьми і мене з собою! - пригорнулася до неї дочка. - Мені дуже-дуже треба. Ми там знайдемо тьотю Олю, у мене її адреса є. Я перед нею так завинила! І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне. Поливаю щодня, а жодна гілочка зеленіти не хоче.

Тут розповіла Марійка мамі все, як було.

Спохмурніла мама:

- Недобре ти, доню, повелася.

- А це правда, мамою що калина людську мову розуміє?

- Та не тільки калина! Кожна рослина все чує і відчуває.

- Та невже таки правда? - сумнівається дівчинка.

- Так, так. Учені досліджували це спеціальними електронними приладами. Коли рослини чують ласкаві, добрі голоси, тоді вони спокійно дихають і ростуть, як із води. А як почують слова холодні та байдужі, то лякаються, задихаються і не можуть рости. А від сердитого різкого крику ніжні квіти просто в'януть.

За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста. Купивши, що треба, знайшли вони квартиру, в якій тепер жила тітка Ольга. Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні і стала розпитувати, які в рідному селі новини. Марійка мерщій і каже:

- Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає. Пам'ятаєте, я вам не вділила ягід восени, - то ось привезла. Візьміть, будь ласка!

Тітка Ольга усміхнулася:

- Та ну що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Усе гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити!

Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Садиба у них відгороджена густим штахетом. Ще й брама є - висока, щільна, з дашком, - такі часто на Поліссі зустрінеш. От нічого дівчинці і не видно. Прислухається - а в їхньому садку соловейко щебече, аж луна котиться! Забігла вона у двір, глянула - калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася. Від вершечка до самого низу.

Коли рипнула стало тихо-тихо. Марійка навшпиньках підійшла до куща калини. Обережно-обережно...

І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться.

Т. Майданович

Кущ калини - добрий для цілої родини

Сік сірої калини заврачовує рані і виразки, втихомирює в утробі жіночій будь-яку болу, - оповідає бабуся Секлета. - Пий по чверткі ложки натщесерце ранками і потрохи (ложку-дві) на ніч - і язви у череві пройдуть, у грудях болі. Чоловікові (людині) ця деревина величезну силу дає, недарма уособлює рід.

Червона калина, а листя зелене,

Зачекай, дівчино, три рочки на мене, - співає жовнір (солдат), прагнучи пошлюбуватися з юнкою.

За легендою калиною зробилась по смерті моща (жінка, що приймала на світ нове дитя, бо колись діток народжували удома, аби тримався рідної хати їх дух, не було пологових будинків). Найпоряднішу у селі жінку кликали на це незміримо велике дійство, за нею не мало бути і тіні поганого, бо все передається на дитя.

У честь родової мощі у дворі садили калину, „аби не переводився рід".

Якщо жінка, що зустрічає дитятко при виході із материнської утроби, хотіла, аби успадкувала її справу онука чи дочка, її називали Калиною.

Калиночка-дівчиночка най собі доходи (підростає),

Буде людям помагати коло їх приплоди, - співали у такої на хрестинах.

Калина взагалі уособлює рід.

Кіко звізд на небі, кіко ангелів коло Бога, тіко і роду калинового коло мене стоїт, - на Теплого Олекси (30 березня) тато сіллю, а мати цукром (на мудрість і солодке життя) обсипали калиновий кущ - поминали покійників свого „предковічного усего роду на добру при Господі і на землі благодать".

Скільки ягідок плоду на калині, то скільки вже і душечок у родині від Адамового і Євиного відліку життя, - твердить дідусь Прикутій,  у цей день запалює одну свічку поминальну на всіх. А при вечері п'ють калиновий настій з плодів, записаних цукром, що відстоювався із осені по Олексову днину - на чуття родинної крові, очищення духу, житлі.

Калиночка, калиночка у моїм вгороді,
Вона каже мені завше об моєму роді.
Калиночка, калиночка, калиночка рясна,
Вона мені споминає, як днина красна.
Вона мені споминає, що з мене не буде,
Що й над мною на цвинтарі глиночка застуди...

З родовою калини ніхто не рвав плодів, їх хіба що скльовували за зиму Божі душечки - пташки, що радують родину своїм співом і доносять до Господа своє праведне життя.

