Я в цім світі не один. Урок-драматизація в початковій школі

І. Вступ

Нашу розмову я хочу почати із загадки:

Кругла куля непроста,
Голуба, велика.
Без будинків там міста,
Без води там ріки,
Без людей і без землі
І шляхи, і гори,
І моря, і взагалі,
Всі Землі простори.
(Глобус.)

Що являє собою глобус? Так, це модель Землі, тобто Земля у зменшеному вигляді. Наша планета - величезна. На ній шість материків - Північна та Південна Америки, Євразія, Африка, Австралія та Антарктида, котра незаселена через те, що там дуже холодно й усе навколо вкрите кригою, як у казці про Снігову Королеву.

Подивіться на карту України. Наша країна займає чималу територію, на якій проживає 48 млн населення. У столиці України місті Києві мешкає близько 3 млн, а в Ніжині - близько 70 тисяч. Ви уявляєте, як це багато? А тепер відшукаймо Україну на глобусі. Вона нам здається не такою вже й великою.

Уявляєте, скільки людей живе на нашій планеті! І кожна людина - індивідуальність, не схожа на іншу. У кожної людини бувають щасливі й нещасливі хвилини, періоди удач і невезіння. Від цих обставин і залежить поведінка кожної особистості.

Сьогодні ми з вами повчимось оцінювати поведінку людей у певних ситуаціях і визначимо, що необхідно зробити для того, щоб чути навколо менше поганих слів і плачу, щоб чути лише сміх, відчувати до себе піклування з боку інших.

А допоможуть нам у цьому Усмішка та Сонячний Зайчик. (Усмішка - дівчинка в яскравому платтячку з різнокольоровими бантами, з веснянками на щоках; Сонячний Зайчик - хлопчик у жовтому костюмі, у шапочці з вушками, на грудях - сонечко з усмішкою. Усмішка й Сонячний Зайчик вітаються з дітьми та сідають.

ІІ. Основна частина

Розповідь учителя

У кожного з вас є сім'я - мама, тато, бабуся, дідусь, братик чи сестричка і ви. Це значить, що вас удома оточують люди, з якими ви постійно спілкуєтесь. Уявіть собі таку ситуацію: бабуся сплела внукові рукавички. Він дуже зрадів дарунку, пішов гуляти з товаришами й загубив їх. Іде він додому і плаче.

Чому хлопчик плаче? (Удома його будуть лаяти, рукавички новенькі, не хоче засмутити бабусю.)

Отже, хлопчик засмутився тому, що не хотів, щоб журилась бабуся. Коли ви вдома, то намагаєтесь поводитись так, щоб не засмучувати своїх близьких. Правда?

А чому ви не хочете їх засмучувати? (Якщо мама чи тато засмучені, то в сім'ї виникає якась напруженість.)

Так буває в сім'ї. А наша планета - це теж сім'я, хоча й дуже велика. Тому до всіх людей слід ставитися з такою ж повагою, як до своїх близьких.

А чим люди відрізняються один від одного? (Поведінкою, настроєм.)

Ось, наприклад, хлопчик Роман має звичку - коли приходить зі школи, то перевдягається, акуратно вішає одяг, трішки відпочиває, а вже потім виконує домашні завдання. Чи хороша в нього звичка?

Хлопчик Сашко має іншу звичку: не доводить справи до кінця, розкидає свої речі, уроки робить пізно, а зранку мама не може добудитись його у школу. Чим хороша в цього хлопчика звичка? Чому?

Отже, звички бувають позитивні й негативні.

Бесіда за малюнками. Наочний посібник «Про культуру поведінки».

Спробуймо охарактеризувати людей, зображених на малюнках.

Учитель. Якою видається вам перша людина? (Спокійна, урівноважена, повільна.) Коли людина буває спокійною? (Коли вона не хвилюється, коли в неї все добре.)

Усмішка. А який настрій у цієї людини? (Весела, життєрадісна, чимось задоволена.) Від чого людина може бути веселою? (Досягла якоїсь мети, цілий день їй зустрічались лише добрі люди.)

Учитель. Що можна сказати про цю людину? (Вона плаче, засмучена.) А чому людина може бути такою? (Її хтось образив; її покарали за поганий учинок; можливо, в неї щось болить.)

Усмішка. Який настрій у цієї людини? (Поганий, вона зла.) А коли в людини буває такий настрій? (Хтось її розсердив, у неї щось не вийшло.)

Учитель. Чому в людини може змінюватись настрій?

Бесіда за малюнками наочного посібника «Що таке добре і що таке погано?

Сонячний Зайчик. Ви вже добре попрацювали, стомились, і я бачу, що вам, як і мені, хочеться погратись. У кожного на парті лежать маленькі сонечка. Я буду описувати, яким би я хотів побачити сонечко, а ви показуватимете його мені за допомогою виразу свого обличчя.