Калина - помічниця породіль. Якщо жінка не могла розродитися - клали сухих прутиків позад голови і запалювали. Полум'я і язички диму винищували те все, що вагувало на нове життя, - оповідає бабуся Калина, яка від роду Гафіца, але відколи почали кликати до породіль-жінок - Калиною звеличали. - Попелом, що утворювався від того, змащували жінку під колінами, потуги росли.
Калиночко-калиночко, розлого стану,
Видай, з цеї постельочки я уже не встану.
Калиночко-калиночко, зеленеє листі,
Проси Бога най подаст яті на здоровлі щисті...

Калину прохати - родом передавати: трубити сигнал праведним душам роду молити Господа об нас. Так розтлумачують старенькі.

Коли дівка зганьбила себе - їй могли у данци (при танцюванні) кинути під ноги кетяг червоної калини. Відзнака: посмітниця, спаскудила рід, а що із паскудного роду нащадкам прибуде?

Як хтось щось недобре чув про жінку, то казав її чоловікові: „Мой, твоя калина гет зчорнилася", або міг тайком (щоб подати знак), розчахнути калину. То був великий встид. Задурно ніхто не вагувався того зробити, бо впаде гріх на рід, але і змовчати права не мав, би відвернути ближнього від гріха, його гріхом не си зганьбити. Бо зганьблена мати не мала права покласти на голівоньку своєї дитини шлюбного вінка, бо це би значило передати їй свою ганьбу цілковито, накликати на внуків та правнуків лиху долю.

І про це застерігає співанка, оберігає від спокуси життя:

Рано-вранці у Маринці музиченька грає,
Та віночок відданиці мамка не справляє,
Чужа ланка той віночок кладе в шлюбну днину,
Мамка пані-молодої почахла калину...
Калина ще уособлює прив'язаність, кохання.

Старожили: „Коли дівчина віддається, а хлопець якийсь її дуже сподобив він міг принести на її весілля крянгу калини - знак, що не годне випустити її з душі. Давав їй оту крянгу в руки, а вона - боярам. Боярин в'язав до крижини (палиці) і кидав по через хату, приповідаючи: „Най та люба си потрощит так, як оця калина!"

За крижиною ступала молода, відв'язувала що ще на ній вціліло, кидала собі під правий чобіт, розтолочувала навхрест: „Я вже си віддаю і чужої воглинди (дзеркала) мені не треба". Небога давав їй червонець (грошовий вимір) і прорікав: „Най буде тобі добре за твоїм ґаздою", а боярину витягував з-під  окравки (широкого поясу) щипок (пляшку) горілки, кажучи: „На гаразди молодих, би Госпідь був коло них. На щисті, на здоровлі..."

Цей ритуал відчіплення від чужого, новоспеченого уже роду, чужої душі був чи не на кожному весіллі. Бувало, приходило й по четверо з калиною, а то й до десяти, як дівка була показаною. „Би міль душу далі не їла, би си споганила йому у очах чужа молода як можлива колись любка, бо то гріх, що може скалічити його чи її дітей", - втовкмачують бабусі.

А якщо дівка любила парубка, що сьогодні шлюбується, то вона ту калину приносила крадькома. Кидала десь на його обійсті, проказуючи: „Най буде на його перстень, би лихий око моє до нього більше не чіпляв", - та йшла собі, сарака, додому. Запалювала три січки коло лику Ісуса Христа, капала з них у свячену воду, як догоряли вже, спивала тої води, хлюпала собі нею в обличчя - би ніколи си не привижав, бо як буде чужого мужа приймати до своєї душі, то Бога ніколи не прийме у душу її дитя, а котра цегл собі хотіла, - оповідає бабуся Антинія. Зізнається тепер, на старості, що робила отак і сама. Дьордьови Анасуєному, який, по смерті покійного її Танаска, таки із нею си пошлю бував, бо жона його перша теж довгожителькою не була. І мали вони із Дьордієм ще трьох дітей, а четверо - від першого мужа.

Зацвіла калина, коло неї - дуби,
Молода дівчина вже зазнала люби.
Зацвіла калина, та й собі опала -
Молода дівчина віл люби пропала.
Зацвіла калина - й убили морози,
Молодій дівчині та й від люби сльози.
Зацвіла, зродила та й пташка зцьовбала -
Молода дівчина в бар вінчик си вбрала...