• Сонечко спокійне, урівноважене, задоволене тим, що бачить на Землі.
• Сонечко засмучене, йому хочеться плакати, бо чорна хмара не дає йому визирнути.
• Чорна хмара розвіялася, сонечко веселе, йому радісно бачити веселих і радісних людей.

Дякую всім, ви справжні художники, бо зуміли за допомогою міміки намалювати портрети сонечка, коли в нього змінювався настрій.

Учитель. А яких би ви людей хотіли зустрічати більше? (Добрих.) Чому? (Коли бачиш навколо добрих і веселих людей, то й сам стаєш добрішим, настрій піднімається.)

Задумайтесь на хвилинку, чи завжди чемно й тактовно поводитесь ви самі, чи приємно іншим спостерігати за вами, спілкуватися з вами? (Відповіді.)

У Біблії є слова «Возлюби ближнього, як самого себе». Кого ми можемо назвати ближнім своїм? (Родичів, друзів, людей, які нас оточують.) Що може означати слово «возлюби»? (Поважати, шанувати людину, ставитись до неї добре, з любов'ю.)

Ніколи не можна за зло платити злом, бо то є гріх!

Не можна робити зло навмисне!

Елементи драматизації з імпровізацією

Уявіть собі таке: ви йдете зі школи й несете портфель із книжками. Отримали дві дванадцятки, настрій у вас прекрасний. І ось повз вас хтось пробігає, ненароком штовхає, і ви падаєте. Портфель відкривається і всі книжки летять у калюжу. Як би ви на це відреагували, що зробили би? (Дехто розгубився б, інший почав би кричати вслід.) Яку реакцію ми бачимо найчастіше? (Крик, сльози, образливі слова.)

А що б ви хотіли почути, коли би тим, хто пробігав, були ви? Ви б мовчали чи теж щось говорили? (Вибачилися, сказали би, що це сталося ненавмисне, що дуже поспішали.)

Давайте зараз створимо таку ситуацію й запропонуємо свій діалог. Діти розігрують ситуацію, складають кілька варіантів діалогу.

Отже, дуже важливо самому бути ввічливим, чемним, ставитись до інших так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас.

Виступ класного міні-театру

Давайте пригадаємо казку «Крихітка Єнот». А допоможуть нам у цьому наші «артисти».

Дійові особи: автор, Мама Єнотиха, Крихітка Єнот, Мавпочка.

Автор. В одному лісі в невеличкій хатинці жила собі Мама Єнотиха зі своїм синочком - Крихіткою-Єнотом. Він був маленький, але хоробрий. Одного разу мама сказала.

Мама. Сьогодні місяць буде повний та світлий. Чи зможеш ти один сходити до озера та принести солодкої трави на вечерю?

Крихітка Єнот. Ну, звичайно, я нарву трави, смачної, пахучої, якої ти, мамусю, ще не їла.

Мама. Пора, Крихітко. Йди, поки не дійдеш до озера. Побачиш велике дерево, перекинуте через воду. Перейди по ньому на інший бік. Там і росте найсмачніша солодка трава.

Автор. При сяйві місяця Крихітка-Єнот вирушив у дорогу. Він був такий щасливий, такий гордий.

Мавпочка. Привіт, Крихітко. Куди це ти йдеш?

Єнот. Привіт, Мавпочко. Я йду на той бік озера, щоб нарвати для мами смачної осоки.

Мавпочка. О-о-о. А ти не боїшся його?

Єнот. Кого його?

Мавпочка. Того, хто сидить в озері. Я його боюся.

Єнот. Ну а я не боюся!

Автор. Нарешті Крихітка Єнот побачив озеро.

Єнот. Уже треба переходити, але чомусь мені трішки страшно.

(Він іде по дереву, але на середині заглядає у воду й корчить гримасу.) Ой, він кривляється. Ой-ой-ой! (Біжить з усіх ніг.)

Автор. Мавпочка порадила Єнотику взяти із собою велику палицю. Але, зазирнувши в озеро, малюк угледів, що водяне страхіття має палицю ще більшу. Крихітка Єнот був хоробрий, але маленький, тому з усіх ніг пустився додому.

Крихітка Єнот. Ой, матусю, мені так хотілось іти одному за осокою, мені так хотілося принести її на вечерю!

Мама. І ти принесеш її. Ось що я тобі скажу, синочку. Повернись назад, але на цей раз не кривляйся, не бери із собою палиці.

Єнот. Що ж я повинен робити?

Мама. Просто посміхнися. Піди й посміхнись тому, хто сидить в озері.

Єнот. І більше нічого? Ти впевнена?

Мама. Це все, я впевнена.

(Крихітка Єнот не дуже впевненою ходою повертається на озеро.)

Єнот. Я нічого не боюся,

Я йому лиш посміхнуся.