- Отак, любила одного, а йшла за другого та й мусила з другим в барвінчик си вбирати, та й його, як того, що вибрав саме її, шанувати, - змахує сльозу після співанки бабуся, і продовжує:

- Як хлопець дівку чесною взяв, то на другий день по весіллю ніс їй на порту (ворота) барвінковий вінок, обтиканий калиною. Як хтось видів, що чиясь дівка недобре си поводи, то мав потребу мамку її сповістити: „Дивись Катрінько, бо дочка твоя може врвати на калині якийсь крачок..." „Дякувать вам", - казала мама і вже з дочкою опісля си розбирала.

Зацвіла калина - кроки повсихали,
Козаки Марусю з собою забрали.
Марусю забирали по широкім мості -
Приходе Маруся до неня у гості.
- Чого ти, Марусю, вертаєш до хати,
Чи хочеш сухую калину зрубати?
- Гой дайте мні, неню, май гостру сокиру,
Най нею скопаю козацьку могилу.
Скопала могилу, та й зверху - накрила,
Та й вже й на могилі калина зацвіла...

Калина у лузі край води росла, що по комусь плакали. Калину коло гробу садили, якщо померло немовля (немовляті, що нехрещене, хреста не ставили. Була відзнака, що то - пляма роду: рід своїми гріхами загнав маля у гріб).

Садили калину серед поля, якщо не могли дочекатися судженого, аби вітер пригнав - хоч зблизька, хоч іздалля. Бо тоді казали, що він „на кочелі (колесі) плохих вітрів". Калина у такому разі допомагала йому розв'язатися - протверезіти, із блудних доріг навернутися до судженої руки, до судженого двору. Плоди з такої калини їсти - борзо не лягти у гріб. Матір Божа такий кущ стереже, кладе на нього свою Покрову, - кажуть у народі. Ягід, кори на лікування, корення підкопували саме з таких кущів.

Вершечок молодої калини зривали, кидали у крутий окріп, варили з десять хвилин і тим варивом чоловік клав собі примочки до правої ягідниці, як по комусь боліла душа, чи хтось капелюх здіймав з голови (образив), „аби серце від того на плоху роботу не його, душа спокійною ставала".

Листячко, що у калини найближче до землі і ближче стовбура дівчата розм'якшували в долонях (розминали) і тулили до лиця на провідну неділю, „аби Бог беріг від плохого розуму і ганьби", таким чином відмежовуючись від гріхів роду.

Всохлу калину якщо зрубати і кинути на сміття, на болота там не буде купчитися зла сила - „відганяє від всякого спожилого хламу зло".

Якщо мають садити у дворі калину, то спочатку очищують під неї земельний квадрат, „аби горе, що є коло цього роду від чужого зла, падало в яму".

Цвіт калини також від усього на лік, - кажуть бабусі.

„Калино-сестричко, дай тепла", - зривали цвіт, сушили, а чи й сирим жували, би прибувала кров (бачу тепер: зникала анемія, налагоджувався кров'яний тиск, чистилися кров'яні артерії).

Дівчата робили примочки з калинового цвіту на обличчя, „би не в'янула краса, би місяць силу не пив, не ловилися навроки чи чари". Сушеного калинового цвіту посипали у взуття, „би крижі не крутило" (не ломило кістки).

Кора із-під верхівки калини прочищає ум, якщо відвар із неї потрошечки пити. Сира чи сушена - значення це не несе, - дізнаємось від стареньких. Калинова кора у поміч тільки молода, стара - руйнує серцевину, якщо тим часом трохи помагає.

Калинова кора просушена, стерта в порошок - якщо її нюхати - прочищає кров. Нічого із калинової кори дітям давати не треба - буде у сечі кров: аж до подразнення стимулює сечовидні канали. Калинову кору п'ють потроху (чверть стакана, неміцного відвару) жінки, коли уміщалася бола у дітовивідний канал. Набагато міцніший, п'ють на ніч чоловіки, якщо болять, у стопах ноги. Бабкам напій з калинової кори (дуже легкий) налагоджує дихальну систему, додає сили. Хлопцям, якщо його п'ють - робить очищення духу, усмиряє плоть (це і проти прищавих висипів, що бувають в юні), виводить плоху кров.

Коріння калини лиш на чари беруть, би всихала чиясь родина. Цього робити не треба, бо від такого навіки відвертається Господь і рід його від себе назавсігди відгортає, - повідує старий дідусь Ігнат. Хіба землі з-під кореня калини набирають, роблять із неї кульку, кидають у вогонь, аби зло, що налетіло з плохих сторін на рід, у тому вогні чистильному згоріло. Це роблять на Теплого Олекси, коли оновлюється земля.

Хто бере кореня калини з якоюсь цілющою ціллю - гробить себе і когось, хоч може йому і здатися, що собі чи комусь поліпшує тим життя. „Калина тоді під себе тебе підгребе", - кажуть у народі.

Підкопати щось під калину - теж веде до біди, і рід того, хто це зробив, має великі біди.

- Гой, калино-калиночко, в зеленому лузі,

Скажи мені, калиночко, чом я в чорній тузі?

- Гой того ти, дівко, в тузі, того плачут очі,

Що ті милий присягався, а брати не хоче,

Що ті милий присягався з вечора до ранку.

А як минав попри мене - урвав з мене крянгу...

Бабуся Магдалина, що проспівала нам цю співанку, відклала кужіль і заходилася споряджати з калиною пиріжки. Прибиті морозом ягоди, запечені з цукром у тісті, виявились навдивовижки смачними. Зблиснуло: чи не тому про справжню молодицю мовилось: „Солодка, як калиночка..." Припечена морозом життя, а значить - мудра.

А бабуся:

Гой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася...

Чи не єдине, що ми знали про калину, крім того, що вона гірка і просте, бо ця пісня стала дуже поширеною. Але звідки вона у серці цієї старенької бабусі?

- Ще ваші діди свині пасли, як мій цю співанку співали, - підморгує весело у відповідь. І дізнаємось від бабусі Магдалини про українську хату-читальню, що відкрилась у нашому селі 1905 року при австріяках, братство „Січ".

-Прадід її моцно співали (небоязко), діло - уже поза горником (що значить - поза піччю: крадькома), а відтак - призабуласи, аж тепер знов, - глянула проникливо, мов великий політик. - Калина - то Вкраїна наша, додаючи: Вкраїна наша - як калиновий цвіт, файна, як дівчина. Бо ж і за дівку си казало: файна, як калиновий цвіт. Або: червона, як калина. Що значить - з доброго роду, здорова, робуча...
Калинонько-калинонько, дрібоньки цвіти,
Поможи мні звінувати усі мої діти.
Ти додай їм коло мамки, калиночко, части (честі).
Поможи їм, калиночкою в смутку не пропасти.
Ти додай їм, калиночко, черленої моці,
Щобим чисті си втримали у Господнім оці.
Щоби чисті си втримали, чащ (честь) свою
Не врвали (не зганьбилися).
Щоби люди не сказали, що й мамки не мали.
Щоби люди не сказали, що й Бога вгнівили,
Принеси їм, калиночко, з всього роду сили...

- Би твою калину вітер не вломив, - казали мати доньці у напуття, виряджаючи її до вінця.

Аби нашу калину вітер не вломив, - хочеться сказати нам самим собі, - бо і честь, і гідність, і совість - те, що так цінували наші предки - завжди на вітру...

Г. Маковій

Реферати

За що калину назвали червоною

Калину віддавна вважали символом дівочої краси та долі. Вона фігурує в багатьох народних казках, думах, переказах. Герої казок грають на калиновій сопілці, перемагають багатоголового змія на калиновому мості.

Цю рослину разом із барвінком широко використовували і в різноманітних народних обрядах. Так, на весільних церемоніях кетягами калини прикрашали коровай, калиновим цвітом та ягодами оздоблювали весільне дерево - гільце.

Водночас похилена над водою калина нагадувала про смуток та журбу.

Часто згадується калина в українських прислів'ях, загадках, а найбільше - в піснях, тому її вважають царицею народних пісень.

Українці завжди любили й шанували її називали червоною калиною, а південні слов'яни добровітою. До речі, калину названо червоною через колір її достиглих плодів. Про виникнення цієї назви є така легенда.

Колись на нашу землю напали татари. Вони захопили в полон дівчат і хотіли примусити провести їх до селища, де ті жили. Але сміливиці завели ворогів в зовсім інший бік - у непрохідні лісові хащі, подалі від рідних осель. Татари не могли звідти вибратися, бо, незважаючи на жахливі тортури, ніхто з дівчат не показав їм дороги. Тоді розлючені чужинці порубали дівчат шаблями, і там, де пролилася їхня кров, виросли калинові кущі з кетягами яскраво-червоних ягід.