От і все, от і все, от і все. (Зупиняється.)

Але ж усе одно страшно! (Повільно рушає далі. Прийшов до озера, заглянув у воду й посміхнувся.)

Ой, він теж посміхається! Він хоче зі мною дружити! Тепер я зможу перейти на той бік!

(Єнот нарвав трави, а повертаючись по дереву назад, зазирнув у воду й помахав незнайомцю рукою.)

До побачення!

Мавпочка. Ти не злякався тієї страшної мавпи, що сидить в озері?

Єнот. Там, напевно, сидять двоє, мавпа та єнот. Але не такі вже вони й страшні. Я подружився з Єнотом. Він такий милий і добрий, у нього гарна привітна посмішка. Ти теж з ними подружишся.

(Друзі розбігаються.)

Єнот. Мамо, я вже не боюсь того, хто сидить в озері, я з ним подружився.

Мама. Я знаю.

Єнот. Мамо, а хто сидить в озері?

Автор. Мама засміялась і все розповіла синові.

Учитель. Давайте подякуємо нашим артистам. Вони дуже добре виступили.

Чому ж першого разу Крихітка Єнот повернувся додому ні з чим? (Він злякався чудовиська, яке сиділо в озері.) А ким справді було чудовисько? (Це було відображення самого Єнота.)

Чому ж тоді злякався малюк? (Бо побачив похмурого, страшного Єнота.)

Що допомогло Крихітці змінити свою думку про страшне чудовисько? Куди воно потім зникло? (Усміхнувшись, Єнот побачив у воді теж усміхненого й веселого Єнота.)

Чи покращився настрій у Крихітки? (Звичайно, коли тобі посміхаються, то й ти стаєш добрішим.)

Сонячний Зайчик
От що з нами усіма
Інколи трапляється:
Лишень зажурились ми -
Увесь світ міняється.
Люди усюди сумні зустрічаються,
Гірко й печально дерева хитаються.
Усмішка.
Ми усміхаємось - горе кінчається:
Люди веселі нам зустрічаються,
Всюди од сміху дерева гойдаються.
Хто нам пояснить, чому так трапляється?

(Відповіді дітей.)

Бесіда за оповіданням В. Сухомлинського «Блакитні журавлі»

Мені хочеться, щоб ми прочитали оповідання й дали відповіді на запитання «Чому для дівчинки журавлі були блакитними, а для хлопчика - сірими?»

Читання оповідання, відповіді дітей.

Хвилинка для кмітливих та уважних

Якщо в людини гарний настрій, їй радісно на душі. Тому все навкруги здається сонячним, а небо голубим-голубим. Коли ж людина чимось засмучена чи в неї якесь горе, то й усе навкруги здається сірим, безрадісним, печальним.

А тепер завдання. Перед вами два малюнки. Один намальований засмученим художником, а другий - веселим. Знайдіть, будь ласка, відмінності.

Діти розглядають малюнки, називають відмінності.

ІІІ. Висновок

Учитель. Робимо висновки. Усім треба пам'ятати, що ми в цьому світі не одні й настрій інших людей залежить від нас самих.

Усмішка. Усім подобається, коли до них посміхаються. Тож давайте і ми будемо посміхатися, щоб іншим було приємно. Можливо, цим ми піднімемо комусь настрій, утішимо когось.

Сонячний Зайчик. Давайте будемо приносити всім, хто нас оточує, радість, зробимо так, щоб кожний день був для всіх - мам, тат, бабусь, дідусів, учителів, друзів - веселим.

Віночок веселих порад

Виступ учнів
Я прокинусь рано-рано,
Лиш над містом сонце встане,
Привітаюсь з ластівками,
З кожним променем ласкавим.
Сам гарнесенько умиюсь,
Сам швиденько одягнуся,
Підійду до тата й мами
І скажу їм: « Добрий ранок!».
Усміхнуся всім навколо -
Небу, сонцю, квітам, людям,
І тоді обов'язково
День для всіх веселим буде.
А я найбільше хочу зробити так, щоб люди
Були завжди щасливими, на всій Землі, усюди.
Щоб горя, зла і смутку
Ніхто й ніде не знав,
Щоб кожен день до кожного
Приходив, як весна.
А що для цього треба?
Прозоре й чисте небо!
І посмішку привітну,
Й веселу семицвітку,
І сонце променисте,
І неодмінно пісню,
Таку, як сонце й небо,
На всіх людей одну.
А пісню цю, як виросту,
Сама для всіх складу.

Звучить фонограма пісні «Усмішка».

Учитель. Давайте товаришувати, посміхатись, поважати один одного, пам'ятати про те, що Земля - це наша велика сім'я, і жити на ній ми повинні у дружбі та злагоді.

Усі виконують пісню «Усмішка».

Автор: Т. Чернета