Плоди калини були наче краплини крові, пролитої вільнолюбними дочками українського народу, а насіння їх за формою нагадувало серце...

Можливо, саме тому калина в Україні - це символ рідної землі та вічної пам'яті про тих, хто віддав своє життя в боротьбі за щастя та волю народу. Тому й садять її на могилах загиблих.

Рід у калини великий - майже 200 видів. Із них в Україні віддавна росли два. Але нині, крім них, у парках та садах можна зустріти ще 40 інших порід, які було завезено з інших країн.

Більшість із них, зокрема й калина звичайна, - це гіллясті кущі заввишки до 4 метрів із сірою кроною та зеленкувато-сірими супротивно розташованими бруньками.

Дмитро Гаврилюк

Калина

Калина оспівана народом. Бона гарна у всі пори року. Весною оздоблена квітками, восени і взимку - червоними ягодами. Калина - як наречена, як весна-красуня. Її краса порівнюється з дівочою вродою.

Напевно, багато хто думав, чому в пісні співається: „Не рубай калину..." Адже її деревина не має промислового значення. Це так.

Проте, у сиву давнину калину винищували. З її деревини випалювали вугілля і робили шевські цвяхи. Ось звідки слова пісні.

У старому дореволюційному селі, а подекуди ще й тепер, калина росте біля хат, пломеніючи жаринами ягід до глибокої осені або й взимку на фоні білого снігу. Одна із особливих рис калини: її ягоди від морозу стають смачнішими, не втрачають своїх властивостей - ні харчових, ні лікувальних. Перемерзлі, вони місяцями зберігаються. Тож, зібравши врожай восени, люди не ховали калину, а вивішували пучки кетягів під стріхою хати надворі або на горищі чи в коморі.

Незрівнянним делікатесом селянина були пиріжки з буряками та калиною. З неї варили компоти, прохолоджуючі напої, соки, джеми.

Та вирощували калину не лише заради харчування. Вона „виганяє" з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора - практично вся рослина.

Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5-10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю. Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.

Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливій засіб. Розтовчену кору 1-4-річних гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, зупинки кровотечі. У відварі калинової кори купають дітей, що запобігає захворюванню і виліковує золотуху та інші хвороби. Застудному кашлю добре зарадить калиновий чай, виготовлений з 10 грамів сухих квіток і ягід на склянку окропу.

Володя Закалик

Калина біля хати

Калина теж була біля кожної хати: на щастя, на лік, на здоров'я. Чай з плодів калини гамував простуду, кора та корінь - хвороби жінок, а сама калина несла свою велику роль у житті нашитих предків, судила певними знаками.

Було видно і того, хто за неділю має іти до війська: цілий тиждень він носив прикрашений калиною капелюшок, аби „кулька кров його червоненьку десь не пролила"...

„Червона калина, а листя зелене,

Зачекай, дівчино, три рочки на мене..." - співали його побратими. Якщо по комусь плакали - про це скаже калина, яка у лузі або край води росла. Коли калина росла біля хати, то це означало що там хотіли, щоб не переводився рід, оскільки вона символізує родову кров...

Калині, що росла біля хати, ніхто не обламував гілок. Це могли зробити тільки тоді, коли дочка господарів робила погані справи. „Дивись, Катріно, бо сама на своїй калині крачки урвеш", - казали матерію, коли чули, що її дочка чимось ганьбить себе, і мати вже знала, що з такою ганебницею має робити..

Калина мала ще два знаки, окрім родової крові: жаль і чистоту. Щоб показати жаль її садили у головах померлого, щоб показати чистоту - молодий до двору молодої по весіллі ніс крянги калини і чіпляв на воротях...

- Бих твою калину вітер не вломив, - казала мати дівчині вслід, коли виряджала її до вінця. Це - щоб вона житла чесною, справедливо, не гнівила Бога.

Калина - рід, а тому нашу славну Україну теж порівнюють з калиною.

Гей у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася...

А щоб наша славна Україна не журилася, наші діди та прадіди боролися за її щастя. Про це теж збереглось чимало пісень.

Олена Бриль

Автор: Н. Пинка